Справа № 165/1129/25 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А. В.
Провадження № 22-ц/802/262/26 Доповідач: Карпук А. К.
18 березня 2026 року місто Луцьк
олинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,
секретар Русинчук М.М.
з участю: представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 подану її представником ОСОБА_1 на заочне рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 01 грудня 2025 року в складі судді Василюка А. В,
У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно. Покликалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба по лінії матері ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, що складається з квартири АДРЕСА_1 . У встановлений ст.1270 ЦК України строк позивач звернулася з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Ушакової Ю.А., яка завела спадкову справу за №28/2024. 14 лютого 2025 року нотаріус видала їй свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті баби на 1/2 частку нерухомого спадкового майна. Також, приватним нотаріусом Володимирського нотаріального округу Волинської області Ушаковою Ю.А. надано роз'яснення, що на 1/2 частку цього майна (решту майна), оформити спадкові права може внук спадкодавця ОСОБА_3 , який прийняв спадщину. Вважає, що такі твердження нотаріуса безпідставні з огляду на те, що відповідач не є внуком баби, а інших спадкоємців першої черги після смерті спадкодавця немає, чоловік спадкодавця - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . До дня смерті виключно вона доглядала бабу, оплачувала її боргові зобов'язання, комунальні платежі та надані їй соціальні послуги, була довіреною особою спадкодавця, отримала від неї довіреність на представництво інтересів у всіх органах. Вважаючи себе єдиним спадкоємцем до майна баби, просить визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Нововолинського міського суду від 01 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Зазначає, що висновки суду щодо наявності у відповідача права на оримання свідоцтва про права на спадщину та визнання його таким , що прийняв спадщину, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідач не відноситься до близьких родичів спадкодавця, а в матеріалах спадкової справи відсутні докази про родинні відносини відповідача ОСОБА_3 та спадкодавця ОСОБА_4 .
Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подавав.
В судове засідання відповідач не з'явився. Судовий виклик повідомлення про час і місце розгляду справи повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній», відповідач не повідомляв суду про зміну свого місця проживання чи знаходження на виконання вимог частини першої статті 131 ЦПК України, тому вважається таким, що повідомлений про час і місце розгляду справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець ОСОБА_4 , на підтвердження чого позивачем надано копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13 лютого 2024 року.
Чоловік спадкодавця ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_2 від 15 жовтня 1975 року.
Матеріалами спадкової справи №28/2024 до майна померлої ОСОБА_4 підтверджується, що позивач ОСОБА_2 13 лютого 2024 року, будучи спадкоємцем за законом, звернулася до нотаріуса за місцем відкриття спадщини з заявою про прийняття спадщини.
Родинні відносини між ОСОБА_2 (внучкою) та спадкодавцем ОСОБА_4 (бабою по лінії матері), нотаріусом встановлені на підставі рішення Нововолинського міського суду від 04 вересня 2024 року, копія якого долучена до матеріалів спадкової справи.
ОСОБА_6 03 червня 2024 року подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_4 на користь свого сина та внука спадкодавця ОСОБА_3 .
З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся відповідач ОСОБА_3 .
На підтвердження родинних відносин ОСОБА_6 подала паспорт, у якому її ім'я записано як « ОСОБА_6 », свідоцтво про народження, згідно з яким батьками ОСОБА_7 є ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , Свідоцтва про шлюб, згідно з яким після одруження з ОСОБА_3 ОСОБА_9 присвоєно прізвище « ОСОБА_10 », свідоцтво про народження ОСОБА_3 , у якому його матір'ю записано ОСОБА_6 .
Із змісту вищевказаних документів вбачається про наявність розбіжностей в написанні імені ОСОБА_11 в її свідоцтві про народженні та у паспорті , а також відмінність написання імені спадкодавця в свідоцтві про народження ОСОБА_6 в порівнянні із записами про ім"я спадкодавця в свідоцтві про смерть останньої.
Із мотивувальної частини рішення Нововолинського міського суду від 04 вересня 2024 року у справі № 165/3280/24 вбачається, що ОСОБА_2 , яка є онукою спадкодавця, зверталася до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем ОСОБА_4 у зв'язку з розбіжностями в написанні імені спадкодавця, яка є її бабою, в свідоцтві про народження її матері ОСОБА_12 (відмовилась від прийнятті спадщини на користь онуки ОСОБА_2 ), зазначаючи про написання імені як « ОСОБА_13 ».
14 лютого 2025 року, на підставі поданої позивачем заяви, приватний нотаріус Ушакова Ю.А. видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим №547. Згідно цього свідоцтва позивач набула право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , що належала померлій ОСОБА_4 .
Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку вищевказаного майна не видано, що нотаріусом зазначено у свідоцтві (реєстровий №547).
Нотаріус на звернення позивача 13.03.2025 надала письмові роз'яснення, що на іншу 1/2 частку квартири, заяву про прийняття спадщини на яку подав ОСОБА_3 , свідоцтво про право на спадщину ще не видано та видавати ОСОБА_2 таке свідоцтво підстав немає, оскільки норма, яка б зобов'язувала спадкодавця оформити свідоцтво про право на спадщину до певного строку у законодавстві відсутня. Тому, спадкоємець після подачі ним заяви про прийняття спадщини не є обмеженим будь-яким строком у зверненні щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину та подачі усіх необхідних документів, які дають йому право на оформлення спадщини. Це право він може реалізувати у будь-який час, подавши заяву про видачу його ім'я свідоцтва про право на спадщину та документів, які підтверджують родинні відносини.
Надавши правову оцінку наданим позивачем доказам та матеріалам спадкової справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що розбіжності в написанні імені спадкодавця в поданих відповідачем документах є тотожними тим, які зазначені в документах, поданих нотаріусу позивачкою ОСОБА_2 , які і потребували встановлення факту родинних відносин в судовому порядку.
Права на звернення до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин не позбавлений і відповідач ОСОБА_3 , тому аргументи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не відноситься до числа спадкоємців , не є внуком спадкодавця є необґрунтованими та передчасними.
Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини п'ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з положеннями частини третьої статті 1268 ЦК України, відповідач прийняв спадщину після смерті баби ОСОБА_4 , яка належить йому з часу відкриття спадщини, про це з'азначено і в свідоцтві про право на спадщину, яке видане позивачці ОСОБА_2 , та яке ніким не ос порене, дії нотаріуса, яка прийняла заяву відповідача про прийняття спадщини не визнані неправомірними.
Встановивши наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що відповідач не відноситься до кола спадкоємців та що позивачка є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , не підтверджені належними та допустимими доказами, зводяться до суб'єктивної оцінки доказів та незгоди з мотивами суду, викладеними в оскарженому рішенні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що подану апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 268, 367, 368, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 подану її представником ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 01 грудня 2025 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: