Справа № 593/440/26
Провадження № 1-кс/593/102/2026
"19" березня 2026 р. м. Бережани
Слідчий суддя Бережанського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого СВ відділу поліції №1 Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 та її захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні в залі Бережанського районного суду Тернопільської області клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дзержинськ Донецької області, українки, громадянки України, проживаючої без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженої, з початковою освітою, не депутата, раніше неодноразово судимої, зокрема: 12 квітня 2024 року Ічнянським районним судом Чернігівської області за ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді 5 років позбавлення волі; на підставі ст.75 КК України звільненої від відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
Слідчий СВ ВП №1 Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 , звернулася до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Згідно матеріалів клопотання вбачається, що слідчим відділенням відділу поліції №1 Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026211050000073 від 17.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
17.03.2026 до чергової частини ВП №1 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області надійшло повідомлення від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , про те, що ним виявлено крадіжку грошових коштів у сумі приблизно 40000 гривень, встановленою особою, яка напередодні перебувала за місцем його проживання.
У ході досудового розслідування встановлено, що Верховною радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX, яким затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, зокрема востаннє строк дії воєнного стану в Україні продовжено Указом Президента України від 12.01.2026 №40/2026, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4757-IX від 14.01.2026, відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03.02.2026 строком на 90 діб.
17.03.2026 близько 18 години, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщені однієї із кімнат другого поверху житлового будинку ОСОБА_7 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , виявила в дивані грошові кошти в сумі 40000 гривень. В той час у ОСОБА_5 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, 17.03.2026 близько 18 години, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщені однієї із кімнат другого поверху житлового будинку ОСОБА_7 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з метою особистого незаконного збагачення, переслідуючи корисливий мотив, діючи з прямим умислом, в період дії воєнного стану, переконавшись що за нею ніхто не спостерігає та її дії носять таємний характер, шляхом вільного доступу, таємно викрала грошові кошти в сумі 40000 гривень, які зберігались в дивані.
В подальшому ОСОБА_5 поклала вказані грошові кошти у свій гаманець та покинула місце вчинення злочину, тим самим отримавши реальну можливість розпоряджатись викраденим на власний розсуд, чим завдала потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 40000 гривень.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану.
Під час досудового розслідування, 18.03.2026 слідчим СВ відділу поліції №1 Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції ОСОБА_4 , за погодженням з процесуальним прокурором - прокурором Бережанської окружної прокуратури ОСОБА_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українці, громадянці України, уродженці м. Дзержинськ Донецької області, проживаючій без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , із початковою освітою, не одруженій, тимчасово не працюючій, не депутатці, раніше судима: 12.04.2024 Ічнянським районним судом Чернігівської області, за ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 просять клопотання задоволити та взяти під варту підозрювану ОСОБА_5 .
У судовому засіданні підозрювана ОСОБА_5 та її захисник ОСОБА_6 просять суд обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Вислухавши в судовому засіданні думку учасників судового розгляду, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_5 кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого їй кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:
-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення, зареєстрованим в ЄО за № 2383 від 17.03.2026 про те, що 17.03.2026 близько 18 години ОСОБА_5 таємно викрала із приміщення житлового будинку ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 40000 гривень;
-протоколом огляду місця події в приміщенні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено сліди папілярних узорів;
-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , який повідомив, що 05.03.2026 до місця його проживання приходила ОСОБА_5 та просилась проживати в нього в будинку, однак він відмовив. 13.03.2026 ОСОБА_5 ще раз прийшла до нього додому та принесла із собою пляшку горілки, яку вони в подальшому розпили. Тоді остання повідомила, що вона погано себе почуває та піднялась на 2-ий поверх його житлового будинку, де перебувала поза його наглядом. 17.03.2026 близько 18 години ОСОБА_5 знову прийшла до місця проживання ОСОБА_7 та одразу пішла на 2-ий поверх його житлового будинку, пояснивши, що їй потрібно переодягнутись. Він пішов за нею слідом та виявив, що вона зайшла в кімнату, де він зберігає свої грошові кошти, однак вона його вигнала і він повернувся на 1-ий поверх. Надалі ОСОБА_5 за декілька хвилин пішла із житлового будинку потерпілого та більше не повернулась, після чого останній виявив, що в нього зникли грошові кошти в сумі 40000 гривень, які він зберігав в дивані у вищевказаній кімнаті;
-протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України, в ході якого в останньої в гаманці виявлено та вилучено 39000 гривень;
-протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_5 , яка повідомила, що коли вона була в гостях у ОСОБА_7 , той сам показав їй, де зберігає свої грошові кошти, після чого вона 13.03.2026 таємно викрала 20000 гривень, а в подальшому 17.03.2026 викрала ще 20000 гривень;
-протоколом огляду речових доказів (грошових коштів) в присутності потерпілого ОСОБА_7 ;
-іншими зібраними у справі доказами.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від п'яти до восьми років.
Відповідно до з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до частини 5 ст. 9 КПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Відтак, стороною обвинувачення до клопотання додано докази, котрі навіть в сторонньої людини викликають відчуття того, що підозра є розумною.
