Справа № 456/7199/25
Провадження № 2/456/732/2026
(ЗАОЧНЕ)
19 березня 2026 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Гули Л. В. ,
з участю секретаря Дверій Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради про позбавлення батьківський прав та встановлення опіки,
Стислий виклад позицій сторін.
Представниця позивачки ОСОБА_1 адвокат Турчин Ю.І. подала до суду позовну заяву, в якій просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо малолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; встановити над малолітніми дітьми опіку та призначити опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В обґрунтування позовних вимог представниця позивачки покликалася на те, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_5 . 05 вересня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 уклали шлюб. Від шлюбу в сторін народилося двоє синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно, позивачка ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Сімейне життя відповідача з донькою позивачки не склалось, так як кожен з них мав різні погляди на шлюб та сімейне життя, через що між ними постійно виникали непорозуміння. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.02.2022 шлюб між ними було розірвано. Відповідач ще до розірвання шлюбу не цікавився дітьми та не допомагав їм матеріально і на даний час не забезпечує синів. Так, на підставі судового наказу Стрийського міськрайонного суду Львівської області з відповідача на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання малолітніх синів.
Відповідно до розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, наданого Стрийським ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЛМУМЮ у виконавчих провадженнях № 60952154 та №59132504 у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів.
Зазначає, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в лікаря-офтальмолога з діагнозом: міопія зі змінами на очному дні та лікаря-невропатолога, оскільки страждає на органічне ураження головного мозку. За станом здоров'я дитина потребує постійного нагляду та навчання по індивідуальній формі з педагогічним патронатом. Однак відповідач участі у додаткових витратах на сина, в тому на числі у витратах на лікування також не бере, станом здоров'я сина ОСОБА_7 взагалі не цікавиться.
Таким чином, виключно донька позивачки та й сама позивачка займалися вихованням та розвитком дітей, забезпечували їх матеріально. ІНФОРМАЦІЯ_5 донька позивачки ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 27.11.2025.
Після трагічної смерті матері, яка була для дітей єдиною опорою, відповідач залишив синів напризволяще, свідомо усунувшись від їх виховання та забезпечення. У найважчий період їхнього життя він не проявив жодної участі, не взяв на себе відповідальність за їх безпеку, розвиток та емоційний стан, чим грубо порушив покладені на нього законом і мораллю батьківські обов'язки.
Така поведінка відповідача свідчить про зневажливе ставлення до власних дітей, відсутність почуття відповідальності та байдужість до їхніх життєвих інтересів і потреб.
Крім цього, відповідач не з'явився на похорон своєї дружини та матері власних дітей, не вшанував її пам'ять і не віддав останню шану особі, з якою був пов'язаний шлюбними та батьківськими обов'язками. Така поведінка свідчить про повну байдужість до сімейних цінностей, моральну деградацію, нехтування елементарними нормами та загальноприйнятими засадами людяності, що негативно характеризує відповідача як особу.
Ухилення ОСОБА_2 від участі в похованні дружини та матері його дітей є проявом цинічної байдужості, що суперечить принципам поваги до людської гідності, родинних зв'язків та етичних норм суспільства, і свідчить про низький рівень його моральних якостей.
Крім цього, відповідач веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, схильний до насильства.
Таким чином, малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті матері проживають разом з бабусею ОСОБА_1 та знаходяться на повному її утриманні. Саме бабуся піклується про дітей, самостійно займається їх вихованням і навчанням, забезпечує їх всім необхідним для повноцінного розвитку.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що відповідач без поважних причин не виявляє щодо своїх синів батьківського піклування, ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву.
Представник третьої особи пояснень щодо позовної заяви не подав.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 22 грудня 2025 року головуючим у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 43/
На запит суду щодо доступу до персональних даних відповідача 23 грудня 2025 року на адресу суду надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру /а.с. 44/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 20.01.2026. Роз'яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 45/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05.02.2026 закрито підготовче провадження у даній справі. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 18.02.2026 /а.с. 58/.
Розгляд справи по суті відбувся 09.03.2026 за участі представниці позивачки ОСОБА_1 адвоката Турчин Ю.І. та представниці третьої особи служби у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області Скрицької Н.Б. По закінченні судових дебатів 19.03.2026 визначено як дату оголошення судового рішення.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Представниця позивачки ОСОБА_1 адвокат Турчин Ю.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, та просила їх задовольнити.
Представниця третьої особи служби у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області Скрицька Н.Б. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, як і висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , затверджений рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради № 32 від 05.02.2026, та подання про можливість призначення опікуном ОСОБА_1 , щодо задоволення позовних вимог позивачки не заперечила.
Відповідач ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був завчасно належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. Заяви про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав.
За таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу за його відсутності, провівши відповідно до вимог ст. 281 ЦПК України заочний розгляд справи.
Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема, з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачкою, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 12.04.1991 /а.с. 10/.
