Справа № 755/3335/26
1-кс/755/1044/26
"09" березня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого 2 відділення слідчого відділу (з дислокацією у м. Київ) ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024011000000221 від 26.09.2024 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
Старший слідчий 2 відділення слідчого відділу (з дислокацією у м. Київ) ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024011000000221 від 26.09.2024 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Клопотання погоджене з прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_5 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024011000000221 від 26.09.2024 року за підозрою громадянки України ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
З лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок, так званої «спеціальної військової операції», що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення ЗС РФ, інших збройних формувань РФ та підконтрольних їм угруповань і регулярних збройних формувань на територію України.
У зв'язку з відкритим військовим вторгненням РФ в Україну, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України «Про введення військового стану в Україні» № 2002-ІХ від 24.02.2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався.
Таким чином, з 20.02.2014 року РФ, як держава-агресор, здійснила окупацію території України - півострова Крим із застосуванням збройних сил, військових підрозділів та парамілітарних утворень.
З метою реалізації політики окупації та остаточного приєднання тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя до складу РФ, а також, придушення спротиву проукраїнського населення Криму, вищим керівництвом РФ було прийнято низку «законів та підзаконних нормативних актів», якими незаконно створено, так звані судові, правоохоронні органи та органи місцевого самоврядування Республіки Крим.
Враховуючи вказані вище протиправні дії РФ, кінцевою ціллю окупаційних органів є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна - АР Крим до складу РФ.
З цією метою, зокрема, для легалізації діяльності, так званих «представницьких» та «виборчих» інституцій управління окупаційної влади на тимчасово окупованій території АР Крим створено органи, які діють на постійній основі та беруть участь в організації, так званих «виборів» до представницьких органів влади всіх рівнів в РФ (федеральному, рівні суб'єкта федерації, рівні муніципального утворення, окружному рівні).
Зокрема, у 2014 році на ТОТ АР Крим було створено, так звану «виборчу комісію Республіки Крим».
Відповідно до ст. 69 Конституції України, народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Основний Закон визначає, що питання організації виборі та референдумів на території України регулюється Розділом ІІІ.
Організація та проведення будь-яких виборів на суверенній території України в інший спосіб, ніж передбачено Конституцією України та Законів України, не допускається.
Організація протиправних виборів на тимчасово окупованих територіях є нічим іншим, як здійсненням певних заходів громадського значення, спрямованих на створення умов для реалізацію дій щодо незаконного голосування за кандидатів до представницьких органів влади РФ, і вчинення таких дій перебуває поза межами законодавства України.
Відповідно до ст. 20 Федерального закону «Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації», в РФ діють наступні виборчі комісії: центральна виборча комісія; виборчі комісії суб'єктів РФ; окремі виборчі комісії; територіальні (районні, міські та інші) комісії; дільничні комісії. У ч. 3 вказаної статті передбачено, що виборчі комісії забезпечують реалізацію та захист виборчих прав та прав на участь у референдумі громадян РФ, здійснюють підготовку і проведення виборів і референдумів в РФ.
Тобто, територіальні виборчі комісії є складовою виборчої системи РФ, на які покладено обов'язки з організації та проведення виборів на певній території.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Федерального закону «Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації», територіальні виборчі комісії діють на постійній основі. Положеннями ч. 6 вказаної статті визначено, що формування територіальних комісій здійснюється виборчою комісією суб'єкта РФ на основі положень, вказаних у ч. 2 ст. 22 зазначеного закону, а також пропозицій представників органів муніципальних утворень, зборів виборців за місцем проживання, роботи, служби, навчання, територіальних комісій попереднього складу.
У ч. 9 ст. 26 Федерального закону «Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації» визначено, крім інших, наступні повноваження територіальної виборчої комісії як: забезпечення на відповідній території реалізації заходів, пов'язаних з підготовкою і проведенням виборів, референдумів, розвитком виборчої системи в РФ, впровадженням, експлуатацією і розвитком засобів автоматизації, правовим навчанням виборців, професійною підготовкою членів комісії та інших організаторів виборів, референдумів; розподіл виділених з федерального бюджету, бюджету суб'єкта РФ коштів на фінансове забезпечення підготовки і проведення виборів, референдуму, контроль цільового використання вказаних коштів; заслуховування повідомлень органів виконавчої влади суб'єкта РФ і органів місцевого самоврядування з питань, пов'язаних з підготовкою та проведенням виборів, референдумів.
