Справа № 305/4699/24
Провадження по справі № 2/305/202/25
19.03.2026. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді Марусяк М.О.
секретаря судового засідання Тафійчук М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ємчук Лідія Вікторівна до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням,-
02.12.2024, ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася в судз позовом до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.
Позовні вимоги мотивує тим, що вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 26.09.2024 відповідача, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочинів), і призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ять років. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання із покаранням у виді позбавлення волі на строк п'ять років один місяць, призначеного за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 серпня 2024 року (яким враховано вирок Городенківського районного суду Івано Франківської області від 20 листопада 2023 року) визначено ОСОБА_2 остаточне покарання позбавлення волі на строк п'ять років два місяці. Вирок набрав законної сили 29.10.2024. Зазначеним вироком суду встановлено, що ОСОБА_2 07 жовтня 2020 року, приблизно о 13 годині, умисно, повторно, з метою заволодіння чужим майном та особистого незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, через незачинену хвіртку вхідних воріт, проник до дворогосподарства АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , під приводом збору грошових коштів для проведення операції його хворій дитині, переконавшись, що власники відсутні, шляхом підбору ключа до вхідних дверей, проник до приміщення будинку, звідки із спальної кімнати, таємно викрав прикраси із золота, серед яких ланцюжок вагою 8 грам та кулоном «Пресвятої Богородиці» вагою 2 грами, вартістю 7440 гривень; три ланцюжки із кулонами (хрестик, скорпіон, сердечко) вагою по 5 грам кожен, вартістю 13950 гривень; один ланцюжок з кулоном «Пресвята Богородиця» вагою 25 грам, вартістю 23250 гривень; ланцюжок вагою 3 грами, вартістю 2790 гривень; ланцюжок вагою 2 грами, вартістю 1860 гривень, сережки і кулон вагою 6 грам, вартістю 5580 гривень; чоловіча печатка із трьома камінцями вагою 10 грам, вартістю 9300 гривень; три обручальні каблучки кожна із яких вагою по 5 грам, вартістю 13950 гривень; жіноча печатка вагою 6 грам, вартістю 5580 гривень; вісім каблучок з гірським кришталем вагою по 4 грами кожна, вартістю 29760 гривень; вісім каблучок вагою по 4 грами кожна, вартістю 29760 гривень; каблучка, оброблена камінцями вагою 6 грам, вартістю 5580 гривень; печатка вагою 6 грам, вартістю 5580 гривень; сережки із хрестиком вагою 5 грам, вартістю 4650 гривень; сережки із трьома камінцями вагою 10 грам, вартістю 9300 гривень; сережки вагою 5 грам, вартістю 4650 гривень, сережки вагою 6 грам, вартістю 5580 гривень; сережки вагою 5 грам, вартістю 4650 гривень, п'ять сережок з камінцями, кожне з яких вагою 3 грами, вартістю 13950 гривень, якими заволодів та розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду на суму 199020 гривень. Із протоколу огляду місця події та ілюстративної таблиці до протоколу огляду місця події від 17 жовтня 2020 року, проведеного за участю понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за участю потерпілої ОСОБА_1 та спеціаліста ОСОБА_6 видно, що під час огляду будинку АДРЕСА_1 , з тумбочки, яка знаходилася у спальній кімнаті, виявлено відсутність ювелірних виробів із золота, та під час огляду шухляди, вилучено п'ять слідів пальців рук на п'яти відрізках клейкої стрічки скотч, з білої коробки вилучено два сліди пальців рук на одному відрізку; із коробочок з іншої шухляди вилучено два сліди пальців рук та один слід із шкатулки. Із протоколу пред'явлення особи для впізнання від 21 жовтня 2020 року убачається, що потерпіла ОСОБА_1 , у присутності понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за сукупністю ознак зовнішнього вигляду впізнала ОСОБА_2 , як особу, яка вчинила крадіжку з її будинку. Зазначає, що ОСОБА_1 , яка є потерпілою від вчинення кримінального правопорушення, цивільного позову в кримінальному провадженні не пред'являла. Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 26.09.2024 встановлена винуватість відповідача у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України, та заподіяння шкоди позивачці, тому відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК вказаний вирок є обов'язковим для суду, який в даній ситуації розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, а саме: в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та вчинені вони цією особою та обставини встановлені вироком окремому доказуванню не підлягають. В добровільному порядку шкода, спричинена кримінальним правопорушенням, відповідачем ОСОБА_2 не відшкодована. У зв'язку із вчиненням злочину щодо позивачки така зазнала душевних страждань, пов'язаних із усвідомленням факту того, що стороння людина проникла до її житла та викрала з нього коштовні речі. Стверджує, що позивачка, протягом тривалого часу не почувалася безпечно у своєму житлі, в неї розвинулося відчуття тривожності за свою безпеку, погіршився сон, страждала на головні болі та підвищення артеріального тиску через такі дії відповідача. Викрадені відповідачем ювелірні вироби позивач мала намір передати у спадок дітям та внукам. Однак, відповідач здав їх до ломбарду, а вирученими грошима розпорядився на власний розсуд. Викрадені коштовності так і не були знайдені. Внаслідок злочину порушено спокій та звичайний спосіб життя позивачки, що потребувало зусиль для його відновлення. Відповідач, своїми протиправними діями, внаслідок скоєного ним кримінального правопорушення завдав позивачці моральну шкоду, яка полягає в моральному стражданні та яку вона оцінила в розмірі 50000 гривень. Враховуючи вищенаведені обставини просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 199020 гривень матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення та 50000 гривень моральної шкоди.
У провадженні судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Дочинця С.І. перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ємчук Лідія Вікторівна до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.
На підставі розпорядження Рахівського районного суду Закарпатської області №30 від 14 липня 2025 року призначено повторний авторозподіл справи за №305/4699/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Рахівського районного суду, Закарпатської області Марусяк М.О. для прийняття до провадження.
Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О. від 29.07.2025 прийнято до свого провадження цивільну справу №305/4699/25, провадження по справі №2/305/202/25 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ємчук Лідія Вікторівна до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. Вирішено розгляд справи проводити в порядку за правилами загального позовного провадження. Призначити підготовче засідання на 13 годину 20 хвилин, 10 жовтня 2025 року з викликом сторін.
Відповідно до відповіді Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Державної кримінально-виконавчої служби України, ЕП-1272/25 від 22.05.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбуває покарання в державній установі "Коломийська виправна колонія (№41)".
З огляду на викладене, суддею Марусяк М.О., зроблено запит до ДУ "Коломийська виправна колонія (№41)" з метою належного повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи, а також для надання можливості відповідачу подати відзив.
05.12.2025, начальник установи полковник внутрішньої служби, Тарас Катрич, надіслав на електронну адресу суду повідомлення про підтвердження відбування покарання ОСОБА_2 у ДУ "Коломийської виправної колонії (№41)".
На підставі ухвали суду від 12.02.2026 підготовче провадження у цивільній справі №305/4699/24 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ємчук Лідія Вікторівна до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням - закрито. Вирішено призначити справу до судового розгляду по суті.
Окрім цього, 28.01.2026, начальник установи полковник внутрішньої служби, Тарас Катрич, надіслав на електронну адресу суду розписку про отримання ОСОБА_2 , копії ухвали суду від 29.07.2025 та позовної заяви з додатками.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Позивачка ОСОБА_1 , у судове засідання, повторно, не з'явилася. Поряд з цим, представник позивачки, адвокат Ємчук Л.В, 18.03.2026 надіслала через систему "Електронний суд" заяву про розгляд справи без її участі та участі позивачки. Зазначила, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять такі задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 , у засідання жодного разу не не з'явився. Про день час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, що підтверджується надісланою 23.02.2026, начальником установи полковником внутрішньої служби ДУ "Коломийської виправної колонії (№41)", Д. Катричем, розпискою про вручення повістки засудженим ОСОБА_2 . Також, копію ухвали суду про прийняття позову до розгляду від 29.07.2025 та позовну заяву з додатками отримав 22.01.2026, що підтверджується розпискою засудженого ОСОБА_2 . Відзиву на позов не подавав.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.
Дослідивши матеріали справи, суд, приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.15 та п.8 і 9 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Судом встановлено, що вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 26.09.2024 відповідача, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочинів), і призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ять років. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання із покаранням у виді позбавлення волі на строк п'ять років один місяць, призначеного за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 серпня 2024 року (яким враховано вирок Городенківського районного суду Івано Франківської області від 20 листопада 2023 року) визначено ОСОБА_2 остаточне покарання позбавлення волі на строк п'ять років два місяці.
Вирок набрав законної сили 29.10.2024.
Як вбачається з вказаного вироку, ОСОБА_2 07 жовтня 2020 року, приблизно о 13 годині, умисно, повторно, з метою заволодіння чужим майном та особистого незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, через незачинену хвіртку вхідних воріт, проник до дворогосподарства АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , під приводом збору грошових коштів для проведення операції його хворій дитині, переконавшись, що власники відсутні, шляхом підбору ключа до вхідних дверей, проник до приміщення будинку, звідки із спальної кімнати, таємно викрав прикраси із золота, серед яких ланцюжок вагою 8 грам та кулоном «Пресвятої Богородиці» вагою 2 грами, вартістю 7440 гривень; три ланцюжки із кулонами (хрестик, скорпіон, сердечко) вагою по 5 грам кожен, вартістю 13950 гривень; один ланцюжок з кулоном «Пресвята Богородиця» вагою 25 грам, вартістю 23250 гривень; ланцюжок вагою 3 грами, вартістю 2790 гривень; ланцюжок вагою 2 грами, вартістю 1860 гривень, сережки і кулон вагою 6 грам, вартістю 5580 гривень; чоловіча печатка із трьома камінцями вагою 10 грам, вартістю 9300 гривень; три обручальні каблучки кожна із яких вагою по 5 грам, вартістю 13950 гривень; жіноча печатка вагою 6 грам, вартістю 5580 гривень; вісім каблучок з гірським кришталем вагою по 4 грами кожна, вартістю 29760 гривень; вісім каблучок вагою по 4 грами кожна, вартістю 29760 гривень; каблучка, оброблена камінцями вагою 6 грам, вартістю 5580 гривень; печатка вагою 6 грам, вартістю 5580 гривень; сережки із хрестиком вагою 5 грам, вартістю 4650 гривень; сережки із трьома камінцями вагою 10 грам, вартістю 9300 гривень; сережки вагою 5 грам, вартістю 4650 гривень; сережки вагою 6 грам, вартістю 5580 гривень; сережки вагою 5 грам, вартістю 4650 гривень; п'ять сережок з камінцями, кожне з яких вагою 3 грами, вартістю 13950 гривень, якими заволодів та розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду на суму 199020 гривень.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , яка є потерпілою від вчинення кримінального правопорушення, цивільного позову в кримінальному провадженні №12020070140000589 про обвинувачення ОСОБА_2 , не пред'являла.
В позовній заяві представником позивачки вказано, що діями відповідача їй було завдано матеріальної шкоди на суму 199020 гривень. Зазначена сума майнової шкоди також підтверджеа і вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 вересня 2024 року.
У добровільному порядку шкода, спричинена кримінальним правопорушенням, відповідачем ОСОБА_2 , не відшкодована.
Частиною 1 ст.22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно до положень ст.1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно - правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди'шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Таким чином, ч.2 ст.1166 ЦК України передбачає, що вина заподіювача шкоди припускається, тобто обов'язок доведення відсутності вини покладається на нього самого, до цього часу він вважається винним; обсяг відшкодування шкоди не залежить від завдання шкоди умисно чи необережно, тобто береться до уваги тільки наявність вини, а не її форма. Тільки у випадках, встановлених законом, відповідач може бути звільнений від обов'язку відшкодовувати завдану шкоду за відсутності його вини, наприклад, в результаті непереборної сили, тобто надзвичайної і невідворотної зовнішньої події, яка повністю звільняє відповідача від відповідальності за заподіяну шкоду (це явища суспільного характеру і вибухи епідемій, епізоотій, стихійні лиха та інше).