Сукупність представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином. На даному етапі вони, хоча і не можуть стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте дозволяють дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення. Саме такий підхід застосовує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях в справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.
Щодо ризиків необхідно зазначити наступне.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність наступних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваної ОСОБА_5 вдалось дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Наявність обґрунтованих ризиків вважати, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування підтверджується тим, що вона підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років. Суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, адже усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду як на території України так і поза її межами з метою уникнення від відповідальності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик актуальним.
Беручи до уваги високий ступінь суспільної небезпеки, вік ОСОБА_5 , та той факт, що остання неодружена, не навчається та офіційно не працює, раніше неодноразово судима, без постійного джерела прибутку, що свідчить про відсутність у нього будь-яких соціальних зв'язків в суспільстві, не кажучи вже про їх міцність, в сукупності з обставинами кримінального провадження, свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також об'єктивним є ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні. Процедура отримання свідчень від таких учасників кримінального процесу полягає у наступному: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
У даній справі ризик впливу на потерпілого та свідків існує, позаяк кримінальне провадження перебуває на етапі досудового розслідування і збір доказів ще не завершено. Момент безпосереднього отримання судом показань від потерпілого та свідків та дослідження їх судом ще не настав.
З метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_5 може шляхом погроз, підкупу, психологічного впливу тощо, з метою зміни особами показів, незаконно впливати на осіб, які можуть бути допитані або вже допитані як свідки з приводу вчинення кримінального правопорушення, тим паче, що підозрюваній надані копії відповідних процесуальних документів із зазначенням анкетних даних понятих, свідків, залучених до проведення огляду під час досудового розслідування.
Перебуваючи на волі та будучи ознайомленим з матеріалами досудового розслідування ОСОБА_5 може встановити осіб свідків та в подальшому незаконно впливати на них, зокрема чинити відповідний тиск, шляхом погрози чи вмовлянь вона може схиляти потерпілого та свідків до дачі неправдивих показів на свою користь, відмови від участі у кримінальному провадженні, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім того, не менш об'єктивним є ризик вчинити інше кримінальне правопорушення. Про наявність цього ризику свідчать обставини про те, що ОСОБА_5 раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення майнових злочинів, зокрема передбачених ч. 3, 4 ст. 185 КК України, по відбуттю міри покарання на шлях виправлення не стала, а навпаки продовжує вчиняти злочини майнового характеру, немає постійного джерела доходів для проживання, ніде не працює, та з метою отримання коштів для забезпеченні власного проживання, ОСОБА_5 схильна до вчинення кримінальних правопорушень майнового характеру, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Сторона обвинувачення посилається на наявність ризиків, котрі виправдовують мету запропонованого нею запобіжного заходу, а саме те, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування таабо суду (пункт 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні (пункт 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення (пункт 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Таким чином, вищезазначені ризики у комплексі свідчать про виправданість застосування до ОСОБА_5 найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою.
Більш м'який запобіжний захід буде неспроможний їх нівелювати, а тому його застосування є недоцільним.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бєлозоров проти Росії та України», визначено, що «тяжкість обвинувачення може бути підставою для тримання під вартою на початкових етапах провадження».
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбаченого законом випадках за встановленою процедурою. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Таким чином, в даному кримінальному провадженні наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваної ОСОБА_5 .
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 тяжкого злочину, наявність перелічених ризиків, застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для забезпечення належної її процесуальної поведінки, а також для запобігання вищевказаних ризиків.
Враховуючи вік підозрюваної, її стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують її особу, на даний час відсутні відомості, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_5 під вартою.
Враховуючи наведене, для забезпечення потреб досудового розслідування, а саме своєчасного, з дотриманням розумних строків, якісного та повного досудового розслідування, та з метою уникнення ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 131, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, необхідно обрати щодо підозрюваної ОСОБА_5 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, суд вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюваною обов'язків, передбачених КПК України і згідно ст.182 КПК України, вважає, що розмір застави підозрюваній слід визначити у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У разі внесення застави покласти на підозрювану також обов'язки. А також, роз'яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно віддати розпорядження про звільнення з-під варти підозрювану та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. З моменту звільнення підозрюваної з-під варти у зв'язку з внесенням застави вона буде вважатися такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 40, 131, 132,176 - 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, суд,-
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дзержинськ Донецької області, українки, громадянки України, проживаючої без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженої, з початковою освітою, не депутата, раніше неодноразово судимої, зокрема: 12 квітня 2024 року Ічнянським районним судом Чернігівської області за ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді 5 років позбавлення волі; на підставі ст.75 КК України звільненої від відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, тобто до 16 травня 2026 року до 22 год. 15 хв. з правом внесення застави в розмірі 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99840,00 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок) грн.
У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_5 слідуючі обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора та суду за їх викликом;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт /паспорти/ для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в'їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Термін дії ухвали становить до 16 травня 2026 року до 22 год. 15 хв.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1