Положення ч. 7 ст. 28 Федерального закону «Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації» передбачають, що голова територіальної виборчої комісії призначається на посаду із числа членів комісії з правом вирішального голосу і звільняється з посади рішенням виборчої комісії суб'єкта федерації.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що на голову територіальної виборчої комісії, у тому числі, на тимчасово окупованій території, покладаються всі повноваження, віднесені до компетенції діяльності вказаної комісії, щодо організації та проведення незаконних виборів.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянкою України, фактично проживаючи на території Кіровського району, смт. Кіровське, Автономної Республіки Крим, достеменно знаючи та розуміючи факт захоплення Автономної Республіки Крим збройними силами Російської Федерації, перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим, а саме у Кіровському районі, смт. Кіровське, вул. Рози Люксембург, 39, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 07.12.2023 року, маючи стійкий, прямий, виниклий за невідомих обставин, протиправний умисел, всупереч вимогам законодавства України, взяла участь в організації та проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території АР Крим, за наступних обставин.
02 грудня 2019 року постановою, так званої «Виборчої комісії Республіки Крим» № 47/355-2 сформовано, так звану «територіальну виборчу комісію Кіровського району Республіки Крим», строком повноважень на 5 років, до складу якої, окрім інших, ввійшла громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
02 грудня 2019 року постановою, так званої «Виборчої комісії Республіки Крим» № 47/356-2, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено, так званим «головою територіальної виборчої комісії Кіровського району Республіки Крим».
Разом з цим, постановою Ради Федерації Федеральних зборів РФ № 678-СФ від 07.12.2023 року «Про призначення виборів Президента Російської Федерації» та постановою Центральної виборчої комісії РФ № 140/1080-8 «Про проведення голосування на виборах Президента Російської Федерації, призначених на 17 березня 2024 року, протягом декількох днів поспіль» від 08.12.2023 року, згідно з якими, на території Автономної Республіки Крим призначено вибори президента Російської Федерації, які проходитимуть 15, 16 та 17 березня.
Починаючи із січня 2024 року, ОСОБА_4 , як «голова територіальної виборчої комісії Кіровського району Республіки Крим», відповідно до повноважень, покладених на неї Федеральним законом «Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації», на підставі якого, організовані незаконні вибори 17.03.2024 року на території АР Крим, керувала діями, так званої «територіальної виборчої комісії Кіровського району Республіки Крим» щодо організації та проведення вказаних незаконних виборів.
У січні-березні 2024 ОСОБА_4 , як, так званий «голова територіальної виборчої комісії Кіровського району Республіки Крим», організовувала інформаційно-роз'яснювальну діяльність щодо проведення виборів, які призначені на 17.03.2024 року, надавала методичну допомогу дільничним виборчим комісіям, організовувала та проводила навчання організаторів та інших учасників виборчого процесу, в тому числі, призначала, так званих «голів» дільничних виборчих комісій, а також, формувала дільничні виборчі комісії, які в подальшому, брали участь у проведенні незаконних виборів 17.03.2024 року.
Зокрема, ОСОБА_4 , будучи, так званим «головою територіальної виборчої комісії Кіровського району Республіки Крим», прийняла: рішення № 80/429-2 від 25.01.2024 року, відповідно до якого, затверджено план роботи, так званої «територіальної виборчої комісії Кіровського району Республіки Крим» на 2024 рік; рішення № 79/424-2 від 16.01.2024 року, відповідно до якого, розподілено обов'язки між членами територіальної виборчої комісії під час проведення виборів президента, які призначенні на 17.03.2024 року; рішення № 79/425-2 від 16.01.2024 року, відповідно до якого, визначається група контролю, так званої «територіальної виборчої комісії Кіровського району Республіки Крим» за використанням територіального фрагмента Державної автоматизованої системи Російської Федерації «Вибори», під час проведення незаконних виборів 17.03.2024 року; рішення № 85/473-2 від 29.02.2024 року, відповідно до якого, визначені відповідальні особи за отримання та доставку виборчих бюлетенів для голосування на незаконних виборах 17.03.2024 року.
