Вирок від 03.03.2026 по справі 755/12331/25

Справа № 755/12331/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025101110000475 від 09 квітня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Донецької обл., українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, та

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Донецької області, українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

потерпілих ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 ,

захисників адвокатів ОСОБА_15 ,

ОСОБА_16 ,

обвинувачених ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ:

І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ (місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінальних правопорушень, форма вини і мотиви кримінальних правопорушень).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України з 05 годині 30 хвилин, строк дії якого продовжено і на даний час триває.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше квітня 2025 року, у громадянина України ОСОБА_7 , якому достовірно відомо про збройний напад РФ на Україну, з метою вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, з корисливих мотивів, виник злочинний умисел спільно з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, яка використовує ім'я користувача « ОСОБА_17 » та нік-нейм « ОСОБА_18 » в додатку «Telegram» (без відображення свого номеру мобільного телефону), а також спільно з громадянином України ОСОБА_8 , на вчинення перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом підпалів транспортних засобів Збройних Сил України та інших військових формувань за грошову винагороду.

Так, громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням більш точний час, але не пізніше 05 квітня 2025 року, перебуваючи у місті Києві, за адресою свого проживання в кв. АДРЕСА_5 , використовуючи власний мобільний телефон марки «Infinix», із встановленою карткою мобільного оператора ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », з номером сім-картки НОМЕР_1 та встановленим мобільним додатком «Telegram», з ім'ям користувача « ОСОБА_19 » та нік-неймом « ОСОБА_20 », здійснюючи пошук роботи в різних Телеграм-каналах, створених з даною метою, отримав приватне повідомлення від невстановленої досудовим розслідуванням особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, яка використовує ім'я користувача « ОСОБА_17 » та нік-нейм « ОСОБА_18 » (без відображення свого номеру мобільного телефону).

Змістом повідомлення була пропозиція виконання роботи у вигляді вчинення підпалів адміністративних будівель правоохоронних органів України, а також автотранспортних засобів, якими користуються військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань для виконання функцій ЗСУ, за винагороду в приблизному розмірі від 1000 до 15000 доларів США.

Ознайомившись із пропозиціями виконання таких протиправних дій, ОСОБА_7 обрав спосіб незаконного заробітку у вигляді вчинення підпалу автотранспортного засобу, про що повідомив вказану невідому особу, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження (в подальшому - замовника). Після цього замовник проінструктував ОСОБА_7 як саме найкраще вчинити підпал автомобіля та надіслав йому для ознайомлення декілька різних відеозаписів, змістом яких була фіксація обставин вчинення підпалу автотранспортних засобів військовослужбовців ЗСУ. Ознайомившись із вказаними відеозаписами, ОСОБА_7 видалив листування з вказаною особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, та вирішив зайнятись пошуком об'єкту вчинення злочину - автотранспортного засобу.

Крім того, в ході спілкування із замовником, останній повідомив ОСОБА_7 про необхідність встановлення мобільного додатку «Timemark», за допомогою якого він має здійснити відеофіксацію підпалу автомобіля та скерувати відповідний відеозапис замовнику.

Надалі, того ж дня, ОСОБА_7 , погодившись на вчинення злочину проти основ національної безпеки, вирішив залучити до його вчинення свого знайомого - громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, ОСОБА_7 проінструктував ОСОБА_8 про висунуті замовником вимоги щодо вчинення підпалів автомобілів військовослужбовців ЗСУ та суму обіцяної грошової винагороди, на що ОСОБА_8 погодився.

У подальшому, 05 квітня 2025 року, у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 сформувався стійкий злочинний умисел, направлений на вчинення, за попередньою змовою групою осіб, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом вчинення підпалу автотранспортних засобів військовослужбовців ЗСУ та інших військових формувань. На виконання даного умислу вказані особи розробили план вчинення злочину, що полягав в підшуканні автотранспортного засобу, що за своїми зовнішніми ознаками має відповідати вимогам, висунутим замовником, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, після чого використовуючи легкозаймисту рідину, вчинити підпал такого автомобіля, зафіксувавши вказані обставини шляхом відеозапису із використанням мобільного додатку «Timemark».

Так, 05 квітня 2025 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, діючи на виконання вказаного злочинного плану, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , прямуючи дворами, неподалік від місця проживання ОСОБА_7 , виявили автомобіль марки «Nissan», моделі «King Cab», д.н.з. НОМЕР_2 , поблизу вул. Празька, 19, у місті Києві, поруч з парком, біля бювету. Оглянувши вказаний автомобіль та встановивши, що він відповідає висунутим замовником вимогам, а саме був зеленого кольору із зображення знака «плюс» білого кольору та номерними знаками зеленого кольору, тобто автомобілем, який використовується військовослужбовцем ЗСУ для функцій ЗСУ.

Після чого, вказані особи вирішили обрати його об'єктом вчинення протиправних дій. Надалі, сфотографувавши вказаний автомобіль, ОСОБА_7 переслав фотознімок невстановленій досудовим розслідуванням особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, яка використовує ім'я користувача « ОСОБА_17 » та нік-нейм « ОСОБА_18 » в додатку «Telegram» (без відображення свого номеру мобільного телефону), який переглянувши даний фотознімок надав згоду на вчинення підпалу даного автомобіля.

Після цього, замовник у невстановлений спосіб здійснив переказ на заздалегідь надану ОСОБА_7 банківську картку ОСОБА_8 № НОМЕР_3 АТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в сумі 1000 гривень, для купівлі знаряддя вчинення злочину у вигляді розпалюча.

В подальшому, отримавши від замовника кошти, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , продовжуючи свій злочинний умисел, 05 квітня 2025 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, попрямували до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за адресою: АДРЕСА_6 , де придбали розпалювач для багаття в кількості 2 пляшок.

Після чого, останні попрямували до місця проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , де перебували орієнтовно до 23 години 30 хвилин.

Надалі, взявши розпалювач, вказані особи попрямували до раніше виявленого ними автомобіля марки «Nissan», моделі «King Cab», д.н.з. НОМЕР_2 , що відноситься до Збройних Сил України та інших військових формувань.

Прибувши до вказаного автомобіля, ОСОБА_7 ввімкнув відеокамеру свого мобільного телефону за допомогою мобільного додатку «Timemark» та почав фіксувати процес поливу ОСОБА_8 капоту та лобового скла вказаного автомобіля розпалювачем із подальшим підпалом даної рідини за допомогою запальнички з боку ОСОБА_8 .

Після підпалу автомобіля ОСОБА_8 , ОСОБА_7 надіслав відеозапис вказаного підпалу замовнику, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, та останні з місця вчинення злочину зникли.

Наступного дня, переглядом відеозапису та перевіркою невстановленими слідством особами наслідків вчиненого підпалу, замовник повідомив ОСОБА_7 , що автомобіль не згорів, а робота вважається виконаною не належним чином та грошова винагорода вказаним особам надана не буде.

У зв'язку з викладеним, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на пропозицію замовника, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, вирішили підшукати новий об'єкт вчинення злочину.

Крім цього, 06 квітня 2025 року, реалізуючи свій злочинний план, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , прямуючи дворами неподалік місця проживання ОСОБА_7 , виявили автомобіль марки «Mitsubishi», моделі «L-200», д.н.з. НОМЕР_4 , зеленого кольору із наліпками герба України на бампері, каполі та дверцятах, який був запаркований на ділянці місцевості поруч по АДРЕСА_7 .

Сфотографувавши дане авто та надіславши знімок замовнику, останній погодив вчинення його підпалу та повторно надіслав на банківську картку ОСОБА_8 кошти в сумі 1000 гривень для придбання розпалювача.

Цього ж дня, отримавши кошти, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , орієнтовно о 22 годині 00 хвилин, вийшли з будинку, де проживає ОСОБА_7 та попрямували в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за адресою: АДРЕСА_6 , де придбали розпалювач для багаття в кількості 1 пляшки. Після цього вказані особи попрямували додому, де перебували до 23 години 50 хвилин.

