Справа № 937/7984/19
Провадження № 1-і/333/1/26
22 січня 2026 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання прокурора Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у кримінальному провадженні 12019080140000483, відомості про яке внесені до ЄРДР 17.02.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.6 ч.2 ст.115 , ч.4 ст.187 КК України та додані до нього матеріали, -
20.01.2026 року прокурор Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту у кримінальному провадженні 12019080140000483 стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, освіта середня, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 1) 11.05.2006 року Мелітопольським районним судом Запорізької області за ч. 2,3 ст. 185, ст. 75,76 КК України до 4 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки; 2) 29.10.2009 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 1,2 ст. 185, ст. 70,75 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 рік; 3) 06.02.2012 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185, ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки; 4) 12.09.2018 року Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185, ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців; 5) 12.01.2019 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185, ст. 70,75 КК України до 4 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Клопотання прокурора обґрунтоване таким.
Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що у період часу з 18 до 20 години 16.02.2019 року, ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з проникненням до житла потерпілої ОСОБА_6 та із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, шляхом зламу вхідних дверей, проник до приміщення вказаного вище будинку, та знаходячись у приміщені наніс множинні удари руками по голові (не менше 14 ударів), тулубу, шиї та кінцівкам (не менше 52 ударів) потерпілої ОСОБА_6 , яка є особою похилого віку, спричинивши їй тим самим тілесні ушкодження, що виразилися у: множинних синцях на кінцівках, саднах та синцях на шиї, поверхневій рані на зовнішній поверхні правого плечового суглоба, крововиливах у м'які тканини задньої поверхні грудної клітки, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 149 від 17.02.2019 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження; внутрішньочерепній травмі, що виразилася у крововиливах під м'які мозкові оболонки полюсів обох лобних часток, а також у правій тім'яно-скроневій ділянці, множинних синцях, саднах, поверхневих ранах та крововиливах у м'які тканини голови; повних поперечних переломах 5-8 ребер зліва та 6-8 ребер справа по середньо-ключичних лініях, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 149 від 17.02.2019 кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричиняють за собою тривалий розлад здоров'я.
Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на напад з метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_4 наніс потерпілій ОСОБА_6 один удар невстановленим у ході досудового слідства ножем в область лівого стегна потерпілої, спричинивши їй тим самим тілесні ушкодження у вигляді поодинокого сліпого колото-різаного поранення лівого стегна у нижній третині, з ушкодженнями стегнових артерії та вени, яке кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне у момент заподіяння, тим самим подавив волю потерпілої до опору. Відразу після цього, ОСОБА_4 , заволодів майном потерпілої ОСОБА_6 , а саме грошовими коштами на невстановлену в ході досудового слідства сумі. Після чого з місця скоєння злочину втік, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи (розбій), поєднаному з проникненням до житла та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Крім того, досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено, що у період часу з 18 до 20 години 16.02.2019 року, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з корисливих мотивів, шляхом зламу вхідних дверей, проник до приміщення будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де реалізуючи свій злочинний умисел направлений на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті, потерпілої ОСОБА_6 , з метою незаконного заволодіння майном останньої, наніс множинні удари руками по голові (не менше 14 ударів), тулубу, шиї та кінцівкам (не менше 52 ударів) потерпілої ОСОБА_6 , яка є особою похилого віку, спричинивши їй тим самим тілесні ушкодження, що виразилися у множинних синцях на кінцівках, саднах та синцях на шиї, поверхневій рані на зовнішній поверхні правого плечового суглоба, крововиливах у м'які тканини задньої поверхні грудної клітки, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 149 від 17.02.2019 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження; внутрішньочерепні травми, що виразилася у крововиливах під м'які мозкові оболонки полюсів обох лобних долей, а також у правій тім'яно-скроневій ділянці, множинні синці, садна, поверхневі рани та крововиливи у м'які тканини голови; повні поперечні переломи 5-8 ребер зліва та 6-8 ребер справа по середньо-ключичним лініям, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 149 від 17.02.2019 кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричиняють за собою тривалий розлад здоров'я.
Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на вбивство, ОСОБА_4 , наніс потерпілій ОСОБА_6 , один удар невстановленим у ході досудового слідства ножем в область лівого стегна потерпілої, спричинивши їй тим самим тілесні ушкодження у вигляді поодинокого сліпого колото-різаного поранення лівого стегна у нижній третині, з ушкодженнями стегнових артерії та вени, яке кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне у момент заподіяння, що ускладнилося гострою крововтратою, та від якого, у період часу з 18 до 20 години 16 лютого 2019 року, настала смерть потерпілої ОСОБА_6 , на місці події, за вказаною вище адресою. Відразу після цього, ОСОБА_4 , заволодів майном потерпілої ОСОБА_6 , а саме грошовими коштами на невстановлену в ході досудового слідства сумі.
Після чого, з місця скоєння злочину втік, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст.115 КК України.
Вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.
01.04.2019 року ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
25.09.2019 року досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено складанням обвинувального акта, який скеровано до Мелітопольського міськрайонного суду для судового розгляду.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 25.01.2026 (включно).
На теперішній час відповідно до встановленого судом порядку залишилось допитати свідків сторони обвинувачення, дослідити письмові докази, після чого закінчити судовий розгляд.
Провести зазначені процесуальні дії та закінчити судовий розгляд до спливу попередньої ухвали не надається можливим через ведений воєнний стан, тимчасову окупацію певних районів та населених пунктів Запорізької області.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинення умисного особливо тяжкого корисливого кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч.2 ст.115 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, є підстави вважати, що обвинувачений, з метою ухилення від покарання за вчинений ним злочин, буде переховуватися від суду, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню.
Крім того, беручи до уваги, що обвинувачений на момент застосування запобіжного заходу не працював, вчинив особливо тяжкі злочини, серед яких і корисливі, існує ризик того, що перебуваючи на свободі ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, прокурор вважає, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Застосування до ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів, ніж домашній арешт (з 21 год 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби строком на 2 місяці), не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала своє клопотання та просила його задовольнити. Прокурор додатково зазначила, що судовий розгляд наразі не здійснюється, оскільки матеріали кримінального провадження були втрачені, фактично знаходяться на тимчасово окупованій території у м. Мелітополі. Зокрема, із 36 проведених експертиз у наявності є 24; із 7 протоколів огляду - лише 1; матеріали щодо надання дозволів на проведення обшуків - відсутні; речові докази, які було виявлено та вилучено під час оглядів та обшуків, - відсутні; протоколи тимчасового доступу до речей і документів - відсутні; було проведено 6 негласних слідчих (розшукових) дій, матеріали за результатами яких також відсутні; із 179 допитів свідків у наявності є лише копія одного протоколу допиту свідка. Водночас, у наявності є ухвали суду про обрання та продовження запобіжних заходів, призначення експертиз та продовження строку досудового розслідування.
Із клопотанням про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження до суду вона не зверталася, оскільки, на її думку, наявних матеріалів недостатньо для їх відновлення.
Вона не бачить джерел, звідки можна витребувати втрачені матеріали кримінального провадження, оскільки всі наявні можливості вже вичерпано.
ОСОБА_4 перебуває під домашнім арештом з 08.08.2023 року. За час дії запобіжного заходу порушень покладених на нього обов'язків не встановлено. Відомості щодо притягнення обвинуваченого до кримінальної чи адміністративної відповідальності, а також щодо наявності обвинувальних актів стосовно нього за період з 08.08.2023 року відсутні.
Потерпілий ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_8 , на яких існує ризик впливу з боку обвинуваченого, перебували на тимчасово окупованій території. Чи виїхали вони на даний час на підконтрольну Україні територію, їй не відомо. Але в матеріалах кримінального провадження, з якими ознайомлений ОСОБА_4 , наявні номери телефонів вказаних осіб, за допомогою яких обвинувачений може здійснювати вплив на них.
Підозрюваний ОСОБА_4 просив змінити міру запобіжного заходу на більш м'яку, а саме: особисте зобов'язання, зазначивши, що ризики, наведені у клопотанні прокурора, є необґрунтованими. Йому запропонували роботу охоронцем із графіком роботи «доба через двоє», однак у зв'язку із застосуванням щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту він не має можливості працевлаштуватися. Раніше він працював на кар'єрі, проте після настання холодної пори року роботу там припинив.
Свідок ОСОБА_8 був його приятелем та проживав навпроти нього у с. Костянтинівка, однак після того, як останній звинуватив його у вчиненні кримінального правопорушення, вони припинили спілкування. З потерпілим ОСОБА_7 він навчався в одній школі, проте між собою вони ніколи не спілкувалися.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання. Вважає, що клопотання прокурора недостатньо обґрунтоване, останній не довів про наявність ризиків, зазначених у ньому.
Заслухавши доводи слідчого, прокурора, пояснення підозрюваного, дослідивши матеріали кримінального провадження, додані до клопотання слідчого, в їх сукупності, суд дійшов до такого.
Згідно вимог ч.ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У судовому засіданні встановлено, що 17.02.2019 року до ЄРДР були внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115 , ч.4 ст.187 КК України(кримінальне провадження №1201908014000048).
29.03.2019 року ОСОБА_4 було затримано у порядку ст.208 КПК України.
29.03.2019 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115 , ч.4 ст.187 КК України.
01.04.2019 року ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який у подальшому, продовжувався суддями Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
25.09.2019 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 було направлено до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
У зв'язку із виникненнями обставин, небезпечних для життя та здоров'я суддів, працівників апарату суду та відвідувачів суду в умовах воєнного стану, наказом голови суду від 09.03.2022 року №16 роботу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області призупинено до їх зникнення або усунення.
