Справа № 161/10590/25 Провадження №11-кп/802/255/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
17 березня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 грудня 2025 року,
Даним вироком у кримінальному провадженні, 23.12.2024 внесеному до ЄРДР під №12024035580001150, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Луцька Волинської області, українця, громадянина України, з неповною вищою освітою, одруженого, який має на утриманні одну малолітню дитину, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, засуджено за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн.
Частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 30000 (тридцять тисяч) грн. моральної шкоди. В решті вимог цивільного позову відмовлено.
Так, ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що він 21.12.2024 близько 19:40 год., перебуваючи поблизу будинку №4-А по вул.Космонавтів в м.Луцьку Волинської області, діючи з прямим умислом, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи значення та кримінально-протиправний характер своїх дій, в ході виниклого словесного конфлікту з потерпілим ОСОБА_9 , умисно наніс йому один удар кулаком правої руки в ділянку живота та два удари кулаком правої руки в ділянку правого ока, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку з гематомою навколо правого ока, забійним садном кута ока справа, які згідно висновку судово-медичного експерта №130 від 13.02.2025 за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Такими діями ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Не погоджуючись із таким вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 оскаржив його в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги, оскільки вважає його необґрунтованим та незаконним.
Апелянт зазначає про те, що хоча стороною обвинувачення і проведено усі формальні дії у процесі досудового розслідування, але не надано жодного переконливого доказу щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вважає, що показання потерпілого ОСОБА_9 є суперечливими, оскільки конфлікт відбувся 21.12.2024, а в поліцію із заявою про вчинення кримінального правопорушення він звернувся на наступний день 22.12.2024. У зв'язку з цим, лишається незрозумілим чому потерпілий відразу ж не звернувся до поліції аби остання затримала нападника. З цього приводу ані потерпілий, ані свідки нічого не змогли пояснити. Окрім того, у заяві до поліції потерпілий зазначив, що обвинувачений просто підійшов до нього на вулиці біля будинку і без жодних пояснень вдарив його та відібрав 100 долар США., а в суді показав про те, що якийсь військовий підійшов до нього і напав, при цьому вже мав при собі ніж, яким намагався також вдарити, однак йому вдалося ухилитися. Після цього, цей ніж сховав та сильно вдарив потерпілого в обличчя, внаслідок чого він ледь втримався на ногах. Позичивши гроші, потерпілий віддав їх ОСОБА_7 , який його чекав на загальній дорозі біля воріт будинку. Однак, потерпілий не викликає поліцію, хоча мав реальну можливість це зробити. Окрім того, дружина потерпілого ОСОБА_9 , яка допитувалась судом в якості свідка показала, що не бачила як обвинувачений вдарив її чоловіка, а кров на обличчі побачила лише тоді коли він повернувся до будинку. Не бачила вона й інших будь-яких ушкоджень на потерпілому. Допитана судом свідок ОСОБА_10 також не бачила як обвинувачений наносив потерпілому тілесні ушкодження. Зазначає також про те, що на досудовому розслідування не було допитано будь-яких інших свідків, які очевидно повинні були бачити, що сталося, оскільки все відбувалося на відкритій частині дороги загального користування. Тому захисник вважає, що стороною обвинувачення не надано жодного достовірного допустимого та належного доказу винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. Також апелянт переконаний, що єдиною метою потерпілого при зверненні до поліції із заявою було уникнення відповідальності за напад належними йому собаками на обвинуваченого.
Посилаючись на вищевикладене, апелянт просить оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст.125 КК України скасувати та закрити кримінальне провадження.
Потерпілий ОСОБА_9 та його представник - адвокат ОСОБА_11 будучи належним чином повідомленими про час та місце апеляційного розгляду кримінального провадження, до апеляційного суду не з'явились. При цьому, від потерпілого до суду надійшла письмова заява, де він просить апеляційний розгляд проводити його відсутності та відсутності його представника. Зазначає також, що оскаржуваний вирок є законним та обґрунтованим, а тому просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу сторони захисту, - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляцію в повному обсязі, прокурора, яка вважала скаргу безпідставною та просила залишити без задоволення, а судове рішення, - без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить до наступного висновку.
