Справа № 308/15119/25
1-кс/308/1620/26
17 березня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого водієм у ФОП « ОСОБА_7 », не одруженого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у кримінальному провадженні № 12025070000000439, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.10.2025,
встановив:
старший слідчий в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000439, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.10.2025.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 13 жовтня 2025 року близько 18 годин 10 хвилин водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «AUDI» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Т-0728 у напрямку до с. Красна, Тячівського району по вулиці Заводській в смт. Дубове, Тячівського району та проїжджаючи ділянку дороги навпроти будинку N?8б, зі швидкістю приблизно 73,27...79,37 км/год., яка перевищує максимальну швидкість, дозволену на цій ділянці дороги у населеному пункті, а саме 50 км/год., не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, грубо порушуючи вимоги п.п. 12.3, 12.4 та 1.10 «Правил дорожнього руху» з посиланням на термін «небезпека для руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N?1306, будучи самовпевненим, розраховуючи на свій водійський досвід та навички керування транспортним засобом, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, маючи можливість завчасно оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, з моменту виникнення небезпеки для руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, у результаті чого допустив наїзд керованого ним автомобілем на малолітнього велосипедиста ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в той час на велосипеді рухаючись на зустріч по краю проїзної частини дороги та в один з моментів раптово змінив напрямок свого руху та став перетинати проїзну частини дороги з права на ліво відносно руху транспортного засобу.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до висновку судово-медичного експерта малолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми у вигляді переломів кісток основи та склепіння черепа зліва, що ускладнилось субдуральною гематомою та привела до тотальної малярії речовини головного мозку та шоку, які знаходяться у прямому причинному зв?язку з настанням смерті, по відношенню до живих осіб згідно Наказу N?6 МОЗ України від 17.01.1995 року, п.2.1.1. відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, які являються небезпечними для життя потерпілого в момент його спричинення.
Таким чином, водій ОСОБА_4 , порушив вимоги п.п. 12.3, 12.4 та 1.10 «Правил дорожнього руху» з посиланням на термін «небезпека для руху», якими визначено: п.12.3: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об?єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об?їзду перешкоди; п.1.10: «небезпека для руху» - «зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об?єкта, який наближається до смути руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися»; п.12.4: «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год».
Невиконання водієм ОСОБА_4 вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв?язку з наслідками, що настали, зокрема отриманням малолітнім потерпілим ОСОБА_8 , тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою його смерть.
Таким чином, ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
12 березня 2026 року старшим слідчим відділу розслідувань злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Закарпатській області майором поліції ОСОБА_6 за погодженням із процесуальним керівником Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 водію ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Слідчий стверджує, що наявність обгрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доводиться зібраними у ході досудового розслідування об?єктивними доказами, зокрема: рапортами Тячівського РВП від 13.10.2025 та 19.10.2025; протоколом огляду місця події від 19.10.2025; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.10.2025; протокол допиту потерпілого ОСОБА_9 від 29.10.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 14.10.2025; висновком експерта №2013 від 27.10.2025; висновком судово-медичного експерта №177 від 17.11.2025; висновком інженерно-транспортної експертизи по дослідженню технічного стану транспортного стану №4961-Е від 10.11.2025; висновком транспортно-трасологічної експертизи стану №4962-E від 12.11.2025; висновком фототехнічної експертизи №CE-19/107-25/12786-ФП від 12.111.2025 року; висновком інженерно-транспортної експертизи по дослідженню обставин та механізму ДТП №5905-E від 12.01.2026; постановою про визначення та приєднання речового доказу від 14.10.2025; протоколом огляду речового доказу відеозапису від 14.10.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 12.03.2026 та іншими доказами зібраними в ході досудового розслідування.
Як зазначає слідчий у клопотанні, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, обрати щодо нього запобіжний захід у виді особистого зобов?язання та особистої поруки неможливо, позаяк при обранні вказаного заходу, підозрюваний може впливати на свідків та потерпілого в даному кримінальному провадженні, щодо зміни їхніх показів чи відмови від їх дачі, осіб, які б поручились за виконанням підозрюваним покладених на нього обов?язків та які викликають довіру суду не встановлено.
Також вважає недоцільним обрати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки, враховуючи тяжкість злочину у вчиненні якого він підозрюється, створюють реальні підстави вважати, що в разі обрання даного запобіжного заходу підозрюваний ОСОБА_4 може покинути межі як Закарпатської області так і території України.
Вказує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину ч. 2 ст. 286 КК України, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
Під час досудового розслідування встановлено наявність декількох ризиків, передбачених п.1, 3 та 4, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може:
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Злочин, у якому підозрюється ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами Європейського союзу, а саме: Румунією, Угорщиною, Словацькою Республікою та Республікою Польща дають підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органу досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, а також переховуватись на території України.
2. Незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні. ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілу, свідків у кримінальному провадженні, а також їх родичів з метою дачі, зміни ними показань на його користь, відтак будучи поза контролем правоохоронних органів він зможе здійснити підкуп чи іншим способом вплинути на сторін з метою схиляння їх до зміни даних слідству показань. Аналогічним чином зможе впливати на експертів та спеціалістів, які залучені у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій та до проведення судових експертиз. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.
3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Знаходячись поза контролем правоохоронних органів, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі з метою переховування від органів досудового розслідування та суду може переховуватись як на території держави так і виїхати за межі України, чим самим ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов?язків, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадження, скоїв тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, а застосування більш м?яких запобіжних заходів особисте зобов?язання, особиста порука, домашній арешт та застава, будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, а тому, наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м?яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі наведеного, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та додані до нього матеріали кримінального провадження.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечив проти клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Щодо ризиків, зазначених у клопотанні, зауважила, що ризик переховування від органів розслідування, який слідчий обґрунтовує цей ризик виключно тяжкістю покарання та географічним розташуванням Закарпатської області (близькість до кордонів 4 країн Європейського союзу), відсутній.
Оскільки з часу дорожньо-транспортної пригоди - 13 жовтня 2025 року, пройшло п'ять місяців, протягом яких ОСОБА_4 перебував на волі, усвідомлював факт ДТП та проведення слідчих дій, однак жодних спроб покинути місце проживання чи територію України не вчинив. Він сумлінно з'являвся та з'являється за викликами слідчого для проведення слідчих дій. ОСОБА_4 офіційно працює водієм (у ФОП « ОСОБА_7 ») і в силу своїх професійних обов?язків має законні підстави для перетину державного кордону та за вказаний період неодноразово виїжджав за межі України і щоразу добровільно повертався до свого постійного місця проживання. Факт постійного повернення в Україну, наявність офіційного місця роботи, постійного місця проживання та відсутність судимостей, свідчать про його осілість, соціальну інтеграцію та відсутність будь-якого ризику переховування.
Щодо ризику впливати на потерпілих, свідків, експертів, спеціаліста у кримінальному провадженні вказує, що всі експертизи у кримінальному провадженні проведені, відтак вплинути на експертів, які вже надали свої висновки, неможливо. Свідки також допитані.
Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вказує, що аргумент слідчого про можливе «підшукування осіб, що можуть надати вигідні
для нього неправдиві показання» не заслуговує на увагу, та є припущенням слідчого, яке не підтверджується жодним рапортом оперативних працівників чи протоколом НСРД.
Просить взяти до уваги той факт, що на сьогоднішній день потерпіла сторона ОСОБА_9 (мама померлого ОСОБА_8 ) не має жодних претензій до ОСОБА_4 майнового чи немайнового характеру. Це підтверджується розпискою потерпілої. Крім того, поведінка підозрюваного після ДТП свідчить про те, що підозрюваний не намагався уникнути відповідальності, а навпаки - вжив заходів для зменшення наслідків трагедії та добровільного відшкодування шкоди. Це характеризує його як особу з високим ступенем соціальної відповідальності, що виключає необхідність ізоляції від суспільства.
Вказує, що злочин, вчинений підозрюваним є не умисним, навпаки ОСОБА_4 керуючи автомобілем вживав всі можливі дії, для того, щоб уникнути ДТП, а потерпілий раптово виїхав на проїжджу частину дороги, що і призвело до ДТП. Після моменту скоєння ДТП, ОСОБА_4 відразу кинувся на допомогу потерпілому. Першочергово забезпечив виклик карети швидкої допомоги та намагався надати першу необхідну медичну допомогу і залишався на місці події до приїзду медиків та працівників поліції. Підозрюваний належним чином сприяє слідству.
