13.02.2026 Справа № 756/1730/26
Справа № 756/1730/26
1-кс/756/404/26
13.02.2026 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
слідчий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12025100050000982 від 12.04.2025 за ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України - начальника першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про арешт майна,
До провадження слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12025100050000982 від 12.04.2025 за ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України - начальника першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про накладення арешту на майно.
Як зазначає прокурор Оболонським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025100050000982 від 12.04.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України.
Як зазначає слідчий, досудовим розслідуванням встановлено, що ДПСУ було здійснено закупівлю військовою частиною НОМЕР_1 ДПСУ (ідентифікатор закупівлі UA-2024-09-17-006411-а) в кількості 14 128 комплектів засобів індивідуального обігріву на загальну суму 599 999,94 грн в ТОВ «Імекс Макс». В ході практичного використання засобів індивідуального обігріву встановлено повну невідповідність засобів індивідуального обігріву технічній специфікації МО України на предмети для речового забезпечення ТС A01XJ.13995-441:2023(01), а саме тривалість дії тепловіддачі максимум 2 години замість заявлених 6-ти, максимальна температура нагріву 61°С, замість заявлених максимально 50°С. Також всупереч вимогам вищезазначених ТС A01XJ.13995-441:2023(01) п.3.2 «Вимоги безпеки» - матеріал, з якого виготовляються засоби індивідуального обігріву, що практично використовуються - є легкозаймистим та активно підтримує горіння з елементами плавлення.
Крім того, 15.01.2025 Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України укладено договір від 15.01.2025 №03-25 на постачання 250 000 засобів індивідуального обігріву, виготовлених у відповідності до вимог Технічної специфікації (Далі - ТС) A01XJ.13995-441:2023(01), тип предмета - тип 1, маркування якого, згідно технічного опису, що є додатком до договору, повинно відповідати вимогам п.3.1.6 ТС A01XJ.13995-441:2023(01) та містити зображення емблеми Державної прикордонної служби України, напис «ВЛАСНІСТЬ ДПСУ, НЕ ДЛЯ ПРОДАЖУ», на суму 5 985 000 грн (в т.ч. ПДВ 20% - 997500 грн), вартість 1 комплекту склала 23,94 грн. Як було встановлено поставлена продукція до ДПСУ з боку ТОВ «Імекс Макс», окрім виявлення ознак підроблення, не відповідає Технічній Специфікації A01XJ.13995-441:2023(01) Міністерства оборони України та вимогам тендерної документації.
Під час проведення досудового розслідування до ГВВБ «Центр» ДПСУ було надано доручення в порядку ст. 40 КПК України. Працівниками ГВВБ «Центр» на виконання доручень слідчого наданого в порядку ст. 40 КПК України, працівниками ГВВБ ДПС України, було проведено огляд складського приміщення (ангар) розташованого на території що використовується Центральною базою зберігання та постачання Державної прикордонної служби України, що розташована Київській області, с. Савинці, пров. Вишневий, 11, яка належить на праві власності Державній прикордонній службі України. Під час якого було виявлено та в подальшому вилучено: зразки товару засоби індивідуального обігріву (тип 1), у кількості одна картонна коробка маркована та упакована виробником ТОВ «ІМЕКС МАКС», торгова марка «МАМО», загальною кількістю 50 (п'ятдесят) комплектів, до складу одного комплекту входить 6 індивідуальних грілок. Загальна кількість 300 штук.
Крім того, в рамках виконання доручення слідчого працівниками ГВВБ «Центр» ДПСУ було проведено огляд на території військової частини, що за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить Державній прикордонній службі України, а саме: засоби індивідуального обігріву (тип 1), загальною кількістю 14 128 штук поставлені до військової частини № НОМЕР_1 ДПСУ на виконання умов договору №529 - 24 від 16.10.2024 у кількості 50 (п'ятдесят) комплектів, до складу одного комплекту входить 6 індивідуальних грілок. Загальна кількість 300 штук.
Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні було призначено судову - товарознавчу експертизу, згідно висновку експерта №СЕ - 19/111-25/43048 - ТВ від 13.08.2025 в частині засобів індивідуального обігріву поставлених на виконання умов договорів № 529-24 укладеного між військовою частиною НОМЕР_1 ДПСУ та ТОВ «Імекс Макс» від 16.10.2024 та договору №03-25 укладеного між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель та ТОВ «Імекс Макс» від 15.01.2025. Згідно висновку експерта встановлено, що «3.1.3. - технічні вимоги, п. 3.1.4. - вимоги до матеріалів - значення середньої температури поверхні виробів перевірених на стійкість до підвищеної температури, п. 3.1.6.1. - маркування - наявність пакувального листа та паперової етикетки, п. 3.1.6.2. - маркування споживчої тари (паперова етикетка), які видаються користувачу - наявність знака відповідності. п. 3.1.6.3. - маркування транспортної тари - наявність знака відповідності, п. 3.6. - гарантії постачальника (виробника) - гарантійний строк зберігання предмета - не відповідають вимогам зазначеним в технічній специфікації МО України А01XJ.13995-441:2023(01).
Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні було призначено судову - товарознавчу експертизу, згідно висновку експерта №СЕ-19/111-26/23-ТВ, фактичні характеристики товару (засоби індивідуального обігріву), придбаного відповідно до договору №03-25 від 15.01.2025, укладеного між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель ДПС України та ТОВ «Імекс Макс», при умові, що всі поставлені товари ідентичні зразкам, які піддавались випробуванням, за показниками, по яким проводилось випробування та співставлення з вимогами, зазначеними в технічній специфікації МО України ТС А01XJ.13995-441:2023(01), п. 3.1.3. - технічні вимоги: значення середньої температури поверхні виробів на стійкість до підвищеної температури, п. 3.1.4. - вимоги до матеріалів - стійкість до впливу високих температур, п. 3.1.6.1. - маркування етикетки, - наявність пакувального листа та паперової етикетки, п. 3.1.6.2. - маркування споживчої тари (паперова етикетка), які видаються користувачу - наявність знака відповідності. п. 3.1.6.3. - маркування транспортної тари - наявність знака відповідності, п. 3.6. - гарантії постачальника (виробника) - гарантійний строк зберігання предмета - не відповідають.
Слідчий у клопотанні вказує, що 04.02.2025 слідчим СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого було виявлено та вилучено, серед іншого:
- грошові кошти в розмірі 7700 доларів США -грошові кошти в розмірі 7700 доларів США купюрами номіналом 100 доларів США: BD37036885P, QG73001035A, PB37036886R, QG73001036A, QG17283704B, QG17283703B, QG73001015A, QG17283705B, QG73001014A, QG17283706B, QG73001073A, QG17283707B, QG73001069A, QG73001091A, PG18294888D, PG18294889D, MK37516442A, LK88933929D, PG18294891D, QG32151699A, PG18294890D, LB15551705P, MJ71150092A, PG18294886D, PG34377275A, MB73787464I, PF75385869P, QG73001099A, PF75385870P, QG73001034A, PF75385866P, PA29174079B, QE26783954A, QE28206276A, PG03108173D, QE28206279A, MF11043749B, QE28206280A, LB74678342W, PF53728356L, QE28206259A, QE26783951A, QE28206282A, LF42826882G, QE28206279A, MF11043749B, QE28206280A, LB74678342W, PF53728356L, QE28206281A, PA04170555B, QE28206258A, QE28206259A,QE26783951A, PF55115695I, QE28206263A, PB64250458I, KB67583490G, HG27867861A, QG40768677A, QG40768682A, QG40768684A, QG40768683A, QG40786889A, KB44415118H, KB92738352C, DB62824314A, QG40768690A, QG40768696A, HE3868814D, KB65642261I, HK84345180B, HF76548746A, HE84891698C, QE28206283A, QB64478675A, QA33348558A, QB64478669A, LK21631593G, QG73001037A;
- грошові кошти в розмірі 15 000 грн;
- ноутбук марки HP 255-П9(84В1ЕSI) із зарядним пристроєм;
- смартфон марки Redmi 10 ОСОБА_5 ;
- флеш накопичувач SILICON POWER 4GB.;
- 1 упаковка пінний душ виробник Імекс Макс;
- 1 пляшка спиртового палива виробник Імекс Макс;
- 1 присипка-дезодорант виробник Імекс Макс.
