Справа № 755/615/26
№ 1-кп/755/632/26
"12" березня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040003728 від 26.11.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, працюючого неофіційно у клінінговій компанії, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2002-ІХ, Указом Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 року № 21 19-1Х, на території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, який станом на теперішній час є діючим.
Так, ОСОБА_4 , у період часу з 03 до 25 листопада 2025 року, сумісно проживав з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання останнього, а саме за адресою: АДРЕСА_3 . Так, 25 листопада 2025 року, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_4 за вказаною вище адресою, у ОСОБА_4 , з метою власного протиправного збагачення, виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану та користуючись сприятливими умовами для доведення свого злочинного умислу до кінця, а саме тим фактом, що останній перебуває у приміщенні квартири один і його дії є непомітними для потерпілого, виніс з приміщенні квартири зарядну станцію «Eco Flow River 2 max» на 500 Вт, 512 Вт/год, LiFePO4, із серійним номером R611ZEB5XF1D0734, що на праві власності належить ОСОБА_5 , заклав її до ломбарду ТОВ «АЙ ЛОМБАРД», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Будівельників 36, а вирученими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому матеріальної шкоди у розмірі 17 700 гривень.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину в пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю, підтвердив обставини кримінального правопорушення та показав, що дійсно в період часу з 03.11.2025 року до 25.11.2025 року, вони з потерпілим проживали разом за місцем проживання останнього, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , вели спільний побут, однак, у подальшому, між ними виникли певні непорозуміння, тому, він вирішив змінити місце проживання, однак, оскільки не мав стабільного джерела доходу, то вирішив таємно винести майно, що належить потерпілому, щоб продати. 25 листопада 2025 року, коли він перебував вдома сам, взяв зарядну станцію, що належить потерпілому, здав її до ломбарду, а грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, оскільки, йому необхідні були кошти для його існування. Зокрема, показав, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, розуміє, що його дії були умисними та незаконними, у скоєному щиро каявся, жалкує, що так сталося, запевнюючи, що в подальшому нічого протиправного вчиняти не буде.
Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: висновку експерта № СЕ-19/111-25/73515-ТВ від 03.12.2025 року; повідомлення про підозру від 18.12.2025 року, а також, матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та наведеними вище письмовими доказами.
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у тому, що він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, тому, знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 185 КК України.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані про його особу, зокрема, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, у скоєному щиро розкаявся, вину визнав повністю, раніше не судимий, цивільний позов не заявлено.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого (щиро каявся, вину визнав повністю, раніше не судимий), наявності пом'якшуючих обставин, потерпілий будь-яких претензій до останнього не має, про що надав до суду відповідну заяву, зокрема, прокурор прохала призначити обвинуваченому покарання, не пов'язане із позбавленням волі, суд дійшов висновку, що його перевиховання й виправлення можливе без ізоляції від суспільства, вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, визначені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Речові докази у кримінальному проваджені відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 100, 124, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обрано.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи № СЕ-19/111-25/73515-ТВ від 03.12.2025 року в розмірі 1 782 гривні 80 копійок.
Речові докази у кримінальному проваджені відсутні.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинувачен ому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий суддя