Надалі, взявши розпалювач, вказані особи попрямували до раніше виявленого ними автомобіля марки «Mitsubishi», моделі «L-200», д.н.з. НОМЕР_4 , що відноситься до Збройних Сил України та інших військових формувань. Прибувши до вказаного автомобіля, ОСОБА_7 ввімкнув відеокамеру свого мобільного телефону за допомогою мобільного додатку «Timemark» та почав фіксувати процес поливу ОСОБА_8 капоту та лобового скла вказаного автомобіля розпалювачем із подальшим підпалом даної рідини за допомогою запальнички з боку ОСОБА_8 .

Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше квітня 2025 року, у громадянина України ОСОБА_7 , який достовірно відомо про збройний напад РФ на Україну, з метою вчинення кримінальних правопорушень проти власності, з корисливих мотивів, виник злочинний умисел спільно з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, яка використовує ім'я користувача « ОСОБА_17 » та нік-нейм « ОСОБА_18 » в додатку «Telegram» (без відображення свого номеру мобільного телефону), а також спільно з громадянином України ОСОБА_8 на вчинення перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом підпалів транспортних засобів Збройних Сил України та інших військових формувань.

У подальшому, 05 квітня 2025 року у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 сформувався стійкий злочинний умисел, направлений на вчинення, за попередньою змовою групою осіб, злочину проти власності, шляхом вчинення підпалу автотранспортних засобів військовослужбовців ЗСУ та інших військових формувань. На виконання даного умислу вказані особи розробили план вчинення злочину, що полягав в підшуканні автотранспортного засобу, що за своїми зовнішніми ознаками має відповідати вимогам, висунутим замовником, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, після чого використовуючи легкозаймисту рідину, вчинити підпал такого автомобіля, зафіксувавши вказані обставини шляхом відеозапису із використанням мобільного додатку «Timemark».

ІІ. СТАТТІ (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винними у вчиненні яких визнаються обвинувачені.

Згідно з частиною першою статті 114-1 КК України кримінально-караним діянням є перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Відповідно до частини другої статті 194 КК України кримінально-караним діянням є умисне знищення та пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.

Згідно з частиною другою статті 27 КК України виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовились про спільне його вчинення.

ІІІ. ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Доводи сторони обвинувачення

Загальна правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 02 липня 2025 року слідчим 4 відділу СУ ГУ СБУ у місті Києві та Київській області ОСОБА_21 і затверджений того ж дня прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_12 .

В судових дебатах прокурор вважав, що ним надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті обставин кримінальних правопорушень, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності, а тому просив суд визнати ОСОБА_8 та ОСОБА_7 винуватими у пред'явленому обвинуваченні та остаточно призначити їм покарання: ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі, ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі, заявлені потерпілими цивільні позови вирішити на розсуд суду, долю речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України, процесуальні витрати стягнути з обвинувачених в рівних частинах.

Доводи потерпілих

Позиція потерпілих щодо фактичних обставин справи є тотожною думці сторони обвинувачення, останні вважали доведеним факт вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України, в силу фактичних обставин справи та досліджених судом доказів з числа передбачених статті 84 КПК України, та, враховуючи викладене, просили суд визнати обвинувачених винуватими у вчиненні даних кримінальних правопорушень, а заявлені потерпілими ОСОБА_14 та ОСОБА_13 цивільні позови задовольнити в повному обсязі з підстав, передбачених у них.

Доводи сторони захисту

1. Сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_22 зауважив, що вонине погоджуються з інкримінованим обвинуваченому кримінальним правопорушенням за частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1 КК України та вважають, що достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження вини обвинуваченого у вказаному кримінальному правопорушенні сторона обвинувачення до суду не надала.

За результатами судового розгляду сторона захисту дійшла висновку, що обвинувачення, висунуте ОСОБА_8 за кримінальним правопорушенням за частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1 КК України не знайшло свого підтвердження в повному обсязі.

На підставі викладеного, захисник зазначив про визнання вини обвинуваченим зачастиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України та просив призначити йому мінімальне покарання у виді 3 років позбавлення волі з випробувальним терміном, також просив суд визнати ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1 КК України, та виправдати його за вказаною статтею у зв'язку з недоведеністю його вини. Щодо цивільних позовів потерпілих, захисник зазначив про визнання обвинуваченим їх у повному обсязі, однак вказав про відсутність у обвинуваченого коштів на їх відшкодування.

2. Позиція сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_15 тотожна позиції сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_8 .

На підставі викладеного, захисник зазначив про визнання вини обвинуваченим зачастиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України та просив призначити йому мінімальне покарання у виді 3 років позбавлення волі з випробувальним терміном, та просив суд визнати ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1 КК України, та виправдати його за вказаною статтею у зв'язку з недоведеністю його вини. Щодо цивільних позовів потерпілих зазначив про визнання обвинуваченим їх у повному обсязі та бажання відшкодувати, однак також вказав про відсутність у нього коштів на їх відшкодування.

ІV. ПОКАЗАННЯ ОБВИНУВАЧЕНИХ

Допитаний в порядку статті 351 КПК України обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України, визнав частково, зокрема зазначив, що не визнає пред?явлене обвинувачення за частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, однак визнає в повному обсязі свою вину зачастиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України, та пояснив суду, що дані події відбувались у квітні місяці 2025 року. Його товариш ОСОБА_7 запропонував йому заробити кошти, сказав, що треба буде підпалити автомобіль з певними забарвленнями номеру. Оскільки на той час йому потрібен був заробіток він погодився. Зробили все по наданій ОСОБА_7 інструкції, знайшли авто, сфотографували його, відправили куратору, щоб він підтвердив чи це саме це авто, підпалили і відправили фото. Однак перший раз замовник сказав, що авто не згоріло, тому кошти не заплатили. На наступний день вони знайшли інше, схоже авто, підпалили його, однак кошти також не заплатили, бо в авто були білі номерні знаки. Підпалювач купували в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Сума винагороди за підпал була півтори тисячі доларів США. Авто шукали з чорними або червоними номерами. З куратором спілкувався лише ОСОБА_7 . Що ці авто можуть належати ЗСУ він не знав та, що означають такі номерні знаки також не розумів. Військові авто він раніше бачив, але на номерні знаки та емблеми не звертав уваги. Чи були в цих автомобілів інші розпізнавальні знаки чи наліпки як військового також не бачив, оскільки вони все робили вночі. Автомобілі підпалювали саме ті, які зазначені в обвинувальному акті. Наміру працювати на державу агресора чи перешкоджати ЗСУ у нього не було.

Крім цього, допитаний в порядку статті 351 КПК України обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України, визнав частково, зокрема зазначив, що не визнає пред?явлене обвинувачення за частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, однак визнає в повному обсязі свою вину зачастиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України, та пояснив суду, що він написав в телеграм-каналі міста Києва про те, що шукає роботу. На його повідомлення йому відповіла людина, що треба виконувати завдання по домовленості, а саме підпалювати машини з чорними та зеленими номерними знаками, за це обіцяли гарну винагороду, а саме півтори тисячі доларів США. Близько 16 години дня вони знайшли потрібний автомобіль, а ввечері повернулись, щоб підпалити. Після підпалу першого автомобіля, з зеленими номерними знаками, він скинув відео куратору, з яким обговорював деталі. Однак зранку він повідомив йому, що автомобіль не згорів, тому кошти не заплатять. Тому вони з ОСОБА_8 вирішили шукати інше авто та зробили з ним те саме. Повідомив куратору про виконання завдання, але за це авто також не заплатили, оскільки там були білі номерні знаки. Жодної винагороди вони не отримали, на карту ОСОБА_8 лише відправили дві тисячі гривень на розпалювач вогню. Про те, що ці авто належать військовим він не знав та не розумів. Жодних розпізнавальних знаків на них не було. Повідомив, що підпалених авто було два, один «Нісан» зеленого кольору із зеленим номером, інший «Мітсубіші» - зеленого кольору, а номерний знак білий. Як виглядають військові автомобілі він знає, ці не були на них схожі. Просив вибачення в потерпілих. В останньому слові повідомив, що визнає свою вину та розкаюється у вчиненому, хотів заробити кошти, однак наміру працювати на країну агресора не було, шкодує про вчинене.

V. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Відповідно до положень статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел.

Фактичні дані - це не факти об'єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року, у справі № 154/3213/16).

У той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (частина друга статті 84 КПК України).

В цій справі з'ясовано, що фактичні обставини цього кримінального провадження є дійсними з огляду на сукупність таких доказів з числа регламентованих статтею 84 КПК України, як-то:

1. ПОКАЗАННЯ

Відповідно до частини першої статті 95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

В цій справі, особи, вказані в частині першій статті 95 КПК України, щодо обставин кримінального провадження навели такі відомості, як-то:

1.1. Показання потерпілих

Будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень статті 353 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, потерпілий ОСОБА_13 показав, що 07 квітня 2025 року йому зателефонували представники поліції та запитали як давно він бачив свій автомобіль «Mitsubishi», моделі «L-200», який йому було передано громадською організацією для виконання бойових завдань, на що він відповів о 18 годині. Після цього вони повідомили, що машину підпалили. Коли він прийшов до місця, де було припарковане авто, пожежна машина вже від?їхала, а його автомобіль стояв вщент згорівший. Він поїхав до відділку поліції, дав покази та надав документи на автомобіль. Обвинувачених до події злочину раніше ніколи не бачив, вперше побачив на відео з відеореєстратора автомобіля, який був на парковці. Про те, що це був військовий автомобіль, свідчили темно-матовий зелений колір, розпізнавальні емблеми у вигляді тризубів, біля переднього вікна був чорний номер та військова кепка. Автомобіль до цього там ставив разів 5-7, домовився з охоронцем, щоб він дивився за ним, цей охоронець і викликав поліцію. Завдану йому шкоду відшкодовано не було. За три роки служби, та під час оборони ОСОБА_23 він не отримав жодної фізичної шкоди, у тому числі повернувся з цілим автомобілем, а повернувшись в Київ отримав такий «подарунок». Дане авто після військового стану він мав повернути. На його думку, ці дії обвинувачених були умисними та свідомими. Враховуючи викладене, наполягає на суворому покаранні.

Крім того, потерпілий ОСОБА_14 , будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень статті 353 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, суду показав, що 06 квітня 2025 року йому повідомили, що його автомобіль «Nissan», моделі «King Cab», який йому було передано громадською організацією для бойових завдань, підпалили. Згорів моторний відсік, провід та лобове скло. Через те, що на вулиці почався дощ, автомобіль не згорів повністю. Він написав заяву про злочин, у відділку дав показання. Після цього його викликали до поліції ще декілька разів. Автомобіль був на іноземних номерах з зеленим номерним знаком. Ззовні також пофарбований у зелений колір з розпізнавальними знаками волонтерів у вигляді хрестів, тому про те, що це військовий автомобіль було зрозуміло. На даний час він завершив службу та мав передати автомобіль іншим військовим, але не встиг через підпал. Щодо покарання обвинувачених покладається на розсуд суду.

2. ДОКУМЕНТИ

Згідно зі статтею 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп'ютерні дані); 2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; 3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії . Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

В ході судового розгляду даного кримінального провадження судом досліджено наступні документи, у розумінні статті 99 КПК України, а саме:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 22025101110000475 від 09 квітня 2025 року (том 3 а.с.1-7);

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 22025101110000754 від 25 червня 2025 року (том 3 а.с.8);

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 22025101110000752 від 25 червня 2025 року (том 3 а.с.9);

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 22025101110000753 від 25 червня 2025 року (том 3 а.с.10);

- супровідний лист № 51/24-536 від 09 квітня 2025 року та рапорт про виявлене кримінальне правопорушення № 51/24-535 від 09 квітня 2025 року, згідно якого старшим оперуповноваженим сектору ЗНД Лівобережного МРВ Головного управління старшим лейтенантом ОСОБА_24 , по лінії роботи з нейтралізації агентурної мережі ворога в умовах воєнного стану в державі та протидії проявам тероризму, сепаратизму, колабораціонізму, посягання на територіальну цілісність, конституційний лад і державний суверенітет, виявлено факт перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в умовах воєнного стану в державі. Встановлено, що до вчинення підпалу 06.04.2025 року, близько 23 год. 50 хв., за адресою: АДРЕСА_7 , транспортного засобу зеленого кольору марки «Mitsubishi L-200»

Д.H.З. НОМЕР_5 , який належить військовослужбовцю в/ч НОМЕР_6 ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_8 ) можливо причетні громадяни України ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_7 , уродженець м. Часів Яр Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , використовує номер моб.зв. НОМЕР_1 ) та ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІПН НОМЕР_8 , уродженець м. Часів Яр Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_4 , використовує номер моб.зв. НОМЕР_9 ), які вчинили вказані протиправні дії на виконання завдання невстановленого представника спецслужб рф. Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що у діях невстановлених осіб вбачаються ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 («Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань») КК України, а також, беручи до уваги, що подальше документування та встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення можливе тільки у ході здійснення слідчих (процесуальних) дій в рамках зареєстрованого кримінального провадження, вважається за доцільне, в порядку ст. 214, 216 КПК України, повідомити про виявлене кримінальне правопорушення слідче управління Головного управління для кваліфікації дій вказаних вище осіб та прийняття рішення щодо початку досудового розслідування за вказаним фактом (том 3 а.с.11-12);

- рапорт слідчого 4 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області лейтенанта ОСОБА_25 від 25 червня 2025 року, згідно якого останнім здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000475, внесеному до Єдиного рестру досудових розслідувань 09.04.2025 року за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 та ч 1 ст. 114-1 КК України. Встановлено, що 06.04.2025 приблизно о 23.30 громадяни України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здійснили підпал автомобіля «Mitsubishi L-200», номерний знак НОМЕР_5 , за адресою: АДРЕСА_7. 3 огляду на вищевикладене, вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України (том 3 а.с.13);

- рапорт слідчого 4 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області лейтенанта ОСОБА_25 від 25 червня 2025 року, згідно якого останнім здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000475, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.04.2025 року за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 та ч 1 ст. 114-1 КК України. Встановлено, що 05.04.2025 року приблизно о 23.55 громадяни України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здійснили підпал автомобіля «Nissan King Cab», д.н.з. НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_10 , поруч з парком, біля бювету. 3 огляду на вищевикладене, вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України (том 3 а.с.14);

- рапорт слідчого 4 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області лейтенанта ОСОБА_25 від 25 червня 2025 року, згідно якого останнім здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000475, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.04.2025 року за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України. Встановлено, що 05.04.2025 року близько 23 год. 30 хв., громадяни України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинили перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом здійснення підпалу транспортного засобу марки «Nissan King Cab», д.н.з. НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_10 , поруч з парком, біля бювету, який належить військовослужбовцю ОСОБА_14 3 огляду на вищевикладене, вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 27 ч.2 ст.28 ч. 1 ст. 114-1 КК України (том 3 а.с.15);

- рапорт о/у ВКП Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_26 , згідно якого 06.04.2025 року ним у складі СОГ-20 був здійснений виїзд по вказівці чергового Дінпровського УП за адресою: м.Київ, вул.Новаторів, де за попередньою інформацією «пожежа». Прибувши за вказаною адресою було встановлено гр. ОСОБА_14 , якому намагалися в ніч 06.04.2025 року підпалити авто «Nissan King Cab», д.н.з. НОМЕР_2 . Заявник військовослужбовець (том 3 а.с.28);