Вказане майно постановою слідчого було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Враховуючи, що вказані матеріальні об'єкти органом досудового розслідування визнані речовими доказами у кримінальному провадженні відповідно до положень ст. 98 КПК України, а тому з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду, на переконання прокурора, відповідно до вимог статей 167, 170 КПК України існують достатні підстави для накладення арешту на майно, що було вилучене в ході проведення вказаних слідчих (розшукових) дій, оскільки незастосування арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
У судове засідання прокурор, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з'явились. До суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 , в якому останній просить проводити судовий розгляд за його відсутності, а також долучити до матеріалів провадження копії протоколів огляду вилучених речей.
Представник власника майна, будучи повідомленим про дату, час та місце судового розгляду в судове засідання не з'явився. До суду надійшли письмові заперечення на клопотання представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , в яких остання, посилаючись на необгрунтованість вимог просить у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна вилученого під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 відмовити, та зобов'язати орган досудового розслідування негайно повернути ОСОБА_5 всі вилучені під час обшуку речі та документи, судовий розгляд проводити за відсутності представника власника майна.
Крім того до суду надійшли письмові заперечення на клопотання представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , в яких остання зазначає, що власником вилучених у ході обшуку коштів у розмірі 7 700 доларів США та 15 000 гривень є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є рідним братом ОСОБА_5 , за місцем проживання якої було проведено обшук. ОСОБА_5 є діючим військовослужбовцем ЗСУ та безпосередньо виконує бойові завдання, пов'язані із захистом суверенітету та територіальної цілісності України (докази проходження служби додаються). Вилучені кошти є його особистими заощадженнями, сформованими з офіційного грошового забезпечення військовослужбовця. Законність доходів підтверджується довідкою з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, згідно з якою сума офіційних виплат ОСОБА_5 за період служби повністю корелюється із розміром вилучених коштів та дозволяє йому накопичувати заощадження у такому розмірі (наприклад, за 2025 рік загальна сума заробітку склала 896 716,11 грн, що у доларовому еквіваленті складає понад 20 000 дол. США). Перебування ОСОБА_5 у зоні ведення активних бойових дій унеможливлює забезпечення належної схоронності значних сум готівки безпосередньо при собі або за місцем постійної дислокації підрозділу (через відсутність банківських установ у прифронтовій зоні, ризик втрати майна під час обстрілів чи передислокацій). З огляду на це, ОСОБА_5 прийняв рішення передати заощадження своїй сестрі ОСОБА_5 виключно з метою їхнього тимчасового зберігання.