Статтею 1177 ЦК Українивизначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Крім того, з огляду на положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
Зазначене підтверджується правовою позицією Верховного Суду України №6-954цс 16 від 26 жовтня 2016 року.
Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.7 постанови Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди'роз'яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 /95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Позивачка правомірно звернулася до суду із даним позовом у порядку цивільного судочинства про відшкодування шкоди, завданої злочинними діями ОСОБА_2 і саме останній, має нести відповідальність за завдану позивачці матеріальну та моральну шкоду.
Суду надано належні докази, що підтверджують факт завдання шкоди позивачці ОСОБА_2 за участю відповідача ОСОБА_2 , розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду. Водночас, відповідач, незважаючи на надання судом можливості навести власні доводи, спираючись при цьому на докази, таких суду не надав.
Оскільки, вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України вже була встановлена вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 вересня 2024 року, ухваленого на основі викладених у ньому доказів, а також враховуючи надані стороною позивачки письмові докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині відшкодування відповідачем матеріальної шкоди завданої вищевказаним правопорушенням на суму 199020 гривень, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Окрім матеріальної шкоди, неправомірними діями відповідача також завдано позивачці немайнових втрат, тобто моральної шкоди. Відшкодування моральної шкоди передбачене статтею 23 Цивільного кодексу України.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Представник позивачки стверджує, що у зв'язку з неправомірними діями відповідача позивачці ОСОБА_1 , також завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, пов'язаних із усвідомленням факту того, що стороння людина проникла до її житла та викрала з нього коштовні речі. Позивачка протягом тривалого часу не почувалася безпечно у своєму житлі, в неї розвинулося відчуття тривожності за свою безпеку, погіршився сон, страждала на головні болі та підвищення артеріального тиску через такі дії відповідача. Викрадені відповідачем ювелірні вироби ОСОБА_1 мала намір передати у спадок дітям та внукам. Однак, відповідач здав їх до ломбарду, а вирученими грошима розпорядився на власний розсуд. Викрадені коштовності так і не були знайдені. Внаслідок злочину порушено спокій та звичайний спосіб життя позивачки, що потребувало зусиль для його відновлення.
Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч. 1ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Верховний суд України в п.1 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за №4(з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що встановленеКонституцієюта законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.
У відповідності до ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Верховним судом України в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за №4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При ньому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ст.ст.12, 81 ЦПК України.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Відповідно до положень ч.1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом достовірно встановлено, що винні дії відповідача знаходяться в прямому причинному зв'язку із заподіяною позивачці матеріальною та моральною шкодою.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди суд враховує характер та обсяг моральних страждань позивачки, їх тривалість, інші конкретні обставини справи, а саме те, що дана шкода була понесена в результаті злочинних та умисних дій відповідача, порушення в результаті укладу життя позивачки, виходячи з міркувань розумності та справедливості, суд вважає за необхідне визначити розмір відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень, тому в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Питання про відшкодування судових витрат позивачкою не ставилося.
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 82, 141, 263-265, 268, 280-282, 355 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 23, 1166, 1167, 1177 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ємчук Лідія Вікторівна до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 199020 (сто дев'яносто дев'ять тисяч двадцять) гривень матеріальної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20000 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення.
В задоволенні іншої частини позовних вимоги відмовити.
Судові витрати залишити за позивачкою.
Відомості щодо учасників справи:
Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , відбуває покарання в Державній установі "Коломийська виправна колонія (№41)", код ЄДРПОУ:08563613, с. Товмачик, вул. Привокзальна, буд.30, корпус 1, Коломийського району, Івано-Франківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Головуюча: М.О. Марусяк