СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/7759/26
ун. № 759/5646/26
16 березня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в АРК та м. Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування арешту нерухомого майна,
До Святошинського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зняття арешту з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 за кожним із позивачів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є власниками зазначених часток майна в порядку спадкування, проте на все майно, що знаходиться за вказаною адресою, накладено арешт у межах виконавчого провадження ВП №36200935, де боржником є третій співвласник ОСОБА_3 .
Позивачі зазначають, що арешт порушує їхнє право власності, оскільки вони не є боржниками у виконавчому провадженні.
Розглянувши матеріали заяви, суд дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
У частинах першій та другій ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Як вбачається зі змісту заяви, предметом оскарження є дії державного виконавця щодо накладення арешту на майно в межах примусового виконання виконавчого листа Гагарінського районного суду м. Севастополя від 04.10.2012 року № 2-1126/11.
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст.19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки позивачі оскаржують саме факт наявності обтяження, накладеного посадовою особою ДВС під час виконання судового рішення, захист їхніх прав має здійснюватися за правилами розділу VII ЦПК України шляхом подання скарги.
Враховуючи, що заявлені вимоги за своєю правовою природою є оскарженням наслідків дій державного виконавця щодо накладення обтяження на майно осіб, які не є сторонами ВП, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження, оскільки даний спір має вирішуватись у порядку, встановленому для контролю за виконанням судових рішень.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 186, 258-261, 293, 315 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про скасування арешту нерухомого майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинського районний суду міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.О.Петренко