Справа №275/969/25 Головуючий у 1-й інст. Данилюк О. С.
Категорія 39 Доповідач Панкеєва В. А.
19 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Панкеєвої В.А.,
суддів: Григорусь Н.Й.,
Галацевич О.М.,
за участю секретаря Добровольської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №275/969/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Данилюк О. С. у селищі Брусилові,
встановив:
У жовтні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" звернулося до суду з указаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 14.12.2023 №1316-5187 в сумі 101 180,00 грн, з яких:
прострочена заборгованість за кредитом - 22 549,14 грн;
прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 78 630,86 грн.
Заочним рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2025 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1316-5187 від 14.12.2023 у розмірі 101 180 гривень 00 копійок, а також судовий збір у розмірі 2 422 гривні 40 копійок, а всього 103 602 гривні 40 копійок.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , яка є відповідачем у даній справі, подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 28 січня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 10:00 год 19 березня 2026 року.
12 лютого 2026 року представник товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" подав відзив, у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2025 року - без змін.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ст.372 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з'явилися в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі за таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною другою вказаної статті серед основних засад (принципів) цивільного судочинства проголошено принципи обов'язковості судового рішення та забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ч.1 ст.17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Після відкриття апеляційного провадження у справі встановлено, що рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2025 року, що є предметом апеляційного оскарження у цій справі, є заочним. Ця обставина вбачається з описової та резолютивної частин вказаного рішення суду (а.с. 83-86).
Відповідно до вимог ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
За змістом ч.4 ст.287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Зазначений порядок є спеціальним і становить окрему стадію судового процесу, дотримання якої для відповідача є обов'язковим.
В абзаці другому пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" роз'яснено, що оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення. В іншому випадку апеляційний суд відмовляє в прийнятті апеляційної скарги на заочне рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 зауважила, що у питанні забезпечення прав учасників процесу на апеляційний перегляд справи заочне провадження не відрізняється від інших проваджень, адже доступ до суду апеляційної інстанції в будь-якому випадку забезпечується учасникам справи лише в разі дотримання ними установлених законом процесуальних вимог.
Так, у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 760/13894/14-ц вказано на те, що за змістом статей 284, 287 і 288 ЦПК України є дві форми перегляду заочного рішення: загальна (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальна (перегляд судом, який ухвалив заочне рішення, за заявою відповідача). Апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення), інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права й обов'язки.
Також Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальний закон визначив спеціальний порядок перегляду заочного рішення судом, який його ухвалив, і лише за письмовою заявою відповідача. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку можливе тільки у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, а також у разі ухвалення повторного заочного рішення (постанови Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 308/8618/17, від 05 лютого 2020 року в справі № 369/1534/18, від 21 червня 2023 року в справі № 175/3593/20, від 25 березня 2019 року в справі № 462/3542/16-ц, від 22 липня 2020 року в справі № 760/13894/14-ц, від 08 квітня 2020 року в справі № 488/3949/16-ц тощо).
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача, і це є лише його персоніфікованим правом. Відповідач може захистити свої права шляхом подання заяви про перегляд заочного рішення, та в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення або ухвалення повторного заочного рішення, реалізувати право на апеляційний перегляд справи шляхом подання апеляційної скарги.
У матеріалах цієї справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачка подавала до суду першої інстанції у цій справі заяву про перегляд вищезазначеного заочного рішення суду першої інстанції, та що така заява була предметом розгляду суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для розгляду апеляційної скарги відповідачки на заочне рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2025 року, яка не скористалася правом на обов'язковий перегляд заочного рішення місцевим судом, тобто вона не набула права на апеляційне оскарження рішення.
Згідно з частиною 1 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, а частина 9 цієї статті вказує, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 дійшла висновку, що відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Стаття 362 ЦПК України, яка передбачає підстави для закриття апеляційного провадження, не містить такої підстави для закриття апеляційного провадження, як помилкове відкриття, проте за обставин цієї справи слід застосувати аналогію закону і апеляційне провадження у справі слід закрити, оскільки апеляційне провадження у даній справі було відкрите на заочне рішення суду, де не було дотримано процедури оскарження заочного рішення відповідачем. Розгляд апеляційним судом справи за апеляційною скаргою відповідача на заочне рішення, де не було дотримано процедуру його оскарження, не сумісний з приписами процесуального закону і принципом правової визначеності.
Подібні за змістом висновки щодо закриття провадження, як помилково відкритого, містяться в ухвалах Верховного Суду від 29 грудня 2020 року у справі № 826/10834/14, від 30 червня 2020 року у справі № 320/2127/18, у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 29/5005/6381/2011, від 14 квітня 2021 року у справі № 333/7816/14-ц.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 також закривала касаційне провадження у справі, яке відкрито помилково.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю.
При цьому колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 може реалізувати своє право на оскарження заочного рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2025 року шляхом звернення до Брусилівського районного суду Житомирської області із заявою про перегляд заочного рішення в порядку, передбаченому ст.284 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 287, 362, 381 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2025 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, закрити як помилково відкрите.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.А. Панкеєва
Судді: Н.Й. Григорусь
О.М. Галацевич
Повне судове рішення складено 19 березня 2026 року.