Також судом встановлено, що 05 вересня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 уклали шлюб, який був зареєстрований 05 вересня 2016 року в Добрівлянській сільській раді Стрийського району Львівської області, актовий запис № 3. Після реєстрації шлюбу донька позивачки змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_8 на прізвище чоловіка ОСОБА_9 . Сімейне життя відповідача з донькою позивачки не склалось, так як кожен з них мав різні погляди на шлюб та сімейне життя, через що між ними постійно виникали непорозуміння. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.02.2022 у справі №456/6335/22 шлюб між ними було розірвано /а.с. 11-12/.
Від шлюбу в сторін народилося двоє синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 від 31.01.2017 та серії НОМЕР_4 від 10.05.2017 /а.с. 13-14/.
Відповідно, позивачка ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з судовим наказом Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.06.2018 з відповідача на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % (відсотків) прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.04.2018 і до досягнення дитиною повноліття /а.с. 15/.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого Стрийським ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЛМУМЮ у виконавчому провадженні № 60952154, станом на 04.12.2025 загальна заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 342120,10 грн /а.с. 16-17/.
З долучених стороною позивача медичних документів встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в лікаря- офтальмолога з діагнозом: міопія зі змінами на очному дні та лікаря-невропатолога, оскільки страждає на органічне ураження головного мозку. За станом здоров'я дитина потребує постійного нагляду та навчання по індивідуальній формі з педагогічним патронатом /а.с. 18-21/.
Крім того, відповідно до судового наказу, виданого 08.08.2019 Стрийським міськрайонним судом Львівської області, з відповідача на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % (відсотків) прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.07.2019 і до досягнення дитиною повноліття /а.с. 22/.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого Стрийським ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЛМУМЮ у виконавчому провадженні № 59132504, станом на 05.12.2025 загальна заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 348803,64 грн /а.с. 23-24/.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.11.2025 /а.с. 25/.
Судом також встановлено, що у провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області перебувало кримінальне провадження щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, (умисне легке тілесне ушкодження). Однак ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.07.2024 у справі №456/3475/24 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою, а кримінальне провадження закрито /а.с. 26-27/.
З акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання № 361 від 12.12.2025 вбачається, що малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті матері проживають разом з бабусею ОСОБА_1 та знаходяться на повному її утриманні /а.с. 28/.
Відповідно до довідки від 03.12.2025 № 148 ОСОБА_3 навчається у Стрийській гімназії № 10 у 7-Г класі (педагогічний патронаж), за час навчання у гімназії вихованням дитини займається бабуся /а.с. 29/.
Згідно з характеристикою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається в Стрийській гімназії № 10 у 2-А класі. За період навчання зарекомендував себе дисциплінованим учнем. Бабуся та мама приділяли увагу навчанню та вихованню хлопчика. Батьківські збори відвідували систематично, з розумінням ставилися до рекомендацій вчителя. На даний момент вихованням і навчанням ОСОБА_10 займається бабуся у зв'язку зі смертю матері. Батько участі у шкільному житті дитини не брав і не бере /а.с. 30/.
Відповідно до довідки про доходи № 0734787061872758 від 02.12.2025 позивачка ОСОБА_1 є пенсіонеркою та перебуває на обліку в Стрийському об'єднаному управлінні ПФУ в Львівській області і отримує пенсію по інвалідності /а.с. 31/.
Долучені копії свідоцтва про праву на спадщину за законом від 25.02.2000 та витягу з Державного реєстру речових прав підтверджують, що позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, на якій він розташований /а.с. 32-33/.
Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не має незнятої чи непогашеної судимості /а.с. 34/.
Відповідно до медичного висновку від 15.12.2025 у ОСОБА_1 відсутні захворювання, розлади або стани, за наявності яких особа не може усиновити або взяти дитину під опіку/піклування /а.с. 35/.
22 грудня 2025 року позивачка звернулась до служби у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради із заявами про надання висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та призначення її опікуном дітей /а.с. 36-40/.
Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради № 32 від 19.12.2025 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його малолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 64-65/.
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року в справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно зі ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно з ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує також висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час застосування наведених норм права суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70), Верховним Судом у постановах від 26.12.2018, 13.03.2019, 06.05.2020 та 26.01.2022 при розгляді справ № 404/6391/16-ц, № 631/2406/15-ц, №753/2025/19 та № 203/3505/19, відповідно до яких ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Згідно зі ст. 3 «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року в справі «Хант проти України»).
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи грунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Суд також враховує, що таке судове рішення повинно відповідати й принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, в якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Крім цього, згідно з ч. 1, 2 ст. 20 Конвенції дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою. Держави-учасниці відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною.
Відповідно до ч. 4 ст. 167 СК України, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.
В силу вимог ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (ст. 55 ЦК України).
Згідно зі ст. 56 ЦК України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов'язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.
Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 58 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. З наведеного вбачається, що встановлення опіки та піклування вирішується судом, коли під час розгляду інших спорів виявляється, що їх наслідком є залишення дітей без батьківського піклування.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України в пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
Суд погоджується з аргументами позивачки, вважає такі обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, які, в своїй сукупності, є достатніми.