Враховуючи викладене, просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов?язання або домашній арешт в нічний час доби.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як встановлено у судовому засіданні, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 12025070000000439, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
12 березня 2026 у рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час розгляду клопотання встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та доданих до клопотання, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.10.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 29.10.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 14.10.2025; висновком експерта №2013 від 27.10.2025; висновком судово-медичного експерта №177 від 17.11.2025; висновком інженерно-транспортної експертизи по дослідженню технічного стану транспортного стану №4961-Е від 10.11.2025; висновком транспортно-трасологічної експертизи стану №4962-E від 12.11.2025; висновком фототехнічної експертизи №CE-19/107-25/12786-ФП від 12.111.2025 року; висновком інженерно-транспортної експертизи по дослідженню обставин та механізму ДТП №5905-E від 12.01.2026; постановою про визначення та приєднання речового доказу від 14.10.2025; протоколом огляду речового доказу відеозапису від 14.10.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_11 від 12.03.2026.
Беручи до уваги вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення на даній стадії досудового розслідування.
Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява №42310/04), рішення від 21.04.2011) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні, вік підозрюваного, який є особою молодого віку, стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків, який неодружений, проживає разом з батьками, наявність у підозрюваного постійного місця проживання, роботи і постійного джерела доходу, який обіймає посаду водія-далекобійника у ФОП ОСОБА_7 , репутацію підозрюваного, який за місцем роботи характеризується позитивно, згідно з характеристикою за місцем проживання заяв та скарг на його поведінку не надходило, майновий стан підозрюваного, відсутність у нього судимостей.
Слідчий суддя також бере до уваги ту обставину, що підозрюваний затриманим у порядку, визначеному ст. 208 КПК України, не був, повідомлення про підозру отримав через п'ять місяців після події дорожньо-транспортної пригоди, а сам злочин, у вчиненні якого він підозрюється, відноситься до необережних.
Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється з 13.10.2025, при цьому матеріали клопотання не містять жодних даних, що ОСОБА_4 переховувався від органу досудового розслідування, якимось чином перешкоджав досудовому розслідуванню, здійснював тиск на свідків чи експертів, іншим чином перешкоджав досудовому розслідуванню.
Враховуючи наведене та вивчені матеріали клопотання, обґрунтування сторони обвинувачення, слідчий суддя вважає доведеним під час розгляду клопотання наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 та суворість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим, що оцінені в сукупності з даними про особу підозрюваного.
Таким чином, ризик, який дає достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формі, що передбачена п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає наявним у зв'язку із встановленням обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Доводи сторони обвинувачення про існування інших ризиків щодо можливості незаконно впливати на потерпілу, свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, належним чином не обґрунтовані та не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, у зв'язку із чим ці ризики не враховуються слідчим суддею при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 .
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Між тим, тяжкість інкримінованого особі злочину, так само як суворість можливої санкції не можуть слугувати єдиними підставами для тримання особи під вартою. Існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою тяжкого правопорушення хоч і є важливим фактором, не може бути єдиною підставою для виправдання тривалого періоду запобіжного ув'язнення (рішення ЄСПЛ у справі «Калашников проти Росії, Kalashnikov v. Russia» від 24 червня 2002 року, заява №47095/99, п. 116). Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку. У цьому контексті мають враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, а також міжнародні контакти (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії, W v. Shitzerland» від 26 січня 1993 року Серія А, №254-А, п. 33).
Оцінюючи доводи сторони обвинувачення про необхідність застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя констатує, що стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Виходячи з встановлених слідчим суддею обставин, з урахуванням даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що в силу характеру конкретного діяння, в якому підозрюється ОСОБА_4 , та потреби у встановлені істини у кримінальному провадженні, прокурором доведено обставини, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, зокрема, обґрунтованість підозри на даному етапі досудового розслідування та необхідність запобігання встановленому ризику, але не доведено обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, а тому в задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під варту слід відмовити.
Разом з тим, беручи до уваги наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, слідчий суддя вважає за можливе застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби - з 22.00 год. до 06.00 год. наступної доби, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім і зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти доведеному під час розгляду клопотання ризику.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Визначаючи адресу, за якою обирається домашній арешт, слідчий суддя виходить із того, що відповідно до матеріалів кримінального провадження підозрюваний проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
При обранні запобіжного заходу у виді домашнього арешту слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 186, 194, 196, 202, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у нічний час доби - з 22.00 год. до 06.00 год. наступної доби.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 відповідно до частини п'ятої статті 194 КПК України наступні процесуальні обов'язки:
прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Строк дії даної ухвали про тримання під домашнім арештом визначити до 09 травня 2026 року, включно.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного - Тячівському районному управлінню поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до частини п'ятої статті 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Згідно з частиною шостою статті 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1