18.03.2026 Справа № 756/19803/25
Справа пр. №2/756/3093/26
ун. №756/19803/25
( заочне)
18 березня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Луценко О.М.,
при секретарі - Галелюк Т.О.,
розглянувши у позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Києві цивільну справу позовом ТОВ ФК «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Руденко Костянтин Васильович , який діє в інтересах позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.06.2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 13791, відповідно до якого, відповідач отримав кредит у розмірі 8000,00 грн., строком на 365 днів (до 11.06.2025) шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Сенс банк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,50 % від суми кредиту за кожен день користування (547,5 % річних). Даний кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».
Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 077682 направлявся відповідачу 11.06.2024 року о 14:18:22 год., шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений в кредитному договорі та ІТС.
Вказує, що кредитний договір був підписаний 11.06.2024 року о 14:19:16 год., шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 077682 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua, після чого кредитні кошти були відправлені відповідачу 11.06.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ « Сенс банк».
Зазначає, що починаючи з 11.06.2024 року, відповідач має обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов'язань не сплачує її.
Вказує на те, що у зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором по нарахованим та не сплаченим процентам станом на 08.12.2025 становить 43800,00 грн. за період з 11.06.2024 року по 11.06.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 1,50 % за кожен день користування кредитом та графіку платежів.
На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «Процент» заборгованість за кредитним договором № 13791 від 11.06.2024 року та понесені судові витрати по справі.
Позивач в судове засідання не з'явився, просив провести розгляд справи без участі його представника.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, правом на відзив не скористався.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору у даній справі, суд враховує наступне.
Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що 11.06.2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 13791, відповідно до якого, відповідач отримав кредит у розмірі 8000,00 грн., строком на 365 днів (до 11.06.2025) шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Сенс банк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,50 % від суми кредиту за кожен день користування (547,5 % річних). Даний кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Вказаний вище договір був укладений в електронній формі та від імені його сторін був підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по даній справі в установленому законом порядку був укладений договір про надання кредиту в електронній формі, на підставі якого між ними виникли відповідні договірні правовідносини.
Згідно п. 1.1 Кредитного договору ТОВ «ФК «Процент» зобов'язалось надати ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 8000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, ОСОБА_1 зобовазався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом строки, визначені цим Договором.
Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, Позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1,50 % від суми кредиту за кожен день користування (547,5% річних).
Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 365 днів. Відповідно до п.1.3. періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 15 днів, що відображено в Додатку № 1 до Кредитного договору.
Відповідно до п.п. 2.4.1. Кредитного договору, позичальник зобов'язується у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору, нарахування процентів за Кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у Додатку 1 цього Договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 9 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
ТОВ «ФК «Процент» належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору № 13791 від 11.06.2024 року.
Разом з тим, в порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав та допустив прострочення повернення кредиту, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.
Відповідно, станом на 06.12.2025 у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 51800,00 грн. та складається з 8000,00грн.- заборгованість за кредитом, 43800,00 грн., за період з 11.06.2024 року по 11.06.2025 року, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості за договором № 13791 від 11.06.2024.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Непогашення відповідачем заборгованості перед банком за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань.
Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
На момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст.ст. 1048, 1054 Цивільного кодексу України, грошові кошти за кредитним договором не повернув та не сплатив відсотки за користування кредитом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був ознайомлений з усіма запропонованими умовами договору, зокрема з умовами нарахування процентів, підписавши кредитний договір, він розумів, яка сума надається, на який строк, та на яких умовах застосовується та чи інша процентна ставка, позивач підтвердив це своїм електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, та відповідно погодився зі всіма умовами кредитного договору, підписавши його.
Натомість відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості, не довів відсутність заборгованості або неправильність чи необґрунтованість її розміру, яку позивач просив стягнути, доказів, які б свідчили про відсутність вільного волевиявлення учасників правочинів або невідповідності їх внутрішньої волі на укладення кредитного договору суду також не надано.
Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ «ФК «Процент» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 13791 від 11.06.2024 у розмірі 51800,00 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн. підтверджується: договором про надання юридичних послуг № 03/06/2024 від 03.06.2024 року, платіжною інструкцією.
Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
А тому, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 4000 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн, оскільки позовна заява надійшла до суду через систему "Електронний суд".
Керуючись ст.ст.263-265,268,273 ЦПК України, суд
Позов ТОВ ФК «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ТОВ ФК «Процент» (місцезнаходження - 03124 м. Київ, бульвар Вацлава Гавела 4; код ЄДРПОУ 41466388) заборгованість за кредитним договором №13791 від 11.06.2024року у розмірі 51800,00 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00грн. та судові витрати в сумі 2422,40 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Луценко