печерський районний суд міста києва
Справа № 757/54474/24-ц
пр. 2-2733/26
13 березня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Вовк С.В.,
при секретарі судового засідання - Ємець Д.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про зобов'язання вчинити дії,-
У листопаді 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про зобов'язання вчинити дії.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що має відкритий рахунок в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які він використовує для отримання соціальних виплат. На вказаний рахунок постановою державного виконавця Бабенко О.О. від 10.10.2024 року було накладено арешт, який був виконаний АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Проте у відповідності до вимог чинного законодавства на вказані рахунки не може бути накладено арешт.
Враховуючи викладене просив: визнати дії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо накладення арешту на рахунок протиправними; зобов'язати АТ КБ «ПРИВАТБАНК» негайно зняти арешт із соціального рахунку (№ НОМЕР_1 ) та стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 50 000,00 грн. компенсації моральної шкоди, завданої позивачу.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відкрито провадження та роз'яснено відповідачу право не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву.
10 січня 2025 року від представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду надійшли пояснення по справі, в яких останній просила, зокрема відмовити у задоволенні позову, з наступних підстав.
10 жовтня 2024 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» отримало від головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Цкентрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 від 10.10.2024 року ВП №56738600. Постановою державного виконавця Бабенко О.О. накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення у розмірі 104 567,56 грн.
Отримавши постанову про арешт коштів від 10.10.2024 року, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було зобов'язане прийняти її до виконання.
Рахунок, на який накладено арешт не є рахунком зі спеціальним режимом використання, спеціальним та іншим рахунком, звернення стягнення на які заборонено законом.
Порядок відкриття та ведення рахунку із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, передбачений Положенням про прядок відкриття та ведення поточних рахунків із спеціальним режимом використання в національній та іноземних валютах, банківських металах для цілей одноразового (спеціального)добровільного декларування, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02.09.2022 року №200 (далі по тексту Постанова НБУ від 02.09.2022 року №200).
Згідно Постанови НБУ від 02.09.2022 року №200 спеціальний рахунок - це поточний рахунок із спеціальним режимом використання, який відкривається банком декларанту відповідно до Податкового кодексу України для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування для зарахування грошових коштів у готівковій формі в національній та іноземних валютах, банківських металів з фізичною поставкою.
Позивач має картку для виплат (№ НОМЕР_1 ), тобто позивачу відкрито рахунок, на який можуть бути зараховані будь-які виплати (перекази). Отже, рахунок, який відкрито позивачу і на який накладено арешт є універсальним, окрім коштів заробітної плати, пенсії його можна використовувати для будь-яких інших виплат, переказів.
Окрім того, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначає, що захисту в судовому порядку підлягає саме порушене право. В даному позові відсутні позовні вимоги до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» як порушника права позивача, оскільки арешт на рахунок, про скасування якого просить позивач, накладено Подільським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ). Банк фактично тільки виконав постанову державного виконавця.
Арешт на рахунок накладено державним виконавцем в рамках відкритого виконавчого провадження. А, отже, зняття арешту має відбуватися на підставі постанови державного виконавця про зняття арешту. Відповідно, якщо позивач не погоджується з арештом рахунку, він має оскаржувати дії державного виконавця та/або постанову про накладення арешту.
Отже, на думку відповідача позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Згідно з Постановою Національного банку України від11.09.2017 № 89 «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку» (Постанова НБУ No 89) поточний рахунок № НОМЕР_1 , на який накладено арешт, не є рахунком зі спеціальним режимом використання, зокрема таким, що обслуговує кошти, які призначено лише для виплати соціальної допомоги та пенсійних виплат.
Умовами та Правилами надання банківських послуг акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», зокрема п.п.2.1.2.1.1. встановлено: на підставі статті 634 Цивільного кодексу України Заявою про відкриття поточного рахунку фізичної особи та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Заява) Клієнт приєднується до розділу «Загальні положення» та підрозділів «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування» цих Умов та Правил. Заява та зазначені розділ та підрозділи разом складають Договір банківського рахунку.
Пунктом 2.1.2.2.1. Договору банківського рахунку встановлено, що Банк на підставі Заяви, поданої Клієнтом, зобов'язується відкрити Клієнтові поточний рахунок, для здійснення платіжних операцій в порядку, визначеному законодавством та цим Договором, а Клієнт зобов'язується сплачувати Банку винагороду, передбачену чинними Тарифами Банку.
Банк відкриває Клієнту рахунок на підставі Заяви та наданих належним чином оформлених документів, перелік яких визначається Банком відповідно до вимог законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, із здійсненням ідентифікації, верифікації та вивчення Клієнта в порядку, визначеному законодавством України (п.п.2.1.2.3.1. Договору банківського рахунку).
Однак, позивач до банку з заявами про визначення рахунку № 5168745621436432 таким, що використовуються виключно для отримання соціальних виплат не звертався, відповідні документи не надавав.
Отже, на зазначені поточні рахунки можуть перераховуватись будь-які кошти, в т.ч., але не виключно, соціальні виплати ОСОБА_1 .
Листом від 08.11.2024 року відповідачем було запропоновано позивачу наступне «Тому, якщо арешт було накладено на грошові кошти, на які не може бути звернено стягнення відповідно до чинного законодавства України, рекомендуємо сформувати у системі Інтернет-банкінгу Приват24 довідку про цільове призначення картки та звернутися з вказаною довідкою до виконавчої служби для зняття арешту з таких грошових коштів.»
На рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито на ім'я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» бyлo накладено арешт відповідно до:
- Постанови державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко О.О. від 10.10.2024 y ВП № 56738600.
10.01.2025 року та 25.01.2025 року від позивача до суду надійшли заперечення на пояснення відповідача, в яких позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Учасники судового розгляду в судове засідання не з'явились про розгляд справи повідомлялись належним чином. Позивач просила здійснювати розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, позивачу у Банку відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (картка для виплат).
На рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито на ім'я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» бyлo накладено арешт відповідно до:
- Постанови державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко О.О. від 10.10.2024 y ВП № 56738600.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.
У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішення такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Судовий захист повинен бути повним, відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19)).
Звернувшись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просить визнати дії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо накладення арешту на рахунок протиправними; зобов'язати АТ КБ «ПРИВАТБАНК» негайно зняти арешт із соціального рахунку (№ НОМЕР_1 ) та стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 50 000,00 грн. компенсації моральної шкоди, завданої позивачу.
Вказані вимоги не є ефективним способом захисту, оскільки, навіть у разі задоволення, потребуватимуть додаткових заходів судового втручання.
Окрім того судовим розглядом встановлено, що постанову про накладення арешту на рахунки позивача від 10.10.2024 року, винесену в рамках ВП №56738600 державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Києві Бабенко О.О., позивачем оскаржено не було, доказів на підтвердження зворотнього матеріали справи не містять.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Керуючись ст.ст.4, 12, 81, 237, 263-265, 268 ЦПК України, Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», суд ,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Суддя С.В. Вовк