Адвокат посилається на те, що факт домовленості про передачу коштів саме на зберігання підтверджується роздруківками листування між братом та сестрою у месенджері Telegram. У повідомленні від 6 грудня ОСОБА_5 надає розпорядження сестрі: «Зніми сьогодні 20». На переконання адвоката це є прямим доказом того, що розпорядником коштів є саме ОСОБА_7 , а не особа, у якої вони були вилучені. ОСОБА_7 , перебуваючи на фронті, надав сестрі доступ до свого карткового рахунку, на який надходило грошове забезпечення від ЗСУ. Це було зумовлено неможливістю власника самостійно здійснювати банківські операції та обмінні процедури в умовах бойових дій. За вказівкою брата (що підтверджується фразою в чаті: «Зніми сьогодні 20»), ОСОБА_9 систематично знімала гривневі кошти з його картки та конвертувала їх у валюту (долари США) з метою збереження купівельної спроможності заощаджень в умовах інфляційних ризиків воєнного часу. Повідомлення від 14 листопада («На 14.11.25 У мене 5000+300 гривень») підтверджує, що ОСОБА_5 регулярно звітувала перед братом про залишок суми, що є характерним для відносин зберігання. За таких обставин адвокат ОСОБА_8 стверджує, що вилучені гроші є майном третьої особи, яке опинилося в місці обшуку виключно внаслідок родинних зв'язків та специфіки військової служби власника, а тому просить у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна вилученого під час обшуку місцем проживання ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 відмовити, та зобов'язати орган досудового розслідування негайно повернути ОСОБА_7 всі вилучені під час обшуку грошові кошти в сумі 7 700 доларів США та 15 000 гривень, судовий розгляд проводити за відсутності представника власника майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено, що неприбуття учасників судового розгляду у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи у суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки прокурора та власника майна обов'язковою не має, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності осіб, що не з'явились.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що СВ Оболонського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025100050000982 від 12.04.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
При цьому, застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти відповідно до положень КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню, оскільки відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, ч. 5 ст. 21 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя відповідно до вимог статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Положення вказаних норм КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону, оскільки ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошує на тому, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (рішення у справах «Жушман проти України» від 28.05.2009, «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008).
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, частинами 1 та 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції» від 25.06.1996, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 та «Малама проти Греції» від 01.03.2001).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначає, що клопотання учасника кримінального провадження про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то суб'єкт звернення з клопотанням повинен неухильно дотримуватися вказаних вимог процесуального закону. Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні повинно бути зазначено правові (законні) підстави для накладення арешту на майно.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Такий арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
На переконання слідчого судді, сторона обвинувачення у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надала достатніх і належних доказів тих обставин, на які посилається у клопотанні.
Не зважаючи на те, що постановою слідчого від 04.02.2026 майно, вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема: 1 упаковка пінний душ виробник Імекс Макс. ; 1 пляшка спиртового палива виробник Імекс Макс.; 1 присипка-дезодорант виробник Імекс Макс, було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, прокурор у клопотанні не довів наявність підстав для арешту вказаного майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Наявність постанови про визнання майна речовими доказами у кримінальному провадженні не може автоматично свідчити про відповідність такого майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, оскільки визначені нормами цього Кодексу повноваження слідчого судді спрямовані на здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, які у поєднанні з метою застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладають саме на слідчого суддю обов'язок встановлення, з'ясування та дослідження усіх обставин справи у кожному конкретному випадку (постанова Великої Палати Верховного суду від 12.12.2019 у провадженні №11-788сап19), а тому слідчий суддя, здійснюючи відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, ч. 5 ст. 21 Закону України №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» судовий контроль, самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Як клопотання, так і постанова слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_11 від 04.02.2026 про визнання майна речовими доказами, містять лише опис встановлених органом досудового розслідування обставин ймовірного вчинення кримінального правопорушення, без жодного обґрунтування за яким із критеріїв, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України, вищевказане майно було визнано речовими доказами, що свідчить про формальність указаної постанови слідчого від 04.02.2026.
Так, відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, визначальною юридичною ознакою речового доказу є можливість використання його як матеріального носія інформації щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України.
Однак, копії матеріалів кримінального провадження, долучені прокурором до клопотання, з урахуванням відомостей, які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні (фабули), не містять беззаперечних доказів на підтвердження існування достатніх підстав чи розумних підозр «поза розумним сумнівом» вважати, що вищевказане майно може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження або є об'єктом кримінально протиправних дій або такі, що набуті кримінально протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, оскільки достатніх доказів на підтвердження вказаних обставин прокурор до клопотання не долучив.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на вказане майно не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи, оскільки за встановлених слідчим суддею обставин явно порушує справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом, і завданням кримінального провадження, що у свою чергу нівелює застосування такого засобу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів, про що просить прокурор.
