18.03.2026 Справа №607/3449/26 Провадження №3/607/1631/2026
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Воробель Н.П., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , не працює,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
встановила:
відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №849195 від 11.02.2026, 11.02.2026 приблизно о 16:15 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме ображав її нецензурною лайкою, чим чинив психологічний тиск, чим порушив вимоги п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
У цьому протоколі міститься відмітка, згідно з якою ОСОБА_1 повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться в Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області 26.02.2026 о 12:00, про що свідчить його підпис. Однак до суду він не прибув.
Судом направлялася повістка за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_1 , зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення, про виклик до суду на 18.03.2026 о 10:00, однак у судове засідання він не з'явився, а кореспонденція повернулася до суду без вручення з відміткою АТ «Укрпошта»: «адресат відсутній».
Таким чином, судом вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи.
Для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонують офіційний вебпортал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень», за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи та стадії її розгляду.
Як наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням по справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 (заява № 3236/03).
Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Крім того, судом направлялася повістка за місцем реєстрації та проживання потерпілої ОСОБА_2 , зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення, про виклик до суду на 18.03.2026 о 10:00, однак у судове засідання вона не з'явилася, а кореспонденція повернулася до суду без вручення з відміткою АТ «Укрпошта»: «адресат відсутній».
Дослідивши матеріали справи, вважаю за необхідне зазначити таке:
відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон), домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненому, до матеріалів справи долучено такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №849195 від 11.02.2026, у якому викладено обставини вчинення правопорушення;
- відеозапис, що міститься на DVD-R диску, на якому зафіксовано події, що відбувалися після прибуття працівників поліції на виклик сусідки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілої. Із відеозапису вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 повідомила працівників поліції про те, що її син вдарив її, водночас ОСОБА_1 заперечив факт заподіяння будь-яких тілесних ушкоджень матері. Потерпіла також зазначила, що працівників поліції було викликано сусідами у зв'язку з криками. Крім того, на 00:48:50 хв відеозапису зафіксовано діалог між працівником поліції та потерпілою під час оформлення адміністративних матеріалів. Зокрема, на запитання працівника поліції: «По даній події будете писати пояснення?», потерпіла відповіла: «Яке?», на що працівник поліції уточнив: «Те, що він до вас кричав і тому подібне», у відповідь на що потерпіла зазначила: «А що пояснювати, він хворий, треба лікувати його».Інші події, зафіксовані на вказаному відеозаписі, не стосуються обставин інкримінованого адміністративного правопорушення, а пов'язані із з'ясуванням працівниками поліції обставин можливого самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини;
- копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 11.02.2026;
- копію термінового заборонного припису стосовно кривдника від 11.02.2026;
- рапорт старшого інспектора з рекрутингу ВКЗ УПП в Тернопільській області ДПП Ю. Бадяк від 11.02.2026;
- електронний рапорт Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ЄО №7180 від 11.02.2026, відповідно до якого 11.02.2026 о 16:27 надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що у сусідів за адресою: АДРЕСА_1 , відбувається фізичне домашнє насильство. Прибувши за вказаною адресою, було виявлено заявницю ОСОБА_2 , яка повідомила про те, що її син ОСОБА_1 вчиняє стосовно неї домашнє насильство психологічного характеру, а саме виражається нецензурною лексикою, словесно погрожує, тобто вчиняє умисні дії психологічного характеру. В подальшому на ОСОБА_1 було складено протокол за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП серії ВАД №849195, терміновий заборонний припис №103735, терміном на 10 діб, а також було відібрано оцінку ризиків, складено рапорт.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з огляду на таке.
Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується вчинення домашнього насильства психологічного характеру. Водночас із дослідженого судом відеозапису вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 під час спілкування з працівниками поліції повідомляла про застосування до неї фізичного насильства, зокрема зазначала, що син її вдарив. Натомість обставини вчинення психологічного насильства у вигляді образ нецензурною лайкою відеозаписом не підтверджуються. Більше того, із відеозапису вбачається, що йшлося лише про наявність криків, що саме по собі, без встановлення інших обов'язкових ознак, не може свідчити про вчинення психологічного насильства у розумінні чинного законодавства.
При цьому обов'язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Однак протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали не містять належних і допустимих доказів, які б свідчили про спричинення такої шкоди потерпілій ОСОБА_2 .
Крім того, суд встановив наявність суперечностей щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_1 . Зокрема, у протоколі містяться виправлення щодо частини ст. 173-2 КУпАП, за якою особа притягається до адміністративної відповідальності. Водночас із відеозапису вбачається, що під час оголошення змісту протоколу працівник поліції повідомляв ОСОБА_1 про притягнення його до відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, що також узгоджується з даними електронного рапорту. За таких обставин неможливо достовірно встановити, за якою саме частиною статті складено протокол, а також коли і за яких обставин були внесені відповідні виправлення.
Також суд звертає увагу, що посилання у протоколі на п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає поняття постраждалої дитини, не узгоджується з фактичними обставинами справи, оскільки у даному випадку потерпілою є повнолітня особа. Таке посилання не конкретизує належним чином ознаки інкримінованого адміністративного правопорушення.
Інші надані суду докази, зокрема рапорти працівників поліції, форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства та терміновий заборонний припис, не можуть самі по собі беззаперечно підтверджувати факт вчинення адміністративного правопорушення. Рапорт є внутрішнім службовим документом і не може розцінюватися як належний доказ вини особи. Форма оцінки ризиків має оціночний характер, а терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків, і не є достатнім доказом факту вчинення правопорушення.
Водночас відеозапис, який є найбільш об'єктивним доказом у справі, не підтверджує обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи, а викладені в ньому обставини підлягають обов'язковій перевірці іншими доказами, які у даному випадку відсутні.
За таких обставин суд доходить висновку, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б у своїй сукупності беззаперечно підтверджували наявність події адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, приходжу до переконання, що провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252, 254, 255, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
постановила:
провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
СуддяН. П. Воробель