Справа №:755/8127/25
Провадження №: 1-кс/755/869/26
"17" березня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі захисника-адвоката ОСОБА_3 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві заяву захисника обвинуваченої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження № 12024100040003733, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2024 року,
встановив:
У провадження Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява захисника обвинуваченої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження № 12024100040003733, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2024 року.
В обґрунтування заявленого відводу заявник посилається на те, що на розгляді судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_7 перебуває кримінальне провадження №12024100040003733, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України (справа № 755/8127/25).
На даний час у сторони захисту існують обставини, які викликають обґрунтований сумнів в неупередженості судді ОСОБА_7 .
Так, 23.02.2026 року суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_7 у кримінальному провадженні провадження № 12024100040003733, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2024 року (справа № 755/8127/25, провадження № 1-кп/755/305/26) постановлено ухвалу, якою за результатами розгляду питання про неявку обвинуваченої в судові засідання, на ОСОБА_9 накладено грошове стягнення в розмірі 6 656 грн.
Згідно даної ухвали підставою для застосування вказаного заходу процесуального примусу суд визнав неявки обвинуваченої ОСОБА_5 в судові засідання, які були призначені на 15.01.2026, 22.01.2026, 27.01.2026, 03.02.2026 та 09.02.2026 без поважних причин.
Однак, на кожну із вказаних дат судових засідань через систему «Електронний суд» подавались письмові клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням конкретних поважних причин та додаванням підтверджуючих документів.
Таким чином, щодо кожного судового засідання суд був завчасно та належним чином повідомлений про причини неявки обвинуваченої та/або її захисника. При цьому, обов'язок щодо своєчасної реєстрації отриманих документів, їх належного приєднання до матеріалів кримінального провадження та передачі судді для розгляду покладається на апарат суду, тоді як учасник провадження, який належним чином направив процесуальний документ через передбачений законом канал зв'язку, не може нести негативні процесуальні наслідки можливих організаційних чи технічних недоліків у роботі суду або несвоєчасної внутрішньої реєстрації документа.
Натомість, неврахування вказаних клопотань та відсутність їх оцінки в ухвалі, не може бути обґрунтоване ненадходження чи несвоєчасною реєстрацією документів, оскільки сторона захисту виконала свій процесуальний обов'язок належним чином.
Крім того, вважав, що накладення максимального грошового стягнення із констатацією неповажності причин неявки, фактично означає, що суд вже сформував негативну оцінку процесуальної поведінки сторони захисту та достовірності наданих нею доказів, та наявність ризику того, що суддя сформував попереднє внутрішнє переконання щодо добросовісності сторони захисту, що може вплинути на подальший розгляд справи по суті.
Окрім того, ухвала про накладення грошового стягнення на обвинувачену була постановлена за відсутності захисника, що порушує принцип змагальності сторін, рівності учасників процесу, передбачений ст. 22 КПК України, а також право на захист обвинуваченої.
Окрім того, він (захисник) та суддя ОСОБА_7 раніше здійснювали професійну діяльність в межах однієї юрисдикції на території Дніпровського району м. Києва, зокрема, захисник проходив службу оперуповноваженим карного розшуку, тоді як ОСОБА_7 в той період обіймав посаду заступника прокурора, та під час службових заслуховувань останній висловлював критичні зауваження на адресу захисника, що свідчить про наявність попередньо сформованого ставлення, яке може впливати на сприйняття сторони захисту.
Також, вважав порушенням обвинуваченої права на захист і з тих причин, що за наявності інформації про закінчення строку повноважень захисника, судом не було вжито заходів для забезпечення обвинуваченої на захист, що також свідчить про наявність об'єктивних підстав для сумніву в забезпеченні безстороннього та справедливого розгляду справи.
Додатково зазначив, що у зв'язку із наведеними обставинами стороною захисту подано до Вищої ради правосуддя дисциплінарну скаргу на дії судді ОСОБА_7 , яка хоча і на даний час не розглянута, однак у поєднанні з попередніми службовими взаємовідносинами між суддею та захисником, а також із процесуальними діями, що вже мали місце у справі, може об'єктивно посилювати сумнів в безсторонності судді та створювати обґрунтоване враження можливої упередженості при подальшому розгляді справи.
У судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 подану адвокатом ОСОБА_6 заяву про відвід головуючого судді ОСОБА_7 підтримав, просив її задовольнити.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заяву про відвід судді вважав безпідставною та необґрунтованою, та просив відмовити в її задоволенні.
Прокурор в судове засідання не прибув, в судому засіданні, яке відбулось 10.03.2026, заперечував щодо відкладення судового засідання.
З огляду на положення ст. 81 КПК України, неявка учасників процесу не перешкоджає розгляду заяви про відвід.
Ознайомившись з доводами заявника, вислухавши позиції учасників процесу, перевіривши їх наданими матеріалами справи, суддя дійшов наступного.
Відповідно до статті 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Вимога законності складу суду в конкретному судовому провадженні спрямована на забезпечення права на справедливий суд, закріпленого в статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства.
Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (частина 5 статті 9 КПК України).
У практиці Європейського суду з прав людини недодержання вимог щодо складу суду визнається порушенням положень статті 6 Конвенції щодо необхідність розгляду справи незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Частина п'ята статті 80 КПК України регламентує, що відвід повинен бути вмотивованим.
Так, перевіряючи доводи заявника про відвід судді, суддя звертає увагу, що відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя є незалежним при здійсненні правосуддя.
При розгляді заяви про відвід судді інший суддя не є апеляційним чи дисциплінарним органом, а тому не може надавати оцінку процесуальним діям та рішенням судді на предмет дотримання ним норм законодавства, правильності чи неправильності ведення суддею судового процесу або прийнятих суддею рішень, а має лише з позиції стороннього спостерігача визначити існування обставин, які за суб'єктивним чи об'єктивним критерієм можуть викликати сумніви у його неупередженості.
Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 р. «об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».
Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.
Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб'єктивного критерію, то особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.
Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
У рішенні ЄСПЛ у справі ОСОБА_10 (De Cubber) від 26 жовтня 1984 року зауважено, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу.
В рішенні від 15 липня 2005 року у справі «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).
Отже, для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або, що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Окрім того, згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови «Про незалежність судової влади» №8 від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Разом з тим, відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Положенням статті 126 Конституції України дано офіційне тлумачення у Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. N 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу).
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про судоустрій України» судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та їх об'єднання, а також юридичні особи зобов'язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне передбачену законом відповідальність. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.
Так, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
У даному випадку доводи захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_6 зводяться до незгоди з процесуальним рішенням судді ОСОБА_7 під час розгляду ним кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .
Не являється підставою для відводу судді в розумінні ст. 75, 76 КПК України і попередня професійна діяльність судді та захисника в сфері кримінальної юстиції.
Крім того, сам по собі факт подання скарги на суддю до Вищою ради правосуддя не є підставою для його відводу.
Така скарга є передбаченим законом механізмом реагування на можливі дисциплінарні проступки судді і не може автоматично ставити під сумнів його неупередженість у конкретній справі.
Водночас подання скарги може розглядатися як потенційний засіб впливу (тиску) на суддю, особливо якщо вона подається учасником провадження з метою створення підстав для відводу або зміни складу суду.
За усталеною практикою Європейський суд з прав людини, при вирішенні питання про неупередженість застосовується суб'єктивний та об'єктивний критерії, і вирішальним є наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості суду, підтверджених конкретними обставинами, а не припущеннями або формальними підставами.
Отже, подання скарги до Вищої ради правосуддя саме по собі не свідчить про упередженість судді і не може бути використане як інструмент для його відводу без наявності додаткових, об'єктивно підтверджених обставин.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, приймаючи до увагу практику Європейського суду з прав людини, з огляду на те, що заявлені підстави відводу судді ОСОБА_7 не є такими, що викликають сумнів у його об'єктивності, неупередженості та зацікавленості у результаті розгляду справи, заява є необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 75, 81 КПК України, суддя, -
постановив:
Заяву захисника обвинуваченої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження № 12024100040003733, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2024 року - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Копію ухвали направити для відома учасникам судового провадження та судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_7 .
Суддя ОСОБА_11