- рапорт старшого о/у ВП № 2 Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві капітана поліції ОСОБА_27 від 07 квітня 2025 року, згідно якого 07.04.2025 року ним у складі СОГ-68 був здійснений виїзд по вказівці чергового Дінпровського УП за адресою: АДРЕСА_7 , де за попередньою інформацією «пожежа». Прибувши за вказаною адресою було встановлено пошкоджений автомобіль «Mitsubishi L-200», номерний знак НОМЕР_5 , а саме зі слідами горіння. В подальшому було встановлено власника авто, який користувався даним автомобілем. Ним виявився ОСОБА_13 , являється помічником командира військової частини НОМЕР_10 з правової роботи. Також було виявлено та переглянуто відео з відеореєстратора автомобіля, власник який надав добровільно (том 3 а.с.29);

- рапорт тво. командира взводу 1 роти 3 полку 2 (з ОЛБ) ІНФОРМАЦІЯ_9 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_28 від 07 квітня 2025 року, згідно якого під час патрулювання у складі екіпажу РУБІН-401, 07.04.2025 року, близько 00 год. 05 хв. отримано виклик «пожежа» за адресою: АДРЕСА_7 . Прибуши на місце події було виявлено охоронця, який вказав на транспортний засіб Mitsubishi L-200», номерний знак НОМЕР_5 , підкапотний простір якого був охоплений полум?ям, середовище вогню розповсюджувалось з-під капотного простору. Коли було вжито заходів щодо негайної ліквідації пожежі за допомогою автомобільного вогнегасника та підручних засобів гасіння пожежі, а саме бутлів з водою, в результаті оперативного реагування та вжитих заходів, вогонь було ліквідовано до приїзду ДПРЧ (том 3 а.с.30);

- протокол огляду місця події від 06 квітня 2025 року та ілюстративна таблиця до протоколу, згідно якого місцем огляду являється відкрита ділянка місцевості, що розташована навпроти будинку, що за адресою: АДРЕСА_11 . Дана ділянка заасфальтована, нічим не огороджена, розмірами близько 3 на 6 м квадратних. Якщо перебувати лицем до зазначеної ділянки, праворуч від якої знаходиться заасфальтований тротуар, під'їзд до під'їзду, прибудинкова територія, ліворуч від ділянки розміщується загорожа, всередині якої знаходяться мусорні баки, прямо від ділянки розміщується технічне приміщення, на момент огляду зачинене, слідів злому та пошкодження не виявлено. Так на зачиненій ділянці місцевості виявлено транспортний засіб - автомобіль, «Nissan King Cab» д.н.3. НОМЕР_2 , зеленого кольору на дверях та на задній частині автомобіля розміщуються емблеми білого кольору, на задньому склі посередині знаходиться емблема вісімдесятої окремої десантно-штурмової бригади та на лобовому склі праворуч зверху теж знаходиться емблема даної бригади. Крім того, при огляді вхідних замків слідів злому та пошкодження не виявлено. Загальна обстановка в салоні транспортного засобу не порушена. Крім того, на капоті транспортного засобу виявлено сліди горіння, обгорівші пластикові деталі, пошкоджений капот, пошкоджене лобове скло внаслідок дії вогню. На підкапотному просторі видно сліди обгорання проводів, резинових патрубків, внаслідок пожежі. Під час огляду зазначеного транспортного засобу виявлено та вилучено рештки паперових обгорток, що поміщено до спец пакету, обвуглені рештки з капоту авто, що поміщено до спец пакету, змив спиртовий з капоту авто, поміщено до спец пакету, змив невідомої рідини, поміщено до спец пакету, змив з капоту автомобіля, поміщено до спец пакету, рукавицю червоного кольору, поміщена до спец пакету (том 3 а.с.31-38);

- протокол огляду місця події від 07 квітня 2025 року та ілюстративна таблиця до протоколу, згідно якого об'єктом огляду є відкрита ділянка місцевості, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 . В'їзд на дану територію здійснюється з центральної дороги. Так на даній території, яка слугує зоною для паркування транспортних засобів, де по праву сторону розміщений житловий будинок, а прямо зелена зона вздовж паркану парковки, де виявлено транспортний засіб, «Mitsubishi L-200», номерний знак НОМЕР_5 , автомобіль темно-зеленого кольору. Так, при огляді транспортного засобу встановлено, що ззаду авто є незначні пошкодження корозією, та знизу авто номерний знак, на задньому склі виявлено три наліпки з різними написами, з лівої сторони наявних пошкоджень не виявлено, незначні пошкодження корозією присутні, та залишки порошку - характерні для гасіння полум'я за допомогою вогнегасника, спереду автотранспорту, капот має значні сліди обвуглені та залишки порошку - від вогнегасника, лобове скло має чисельні тріщини та локальні вибиті ділянки, імовірне пошкодження в результаті теплового впливу або удару під час гасіння, передній бампер має механічні пошкодження, тріщини та деформації, присутні сліди обвуглення. З лівого боку наявні незначні пошкодження корозії, та білий наліт від вогнегасника, даний транспортний засіб опломбовано. Також на місці вилучено: змив паливно-мастильних речовин та спиртову серветку з внутрішньої поверхні капоту, змив паливно-мастильних речовин та спиртову серветку з поверхні лобового скла, вилучено продукти горіння з під лівого крила автомобіля. Крім того, огляд проводився за участі співробітника, а саме інспектора ДСНС (том 3 а.с.39-43);

- акт про пожежу від 07 квітня 2025 року, згідно якого встановлено факт пожежі, що виникла 06.04.2025 року, орієнтовно о 00 годині 56 хвилин, грузового автомобілю «Mitsubishi L-200», номерний знак НОМЕР_5 , за адресою: АДРЕСА_7 . Місце виникнення пожежі - кузов (том 3 а.с.44-47);

- протокол огляду місця події від 07 квітня 2025 року та ілюстративна таблиця до протоколу, згідно якого об?єктом огляду є відкрита ділянка місцевості, яка розташована поблизу паркувального майданчика за адресою: АДРЕСА_7 . В ході даного огляду було вилучено пляшку з невідомою речовиною, речі та рукавиці синього кольору, які описано та поміщено до спец пакетів (том 3 а.с.48-52);

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 06 квітня 2024 року, згідно якого ОСОБА_14 повідомив про те, що 06.04.2025 року, приблизно о 00 год. 40 хв. за адресою: АДРЕСА_12 , виявив на своєму авто «Nissan King Cab» д.н.3. НОМЕР_2 , частково спалений капот та тріснуте лобове скло, ймовірно хотіли підпалити авто (том 3 а.с.53);

- протокол затримання підозрюваного від 10 квітня 2025 року, згідно якого ОСОБА_7 затримано під час вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України о 01 годині 21 хвилина, та протокол особистого обшуку затриманої особи від 10 квітня 2025 року (том 3 а.с.59-62);

- протокол обшуку від 10 квітня 2025 року, фототаблиця до протоколу та додаток до протоколу (флеш-накопичувач), згідно якого об?єктом обшуку є приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_7 . В ході обушку виявлено одяг, в якому особи перебували в момент вчинення злочину - підпалу військового авто 06.04.2025 року. Крім того, виявлено мобільні телефони осіб, в яких міститься інформування щодо обставин вчинення злочину, яку з їх слів вони мали намір видалити, щоб приховати сліди вчинення злочину та уникнути кримінальної відповідальності. Під час обшуку особи визнали свою вину у вчиненні підпалу військового автомобіля (том 3 а.с.73-99);

- постанова про визнання речовими доказами від 10 квітня 2025 року, згідно якої мобільний телефон марки «Galaxy A52», s/n НОМЕР_11 , imei: НОМЕР_12 , imei: НОМЕР_13 ; мобільний телефон марки «InfinixHOT30i», imei: НОМЕР_14 , imei: НОМЕР_15 , з сім-карткою НОМЕР_16 ; Мобільний телефон марки «Redmi» чорного кольору; мобільний телефон марки «IPHONE 8» білого кольору s/n НОМЕР_17 , imei: НОМЕР_18 ; взуття 42-го розміру - кросівки; взуття 42-го розміру - кросівки; одяг ОСОБА_8 : спортивні штани чорного кольору; спортивні штани сірого кольору; худі чорного кольору; одяг ОСОБА_7 : спортивні штани чорного кольору; худі чорного кольору; жилетка сірого кольору, банківська картка ОСОБА_8 АТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » № НОМЕР_3 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22025101110000475 та передано на зберігання до камери схову речових доказів (том 3 а.с.100-101);

