Справа № 161/2388/26 Провадження №33/802/230/26 Головуючий у 1 інстанції:Мазур Д. Г.
Доповідач: Клок О. М.
18 березня 2026 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника Овсієнка С.А., подану в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 лютого 2026 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665, 60 гривень.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 26 січня 2026 року о 23 год 45 хв, на вул. Рівненській, 47 у м. Луцьку, Волинської області, керував транспортним засобом марки «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, відмовився чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі-ПДР).
Не погоджуючись із постановою судді першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Овсієнко С.А. подав апеляційну скаргу, у якій вказує на її незаконність, обґрунтовуючи такі свої доводи тим, що перший керував транспортним засобом та через його поломку, що мала місце 26 січня 2026 року близько 23 год, вимушено зупинився. О 24 год до нього під'їхали поліцейські та, у процесі спілкування, запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, від проходження якого він відмовився через те, що його не зупиняли поліцейські, і в статусі водія він не перебував. Захисник стверджує, що керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія. шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу. Тоді як перебування за кермом транспортного засобу, який перебуває у нерухомому стані, не є доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення. передбаченого ст. 130 КУпАП, так як сам факт перебування особи на місці водія, об'єктивно не доводить факт керування ним.
Покликаючись на викладене, просить постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 лютого 2026 року скасувати. Провадження по справі стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю у його діях складу даного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 , та його захисник Овсієнко С.А., будучи своєчасно та належними чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи у апеляційному суді, що стверджується телефонограмою від 09 березня 2026 року, складеної секретарем судового засідання відділу забезпечення діяльності судової палати з розгляду кримінальних справ Аліною ТАРОВСЬКОЮ за № 510, на апеляційний розгляд даної справи не з'явились. Від захисника Овсієнка С.А. надійшло письмове клопотання про розгляд даної справи у їх відсутності. Вимоги апеляційної скарги підтримують, просять задовольнити.
У зв'язку із цим, розгляд даної справи у апеляційному суді проводиться у їх відсутності.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу такого висновку.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом було дотримано.
Відповідно до 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначеного пункту Правил дорожнього руху передбачена ст. 130 КУпАП.
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно із п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).
У розумінні вимог п. 7 розділу І Інструкції, огляд в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
Так факт вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення доводиться зібраними матеріалами справи, зокрема, даними рапорту поліцейського, у якому значиться про те, що під час патрулювання, на проїзній частині із ввімкненою аварійною сигналізацією поліцейськими було виявлено автомобіль марки «Renault Master», у якому перебував водій ОСОБА_1 . Останній, в ході його спілкування із поліцейськими, у цей же день, до моменту його поломки, факт керування ним автомобілем не заперечував.
Також його вина у вчиненому доводиться протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 576268 від 27 січня 2026 року, за змістом якого перший керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук та від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у найближчому закладі охорони здоров'я, відмовився; актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому продубльовані наявні у нього ознаками такого стану сп'яніння, а також зафіксовано відмову від проходження огляду, на місці зупинки транспортного засобу, з використанням спеціального технічного засобу «Алкотестр Драгер»; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу, з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння до КП «ВОПЛ м. Луцьк»; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , у яких він вказує про те, що керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції, а також відеозаписом з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліцейського який, з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є незалежним від будь-якого суб'єктивного сприйняття належним, допустимим та достатнім доказом його вини.
Наявною у матеріалах даної справи довідкою інспектора відділення адміністративної практики УПП у Волинській області ДПП старшого лейтенанта поліції Ольги ПАРХОМЧУК стверджується факт видачі гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення водія серії НОМЕР_2 , що цілком підставно було ураховано суддею при накладенні на нього безальтернативного виду адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, є належними та допустимими, тому цілком обґрунтовано взяті до уваги судом і протилежного, при перевірці доводів апеляційної скарги, не установлено.
Тобто, працівниками поліції, під час збирання доказів, у даній справі про адміністративне правопорушення, була застосована належна правова процедура.
Надаючи оцінку доводам захисника ОСОБА_2 , в контексті того, що транспортний засіб марки «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_1 в русі не перебував, ОСОБА_1 ним не керував, а відтак, не є водієм, вважаю доцільним зазначити таке.
Як стверджується наявним у справі відеозаписом з боді-камери поліцейського, а також письмовими поясненнями, ОСОБА_1 , в ході спілкування із поліцейськими, факт керування ним транспортним засобом, за обставин місця та часу, зазначених у складеному стосовно нього протоколі про адміністративне правопорушення не оспорював, тобто жодних заперечень із цього приводу не озвучував. Перебування його у статусі водія, при перевірці доводів апеляційної скарги, сумнівів не викликає, відтак, ОСОБА_1 є належним суб'єктом адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Тому, вимоги поліцейських про проходження ОСОБА_1 , як водієм, у якого на момент зупинки транспортного засобу, були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, відповідного огляду, у встановленому законом порядку, а також подальші їх дії по оформленню адміністративних матеріалів стосовно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю узгоджуються із вимогами нормативно-правових актів, які регламентують це питання.
На підставі викладеного у своїй сукупності та взаємозв'язку, доходжу висновку про законність оскарженої постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 лютого 2026 року та відсутність підстав для задоволення поданої ним апеляційної скарги, з наведених у ній мотивів
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 лютого 2026 року стосовно нього - без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: