Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/1990/25
Провадження №: 2-о/332/4/26
17 березня 2026 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Блажко У.В., присяжних Леванісова Є.В., Лєпєхіної Л.В., за участі секретаря судового засідання Дубачової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, про визнання ОСОБА_1 безвісно відсутнім,
Головне управління Національної поліції в Запорізькій області в порядку окремого провадження звернулося до Заводського районного суду м. Запоріжжя із заявою про визнання ОСОБА_1 безвісно відсутнім, зазначивши у якості заінтересованої особи Управління ДМС України у Запорізькій області.
Ухвалою судді від 21.04.2025 заява залишена без руху. Заявником усунені недоліки заяви 05 травня 2025 року.
В обґрунтування заяви Головне управління Національної поліції в Запорізькій області (надалі - ГУНП в Запорізькій області/заявник) зазначило, що старший сержант поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з листопада 2015 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції України в Запорізькій області. 20.11.2020 за № 12020080030001431 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом безвісного зникнення ОСОБА_1 , поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння Заводського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Наказом ГУНП в Запорізькій області від 01.12.2020 № 492 о/с зараховано у розпорядження органу поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0090876), поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння Заводського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, з 01 грудня 2020 року відповідно до п. 4 ч. 1 статті 67 Закону України «Про Національну поліцію». Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські, які зараховані в розпорядження відповідно до пунктів 1-2 частини першої цієї статті, продовжують проходити службу згідно із законом, виконуючи обов'язки служби відповідно до тимчасових функціональних обов'язків, визначених керівником відповідного органу (закладу, установи) поліції, з урахуванням попередніх посад, які обіймав поліцейський, рівня його знань та професійного досвіду. Відповідно до ч. 7 ст. 67 Закону України «Про Національну поліцію» грошове забезпечення поліцейських, зарахованих у розпорядження, виплачується в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України - в розмірі, встановленому за посадою, яку займав поліцейський на дату зарахування в розпорядження (крім премії). Оскільки факт визнання поліцейського Стоволоса Д.В. безвісно відсутнім чи оголошення померлим в судовому порядку не підтверджено, то остаточне рішення стосовно припинення ОСОБА_1 служби в ГУНП в Запорізькій області не може бути прийнято. Метою звернення до суду є зменшення фінансового навантаження на бюджет України, оскільки після набрання законної сили рішення суду про визнання ОСОБА_1 безвісно відсутнім буде припинено проходження служби в поліції останнього і йому буде припинено нарахування грошового забезпечення.
Ухвалою судді від 13.05.2025 заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу колегіально у складі судді та двох присяжних. Крім того, вказаною ухвалою витребувані докази у справі від Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, від Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), від заінтересованої особи Управління Державної міграційної служби у Запорізькій області, Державної прикордонної служби України.
Ухвалою суду від 11.06.2025 у судове засідання викликані свідки, також витребувані від Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Мелітополі, матеріали оперативно-розшукової справи та інформація про стан розгляду кримінального провадження від 11.12.2020.
У судовому засіданні 12.03.2026 представник заявника Кравченко О.М. просив задовольнити заяву для зменшення навантаження на Державний бюджет України, оскільки визнання ОСОБА_1 безвісно відсутнім надасть змогу ГУНП в Запорізькій області видати наказ про припинення його служби в органах поліції.
Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні 12.03.2026 повідомив суду, що є батьком ОСОБА_1 . На момент зникнення сина у 2020 році ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав разом з батьком, матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Коли зник син, свідок перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні «Вітадент». Після зникнення сина свідок більше його не бачив, не спілкувався, йому невідомо, де він наразі перебуває.
Свідок ОСОБА_4 , яка є матір'ю ОСОБА_1 , від надання показань відмовилася на підставі ст. 63 Конституції України.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що доводиться двоюрідною сестрою ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживає за іншою адресою: АДРЕСА_2 . Свідок повідомила, що ОСОБА_1 проживав з батьками у АДРЕСА_1 , восени 2020 року не прийшов додому. З того часу свідок ОСОБА_1 не бачила, не знає, де він знаходиться, про нього нічого від родичів не чула.
Заінтересована особа Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, у судове засідання свого представник не направила, з клопотаннями чи заявами до суду не зверталася.
За приписами ч. 1 ст. 223, до ч. 1 ст. 308 ЦПК України неявка заінтересованої сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи.
У судовому засіданні 12.03.2026 вирішено відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на 17 березня 2026 року.
У судове засідання 17.03.2026 учасники справи не з'явилися.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, заслухавши заявника, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, показання свідків, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з листопада 2015 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції України в Запорізькій області, перебував на посаді поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння Заводського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.
За інформацією слідчого Запорізького районного управління поліції Нестерова Едуарда від 30.04.2025 № 5418/40-2025 18 листопада 2020 року, близько 09 години ранку, ОСОБА_1 , не повідомивши нікого про свої наміри, пішов з місця свого постійного проживання, а саме: АДРЕСА_3 , і до теперішнього часу його місце перебування невідоме. У наведеній інформації слідчим зазначено, що на теперішній час, враховуючи обставини вчиненого злочину та отримані під час відомості, орган досудового розслідування вважає найбільш вірогідною та обґрунтованою версією, яка наразі відпрацьовується, про те, що ОСОБА_1 самостійно залишив місце мешкання та переховується через боязнь бути притягненим до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, пов'язаного з розтратою ввіреного йому майна (а.с. 29-36).
Згідно з повідомленням Адміністрації Державної прикордонної служби України станом на 13.05.2025 у базі даних відсутні відомості щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 01.11.2022 по 23.05.2025 (а.с. 57).
За відомостями Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 з 12.12.1995 по 01.09.2020 (а.с. 58).
Разом зі ОСОБА_7 були зареєстровані ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 .
Як вбачається з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 22.05.2025 № 1406090, відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у реєстрі відсутні (а.с. 48).
У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як встановлено з відповіді від 22.05.2025 № 1406107, відомості про ОСОБА_1 відсутні (а.с. 49).
Відповідно до відповіді від 22.05.2025 № 14061118 інформації за реєстраційним номером картки платника податків ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не знайдено (а.с. 50).
На виконання ухвали суду заінтересована особа УДМС в Запорізькій області листом від 05.06.2025 повідомила суд, що за обліками УДМС в Запорізькій області наявна інформація про те, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований паспортом громадянина України 12.12.1995 Заводським РВ УМВС України в Запорізькій області серії НОМЕР_2 . Інформація про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1 за обліками УДМС в Запорізькій області відсутня (а.с. 66).
За актовим записом про народження, копія якого надана Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Наказом т.в.о. начальника ГУНП в Запорізькій області від 01.12.2020 № 492 о/с старший сержант поліції ОСОБА_1 увільнений з посади поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння Заводського відділення поліції Дніпровського відділу поліції та зарахований у розпорядження ГУНП зі збереженням всіх видів грошового забезпечення, крім премії (а.с. 7). Підставою для зарахування у розпорядження зазначений пункт 4 ч. 1 ст. 67 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якого зарахування поліцейських наказами по особовому складу в розпорядження органів поліції для подальшого проходження служби під керівництвом посадових осіб, уповноважених призначати на посади поліцейських, допускається у разі , якщо поліцейський відсутній за місцем проходження служби та за місцем проживання і більше десяти днів близьким родичам невідомо, де він перебуває, - до повернення поліцейського (у разі неприйняття іншого рішення про подальше проходження ним служби в поліції) або до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим.
Як встановлено з відповідей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, у 2021 році доходи ОСОБА_1 складалися з дивідендів у розмірі 1929,00 грн, соціальної виплати у розмірі 2063,50 грн та виплат військовослужбовцям, нарахованих Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області (а.с. 52).
У період з 2022 року по І квартал 2025 року до доходів ОСОБА_1 входять щомісячні виплати військовослужбовцям, нараховані Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області (а.с. 53-56).
Як встановлено з листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Запорізькій області від 11.12.2025 № 12671-2025, грошове забезпечення, яке підлягало виплаті ОСОБА_1 , з квітня 2021 року до листопада 2025 року включно депонується на рахунку ГУНП в Запорізькій області, відкритому у ГУ ДКСУ в Запорізькій області, сума депонованих коштів складає 141 322,60 грн (а.с. 127).
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість зміни в судовому порядку правового статусу фізичної особи шляхом визнання її безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, що визначено пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України. Необхідність у зміні правового статусу фізичної особи виникає у зв'язку з тим, що невизначеність правового становища особи, яка тривалий час відсутня у місці свого постійного проживання, створює певні перешкоди щодо реалізації суб'єктивних прав фізичними та юридичними особами, які перебувають із нею в певних правовідносинах.
Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
Відповідно до ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місті її постійного проживання немає відомостей про її місце перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.