Отже, ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше грудня 2023 року, перебуваючи за адресою: АР Крим, Кіровський район, смт. Кіровське, вул. Рози Люксембург, 39, будучи, так званим «головою територіальної виборчої комісії Кіровського району Республіки Крим», організовуючи та керуючи її протиправною діяльністю, взяла участь в організації та проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території.
Таким чином, громадянка України ОСОБА_4 підозрюється у колабораційній діяльності, а саме, в участі в організації та проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території, тобто, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
18 вересня 2024 року в кримінальному провадженні № 22024011000000001 від 01.01.2024 року громадянці України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
У той же день, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, письмове повідомлення про підозру вручено їй у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, тобто, шляхом опублікування повідомлення про підозру в газеті «Урядовий кур'єр» № 189 (7849) від 18.09.2024 року, на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також, надіслано на електронну пошту, яка перебуває у користуванні громадянки України ОСОБА_4
26 вересня 2024 року прокуратурою Автономної Республіки Крим та міста Севастополя виділено з кримінального провадження № 22024011000000001 від 01.01.2024 року матеріали досудового розслідування за підозрою громадянки України ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, в окреме провадження та зареєстровано виділені матеріали досудового розслідування в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22024011000000221 від 26.09.2024 року.
Санкція ч. 5 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 465322869, за громадянкою України ОСОБА_4 зареєстрована на праві приватної власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 67,9 кв.м., житловою площею - 38,6 кв.м., загальною вартістю 25395 (двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто п'ять) гривень (реєстраційний номер майна: 15479731).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Застосування зазначених обмежень надасть змогу зберегти вказане нерухоме майно, унеможливить його подальше відчуження та забезпечить можливість застосування конфіскації майна, як додаткового виду покарання.
Крім того, арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення. Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збережені цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочинів.
Таким чином, з метою запобігання можливості приховування та відчуження нерухомого майна підозрюваною, необхідно накласти арешт із забороною вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Крім того, з метою забезпечення арешту майна, запобігання зникненню, втрати або пошкодження арештованого майна та забезпечення його схоронності, дане клопотання слідчий просить розглянути без повідомлення власника даного майна.
У судове засідання слідчий подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, клопотання підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.
Розгляд клопотання відбувся за відсутності інших учасників, відповідно до вимог ч. 2 ст. 172 КПК України.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Слідчим суддею встановлено, що 26.09.2024 року за № 22024011000000221 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, яке виділено з кримінального провадження № 22024011000000001 від 01.01.2024 року.
Клопотання подано старшим слідчим 2 відділення слідчого відділу (з дислокацією у м. Київ) ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_5 .
У клопотанні зазначено підстави, у зв'язку з якими необхідно накласти арешт на майно та конкретизовано майно, що належить арештувати, тобто, клопотання оформлене відповідно до вимог ст. 171 КПК України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучені документи, що підтверджують обставини, викладені у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Так, 16.09.2024 року складено повідомлення про підозру громадянці України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
У зв'язку з перебуванням ОСОБА_4 на тимчасово окупованій території України, повідомлення про підозру йому вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме шляхом опублікування повідомлення про підозру в газеті «Урядовий кур'єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (випуск № 189 (7849) від 18.09.2024 року) та 18.09.2024 року - на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також, шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до протоколу огляду речей та документів від 18.09.2024 року.
Санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, за громадянкою України ОСОБА_4 зареєстрована на праві приватної власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 67,9 кв.м., житловою площею - 38,6 кв.м., загальною вартістю 25395 (двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто п'ять) гривень (реєстраційний номер майна: 15479731).
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Враховуючи вище викладені обставини, а також виправдані інтереси держави, пов'язані з порушенням загальносуспільних інтересів, з урахуванням принципу розумності та співрозмірності, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, є співрозмірним завданням кримінального провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 170-175, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого 2 відділення слідчого відділу (з дислокацією у м. Київ) ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024011000000221 від 26.09.2024 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке належить на праві власності підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с. Партизани, Кіровського р-ну, АР Крим, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 67,9 кв.м., житловою площею - 38,6 кв.м., загальною вартістю 25395 (двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто п'ять) гривень (реєстраційний номер майна: 15479731), з метою конфіскації майна як виду покарання, шляхом заборони державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти реєстраційні дії, пов'язані із вказаним майном
У силу ст. 175 КПК України, контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого 2 відділення слідчого відділу (з дислокацією у м. Київ) ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії, безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя