Житомирський апеляційний суд
Справа №753/7136/25 Головуючий у 1-й інст. Гришковець А. Л.
Категорія 101 Доповідач Галацевич О. М.
18 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Панкеєвої В.А.,
з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі справу №753/7136/25 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення щодо перебування на його утриманні дитини, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 08 грудня 2025 року, ухвалене суддею Гришковець А.Л. у м.Овручі, повний текст рішення складено 15 грудня 2025 року,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування на його утриманні неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заяву обґрунтовував тим, що перебуває у шлюбі з матір'ю дитини - ОСОБА_5 , від якого має двох спільних дітей. Дочка дружини від попереднього шлюбу - ОСОБА_3 проживає разом із ними однією сім'єю. Біологічний батько дитини участі у її вихованні не бере, аліменти на її утримання не сплачує. За твердженням заявника, він фактично забезпечує дитину матеріально та бере участь у її вихованні.
Вказував, що встановлення зазначеного факту необхідне йому для підтвердження права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 08 грудня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким встановити факт перебування на його утриманні неповнолітньої ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що фактично забезпечує дитину матеріально, проживає з нею однією сім'єю та виконує обов'язки щодо її утримання і виховання, оскільки біологічний батько дитини участі у її утриманні не бере та аліменти не сплачує. На його думку, суд першої інстанції не врахував ці обставини, а також специфіку правовідносин, пов'язаних із підтвердженням факту утримання дитини для реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Учасники справи правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заяви, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ( АДРЕСА_1 ).
11 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) із заявою про отримання довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу третього частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 02 грудня 2024 року його повідомлено, що рішенням комісії відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки з поданого ним переліку документів не встановлено, що на його утриманні перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Також встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 , від якого має двох спільних дітей. У ОСОБА_5 від попереднього шлюбу є донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обґрунтовуючи зазначені у заяві обставини, ОСОБА_1 посилався на те, що проживає разом із дружиною та дітьми однією сім'єю та бере участь у матеріальному забезпеченні неповнолітньої ОСОБА_3 . На підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про шлюб, копії свідоцтв про народження дітей, довідку про склад сім'ї, а також інші документи, які, на його думку, підтверджують спільне проживання із сім'єю дружини та участь у матеріальному забезпеченні неповнолітньої ОСОБА_3 .
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи підтверджують утримання ОСОБА_1 своїх дітей, у тому числі падчерки. Також суд зазначив, що батьки неповнолітньої ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) не ухиляються від виконання батьківських обов'язків, однак з огляду на обставини, що склалися, не здійснюють утримання дитини. Крім того, суд першої інстанції вказав на відсутність на даний час будь-якого спору між батьками дитини та заявником. При цьому звернув увагу на те, що встановлення юридичного факту, яке необхідне заявнику для отримання відстрочки, саме по собі не породжує для нього правових наслідків, а в повідомленні територіального центру комплектування відсутнє посилання на необхідність підтвердження факту утримання рішенням суду.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.
Проте повністю з таким висновком суду погодитися неможливо з огляду на наступне.
Відповідно до положень статей 180, 181 Сімейного кодексу України обов'язок утримувати дитину покладається на її батьків.
Надання матеріальної допомоги дитині іншими особами, у тому числі вітчимом, не змінює правової природи обов'язку щодо її утримання.
Вирішення питання про наявність чи відсутність обов'язку конкретної особи щодо утримання дитини, а також визначення осіб, на яких покладається такий обов'язок, може бути предметом розгляду суду лише у позовному провадженні.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, у тому числі перебування фізичної особи на утриманні.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Отже, встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження можливе лише за відсутності спору про право.
Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 фактично порушує питання щодо правової природи та підстав утримання неповнолітньої дитини, яка має батьків.
Відповідно до положень сімейного законодавства обов'язок щодо утримання та виховання дитини покладається на її батьків і є їх особистим та невідчужуваним обов'язком, від якого вони не можуть відмовитися. З урахуванням закріпленого у сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов'язків питання щодо осіб, на яких покладається обов'язок утримання дитини, а також щодо участі інших осіб у її утриманні пов'язане з вирішенням сімейних правовідносин та може бути предметом розгляду суду лише у позовному провадженні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22 (провадження №14-132цс23).
За таких обставин встановлення факту перебування дитини на утриманні заявника не може бути здійснене в порядку окремого провадження.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, не врахував, що за наявності спору про право така заява підлягає не відмові у задоволенні, а залишенню без розгляду.
Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
За установлених у цій справі конкретних обставин факт перебування дитини на утриманні заявника не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку із чим заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.
З урахуванням наведеного, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із залишенням без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на його утриманні дитини.
Керуючись ст.ст.294, 315, 367, 368, 374, 377, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 08 грудня 2025 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення щодо перебування на його утриманні дитини, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що він має право подати позов на загальних підставах.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Дата складення повного судового рішення 18 березня 2026 року.