Іменем України
21 грудня 2010 року справа № 5020-6/072
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(95000, АДРЕСА_1)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(99058, АДРЕСА_2)
(99011, АДРЕСА_3)
про стягнення заборгованості в розмірі 7707,27 грн.
Суддя Лазарев С.Г.
Представники:
позивача -ОСОБА_3, довіреність № 2705 від 10.11.2010;
позивача -ОСОБА_4, довіреність № 1801 від13.08.2010;
відповідача -ОСОБА_5, довіреність № 1631 від 13.12.2010.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 9440,06 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач не здійснив оплату за отриману по видатковим накладним продукцію в повному обсязі.
Господарським судом Автономної Республіки Крим встановлено, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.35).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2010 на підставі статті 15 Господарського процесуального кодексу України матеріали позовної заяви №2/24-5245-2010 надіслані на адресу господарського суду міста Севастополя за територіальною підсудністю для розгляду по суті.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 25.10.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.
У процесі розгляду спору позивач у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 7707,27 грн., з яких: 4971,00 грн. - основний борг, 2403,93 грн. -пеня, 24,86 грн. - інфляційні втрати, 307,48 грн. - 3% річних (а.с.50-51), яка прийнята судом до розгляду, як заява про зменшення позовних вимог.
Представники позивача в судовому засіданні 21.12.2010 позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених у позовній заяві, просять суд позов задовольнити з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача у відзиві на позов визнав позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 4971,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 24,86 грн., 3% річних в розмірі 307,48 грн. В частині розміру пені відповідач визнає суму 1422,47 грн. (а.с.55-58).
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд
25.01.2009 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) був укладений договір поставки №1 (далі - Договір), згідно з умовами якого Постачальник зобов'язується в продовж строку його дії постачати Покупцю Мебель і комплектуючи до неї (далі - Продукція), а Покупець зобов'язується приймати цю продукцію та оплачувати її.
Поставка продукції по цьому Договору проводиться партіями. Асортимент, кількість і ціна Продукції, визначаються виходячи із замовлення Покупця, і вказуються в накладних і рахунках-фактури, які виписуються уповноваженими особами Постачальника і є додатком до даного Договору (пункт 1.2 Договору).
Розділом 2 Договору передбачена вартість і порядок розрахунків, а саме: вартість партії продукції визначається в рахунку-фактурі, відповідно до цін за одиницю Продукції, вказаних в прайс-листах та каталогах Постачальника. Поставка здійснюється на умовах відстрочки платежу в 30 (тридцять) календарних днів. Сума вноситься на поточний рахунок Продавця відповідно рахунку-фактури виставленого Постачальником.
Відповідно до пункту 9.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2010.
Відповідачу було поставлено товар на суму 15119,00 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.9-10).
07.05.2010 відповідачем позивачу було повернуто товар на суму 1544,00 грн., що підтверджується накладною на повернення №9-07/05/0001 (а.с.11).
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
Згідно з положеннями статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю -продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивачем на адресу відповідача були направлені претензії №1 від 15.07.2010 та №23/07/01 від 23.07.2010 з вимогою про сплату заборгованості (а.с.13-14).
Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на день розгляду справи в суді становить 4971,00 грн. і визнається відповідачем, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 14.12.2010, який підписаний обома сторонами без зауважень (а.с.49).
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 4971,00 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 6.3 Договору у випадку порушення строків оплати за поставлену Продукцію Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми своєчасно несплачених коштів за кожен календарний день прострочення.
На підставі зазначеного пункту Договору позивачем нарахована пеня у розмірі 2403,93 грн.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національно Банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою Національно Банку України.
Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проте позивач здійснив нарахування пені за період з березня 2010 року по грудень 2010 року, що перевищує зазначений строк.
Відповідач у судовому засіданні надав розрахунок пені, згідно якого він повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 1422,47 грн.
Наданий відповідачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2403,93 грн. такими, що підлягають задоволенню частково, а саме -у розмірі 1422,47 грн.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ані три проценти річних, ані індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції за несвоєчасну оплату за Договором у розмірі 24,86 грн. та 3% річних у розмірі 307,48 грн.
Відповідач в судовому засіданні погодився з розрахунком 3% річних та збитків від інфляції, наданим позивачем.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за поставлений товар в розмірі 4971,00 грн., пеня в розмірі 1422,47 грн., 3% річних в розмірі 307,48 грн. та інфляційні втрати в розмірі 24,86 грн.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (99058, АДРЕСА_2; 99011, АДРЕСА_3; ідентифікаційний код НОМЕР_1; відомості про наявність поточних рахунків в установах банку відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (95000, АДРЕСА_1; код ідентифікаційний НОМЕР_2; відомості про наявність поточних рахунків в установах банку відсутні) заборгованість у розмірі 6725,81 грн., з яких: заборгованість за поставлений товар у розмірі 4971,00 грн., пеня у розмірі 1422,47 грн., 3% річних у розмірі 307,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 24,86 грн., а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 89,01 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 205,95 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 981,46 грн. відмовити.
Суддя С.Г. Лазарев
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 24.12.2010