Справа № 156/1189/25 Провадження №11-кп/802/234/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
19 березня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 24 листопада 2025 року, яким
ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Русів Володимирського району Волинської області, громадянина України, українця, з середньо спеціальною освітою, працюючого водієм у ТОВ «ЕКОЕНЕРГОРЕСУРСИ», одружений, має утримані повнолітню доньку, особу з інвалідністю ІІ групи з дитинства, раніше притягався до кримінальної відповідальності: вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 15.02.2024 засуджений за ч.2 ст. 240 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 60010,00 грн., штраф сплачено 04.03.2024, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, і призначено покарання:
-за ч. 1 ст. 358 КК у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень;
-ч.4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
За сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.1 ст. 70 КК України визначено ОСОБА_10 остаточне покарання (шляхом повного складання призначених покарань) у виді штрафу в розмірі 1050 (однієї тисячі п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17850 (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень.
До набрання цим вироком законної сили запобіжний захід стосовно ОСОБА_10 визначено не застосовувати.
Вироком вирішено питання речових доказів, арешту майна та процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_10 визнаний винним та засуджений за те, що він в один із днів у травні 2024 року (більш точна дати не встановлена) в порушення вимог п. 3 Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.1994 № 217 (зі змінами), знаючи, що посвідчення тракториста-машиніста видаються відповідними територіальними органами Держпродспоживслужби, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що посвідчення тракториста-машиніста є офіційним документом, умисно, з метою подальшого використання, за допомогою принтеру (точні модель та марка не встановлені) у себе вдома, до заздалегідь заготовленого в електронному виді шаблону бланку посвідчення тракториста - машиніста вніс власні анкетні дані, додаткові реквізити документа (серія АТ № 289130, дата видачі посвідчення - 24.12.2021, орган, що видав - ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області), категорії транспортних засобів, якими дозволено керування, роздрукував цей бланк та вклеїв до нього власну фотокартку. Тим самим ОСОБА_10 вчинив підроблення посвідчення тракториста-машиніста, з метою подальшого використання та створення видимості наявності у нього права керування транспортними засобами відповідних категорій. Згідно з висновком судової технічної експертизи документів бланк посвідчення тракториста-машиніста з серійним номером НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_10 , не відповідає встановленому зразку бланка посвідчення тракториста-машиніста, що перебуває в офіційному обігу, виготовлений не відповідно до вимог, які пред'являють до цього виду офіційних документів.
Це діяння ОСОБА_10 містить ознаки кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч.1 ст. 358 КК України (підроблення посвідчення, яке видається установою і яке надає права, з метою використання його підроблювачем).
Крім того, обвинувачений в порушення вимог п. 3 Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.1994 № 217 (зі змінами), знаючи, що посвідчення тракториста-машиніста видаються у відповідних територіальних органах Держпродспоживслужби, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 01.07.2025 близько 12 год 06 хв, перебуваючи за кермом фронтального навантажувача марки «LIEBHERR L576», д.н.з. НОМЕР_2 , здійснював рух поблизу буд. № 18 по вул. 8-го Березня у сел. Іваничі Володимирського району Волинської області. Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_10 був зупинений поліцейськими для перевірки документів. На вимогу співробітника поліції надати документи на право керування транспортним засобом, завідомо знаючи про те, що посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 , є підробленим, діючи умисно, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, ОСОБА_10 використав завідомо підроблене посвідчення тракториста-машиніста, надавши цей документ поліцейському для перевірки.
Згідно з висновком судової технічної експертизи документів бланк посвідчення тракториста - машиніста серії НОМЕР_1 , вилучений у обвинуваченого, за способами друку та спеціальними елементами захисту не відповідає встановленому зразку аналогічного посвідчення тракториста - машиніста, що перебуває в обігу на території України, виготовлений не відповідно до вимог, котрі пред'являються до цього виду документів.
Таке діяння ОСОБА_10 містить в собі ознаки кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч. 4 ст. 358 КК України (використання завідомо підробленого документа).
У поданій апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичних обставин справи вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Посилається на вимоги ст. 70 КК України, зазначає, що при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Відтак покарання призначене ОСОБА_10 не може перевищувати 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Просить, з огляду на зазначене вирок суду першої інстанції змінити, призначити остаточне ОСОБА_10 покарання на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, прокурора, обвинуваченого та захисника, які, кожен зокрема, підтримали апеляційну скаргу, суд дійшов наступного висновку.
Висновок про винуватість ОСОБА_10 у вчинені злочинів, за які його засуджено, обґрунтовано зроблений судом, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, що по суті в апеляційній скарзі не заперечується.
Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого за ч.ч.1, 4 ст. 358 КК України є правильною і також не оскаржується.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Призначаючи ОСОБА_10 покарання, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Як убачається з вироку, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, а саме, те, що останній раніше притягався до кримінальної відповідальності вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 15.02.2024 за ч.2 ст. 240 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 60010,00 грн., штраф сплачено повністю 04.03.2024, працює, одружений, утримує повнолітню дитину, яка є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, не перебуває на обліку у лікарів - нарколога та психіатра за місцем проживання, позитивно характеризується територіальною громадою.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_10 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Врахувавши ці та інші обставини справи, в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання у виді штрафу.
На думку апеляційного суду, обране судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Водночас ч. 2 ст. 70 КК України зазначає, що при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є умисним тяжким або особливо тяжким злочином, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених кримінальних правопорушень призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
З огляду на зазначені вимоги закону, доводи апеляційної скарги прокурора є слушними, оскільки призначення ОСОБА_10 , на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточного покарання шляхом повного складання призначених покарань у виді штрафу в розмірі 1050 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є більшим ніж максимальний розмір штрафу, передбачений ч. 1 ст. 358 КК України суперечить вищезазначеним положенням закону України про кримінальну відповідальність.
У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 24 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_10 - змінити.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_10 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
У решті вирок залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді