Справа №464/2577/21
пр.№ 4-с/464/8/26
19.03.2026 року м.Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючого-судді Борачка М.В.,
секретар судового засідання Бугера Р.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргуОСОБА_1 на постанову державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грицай-Липської Наталії Степанівни про накладення штрафу від 16.05.2025, -
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СКАРГИ.
ОСОБА_1 (надалі - Скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до Сихівського районного суду м. Львова зі скаргою на рішення державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грицай-Липської Наталії Степанівни (надалі - Державний виконавець), у якій просить скасувати постанову державного виконавця про накладення штрафу від 16.05.2025.
Ухвалою суду від 28.07.2025 залишено без розгляду скаргу ОСОБА_1 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 22.01.2026 скасовано ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 28.07.2025, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою від 24.02.2026 суд поновив пропущений строк для подання скарги та призначив її до судового розгляду на 05.03.2026.
05.03.2026 в судове засідання з'явилися державний виконавець та стягувач. Скаржник не з'явився, відтак в судовому засіданні оголошено перерву до 16.03.2026.
Представники сторін та державний виконавець не з'явилися у судове засідання 16.03.2026. Від представника скаржника надійшла заява у якій він просить розглядати справу без його участі та участі скаржника.
Від стягувача надійшло клопотання у якому вона просить розглядати справу без її участі.
Згідно із частиною 2 статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Отже, суд здійснюватиме розгляд скарги по суті за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Аргументи скаржника.
Скарга обґрунтована тим, що державний виконавець безпідставно наклав на скаржника штраф у розмірі 50% заборгованості зі сплати аліментів, адже від початку війни у останнього було відсутнє постійне джерело доходу, що було відомо державному виконавцю, а реальна можливість сплачувати аліменти виникла лише після взяття скаржника на військову службу. З цього моменту, ОСОБА_1 почав отримувати заробітну плату та, відповідно, проводити сплату аліментів.
Скаржник вважає, що для накладення штрафу слід встановити умисел в його діях, адже несплата аліментів є адміністративним правопорушенням. Проте, такий умисел у ОСОБА_1 відсутній, оскільки несплата аліментів зумовлена незалежними від нього обставинами.
Ще однією підставою для визнання неправомірним рішення державного виконавця скаржник визначив помилковість розрахунку штрафу. Згідно із його доводами заборгованість за аліментами у нього існувала за період з дати відкриття виконавчого провадження до 15.05.2025 та становила 240000,00 грн., а не 275170,09 грн. як визначив державний виконавець.
Аргументи державного виконавця.
Державний виконавець заперечив проти задоволення скарги, посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови діяв в межах і у спосіб передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Твердження скаржника про те, що накладення штрафу передбачає наявність умисного адміністративного правопорушення є помилковим, адже умисел не є підставою для винесення постанови про накладення штрафу за несплату аліментів. Такою підставою є виключно наявність заборгованості зі сплати аліментів. Винесення постанови про накладення штрафу за несплату аліментів є обов'язком виконавця.
Згідно із розрахунком заборгованості станом на 15.05.2025 у боржника була наявна заборгованість зі сплати аліментів в сумі 275170,09 грн., що сукупно перевищує суму платежів за 3 роки. Вказане і зумовило накладення на скаржника штрафу у розмірі 50% заборгованості. Скаржником не спростовується наявність заборгованості зі сплати аліментів.
Аргументи стягувача.
Стягувач не подавала до суду жодних заперечень, аргументів чи міркувань щодо поданої скарги.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 21.10.2021 у справі №464/2577/21 стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання:
- малолітньої доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.04.2021 і до досягнення дитиною повноліття;
- неповнолітньої доньки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.04.2021 і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання вказаного рішення судом було видано відповідний виконавчий лист від 21.12.2021, який перебуває на примусовому виконанні у державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грицай-Липської Наталії Степанівни.
06.01.2022 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68041954.
У ході примусового виконання рішення суду державним виконавцем було винесено постанову від 16.05.2025, згідно із якою за невиконання рішення суду, що спричинило виникнення заборгованості зі сплати аліментів, яка сукупно перевищує суму платежів з 3 роки, на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 137585,05 грн.
У цій постанові вказано згідно із розрахунком заборгованості станом на 15.05.2025 у боржника наявна заборгованість зі сплати аліментів в сумі 275170,09 грн., що свідчить про необхідність накладення штрафу у розмірі 50% заборгованості відповідно до частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон №1404-VIII).
Вказаний розрахунок заборгованості наявний у матеріалах справи.
ОЦІНКА СУДУ.
За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у державного виконавця у межах виконавчого провадження №68041954 перебуває виконавчий лист від 21.12.2021 про стягнення зі ОСОБА_1 аліментів на утримання двох дітей, які присуджені до стягнення на підставі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21.10.2021 у справі №464/2577/21.
Судом встановлено, що скаржник неналежним чином виконував рішення суду про стягнення аліментів, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість. Вказана обставина скаржником не заперечується.
Згідно із наданим державним виконавцем розрахунком у ОСОБА_1 станом на 15.05.2025 у боржника існувала заборгованість зі сплати аліментів в сумі 275170,09 грн.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункт 16 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII).
Порядок стягнення аліментів під час здійснення виконавчого провадження визначений статтею 71 Закону №1404-VIII. Відповідно до частин 1, 3, 4, 14 вказаної статті порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
Водночас, згідно з частиною 3 статті 11 Закону №1404-VIII строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини 14 статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Пунктом 8 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною 14 статті 71 Закону №1404-VIII.
Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу I цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що достатньою підставою для винесення державним виконавцем постанови про накладення на боржника штрафу в розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів є встановлення факту наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, яка обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №2610/27695/2012 зазначила, що положення абзацу 3 частини 14 статті 71 Закону №1404-VІІІ передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за три роки. Тобто зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення. Дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до боржника. Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови про накладення штрафу та її сума, з якою пов'язано визначення розміру штрафу.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що розмір заборгованості зі сплати аліментів має обчислюватися з моменту пред'явлення виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження, а не з моменту виникнення у боржника обов'язку сплачувати аліменти.
У даній справі при обчисленні суми штрафу для обрахунку заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем визначено період з квітня 2021 року по травень 2025 року, в той час як пред'явлення виконавчого документа до виконання та початок примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів мали місце у січні 2022 року. Відтак, заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що зумовила застосування до боржника штрафу, утворилася за період як до відкриття виконавчого провадження, так і після.
Вказане свідчить про помилковість розрахунків державного виконавця, а отже і про незаконність накладеного штрафу, позаяк такий застосовано, виходячи із неправильно визначеної суми заборгованості.
Оскільки виконавче провадження №68041954 було відкрито на початку січня 2022 року, а штраф накладено на початку травня 2025 року, то саме за цей період повинна обраховуватися заборгованість за аліментами. У разі, якщо за цей період сукупний розмір заборгованості скаржника перевищував суму відповідних платежів за три роки, а саме був більшим за 216000,00 грн. (36 х 6000,00), то у державного виконавця були підстави для винесення оскаржуваної постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 50% заборгованості.
Проаналізувавши розрахунки державного виконавця, суд встановив, що станом на дату накладення штрафу у скаржника не існувало заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищував суму відповідних платежів за три роки, тобто був більшим за 216000,00 грн.
Так, за період з січня 2022 року по травень 2025 року боржник повинен був сплатити аліменти на утримання двох дітей у загальному розмірі 240000,00 грн. (6000,00 х 40). При цьому розмір аліментів за травень 2025 року не враховується при визначенні загальної суми аліментів, адже станом на дату винесення оскаржуваної постанови (16.05.2025) у боржника ще не сплив строк для їх сплати за цей місяць.
У той же ж час, за цей період боржником було сплачено 24829,91 грн., зокрема, 731,00 грн. у березні 2023 року, 1200,00 грн. у грудні 2023 року, 2742,79 грн. у лютому 2024 року, 2266,88 грн. у березні 2024 року, 2000,00 грн. у листопаді 2024 року, 5768,68 грн. у березні 2025 року, 10120,14 грн. у квітні 2025 року, 0,42 грн. у травні 2025 року.
Зважаючи на це, його заборгованість станом на дату винесення оскаржуваної постанови становила 215170,09 грн. (240000,00 - 24829,91), що свідчить про відсутність у державного виконавця підстав для накладення штрафу у розмірі 50% заборгованості згідно із частиною 14 статті 71 Закону №1404-VIII.
Підсумовуючи все викладене, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню з підстав неправильного визначення суми заборгованості, яка використовувалася при обрахунку штрафу, та відсутності у скаржника заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищував б суму відповідних платежів за три роки.
Усі інші визначені скаржником підстави оскарження постанови не беруться до уваги судом, адже такі не можуть слугувати підставами для скасування рішення державного виконавця. Зокрема, відсутність у боржника постійного джерела доходу не свідчить про можливість звільнення його від відповідальності за тривале невиконання рішення суду про стягнення аліментів. Крім того, для накладення штрафу у межах виконавчого провадження державному виконавцю не потрібно встановлювати наявність у бездіяльності боржника ознак умислу. Достатньо лише встановити сам факт несплати аліментів за певний період. Штраф, який накладається виконавцем на підставі частини 14 статті 71 Закону №1404-VIII, є заходом примусу, що застосовується до боржника-порушника у процесі примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів.
Частиною 2 статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Керуючись статтями 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
постановив:
1. Задовольнити скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грицай-Липської Наталії Степанівни.
2. Скасувати постанову державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грицай-Липської Наталії Степанівни про накладення штрафу від 16.05.2025.
Повна ухвала суду складена 19 березня 2026 року, що є датою її постановлення за відсутності учасників справи, відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України.
Головуючий Микола БОРАЧОК