Таким чином, для визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинні бути наявними певні наступні умови: відсутність протягом одного року в місці постійного проживання фізичної особи; відсутність відомостей в місці такого проживання про фізичну особу протягом року; неможливість установлення місця перебування фізичної особи.
Згідно зі ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи та дату отримання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи.
Зазначена норма регулює правовідносини у разі їх невизначеності, яка викликана тим, що тривала відсутність громадянина у місці його постійного проживання за відсутності відомостей про його місце перебування зачіпає права та інтереси фізичних та юридичних осіб, з якими він знаходиться у правових зв'язках.
Згідно з ч. 1 ст. 307 ЦПК України суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.
Згідно зі статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, принцип змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів та в доведенні перед судом їхньої переконливості. Вказане положення є головним нормативним закріпленням принципів змагальності та диспозитивності в законодавстві України.
Загальна формула принципу змагальності та диспозитивності у цивільному судочинстві закріплена у статтях 12, 13 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до принципу диспозитивності обов'язок доказування фактичних обставин, що мають значення для справи, повною мірою покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статей 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду із заявою про визнання особи безвісно відсутньою, ГУНП в Запорізькій області посилалося на те, що визнання ОСОБА_1 безвісно відсутнім необхідно для оформлення припинення служби в поліції останнього, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції припиняється наказами керівників, яким надано право звільняти зі служби в поліції, у разі: смерті (загибелі) поліцейського - на підставі свідоцтва про смерть; визнання судом поліцейського безвісно відсутнім чи оголошення померлим - на підставі відповідного рішення суду, що набрало законної сили. Звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції зменшить фінансове навантаження на бюджет України, оскільки йому буде припинено нарахування грошового забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що останнім відомим місцем реєстрації ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1 . Факт відсутності ОСОБА_1 за останнім відомим місцем його реєстрації та постійного проживання з листопада 2020 року по дату розгляду справи у суді підтвердили допитані у судовому засіданні свідки батько ОСОБА_2 та двоюрідна сестра ОСОБА_5 . Разом з тим, факт відсутності спілкування ОСОБА_1 з батьком та двоюрідною сестрою сам по собі не є доказом того, що ОСОБА_1 є безвісно відсутнім.
Крім того, для визнання фізичної особи безвісно відсутньою потрібні такі умови: 1) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; 3) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; 4) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою; 5) виключення припущення про навмисність відсутності особи, яка може бути обумовлена ухиленням від здійснення покладених на неї законом обов'язків щодо утримання дітей, повернення боргів, встановленого законом порядку розірвання шлюбу, ухиленням від кримінальної відповідальності тощо.
Наведені юридичні факти й утворюють юридичний склад, необхідний для визнання особи безвісно відсутньою. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.05.2018 у справі № 225/1297/17, від 29.08.2019 у справі № 225/2576/17.
Проте, із повідомлення Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, від 24.10.2025 № 17-02-13677/202, яке надано на виконання ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя віл 11.06.2025, встановлено, що слідчими ТУ ДБПР у м. Мелітополі здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020080000000891 від 11.12.2020 за ч. 2 ст. 191 КК України, яке відповідно до рішення прокурора від 10.12.2020 було об'єднано із кримінальним провадженням № 12020080030001465 від 27.11.2020 за ч. 3 ст. 191 КК України. У подальшому, 05.07.2021, з матеріалів кримінального провадження № 12020080030001465 від 27.11.2020 в окреме провадження виділено матеріали досудового розслідування за №; 62021080020000136, у якому письмово повідомлено про підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України. Станом на 23.10.20205 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021080020000136 від 05.07.21021 зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України у зв'язку з оголошенням підозрюваного ОСОБА_1 в розшук.
Отже, зазначені обставини, на думку суду, не виключають припущення про навмисність відсутності ОСОБА_1 в місці його останнього відомого місця проживання та унеможливлюють встановлення юридичного складу, який необхідний для визнання особи безвісно відсутньою, з огляду на що заява ГУНП в Запорізькій області про визнання ОСОБА_1 безвісно відсутнім не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 77-81, 263-265, 294, 305- 308 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, заінтересована особа Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , безвісно відсутнім відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи http://court.gov.ua/fair.
Учасники справи:
заявник: Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, вул. Апухтіна Дмитра, б. 29, код ЄДРПОУ: 40108688;
заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, б. 90, код ЄДРПОУ: 37831773.
Суддя У. В. Блажко
Присяжні: Є. В. Леванісов
Л. В. Лєпєхіна