- протокол затримання підозрюваного від 10 квітня 2025 року, згідно якого ОСОБА_8 затримано під час вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України о 01 годині 10 хвилин, та протокол особистого обшуку затриманої особи від 10 квітня 2025 року (том 3 а.с.102-105);

- протокол огляду від 24 квітня 2025 року та додаток до протоколу (оптичний диск), згідно якого предметом огляду є відеозаписи з камер відеоспостереження за 05.04.2025, отриманого у ході проведення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні за адресою: АДРЕСА_6 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Відеозапис з камери належної магазину « ІНФОРМАЦІЯ_5 » об?ємом 11,5Mb, тривалістю 37 секунд. Камера спрямована в бік кас у магазині. Відео кольорове, у правому верхньому куті мається дата 05.04.2025, час початку відео 20:53 год. На відео, час 20:53, у лівій частині відео з?являється особа візуально схожа на ОСОБА_7 та передає пляшку розпалювача касиру, після чого до каси підходить особа візуально схожа на ОСОБА_8 . Після цього, на відеозаписі чутно розмову: Касир: «Номер телефону»; Особа візуально схожа на ОСОБА_8 : « НОМЕР_19 » (ФOTO № 1, № 2, № 3). В подальшому, особа візуально схожа на ОСОБА_8 дістає з карману мобільний телефон білого кольору та розраховується ним через банківський термінал за пляшку розпалювача, після чого забирає її та йде до виходу з магазину разом з особою візуально схожою на ОСОБА_7 (ФОТО №№ 4, 5, 6, 7, 8) (том 3 а.с.118-124);

- протокол огляду від 28 квітня 2025 року, згідно якого предметом огляду є мобільний телефон «Iphone 8», IMEI: НОМЕР_18 , який вилучено у ході проведення обшуку 09.04.2025 за адресою: АДРЕСА_2 . При розблокуванні мобільного телефону, відкривається початковий екран де міститься перелік встановлених додатків, одним із яких є соціально-орієнтований додаток «Telegram». При натисканні іконки в нижньому правому куті т.зв. «налаштування» відкривається меню, де бачимо номер абонента користувача телеграм « НОМЕР_20 ». Серед чатів ми бачимо чат за особою з ім?ям «Kuril» натиснувши на який бачимо переписку з зазначеним користувачем та натискаючи на фото даного користувача бачимо його ім?я « ОСОБА_29 » (том 3 а.с.125-132);

- протокол тимчасового доступу до речей та документів від 21 травня 2025 року та опис до протоколу, а саме до інформації, що становить охоронювану законом таємницю, за н.м.т. НОМЕР_1 , у період часу з 01.03.2025 по 10.04.2025, доступ до якої надано відповідно до ухвали слідчого судді Солом?янського районного суду м. Києва ОСОБА_30 № 760/11279/25 (том 3 а.с.139-140);

- протокол огляду від 21 травня 2025 року та додаток до протоколу (оптичний диск), згідно якого об?єктом огляду є оптичний диск, на якому наявний рукописний текст ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » GD-25-06614 /кі від 21.05.2025 № 760/11279/25 виявлено теку з назвою «10125». У вказаному файлі містяться роздруківки з?єднань, час, місцезнаходження, тощо абонентського номеру « НОМЕР_1 » у період з 01.03.2025 00:00:00 по 10.04.2025 23:59:59. В ході аналізу з?єднань виявлені телефонні з?єднання, час та місцезнаходження абонентського номеру « НОМЕР_1 » з абонентськими номерами, які наведені у screenshot 1,2,3,4,5,6 (том 3 а.с.141-144);

- протокол тимчасового доступу до речей та документів від 21 травня 2025 року та опис до протоколу, а саме до інформації, що становить охоронювану законом таємницю, за н.м.т. НОМЕР_20 , у період часу з 01.03.2025 по 10.04.2025, доступ до якої надано відповідно до ухвали слідчого судді Солом?янського районного суду м. Києва ОСОБА_31 № 760/12196/25 (том 3 а.с.148-150);

- протокол огляду від 30 травня 2025 року та додаток до протоколу (оптичний диск), згідно якого в ході огляду оптичного диску, на якому наявний рукописний текст ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » GD-25-06585 /кі від 21.05.2025 № 760/12196/25 виявлено теку з назвою «GD_25_11013». У вказаному файлі містяться роздруківки з?єднань, час, місцезнаходження, тощо абонентського номеру « НОМЕР_20 » у період з 01.03.2025 00:00:00 по 10.04.2025 23:59:59. В ході аналізу з?єднань виявлені телефонні з?єднання, час та місцезнаходження абонентського номеру « НОМЕР_20 » з абонентськими номерами, які наведені у screenshot 1,2,3,4,5 (том 3 а.с.151-155);

- протокол проведення слідчого експерименту від 08 травня 2025 року та додаток до протоколу (оптичний диск), за участю підозрюваних ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , згідно якого останні відтворили свої дії, обстановку та обставини подій злочину, які відбувались 05.04.2025 року та 06.04.2025 року (том 3 а.с.156-157);

- інформація надана АТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », згідно якої ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_8 , має в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відкритий рахунок:

- НОМЕР_21 , валюта UAH, до якого відкрита картка № НОМЕР_3 (в запиті вказаний некоректний номер ПК). Рух коштів по рахунку за період з 28.02.2025 (дата відкриття) по 20.04.2025 додається лист у вигляді виписки по рахунку. Рух коштів зокрема по картці № НОМЕР_3 подано в рамках виписки по картковому рахунку і додається до цього листа. Інформація щодо ІР-адрес, з яких ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_8 , протягом періоду з 28.02.2025 (дата відкриття) рахунку по 20.04.2025 входив до автоматизованої системи дистанційного самообслуговування банку ІНФОРМАЦІЯ_11 додається до листа (том 3 а.с.158-164);

- фіскальний чек з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 05 квітня 2025 року про придбання розпалювача багаття «Вогник» 400 мл (том 3 а.с.166);

- висновок експерта № 219/6-94/10 від 19 червня 2025 року, додаток до висновку (оптичний диск) та довідка-розрахунок, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Nissan Navara» 2004 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_22 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 05.04.2025 складає 79 709,55 грн. (сімдесят дев?ять тисяч сімсот дев?ять грн. 55 коп.). Вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Mitsubishi L 200» 2007 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_23 , реєстраційний номер НОМЕР_24 , станом на 06.04.2025 складає 334 460,00 грн. (триста тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят грн. 00 коп.). Осередок пожежі в автомобілі «Nissan Navara» знаходився в зоні розміщення склоочисників та повітрозабірника. Після розлиття горючої рідини на зовнішню поверхню повітрозбірника та кришку капоту з наступним внесенням джерела запалювання поширення полум?я здійснювалось у різних напрямках по поверхні кришки капоту та по мірі розлиття рідини технологічними отворами по водовідвідним каналам з потраплянням до моторного відсіку. Осередок пожежі в автомобілі «Mitsubishi L-200», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , знаходився в зоні розміщення склоочисників та повітрозабірника. Після розлиття горючої рідини на зовнішню поверхню повітрозбірника та кришку капоту з наступним внесенням джерела запалювання, поширення полум?я здійснювалось у різних напрямках по поверхні кришки капоту та по мірі розлиття рідини технологічними отворами по водовідвідним каналам з потраплянням до моторного відсіку. Причиною виникнення пожежі, в автомобілі «Nissan Navara» є займання парів горючої рідини у встановленому осередку пожежі внаслідок дії на них стороннього джерела запалювання достатньої теплової потужності у вигляді відкритого полум?я та в подальшому займання горючих матеріалів (гумові та полімерні матеріали) від відкритого полум?я при горінні парів вказаної горючої рідини. Причиною виникнення пожежі, в автомобілі «Mitsubishi L-200», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , є займання парів горючої рідини у встановленому осередку пожежі внаслідок дії на них стороннього джерела запалювання достатньої теплової потужності у вигляді відкритого полум?я та в подальшому займання горючих матеріалів (гумові та полімерні матеріали) від відкритого полум?я при горінні парів вказаної горючої рідини (том 3 а.с.173-208);

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 07 квітня 2024 року, згідно якого ОСОБА_13 повідомив про те, що 07.04.2025 року, приблизно о 02 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_7 , виявив пошкодження автомобіля «Mitsubishi L-200», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , а саме сліди горіння в передній частині авто (том 4 а.с.12).

