Справа №:755/20763/25
Провадження №: 1-кп/755/163/26
"18" березня 2026 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі колегії суддів ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000001037 від 26.09.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України
за участю учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває вказане кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 . У судовому засіданні прокурор заявив та подав клопотання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурор у клопотанні зазначив, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26.01.2026 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 26.03.2026 року включно. Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується, виникла необхідність звернутися до суду з клопотанням про продовження строку дії вказаного запобіжного заходу щодо обвинуваченого. Обґрунтованість пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Крім того, наявні ризики, які не зменшились, продовжують існувати та виправдовують його подальше перебування під вартою. З метою попередження можливому переховуванню ОСОБА_5 від суду, незаконному впливу на свідків, а також вчиненню ним інших кримінальних правопорушень або продовженням вчиняти злочини, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки та забезпечення виконання процесуальних обов'язків, прокурор вважає, що доцільно продовжити тримання під вартою ОСОБА_5 . Жоден інший більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження. Крім того, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України прокурор просив не визначати розмір застави. У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, оскільки ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існують та не відпали, у зв'язку з цим прокурор вважає, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні заявив та подав письмові заперечення на клопотання прокурора. У своїх запереченнях захисник зазначив, що клопотання не містить жодних доказів того, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень. Ризики, наведенні у клопотанні, є необґрунтованими та не доведеними. Крім того, прокурором у клопотанні не доведено необхідності у продовженні саме такого запобіжного заходу, а посилання прокурора на практику ЄСПЛ не є доречними, у зв'язку з чим захисник просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора, а у випадку продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави. Зазначив про практику ЄСПЛ. Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника. Дослідивши матеріали клопотання прокурора та провадження, заслухавши думку учасників процесу, колегія суддів приходить до наступного висновку. Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий. Так, відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України). Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України. Під обґрунтованою підозрою на стадії судового розгляду суд розуміє існування фактів та інформації, які здатні переконати неупередженого спостерігача в тому, що певна особа (група осіб) могла вчинити злочин, у такому випадку наявні докази об'єктивно пов'язують цю особу (групу осіб) із певним злочином. При цьому, критерій обґрунтованості підозри зовсім не вимагає того, щоб ці докази були достатніми для того, щоб визнати особу винуватою та забезпечити її засудження, але мають бути достатніми (вагомими) для того, щоб виправдати подальше існування заходів забезпечення судового розгляду. Такий стандарт доказування є найнижчим і не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою злочину. Як вбачається з матеріалів досудового розслідування № 22025000000001037, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 на стадії судового розгляду у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, зібраних в ході досудового розслідування.
Перелік вище зазначених матеріалів, а також виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначений в обвинувальному акті, на даний момент, у своїй сукупності, є вагомим та здатен переконати неупередженого спостерігача у тому, що обвинувачений ОСОБА_5 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України. При цьому, суд не вдається у тонкощі кримінально-правової кваліфікації та вирішення питання доведеності його вини, оскільки дослідження зібраних стороною доказів, у разі призначення даного обвинувального акта, здійснюватиметься під час судового розгляду - у судовому засіданні, а їх оцінка - у нарадчій кімнаті. Щодо обґрунтованості ризиків неналежного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, то слід зазначити таке. Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 , будучи обізнаним з санкціями статей, які йому інкримінуються, може переховуватись від суду, оскільки ним можливо вчинено тяжкі та особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавленням волі. Тому даний ризик є цілком реальним.
Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що згідно чинного законодавства суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А тому, враховуючи характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , та обставини їх вчинення, ризик впливу останнього на свідків, як вмовлянням, підкупом, так і іншими незаконними способами, є досить реальним. Крім того, суд вважає, що стороною обвинувачення не обґрунтовано ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слід зазначити, що розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 , відповідно до ст. 178 КПК України суд враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованих злочинах, його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, майновий стан обвинуваченого.
Заслухавши учасників кримінального провадження, суд вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні, з огляду на специфіку кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, а також на конкретні обставини кримінального провадження та його особу. Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, що стосується питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства. Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV. Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93). Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України. Так, обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими та особливо тяжким злочинами, за доведеності вчинення яких передбачено суворі покарання, обвинувачений молодого віку, раніше не судимий, студент, не працює, не одружений, дітей не має, що може свідчити про його можливе ухилення від суду та його можливий вплив на свідків. Крім того, стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення. Щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 іншого альтернативного запобіжного заходу , то на думку колегії суддів жодний інший запобіжний захід, передбачений ч. 1 ст. 176 КПК України, у тому числі і застава, не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та попередити існуючі ризики у даному кримінальному провадженні у зв'язку із їх недостатнім стримуючим впливом.
Враховуючи наведене, колегія суддів на даному етапі розгляду кримінального провадження (дослідження доказів), приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також враховує положення ч. 6 ст. 176 КПК України. Доводи захисника у письмових заперечень не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 194, 331, 369 КПК України, колегія суддів
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах 60 днів, тобто до 15 травня 2026 року включно, з утриманням у ДУ «Київський слідчий ізолятор» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 13) без визначення розміру застави.
Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 19 березня 2026 року о 09 годині 30 хвилин.
Судді ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3