Так, судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів, що відповідач ОСОБА_2 не проявляє щодо своїх синів батьківської турботи, не піклується про їх здоров'я, фізичний і духовний розвиток, не надає матеріальної допомоги, взагалі не спілкується з дітьми і не бачиться з ними, не виявляє до них жодного інтересу. Мати дітей померла. Участь у вихованні ОСОБА_7 та ОСОБА_10 бере тільки позивачка.
Відтак ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Таке ставлення батька до своїх дітей є свідченням його байдужості до подальшої долі синів.
У суду відсутні підстави ставити під сумнів істинність фактів, зазначених у досліджених судом доказах, оскільки такі відповідають і не суперечать обставинам, відомості про які містяться в інших зібраних по справі доказах.
Крім цього, суд враховує, що згідно з ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь в її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
З висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради № 32 від 05.02.2026, судом встановлено, що орган піки та піклування виконавчого комітету Стрийської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 64-65/.
Суд звертає увагу на відсутність доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем будь-яких дій (заходів) щодо зміни ситуації, яка склалася, що, в свою чергу, давало б суду підстави вважати, що відповідач бажає виправити свою поведінку в інтересах дітей.
У цій справі наявні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечить Конвенції про права дитини, і в такому випадку судом на перше місце ставляться якнайкращі інтереси дітей, оцінка яких включає в себе і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод органи державної влади не можуть втручатися у здійснення права на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Втручання у повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 у справі «Хант проти України»).
Одним із фундаментальних принципів демократичного суспільства є законність, на яку посилається преамбула до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Законність передбачає, серед іншого, що втручання з боку виконавчої влади в права осіб повинне бути предметом ефективного контролю. Цей контроль звичайно здійснюється судовою владою, оскільки судовий контроль надає найкращі гарантії незалежності, неупередженості та належної процедури.
Суд вважає, що позбавлення. батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідає пункту 2 частини 1 ст. 164 СК України. Таке втручання здійснено для захисту здоров'я та моралі малолітніх дітей, тобто відповідає цілям, зазначеним у пункті 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Позбавлення батьківських прав є втручанням у сімейне життя. Однак таке втручання в даному випадку є виправданим і пропорційним, оскільки цього потребують інтереси дітей, батько яких ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не бере участі в їх вихованні, матеріально не забезпечує, не дбає про здоров'я дітей, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення. Така поведінка відповідача відносно його дітей дає підстави для обґрунтованих сумнівів у його спроможності та волевиявленні виконувати свої природні батьківські обов'язки і свідчить про ризик неналежного виховання дітей. Таким чином, втручання є необхідним у демократичному суспільстві і державні органи діяли в межах своєї дискреції.
З урахуванням наявних у справі доказів, обставин справи, сукупності усіх чинників і факторів, суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача не суперечить нормам міжнародного права та практиці ЄСПЛ.
Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Оскільки діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позбавлені батьківського піклування, такі потребують встановлення над ними опіки.
Позивачка ОСОБА_1 є бабусею малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , є працездатною особою та має постійний стабільний дохід (пенсійне забезпечення), до кримінальної відповідальності не притягалася, відповідно до медичного висновку здорова, протипоказів за станом здоров'я до опікунства не має, на обліку у психіатричному та наркологічному диспансерах не перебуває.
З подання виконавчого комітету Стрийської міської ради про можливість ОСОБА_1 бути опікуном малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судом встановлено, що орган опіки та піклування виконавчого комітету Стрийської міської ради вважає за можливе призначення ОСОБА_1 опікуном над малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 73/.
Наказом № 7 служби у справах дітей Стрийського міськвиконкому від 26.01.2026 вирішено тимчасово влаштувати дітей, які залишилися без батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в сім'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що відповідач без поважних причин не виявляє щодо своїх синів батьківського піклування, ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, необхідно позбавити його батьківських прав та встановити над малолітніми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опіку, призначивши опікуном їх бабусю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в сім'ї якої вони проживають, що буде відповідати якнайкращим інтересам дітей.
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дітей, а тому позбавлення його батьківських прав з подальшим призначенням ОСОБА_1 їх опікуном буде лише сприяти розвитку дітей та відповідати якнайкращим їх інтересам, а відтак позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд зобов'язаний розглядати справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
Враховуючи клопотання представниці позивачки у судових дебатах про залишення понесених позивачкою судових витрат за нею, суд вважає за можливе залишити витрати зі сплати судового збору за позивачкою.
Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Стрийським РВ УМВС України у Львівській області 14.06.1996; РНОКПП НОМЕР_6 ), батьківських прав відносно синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ( АДРЕСА_3 ; паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Стрийським РВ УМВС України у Львівській області 14.06.1996; РНОКПП НОМЕР_8 ), опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачкою до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 19.03.2026.
Суддя Л.В.Гула