Суд апеляційної інстанції у відповідності до ч.1 ст.404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судове рішення відповідно до положень ст.370 КПК України повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За положеннями ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення .
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно зі ст.94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вказаних вимог закону місцевим судом при ухваленні вироку дотримано.
Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального проступку за обставин вказаних у вироку, стверджуються зібраними в кримінальному провадженні та належним чином перевіреними в судовому засіданні доказами, яким місцевий суд дав правильну юридичну оцінку, вірно кваліфікувавши його дії за ч.2 ст.125 КК України, як вчинення умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Обставини, встановлені у вироку ґрунтуються на повному, всебічному та неупередженому дослідженні доказів, зібраних у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку.
Так, суд першої інстанції дав належну юридичну оцінку показанням самого обвинуваченого ОСОБА_7 , який свою вину у вчиненні кримінального проступку не визнав. Суду дав показання про те, що 21.12.2024 близько 19 год. він ніс поїсти своєму братові, який проживає по АДРЕСА_2 , оскільки останній перебував після поранення. Коли він підходив до будинку АДРЕСА_3 , то побачив як із воріт на нього вибігли дві собаки бійцівської породи і, при цьому не подаючи жодного голосу (не гавкаючи) покусали його, одна з яких вчепилась зубами в пакет з їжею, а інша - зубами за ногу. У зв'язку з цим, він дуже злякався та втрачав свідомість, а коли прийшов до тями, то почув, як потерпілий ОСОБА_9 зі свого автомобіля почав кликати собак. Однак, лише після п'ятої спроби потерпілого надати команду собакам повернутись до нього, вони його послухали. Тоді він підвівся на ноги та побачив, що від укусу собаки ішла кров, але він пішов до потерпілого, який перебував в стані алкогольного сп'яніння. Потерпілий вибачився перед ним за те, що забув закрити собак, а також запропонував підняти їжу, яку він ніс брату, але він відмовився, оскільки потерпілий перебував в стані алкогольного сп'яніння. Побачивши, що у будинку потерпілого увімкнено світло, він попросив його піти додому і покликати на допомогу когось з близьких потерпілого. Після цього, потерпілий пішов до свого будинку й орієнтовно через 20-30 хв. повернувся вже зі своєю дружиною та сусідкою, з якими, на його думку, вони усі вживали алкогольні напої. Також показав, що він повідомив їм трьом, що є їх сусідом та запропонував розібратись в даній ситуації на наступний день. При цьому додав, що будь-якого фізичного насильства щодо потерпілого не вчиняв, а також не наносив будь-яких ударів йому. Вже на наступний день, потерпілий з працівниками поліції прийшли до його будинку, які вказували на те, що він нібито вимагав у потерпілого грошові кошти, а також ніби він напав на потерпілого і наніс йому тілесні ушкодження. Також додав, що із заявою в правоохоронні органи із заявою про те, що його покусали собаки потерпілого, він не звертався, про що на даний момент жалкує. Звертався він лише в лікарю за медичною допомогою, де зафіксовано такий факт.
Ухвалюючи рішення про доведеність винуватості ОСОБА_7 суд першої інстанції обґрунтував своє судове рішення наступними доказами.
Показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який в судовому засіданні надав показання про те, що 21.12.2024 близько 19:40 год. коли потерпілий прийшов додому, то побачив, що за столом сидять його дружина та сусідка ОСОБА_12 з внучкою і показують якісь малюнки дитині. Він запитав дружину чому вона не поставила автомобіль на подвір'я будинку, на що вона відповідала аби він це зробив. Коли він вийшов на вулицю та підійшов автомобіля, то почув якісь крики, а коли придивився, то побачив, що на нього біжить обвинувачений в неадекватному стані, з яким вони не знайомі. Підбігши до нього, обвинувачений дістав ніж та почав ним розмахувати і, при цьому запитав чи він його не боїться, а він у свою чергу запитав чому він так себе поводить відносно нього. Обвинувачений склавши ніж сховав його до кишені та повідомив йому про те, що собаки останнього вже докучили йому. Вони разом пішли в сторону сусідського будинку, де перебували собаки і саме під час руху обвинувачений несподівано наніс йому один удар кулаком спочатку в живіт, а тоді удар кулаком в обличчя, внаслідок чого пішла кров з обличчя. В подальшому він побіг до себе додому, де його дружина та сусідка побачили кров у нього та запитали, що сталось, на що він відповів, що його на вулиці побив якийсь неадекватний чоловік. Він залишився на сходах будинку, оскільки переживав за своє життя. Його ж дружина та сусідка вийшли на вулицю, де перебував обвинувачений, який висловив дружині вимогу надати йому 100 доларів США, на що вона повідомила, що в них таких коштів немає. Сусідка ОСОБА_12 пішла до себе додому та через кілька хвилин повернувшись дала його дружині 100 доларів США, яка в свою чергу віддала ці гроші кошти обвинуваченому, який вирвавши їх з рук залишив місце. На наступний день він звернувся з побоями до медичного закладу, де лікарі після огляду викликали працівників поліції, які в подальшому відшукали обвинуваченого. Також додав, що він не бачив будь-яких видимих тілесних ушкоджень в обвинуваченого, останній ходив, бігав і не накульгував. З приводу собак показав, що вони більшість часу перебувають у вольєрі, але інколи їх випускають та вони бігають по загородженій території будинку і за межі території не виходять, оскільки всюди загороджено. Це звичайні дворові собаки, взагалі не агресивні, а в момент конфлікту перебували закритому вольєрі, який знаходиться на території будинку.
Показаннями свідка ОСОБА_13 (дружина потерпілого), яка суду першої інстанції показала, що коли вона із сусідкою ОСОБА_10 перебували в будинку, то на кухню зайшов її чоловік ОСОБА_9 , який запитав чому вона не припаркувала автомобіль в подвір'ї будинку, а лишила за межами будинковолодіння. Вона попросила перепаркувати автомобіль свого чоловіка, на що він погодився і вийшов з будинку. Після цього, орієнтовно через 5-7 хв. коли ОСОБА_9 повернувся в будинок, то на його обличчі була кров. На її запитання, що сталося, ОСОБА_9 відповів, що на вулиці його побив незнайомий неадекватний чоловік, який бігав з ножем в руках та погрожував ним. У зв'язку з цим, вона із сусідкою ОСОБА_10 вийшли з будинку на вулицю, де за воротами побачили як бігав та кричав обвинувачений, який поводився неадекватно. Коли вони підійшли до обвинуваченого та намагались дізнатись хто він і що взагалі сталося, то він почав кричати, казав, що його звати ОСОБА_14 . Додала, що він погрожував всіх порізати ножем, назвав її та сусідку ОСОБА_10 циганами. Коли ж вона все ж таки спробувала дізнатись, що ж сталось, то обвинувачений говорив, що його покусали собаки потерпілого, у зв'язку з чим вимагав 100 доларів США в якості компенсації. Після чого вона взяла у сусідки ОСОБА_10 100 доларів США, які остання взяла у себе вдома, які обвинувачений вирвав з її рук та відразу ж кудись побіг. В подальшому вони обоє повернулись до будинку, де в ході розмови потерпілий розповів, що його побив той чоловік, кому вони дали 100 доларів США, тобто як в подальшому було встановлено, що це був ОСОБА_15 . Окрім того показала, що вона закрила своїх собак у вольєр до того, як прийшла сусідка з дитиною. Також додала, що в обвинуваченого коли вони вийшли на вулицю, не було будь-яких видимих слідів чи крові від укусів собак. Крім того, показала, що на наступний день вранці, коли потерпілий прокинувся, то у нього була тошнота та рвота, у зв'язку з чим він поїхав до медичного закладу для допомоги.
Фактично аналогічні покази надала місцевому суду свідок ОСОБА_10 .