Після визначення підсудності вказаного кримінального провадження за Томаківським районним судом Дніпропетровської області, а у подальшому (14.09.2022 року) за Комунарським районним судом м. Запоріжжя суддями вказаних судів строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжувалися.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08.08.2023 року обвинуваченому ОСОБА_4 змінено запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, який у подальшому було продовжено, востаннє, ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.11.2023 року - до 27.01.2024 року.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.01.2024 року змінено запобіжний захід на домашній арештіз забороною залишити місце проживання з 15:00 год. до 08:00 год. наступної доби, який у подальшому було продовжено ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2024 року - до 20.05.2024 року.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.05.2024 року змінено запобіжний захід на домашній арештіз забороною залишити місце проживання з 20:00 год. до 08:00 год. наступної доби, який у подальшому були продовжені, востаннє, ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.10.2024 року - до 29.12.2024 року.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.12.2024 року змінено запобіжний захід на домашній арештіз забороною залишити місце проживання з 21:00 год. до 06:00 год. наступної доби, який у подальшому було продовжено, востаннє, ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2025 року - до 25.01.2026 року.
25.11.2025 року постановою заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_9 замінено групу прокурорів, які здійснюватимуть нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019080140000483,у складі: ОСОБА_3 (старший групи), ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Прокурор в обґрунтування свого клопотання, на думку суду, довів наявність фактів, зміст яких переконав у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 міг вчинити кримінальні правопорушення, вказані у клопотанні прокурора.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених п.п. 1,2 ч.1 ст. 77 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає прокурор, суд дійшов таких висновків.
Обґрунтовуючи наявність вказаного ризику, прокурор зазначила, що він підтверджується тим, ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого корисливого кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення покарання.
У судовому засіданні встановлено, що з 08.08.2023 обвинувачений ОСОБА_4 перебуває під домашнім арештом. За час дії вказаного запобіжного заходу порушень покладених на нього обов'язків не встановлено.
Крім того, обвинувачений має постійне місце проживання, раніше покладені на нього процесуальні обов'язки виконував належним чином, до суду з'являється за викликом, що свідчить про його належну процесуальну поведінку.
Враховуючи наведене, сам по собі факт тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, не може свідчити про наявність реального ризику переховування від суду.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого
У судовому засіданні прокурор зазначила, що обвинувачений може впливати на свідка ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_7 , які перебували на тимчасово окупованій території. Чи виїхали вони на даний час на підконтрольну Україні територію, прокурору не відомо.
Разом з тим прокурор вказала, що у матеріалах кримінального провадження, з якими ознайомлений обвинувачений ОСОБА_4 , наявні номери телефонів зазначених осіб, за допомогою яких обвинувачений може здійснювати на них вплив.
Суд зазначає, що наведені прокурором доводи носять лише припущення. Сам по собі факт наявності у матеріалах кримінального провадження (які на цей час залишилися на тимчасово окупованій території) номерів телефонів свідка та потерпілого не свідчить про існування реального ризику незаконного впливу на них. Будь-яких конкретних даних про те, що обвинувачений вчиняв або має намір вчиняти дії, спрямовані на незаконний вплив на свідка чи потерпілого, стороною обвинувачення суду не надано.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення
Під час судового засідання було встановлено, що обвинувачений є раніше судимий, вчинив особливо тяжкі злочини, серед яких є корисливі.
У зв'язку з цим, на думку суду існує ризик того, що, перебуваючи на свободі, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, встановлено, що відомості щодо притягнення обвинуваченого до кримінальної чи адміністративної відповідальності, а також наявності обвинувальних актів стосовно нього за період з 08.08.2023 року по теперішній час відсутні.
Суд при аналізі пояснень учасників судового засідання, доказів у кримінальному провадженні, даних, що характеризують обвинуваченого, дійшов до висновку, що існують ризики, передбачені п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення.
Водночас, з урахуванням того, що протягом тривалого періоду часу нових кримінальних чи адміністративних правопорушень не встановлено, суд вважає, що ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення є мінімальним.
Крім того, суд звертає увагу на те, що судовий розгляд наразі не здійснюється у зв'язку з втратою матеріалів кримінального провадження. Прокурор із клопотанням про відновлення втрачених матеріалів до суду не зверталася, оскільки вважає, що наявні матеріали є недостатніми для їх відновлення, тобто фактично з лютого 2022 року судовий розгляд не відбувається по даному кримінально провадженню і прокурор не вчиняє жодних дій на відновлення матеріалів кримінального провадження.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання є достатнім для забезпечення належної поведінки обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нового кримінального правопорушення, а тому клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту слід залишити без задоволення, а застосувати до останнього особисте зобов'язання.
Частиною 1 ст. 179 КПК України визначено, що особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
Враховуючи особу обвинуваченого та наявність ризику вчинення ним іншого кримінального правопорушення, вважаю за необхідне покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись, ст. ст. 3, 176, 177, 178, 179, 194, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту - залишити без задоволення.
Застосувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, строком по 22.03.2026 року, а саме:
1) прибувати до судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження за першою вимогою;
2) не відлучатися за межі м. Запоріжжя, без дозволу судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
2) повідомляти суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження та прокурора Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 про зміну свого місця проживання.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 27.01.2026 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1