3. РЕЧОВІ ДОКАЗИ

Згідно статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Судом, у порядку статті 357 КПК України, досліджено зазначені у блоку 2 цього розділу додатки, які визнані органом досудового розслідування речовими доказами.

При цьому, під час дослідження постанов про визнання речовими доказами та протоколів оглядів місця події обвинувачені відповідаючи на запитання суду зазначали, що рукавички, які визнані речовими доказами, та пристрої для паління не є їхніми, оскільки усі свої речі після вчинення злочину вони знищили.

4. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДОКУМЕНТИ, які стали підставою для проведення слідчих та процесуальних дій, прийняття рішень організаційного характеру (ухвали, постанови, клопотання, доручення, листи та інші)

В цьому блоці вироку судом вказуються лише ті з досліджених ним процесуальних документів, що відображають рух кримінального провадження, реалізацію повноважень органами досудового розслідування і прокуратури, зокрема, це:

(а) повноваження

- постанова про створення слідчої групи у кримінальному провадженні № 22025101110000475 від 09 квітня 2025 року (том 3 а.с.17-18); постанова про зміну слідчої групи у кримінальному провадженні № 22025101110000475 від 10 квітня 2025 року (том 3 а.с.19-20); постанова про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22025101110000475 від 10 квітня 2025 року (том 3 а.с.215-216); постанова про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22025101110000752 від 27 червня 2025 року (том 3 а.с.217-218); постанова про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22025101110000753 від 27 червня 2025 року (том 3 а.с.219-220); постанова про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22025101110000754 від 27 червня 2025 року (том 3 а.с.221-222);

(б) рішення організаційного характеру, які не слідують з блоку (а) цього розділу

- доручення про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 09 квітня 2025 року (том 3 а.с.16); постанова про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000475 від 02 червня 2025 року (том 3 а.с.21-25); супровідний лист № 134065-2025 від 07 квітня 2025 року та супровідний лист № 132718-2025 від 07 квітня 2025 року про направлення матеріалів до ІНФОРМАЦІЯ_12 (том 3 а.с.26-27); доручення на проведення слідчих дій від 09 квітня 2025 року (том 3 а.с.115-117); постанова про призначення комплексної судової транспортно-товарознавчої експертизи та пожежно-технічної експертизи від 22 квітня 2025 року (том 3 а.с.167-169); постанова про об?єднання матеріалів досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 22025101110000475 від 27 червня 2025 року (том 3 а.с.223-224);

(в) дії

- дозвіл потерпілого ОСОБА_13 на огляд транспортного засобу від 07 квітня 2025 року (том 3 а.с.71); повідомлення про проведення невідкладних слідчих дій від 09 квітня 2025 року (том 3 а.с.72); розписки про отримання цивільних позовів (том 3 а.с.111-112); запит щодо надання копій фіскального чеку від 06 травня 2025 року (том 3 а.с.165); супровідний лист від 22 квітня 2025 року про направлення клопотання експерта, клопотання експерта № 219-1/6-94-1/10 від 29 квітня 2025 року та супровідний-лист відповідь на клопотання експерта від 20 травня 2025 року (том 3 а.с.170-172); заява потерпілого ОСОБА_14 про долучення матеріалів від 25 червня 2025 року (том 3 а.с.231); заява потерпілого ОСОБА_13 про долучення матеріалів від 25 червня 2025 року (том 4 а.с.1);

(г) ухвали слідчих суддів про надання дозволів на вчинення дій, описаних у (в) блоку та інші

- ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_13 від 16 травня 2025 року про надання дозволу на проведення обшуку (том 3 а.с.56-58); ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_13 від 11 квітня 2025 року про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 (том 3 а.с.113); ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_13 від 11 квітня 2025 року про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 (том 3 а.с.114); ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_13 від 16 травня 2025 року про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів (том 3 а.с.137-138); ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_13 від 14 травня 2025 року про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів (том 3 а.с.145-147); ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_13 від 05 червня 2025 року про продовження застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 (том 3 а.с.214); ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_13 від 04 червня 2025 року про продовження застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 (том 3 а.с.230);

(ґ) про статус та умови його набуття

- підозрюваних (том 3 а.с.63-67, 106-107);

- потерпілих (том 3 а.с.54-55, 232-246, том 4 а.с.2-11, 13-14);

- захисника (том 3 а.с.68-70, 108-110);

(д) дані, що характеризують особи обвинувачених (том 3 а.с.209-213, 225-229, том 4 а.с. 110,111).

VІ. ОЦІНКА ДОКАЗІВ В РОЗРІЗІ ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ ПРОВАДЖЕННЯ

Поняття доказів та доказування у кримінальному провадженні регламентовано Главою 4 КПК України.

Складовою процесу доказування у кримінальному провадженні є «предмет доказування», який визначається як коло закріплених у законі обставин, що повинні бути встановлені чи спростовані під час доказування у кожному кримінальному провадженні.

У кримінальному провадженні відносно фізичної особи, підлягають доказуванню:

(1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

(2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

(3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

(4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

(5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання (стаття 91 КПК України).

Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно (частина перша статті 23 КПК України).

Водночас, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, позаяк сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, що встановлено статтею 22 КПК України, адже вони, в силу статті 26 КПК України, є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні судом забезпечено дотримання вимог статтей 22, 23, 26 КПК України щодо змагальності сторін, диспозитивності, оскільки досліджені усі докази, надані сторонами та за наслідками оцінки доказів безпосередньо відображених у розділі V вироку суд зазначає наступне.

а. Оцінка доказів за критерієм належності та допустимості

Згідно зі статтею 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Наведені судом вище у розділі V вироку докази, згідно статтей 85, 86 КПК України, є належними та допустимими.

Суд зауважує, що підстав для визнання доказів, відображених вище у вироку недопустимими не установлено, оскільки не було з'ясовано факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження, регламентованих статтею 87 КПК України.

При формуванні таких висновків суд виходив з наступного.

Частина перша статті 87 КПК України передбачає, що для визнання доказу недопустимим необхідно встановити, що при його отриманні істотно порушені права і свободи людини, гарантовані Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Тоді як частина друга цієї ж статті визначає, яке саме порушення суд має визнати істотним, істотність порушення прав і свобод у інших випадках має вирішуватися судом, виходячи з обставин порушення та їх впливу на отримання доказів.

Вищеназвані норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду (далі - ВС) від 01 грудня 2020 року у справі № 318/292/18).

Вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК України до наданих сторонами доказів, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті (правова позиція, викладена у постановах ВС від 28 січня 2020 року у справі № 359/7742/17 та від 08 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к).

Визнаючи доказ недопустимим відповідно до частини другої або частини третьої статті 87 КПК України, суд має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину першу статті 87 КПК України, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції України та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми. Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору частини першої статті 87 КПК України, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим (правова позиція, викладена у постанові ВС від 08 жовтня 2019 року у справі №639/8329/14-к).

Тобто, будь-яке процесуальне порушення, допущене в ході збирання доказів, саме по собі не може бути підставою для визнання їх недопустимими. У зв'язку із цим, за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду (правова позиція, викладена у постанові ВС від 06 липня 2021 року у справі № 720/49/19).

Повертаючись до обставин даної справи, суд зауважує, що вважає такий підхід правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та заперечити цю інформацію. Виключення доказів, які можуть мати стосунок до важливих фактів справи, є крайнім заходом, який має застосовуватися у разі, якщо іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду.

Безумовно, істотне порушення фундаментальних прав і свобод особи - отримання доказів внаслідок поганого поводження, порушення права не свідчити проти себе та на правову допомогу захисника тощо - не може бути терпимим у правосудді, і суди мають протистояти таким порушенням для того, щоб органи правопорядку не перетворили такі методи у звичайну практику.

Водночас порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок проведення кримінального розслідування чи окремих процесуальних дій і які жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті злочину і покаранні злочинця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.

В постанові від 15 лютого 2018 року в справі № 357/14462/14-к Верховний Суд вказав, що не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону ситуація, при якій підставою для визнання доказів недопустимими виступає якість змісту документів.

Як наслідок слід зазначити, що, вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК України до зазначених доказів у розділі V вироку, суд констатує, що в цій справі зазначені положення не можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими, адже вони мають місце не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

b. Щодо питання дотримання порядку, встановленого КПК України

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року в справі № 753/11828/13-к вказав, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.

Тобто, йдеться фактично про процесуальні документи, які стали підставою для проведення тих чи інших процесуальних та слідчих дій у кримінальному провадженні. У ракурсі того, що порядок, встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), ? це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (постанова Верховного Суду України від 16 березня 2017 року у справі № 671/463/15-к).

В цій справі, такий порядок, встановлений КПК України, щодо алгоритму процесуальних дій, форми, процедури), щодо їх послідовності (кроків) в частині прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій, на думку суду, дотриманий.

Ці висновки суд обумовлює дослідженими матеріалами, які надані стороною обвинувачення, на підтвердження таких даних у підрозділі 4 розділу V «Процесуальні документи…» цього вироку.

Також, в постанові від 22 лютого 2022 року в справі № 473/1818/19 Верховний Суд вказав, що критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні суб'єкт, джерело, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання передбаченого кримінальним процесуальним законом порядку їх отримання. При цьому, в аспекті належного суб'єкта доказування необхідно розглядати наявність повноважень у слідчих і прокурорів, які здійснювали досудове розслідування та його процесуальне керівництво.

У даному кримінальному провадженні відомості підрозділу 4 розділу V, а саме процесуальні документи, які відображають реалізацію повноважень органами досудового розслідування та прокуратури, як-то: постанови про групи слідчих та прокурорів, вказують на здійснення досудового розслідування належними суб'єктами.

Дотримано у провадженні і положення статтей 219, 290 КПК України.

Як наслідок, суд вважає зазначені в розділі V цього вироку докази належними та допустимими, які, в своїй сукупності, доводять обставини, визначені статтею 91 КПК України, в силу обставин, вказаних у підрозділах а) та b) даного розділу.

с. Мотиви неврахування окремих доказів

В цьому блоці розділу йтиметься про ті докази, котрі не віднайшли свого відображення в розділі V вироку, в силу своєї невідповідності статтям 85-87 КПК України та інших супутніх причин.

Так, суд відхилив докази, у яких відсутні будь-які обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставин, які мають значення для нього (неналежні докази), а саме: протокол огляду від 29 квітня 2025 року (том 3 а.с.133-136).

d. За критеріями, передбаченими статтею 94 КПК України.

З норм частини першої статті 92 КПК України вбачається, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на прокурора.

Законодавець в статті 94 КПК України вказує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке є основою для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні (постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17).

Оцінка доказів за внутрішнім переконанням віддзеркалює незалежність суду у здійсненні процесуальних функцій, оскільки за своїм змістом є впевненістю в тому, що судом надано правильну оцінку процесуальним джерелам доказів, засобам доказування і встановленим фактам, і що ухвалений із дотриманням правил статті 94 КПК України висновок щодо питань, які поставлені перед судом в кримінальному провадженні його учасниками, є правильним в контексті стандарту доведення поза розумним сумнівом винуватості (невинуватості) особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Такий стандарт доказування передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на недоведеності важливих для справи обставин або певних установлених судом обставинах, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення.

З іншого боку, для дотримання цього стандарту недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.

На думку суду, в даному випадку, у порядку частини першої статті 92 КПК України, прокурор, за наслідками розгляду провадження, довів обставини, визначені частиною першою статті 91 цього Кодексу.

В тому числі такі висновки слідують саме з сукупності досліджених доказів судом, в тому числі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.

При формуванні такого підходу суд враховує, що в постанові від 07 грудня 2020 року в справі № 728/578/19 Верховний Суд указав, що КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.

Навпаки, як засвідчує судова практика, доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою, та що власне має місце у цій справі щодо обвинувачених.

Зокрема, суд зауважує з даного питання таке:

(1) Суд критично оцінює показання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , зокрема щодо того, що вони не вчиняли дій, спрямованих на перешкоджання Збройним Силам України, та не розуміли, що підпалюють автомобілі, які належать військовослужбовцям, оскільки їх показання в судовому засіданні є непослідовними та нелогічними, не відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи, повністю спростовуються вищезазначеними доказами.

Доводи обвинувачених щодо не обізнаності про те, що вказані автомобілі є військовими, оскільки наявні на них розпізнавальні емблеми вони не бачили, адже вчиняли злочин в нічний час доби спростовуються наданими ж у судовому засіданні показаннями обвинуваченого ОСОБА_32 , який відповідаючи на питання суду щодо часу доби, коли останні обирали авто, повідомив, що це було в денний час, а також дослідженим в ході судового розгляду протоколом обшуку від 10 квітня 2025 року, згідно якого у знайденому в квартирі мобільному телефоні міститься листування між обвинуваченими, де останні обговорюють вибір авто саме з номерними знаками певного кольору та те, що це потрібно робити в денний час доби.

При цьому, суд зазначає, про те, що повномасштабне вторгнення держави агресора триває з 24 лютого 2022 року, з цього часу різними волонтерами та громадськими організаціями постійно ввозяться на територію України автомобілі, які мають зовнішній вигляд та номерні знаки, які ідентичні тим, які були предметом злочину, вчиненого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , останні в силу свого молодого віку не могли не бути обізнаними про значення вказаних номерних знаків та належність вказаних автомобілів саме військовослужбовцям.

Враховуючи викладене, суд розцінює показання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 як спробу уникнути кримінальної відповідальності за вчинене, а версію, висунуту обвинуваченими на свій захист, суд вважає неспроможною, яка не відповідає встановленим безпосередньо судом обставинам справи.

За таких обставин, враховуючи зазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у порядку статті 94 КПК України, доходить висновку про повну доведеність вини обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та наявність в їх діях складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України, за обставин, встановлених судом.

VІІ. КВАЛІФІКАЦІЯ ДІЙ

Згідно статеттей 2, 11 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.

Суд ураховує, що кваліфікація кримінального правопорушення - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченому КК України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин:

1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності;

2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Відповідно до частиною другою статті 27 КК України виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 28 КК України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

(1) Диспозиція частини першої статті 114-1 КК України передбачає відповідальність за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Об'єктивна сторона злочину полягає в діянні (дії або бездіяльності), яким вчиняється перешкода Збройним Силам України чи іншим військовим формуванням у здійсненні ними законної діяльності.

Перешкода законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань може бути вчинена різними способами: 1) шляхом насильства; 2) погрози; 3) обману; 4) підкупом чи іншим способом.

До інших способів належать інші дії, що спрямовані на створення перепон у діяльності або виконанні військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань України своїх службових обов'язків, зокрема: захоплення, викрадення, знищення засобів, необхідних для виконання поставлених перед Збройними Силами України та іншими військовим формуванням завдань; блокування, перекриття чи знищення доріг, мостів за маршрутом пересування підрозділів Збройних Сил України чи інших військових формувань.