Окрім того, в основу вироку як на підставу винуватості ОСОБА_7 суд першої інстанції вірно поклав і досліджені письмові докази, а саме: протоколом прийняття заяви від потерпілого ОСОБА_9 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.12.2024; протоколом проведення слідчого експерименту від 18.02.2025 за участю потерпілого ОСОБА_9 , з якого вбачається, що він в ході проведення цієї слідчої дії детально розповів та відтворив обставини нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим; висновком експерта №130 від 13.02.2025, яким в ОСОБА_9 зафіксовані тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку з гематомою навколо правого ока, забійним садном кута ока справа, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.03.2025, за якими потерпілий ОСОБА_9 , та свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_16 , кожен окремо, вказали на фото, де зображено обвинуваченого ОСОБА_7 , як на особу, яка спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_9 .
При цьому, апеляційний суд вважає, що такі докази були отримані в законний спосіб, тобто у порядку передбаченому чинним законодавством.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано поклав вищевказані документальні та інші докази, які на думку апеляційного суду є послідовними та узгоджуються між собою, в основу вироку, як такі, що у своїй сукупності відтворюють картину подій, які мали місце 21 грудня 2024 року поблизу будинку АДРЕСА_3 , за участі потерпілого і обвинуваченого, та вказують на причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального проступку, навівши при цьому переконливі мотиви свого рішення.
Крім того, сам обвинувачений ОСОБА_7 не заперечує факту виниклого конфлікту з потерпілим у вказаний час та місці.
Проаналізувавши вищевказані докази колегія суддів вважає, що ними доводяться обставини, які підлягають доказуванню у порядку ст.91 КПК України.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані під час досудового розслідування та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, обґрунтовано дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, повністю доведена в ході судового розгляду належними та допустимими доказами в розумінні ст.85, 86 КПК України.
При цьому, апеляційні доводи сторони захисту на те, що ОСОБА_7 не вчиняв дій щодо нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , які б можна було кваліфікувати за ч.2 ст.125 КК України, на увагу суду не заслуговують, оскільки повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які узгоджуються між собою, не містять суперечностей та не викликають сумнівів щодо їх достатності й достовірності.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що усі доводи сторони захисту, викладені в поданій апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду справи, не спростовують висновків місцевого суду та не дають жодних підстав для скасування оскаржуваного вироку та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , як про це просить сторона захисту, оскільки спростовуються сукупністю досліджених судом доказів, які при цьому, були предметом дослідження судом першої інстанції, і їм була надана відповідна юридична оцінка.
Так, твердження сторони захисту про те, що показання потерпілого є суперечливими апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вони фактично узгоджуються із показами допитаних в суді свідків. Зокрема, як встановлено з таких показів, потерпілий коли вперше зайшов до будинку, то у нього не було тілесних ушкоджень, а коли вийшов і повернувся, то вже мав на обличчі кров. При цьому, потерпілий розповів свідкам, що його безпричинно побила особа чоловічої статі на вулиці, яку свідки побачили коли вийшли з будинку.
Окрім того, той факт, що потерпілий із заявою за фактом нанесення йому тілесних ушкоджень до правоохоронного органу звернувся лише на наступний день, жодним чином не може свідчити про те, що обвинувачений не наносив тілесних ушкоджень потерпілому. При цьому, як встановлено із показань потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_13 , потерпілий проснувшись вранці відчув тошноту та рвоту, у зв'язку з чим звернувся за медичної допомогою в лікарню. Після цього було звернення до правоохоронного органу. Факт тілесних ушкоджень у потерпілого зафіксовано висновком експерта.
Те, що свідки не бачили самого факту нанесення обвинуваченим потерпілому тілесних ушкоджень, не може свідчити про відсутність доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, оскільки їх покази наряду з усіма іншими доказами, у їх сукупності доводять його винуватість у повному об'ємі, тобто з яких можливо відтворити картину подій, які стосуються обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідності до положень ст.91 КПК України. Тому в цій частині апеляційні доводи також є безпідставними.
Також апеляційний суд вважає цілком законним та обґрунтованим вирок в частині призначення обвинуваченому покарання та вирішення цивільного позову.
Будь-яких порушень кримінального або кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом встановлено не було.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає законних підстав для скасування оскаржуваного вироку з мотивів, наведених в апеляційній скарзі сторони захисту.
Таким чином, апеляційну скаргу сторони захисту слід залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_7 , - без змін.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.376, 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 грудня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді