Справа № 602/1237/25
Провадження № 2/602/190/2026
"12" березня 2026 р. Лановецький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого РАДОСЮКА А. В.
при секретарі ЯБЛОНСЬКІЙ М.М.
розглянувши в письмовому провадженні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» звернулось в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 02.12.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4186537 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «36328». На підставі вказаного договору відповідачу надано кредит в сумі 3000 грн. на 360 днів, відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом. У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого у період з 02.12.2023 року по 26.07.2024 року первісним кредитором йому нараховано проценти за користування кредитом в розмірі 14280 грн.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед первісним кредитором, 26.07.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі договору факторингу № 26/07/2024 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17280,00 грн., з яких: сума заборгованості з тіла кредиту - 3000,00 грн., заборгованість за процентами - 14280,00 грн.
Станом на дату укладення договору факторингу, строк дії договору № 4186537 від 02.12.2023 року не закінчився, тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу донараховано відсотки за 122 календарних днів у сумі 7320,00 грн.
Тому позивач просить суд стягнути в його користь з відповідача 24600,00 грн. заборгованості за договором № 4186537 від 02.12.2023 року, яка складається з суми заборгованості за основним боргом -3000,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 14280,00 грн., нарахованих процентів ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» - 7320,00 грн.
Також позивач просить в порядку частин десятої, одинадцятої ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволення суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3% річних; роз'яснити (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Крім того позивач просить стягнути з відповідача судові витрати понесені ним, які складаються з судового збору в розмірі 2422,40 грн., та витрат на правовому допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак на адресу суду від нього надійшла заява, в якій він просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча згідно ст.128 ЦПК України про день, час і місце розгляду справи був двічі повідомлений належним чином, не повідомив відповідач і про причини своєї неявки в судове засідання. Суд на підставі ст.280 ЦПК України проводив заочний розгляд даної справи.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.12.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4186537 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого товариство надало споживачу кредит у розмірі 3000,00 грн. строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 2,00 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 договору. Знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується, якщо клієнт до 21.12.2023 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою (а.с.20-29).
Позичальник зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Згідно з умовами Договору сума кредиту (загальний розмір) складає 3000,00 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів.
Згідно пункту 1.1 Договору, укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Пунктом 9.3 Договору передбачено, що він вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов'язань за ним.
У пункті 9.7.1. Договору визначено, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони Товариства електронним підписом, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання.
Електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що створений шляхом використання клієнтом одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис клієнта на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
Відповідач, відповідно до реквізитів Договору № 4186537 від 02.12.2023 року підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «36328».
Позивачем до договору додано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до Договору про надання споживчого № 4186537 від 02.12.2023 року (а.с.30), та Паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), із зазначенням основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та іншу додаткову інформацію, підписаних електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (а.с.17-19).
Згідно п. 2.1 Договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА Україна»: 02.12.2023 р., 12:11:10 год. на суму 3000,00 грн., призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 (а.с.36).
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 4186537 від 02.12.2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 26.07.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 складає 17280,00 грн., з яких: сума заборгованості за основним боргом - 3000,00 грн., заборгованість за процентами - 14280,00 грн. (а.с.31-35).
26.07.2024 року між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (фактор) та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (клієнт) укладено Договір факторингу № 26/07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (первісний кредитор) відступило ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» права грошової вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі боржників, в тому числі до відповідача за Договором № 4186537 від 02.12.2023 року про надання споживчого кредиту (а.с.64-68).
На виконання Договору факторингу між сторонами складено Акт прийому-передачі реєстру боржників та Акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру боржників в електронному виді за Договором факторингу № 26/07/2024 від 26 липня 2024 року (а.с.70-72).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 26 липня 2024 року, до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4186537 від 02.12.2023 року у сумі 17280,00 грн., з яких: сума заборгованості за основним боргом - 3000,00 грн., заборгованість за процентами - 14280,00 грн. (а.с.39).
Станом на дату укладення договору факторингу, строк дії договору № 4186537 від 02.12.2023 року не закінчився, тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу донараховано відсотки за 122 календарних дні у сумі 7320,00 грн.:
3000 грн. * 2% = 60 грн. * 122 календарних дні = 7320 грн.
Даний факт підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за договором № 4186537 про надання споживчого кредиту від 02.12.2023 року за 122 календарних днів (27.07.2024-25.11.2024) (а.с.41-42).
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 4186537 від 02.12.2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту складає 24600,00 грн., з яких: сума заборгованості за основним боргом - 3000,00 грн., нараховані проценти первісним кредитором - 14280,00 грн., нараховані проценти ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»- 7320 грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
У відповідності зі статтею 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За частиною першою та другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Правила перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті https://creditplus.ua/documents.
Статтями 5, 8, ч.7 ст. 11 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис».
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Таким чином, між первісним кредитором та відповідачем було укладено спірний кредитний договір в електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов'язань за договором.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним кредитним договором.
Відтак, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої обов'язки за Договором № 4186537 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.12.2023 року, у той час як відповідач у порушення вимог кредитного договору належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, що призвело до утворення заборгованості.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 512-514 ЦК України, новий кредитор набуває права первісного кредитора у зобов'язанні, у тому числі і право вимоги за кредитним договором.
Судом встановлено, що первісний кредитор ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», з яким безпосередньо ОСОБА_1 уклав Договір про надання споживного кредиту № 4186537 від 02.12.2023 року, відступило право вимоги ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», який є позивачем у цій справі.
Таким чином, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» є новим кредитором у зобов'язаннях з відповідачем ОСОБА_1 .
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.
Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, оскільки ОСОБА_1 взяв на себе обов'язки по виконанню договору, які на цей час не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 24600,00 грн., з яких: сума заборгованості за основним боргом - 3000,00 грн., нараховані проценти первісним кредитором - 14280,00 грн., нараховані проценти ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»- 7320,00 грн., суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором необхідно задовольнити та стягнути із відповідача на користь позивача вказану заборгованість.
Щодо позовних вимог в частині нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат у порядку, передбаченому положеннями ч.10 та 11 ст. 265 ЦПК України, до моменту виконання рішення в частині задоволення суми заборгованості, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.10 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховується відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення у урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Отже нарахування відсотків чи пені у порядку, передбаченому ч.10 ст. 265 ЦПК України є правом суду.
Суд зазначає, що інфляційні втрати не відносяться до відсотків чи пені в розумінні ч.10 ст. 265 ЦПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 дійшла висновку, що норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов'язок суду зазначати в рішенні про таке нарахування, а можливість.
Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України.
Крім того, у вказаній постанові Велика палата Верховного Суду виснувала, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог).
Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягнув пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку частин десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов'язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується.
Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.
Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов'язання.
Відтак, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а суд задовольнив цю вимогу.
Ураховуючи, що позивач не заявляв позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за ч.2 ст. 625 ЦК України та відповідно суд не задовольняв такої вимоги, а тому у суду відсутні підстави для застосування положень ч.10 ст. 265 ЦПК України.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачем до позовної заяви в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано наступні документи: договір №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01 серпня 2024 року, укладений між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідух Євгеном Олександровичем; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Дідух Є.О.; довіреність від 01 серпня 2024 року, якою ТОВ «Українські фінансові операції» уповноважує адвоката Дідуха Євгена Олександровича представляти свої інтереси в судах України, акт № 4186537 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг) № 4186537 від 05.12.2025 року; заявка № 4186537 від 25 вересня 2024 року на виконання доручення до договору № 01/08/2024-А від 01серпня 2024 року.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року (провадження №61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Враховуючи відсутність клопотань іншої сторони стосовно зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України суд, також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 2422,40 грн. сплаченого судового збору. При цьому суд бере до уваги платіжну інструкцію № 13148 від 17.12.2025 року про сплату судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12,81,128,141,259,263-265,280,288,352 ЦПК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 611, 1046, 1048, 1049, 1052, 1054, 1055 ЦК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (місце знаходження: м.Київ, вул.Глибочицька, буд. 40, приміщення 19 літ. «Н», «П», ЄДРПОУ 40966896) до ОСОБА_1 (мешканця АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», ЄДРПОУ 40966896, заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4186537 від 02.12.2023 року у розмірі 24600 (двадцять чотири тисячі шістсот) гривень 00 копійок (в тому числі: сума заборгованості за основним боргом - 3000,00 грн., нараховані проценти первісним кредитором - 14280,00 грн., нараховані проценти ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»- 7320,00 грн.).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», ЄДРПОУ 40966896, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору та 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: А. В. Радосюк