Таким чином, сторона обвинувачення в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надала достатніх і належних доказів щодо тих обставин, на які посилається у клопотанні прокурор, що позбавляє слідчого суддю можливості згідно ст. 94 КПК України належним чином оцінити докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а тому клопотання прокурора в частині накладення арешту на 1 упаковка пінний душ виробник Імекс Макс. ; 1 пляшка спиртового палива виробник Імекс Макс.; 1 присипка-дезодорант виробник Імекс Макс, - задоволенню не підлягає.
Що стосується вимог клопотання в частині накладенні арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема: грошові кошти в розмірі 7700 доларів США -грошові кошти в розмірі 7700 доларів США купюрами номіналом 100 доларів США: BD37036885P, QG73001035A, PB37036886R, QG73001036A, QG17283704B, QG17283703B, QG73001015A, QG17283705B, QG73001014A, QG17283706B, QG73001073A, QG17283707B, QG73001069A, QG73001091A, PG18294888D, PG18294889D, MK37516442A, LK88933929D, PG18294891D, QG32151699A, PG18294890D, LB15551705P, MJ71150092A, PG18294886D, PG34377275A, MB73787464I, PF75385869P, QG73001099A, PF75385870P, QG73001034A, PF75385866P, PA29174079B, QE26783954A, QE28206276A, PG03108173D, QE28206279A, MF11043749B, QE28206280A, LB74678342W, PF53728356L, QE28206259A, QE26783951A, QE28206282A, LF42826882G, QE28206279A, MF11043749B, QE28206280A, LB74678342W, PF53728356L, QE28206281A, PA04170555B, QE28206258A, QE28206259A,QE26783951A, PF55115695I, QE28206263A, PB64250458I, KB67583490G, HG27867861A, QG40768677A, QG40768682A, QG40768684A, QG40768683A, QG40786889A, KB44415118H, KB92738352C, DB62824314A, QG40768690A, QG40768696A, HE3868814D, KB65642261I, HK84345180B, HF76548746A, HE84891698C, QE28206283A, QB64478675A, QA33348558A, QB64478669A, LK21631593G, QG73001037A; грошові кошти в розмірі 15000 грн, то слідчий суддя виходить з наступного.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення ЄСПЛ по справі «Броньовський проти Польші» від 22.06.2004). При цьому, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі «Ятрідіс проти Греції» від 25.03.1999).
Судовим розглядом встановлено та зі змісту клопотання вбачається, що на підтвердження своєї позиції щодо належності вилучених за адресою: АДРЕСА_2 грошових коштів ОСОБА_5 стороною обвинувачення не долучено жодних доказів на підтвердження такого твердження.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 №266/1617/19 (провадження №14- 594цс19) судовий контроль законності дій і рішень органів досудового розслідування належить до виключної компетенції слідчого судді за встановленою КПК процедурою. Така процедура включає сукупність гарантій, необхідних для дотримання справедливого балансу між захистом прав особи й інтересів держави та суспільства.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ст. 84 КПК України).
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України (ст. 26 КПК України).
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частини 1, 2 ст. 22 КПК України).
Як зазначено в рішенні ЄСПЛ у справі «Ващенко проти України» від 26.06.2008 принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика ЄСПЛ свідчить, що особі, яка звертається із скаргою до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а й покладаються обов'язки.
У будь-якому випадку, в силу положень статей 22, 26 КПК України зазначені при зверненні із клопотанням обставини підлягають підтвердженню учасником кримінального провадження шляхом подання відповідних документів або їх копій, адже ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18.06.2015 вказує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід зазначити, що відповідно до положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час провадження неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).
Таким чином, виходячи з принципу змагальності та принципу диспозитивності кримінального провадження, з огляду на доводи представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , викладені у письмовому запереченні на клопотання, та долучені на їх обгрунтування докази, накладення арешту на вилучені за адресою: АДРЕСА_2 грошові кошти буде непропорційним втручанням у право ОСОБА_7 на мирне володіння, розпорядження та користування належним майном, яке захищено нормами національного законодавства та, враховуючи положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і прецедентну практику Європейського суду з прав людини, становитиме «особистий і надмірний тягар для особи», що не відповідатиме завданням кримінального провадження та цілям, що переслідуються його застосуванням, оскільки не зважаючи на те, що грошові кошти, вилучені за адресою: АДРЕСА_2 визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, процесуальне рішення сторони обвинувачення надання вказаному майну такого процесуального статусу не містить відповідних мотивів його прийняття та обґрунтування відповідності ознак цього майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, що свідчить про недоведеність наявності підстав для арешту грошових коштів, вилучених за адресою: АДРЕСА_2 з метою забезпечення збереження речових доказів, а тому в цій частині клопотання також задоволенню не підлягає.
Разом із тим, вирішуючи питання щодо накладення арешту на інше майно, вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема: ноутбук марки HP 255-П9(84В1ЕSI) із зарядним пристроєм; смартфон марки Redmi 10 ОСОБА_5 ; флеш накопичувач SILICON POWER 4GB, то на думку слідчого судді матеріали клопотання свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що вказане майно, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу, оскільки має відношення до кримінального провадження, і таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, а тому, внаслідок доведеності існування ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, наявні підстави для накладення арешту на вказане майно з тимчасовим позбавленням права на користування та розпорядження майном будь-кому і будь-яким чином з метою забезпечення збереження речових доказів задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні та виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.
За таких обставин клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 2, 3, 7, 16, 94, 98, 100, 107, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12025100050000982 від 12.04.2025 за ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України - начальника першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення 04.02.2026 обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:
- ноутбук марки HP 255-П9(84В1ЕSI) із зарядним пристроєм; смартфон марки Redmi 10 ОСОБА_5 ; флеш накопичувач SILICON POWER 4GB.
Заборонити користування та розпоряджання будь-кому і будь-яким чином вказаним майном.
У задоволенні інших вимог клопотання, - відмовити.
Зобов'язати уповноваженого слідчого у кримінальному провадженні №12025100050000982 від 12.04.2025 та/або уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні №12021100050002811 повернути тимчасово вилучене майно, а саме:
- 1 упаковка пінний душ виробник Імекс Макс. ; 1 пляшка спиртового палива виробник Імекс Макс.; 1 присипка-дезодорант виробник Імекс Макс;
- грошові кошти в розмірі 7700 доларів США -грошові кошти в розмірі 7700 доларів США купюрами номіналом 100 доларів США: BD37036885P, QG73001035A, PB37036886R, QG73001036A, QG17283704B, QG17283703B, QG73001015A, QG17283705B, QG73001014A, QG17283706B, QG73001073A, QG17283707B, QG73001069A, QG73001091A, PG18294888D, PG18294889D, MK37516442A, LK88933929D, PG18294891D, QG32151699A, PG18294890D, LB15551705P, MJ71150092A, PG18294886D, PG34377275A, MB73787464I, PF75385869P, QG73001099A, PF75385870P, QG73001034A, PF75385866P, PA29174079B, QE26783954A, QE28206276A, PG03108173D, QE28206279A, MF11043749B, QE28206280A, LB74678342W, PF53728356L, QE28206259A, QE26783951A, QE28206282A, LF42826882G, QE28206279A, MF11043749B, QE28206280A, LB74678342W, PF53728356L, QE28206281A, PA04170555B, QE28206258A, QE28206259A,QE26783951A, PF55115695I, QE28206263A, PB64250458I, KB67583490G, HG27867861A, QG40768677A, QG40768682A, QG40768684A, QG40768683A, QG40786889A, KB44415118H, KB92738352C, DB62824314A, QG40768690A, QG40768696A, HE3868814D, KB65642261I, HK84345180B, HF76548746A, HE84891698C, QE28206283A, QB64478675A, QA33348558A, QB64478669A, LK21631593G, QG73001037A; грошові кошти в розмірі 15000 грн.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1