печерський районний суд міста києва
Справа № 757/40923/25-ц
пр. № 2-5146/26
"17" березня 2026 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Литвинової І. В.,
за участю секретаря судових засідань Когут Н. В.,
представника відповідача, - Лазоренко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України», поданої в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
25 серпня 2025 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано 26 серпня 2025 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
27 серпня 2025 року ухвалою суду залишено позовну заяву без руху.
02 жовтня 2025 року представник позивача через Електронний суд направив до суду заяву про усунення недоліків.
06 жовтня 2025 ухвалою судді відкрито провадження у справі, для розгляду справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
29 жовтня 2025 року та 15 грудня 2025 року від представника відповідача надійшли заяви про залишення позову без розгляду, обгрунтовані тим, що на дату подачі позову у представника ОСОБА_2 були відсутні повноваження на представництво прав та інтересів позивача ОСОБА_1 в судових органах.
Позивач в засідання не з'явилася, повідомлялася належним чином.
Представник відповідача Лазоренко В.В. у засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила залишити позов без розгляду, з підстав, викладених у заявах.
Суд, заслухавши думку представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Положеннями статті 11 Цивільного процесуального кодексу України встановлено позицію диспозитивності цивільного судочинства, а саме передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини першої ст. 12, частини першої ст. 20 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.
За частиною першою ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 7 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Встановлено, що 19 серпня 2025 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , було підписано та подано до Печерського районного суду м. Києва позовну заяву про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В свою чергу, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_6 представляти її права та інтереси, в тому числі в судових органах на підставі довіреності, виданої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Арістовою І.В. 01 жовтня 2025 року, зареєстровану в реєстрі за № 1180.
Між тим, позов було підписано та подано до суду представником в інтересах ОСОБА_1 ще задовго до видачі вказаної довіреності, зокрема, 19 серпня 2025 року, тобто, без підтвердження будь-яких повноважень на підписання та подачу вказаного позову, що свідчить про те, що на дату подачі позову, у представника були відсутні повноваження на представництво прав та інтересів ОСОБА_1 в судових органах.
27 серпня 2025 Печерським районним судом м. Києва було винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У вказаній ухвалі судом було встановлено, що до позову додано довіреність, згідно з якою у ОСОБА_2 наявні повноваження на представництво інтересів Профспілки, а не фізичної особи ОСОБА_1. Між тим, не додано жодного документу, який би підтверджував той факт, що у ОСОБА_2 наявні повноваження представляти та захищати її права та інтереси в судовому порядку.
Проте, після винесення вказаної ухвали представником не було надано документу, який би підтверджував наявність у нього повноважень на підписання та подачі до суду документів, зокрема, позовної заяви станом на 19 серпня 2025 року.
В подальшому, 06 жовтня 2025 Печерським районним судом м. Києва було винесено ухвалу про відкриття провадження у справі № 757/40923/25-ц відповідно до якої судом було ухвалено відкрити провадження у цивільній справі.
В свою чергу, як на момент подачі позову, так і на момент винесення судом ухвали про відкриття провадження у цій справі та в подальшому в ході судового розгляду, зі сторони ОСОБА_2 не було надано документу, який би підтверджував наявність у нього повноважень на підписання та подачу позовної заяви в інтересах ОСОБА_1 станом на 19 серпня 2025.
Натомість у ОСОБА_2 з'явилися повноваження підписувати документи від імені ОСОБА_1. та вести справи від її імені лише 01 жовтня 2025 року, тобто вже після подачі позову.
Так, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У зв'язку із вищенаведеним, беручи до уваги те, що ОСОБА_2 так і не було надано суду належних повноважень від позивача на подачу позову та представництво прав та інтересів позивача ОСОБА_1 в судових органах станом на 19 серпня 2025 року, суд приходить до висновку про залишення позову без розгляду, у зв'язку із подачею та підписанням позовної заяви особою, яка не мала на це повноважень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 14, 20 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-13, 19, 58, 62, 142, 257, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України», поданої в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя І. В. Литвинова