Обов'язковою ознакою складів злочинів, сформульованих в сттті 114-1 КК України, є обстановка вчинення зазначених вище діянь - «особливий період».

Кримінально-правовий зміст поняття «особливий період» визначається з урахуванням положень регуляторного законодавства. Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Аналогічне визначення зазначене й в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (стаття 1).

Отже, обов'язковими елементами об'єктивної сторони є:

1) діяння (дія або бездіяльність), яке полягає в перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань; при цьому, така перешкода може бути вчинена різними способами (шляхом насильства, погрози, обману, підкупу чи іншим способом);

2) обстановка вчинення зазначених вище діянь - «особливий період».

У статті 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» визначено, що національна безпека (як об'єкт злочину, передбаченого частиною 1 статті 114 -1 КК) це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони […] та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.

Суб'єктами забезпечення національної безпеки України відповідно до статті 4 зазначеного вище Закону, зокрема є Збройні Сили України […] та інші військові формування, утворені відповідно до законів України.

У статті 1 Закону України «Про оборону України» від 05 жовтня 2000 року № 2020-ІІІ наведено визначення військовому формуванню. Отже, військове формування - це створена відповідно до законодавства України сукупність військових об'єднань, з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

До органів військового управління відповідно до статті 1 вказаного Закону, віднесені також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Перешкоджанням законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань України, як об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого статтею 114-1 КК України, за наявності правового режиму особливого періоду, необхідно вважати умисне створення перешкод або встановлення будь-яких обмежень у законній діяльності військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань України при виконанні ними своїх службових обов'язків в особливий період.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2019 року у справі № 653/1302/15-к, провадження № 51-3696км18.

(2) Диспозиція частини другої статті 194 КК України передбачає відповідальність за умисне знищення та пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.

При цьому, об'єктивна сторона злочину, передбаченого частиною першою статті 194 КК України характеризується діями, які полягають у знищенні чи пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах і причинно-наслідковим зв'язком між вказаними діями і наслідками.

Знищення або пошкодження чужого майна можуть бути здійснені у будь-який спосіб. При цьому умисне знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом утворює кваліфікований склад цього злочину і потребує кваліфікації за частиною другою статті 194 КК України.

Так, зазначена норма передбачає відповідальність за "те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки".

Словосполучення "те саме діяння", вжите в диспозиції частини другої статті 194 КК України, вказує на те, що до діяння, передбаченого цією статтею, слід відносити тільки знищення (пошкодження) майна, а шкода у великих розмірах є наслідком, який виступає криміноутворюючою ознакою лише для частини першої статті 194 КК України, і не є необхідною для кваліфікації за частиною другою цієї статті. При кваліфікації випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом (частина друга статті 194 КК України) розмір спричиненої майнової шкоди не має правового значення.

При цьому обов'язковою характеристикою злочину, передбаченого частиною другою статті 194 КК України, є не наслідки (шкода у великих розмірах), а саме діяння (спосіб вчинення), оскільки воно в цьому випадку має більшу суспільну небезпеку порівняно зі шкодою у великих розмірах (правова позиція, викладена у постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі № 536/621/16-к).

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за:

- частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1 КК України як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України як умисне знищення та пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд, у відповідності до частини третьої статті 337 КПК України, не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

VІІІ. ПОКАРАННЯ

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченим суд, відповідно до статті 65 КК України, враховує

(і) ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

(іі) те, що згідно статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

З урахуванням того, що Конституційний Суд України в рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).

Окремим виявом справедливості є відповідність покарання вчиненому злочину, адже покарання за злочин повинно бути домірним злочину (зазначене рішення Конституційного Суду України, пункт 69 постанови ВП ВС від 08 липня 2020 року в справі № 1-42/2004).

Даний принцип (індивідуалізації юридичної відповідальності) має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди (рішення Конституційного Суду України від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року).

Отже, принцип домірності зобов'язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (пункт 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені частиною першою статті 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, яка його вчинила.

Отже, у підсумку з цього питання слід зазначити наступне.

Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання

Обставин, що пом'якшують покарання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , відповідно до статті 66 КК України в ході судового розгляду не встановлено, з огляду на наступне.

Розкаяння у вчинені злочину передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Таким чином, щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди (правова позиція, викладена у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у справі № 199/6365/19 (провадження № 51-3198км21).

Обвинувачені впродовж судового розгляду зазначали про часткове визнання вини, а отже не надали критичної оцінки своїй протиправній поведінці, що не узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття.

Щодо обтяжуючих покарання обставин суд зазначає наступне.

Як вбачається з формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вчинили перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб та умисне знищення та пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальні правопорушення, передбачені частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1 КК України та частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України.

В обвинувальному акті органом досудовго розслідування зазначено наявні, обставини, що обтяжують покарання обвинувачених - вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою, а також вчинення злочину повторно.

Згідно з частиною четвертою статті 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Оскільки дії ОСОБА_8 та ОСОБА_7 кваліфіковано за частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1 КК України та частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб та умисне знищення та пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб, то кваліфікуючу ознаку «вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою» вже враховано при кваліфікації дій обвинувачених, а тому суд у відповідності до вимог частини четвертої статті 67 КК України не може визнати вказане, як обтяжуючу покарання обставину.

Враховуючи викладене, обставиною, що обтяжує покарання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , відповідно до статті 67 КК України, суд визнає лише вчинення злочину повторно.

Мотиви призначення покарання

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 суд враховує відповідно до статтей 65-67 КК України ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх підвищену суспільну небезпечність, особу винних, роль кожного з них, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. При призначенні покарання, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Так, суд враховує дані, що характеризують особу обвинувачених:

ОСОБА_8 - на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, характеризується з посередньої сторони, стан здоров'я, спосіб життя (раніше не судимий, не одружений, офіційно не працевлаштований); ступінь тяжкості вчинених злочинів, а саме класифікацію за статтею 12 КК України, яка визначається не тільки положеннями статті 12 КК України, виходячи з формального критерію та виду і розміру покарання, а і фактичними обставинами, при яких було вчинено злочини; підвищену суспільну небезпечність одного з них, який передбачений розділом I Особливої частини КК України "Кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України", що відносяться до діянь, які заподіюють шкоду або створюють загрозу заподіяння такоі? шкоди зовнішніи? і внутрішніи? безпеці держави; обставини вчинення кримінальних правопорушень, відношення обвинуваченого до вчиненого; особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, конкретну роль, поведінку обвинуваченого до, під час та після вчинення злочинних дій, а також думку потерпілих, які в судовому засіданні наполягали на призначенні покарання саме у виді позбавлення волі.

ОСОБА_7 - на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, характеризується з посередньої сторони, стан здоров'я, спосіб життя (раніше не судимий, не одружений, офіційно не працевлаштований); ступінь тяжкості вчинених злочинів, а саме класифікацію за статтею 12 КК України, яка визначається не тільки положеннями статті 12 КК України, виходячи з формального критерію та виду і розміру покарання, а і фактичними обставинами, при яких було вчинено злочини; підвищену суспільну небезпечність одного з них, який передбачений розділом I Особливої частини КК України "Кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України", що відносяться до діянь, які заподіюють шкоду або створюють загрозу заподіяння такоі? шкоди зовнішніи? і внутрішніи? безпеці держави; обставини вчинення кримінальних правопорушень, відношення обвинуваченого до вчиненого; особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, конкретну роль, поведінку обвинуваченого до, під час та після вчинення злочинних дій, а також думку потерпілих, які в судовому засіданні наполягали на призначенні покарання саме у виді позбавлення волі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 покарання в межах санкції частини першої статті 114-1 КК України у виді позбавлення волі, а також у межах санкції частини другої статті 194 КК України у виді позбавленні волі.

Відповідно до частини першої статті 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 остаточне покарання за правилами, передбаченими частиною першою статті 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог статті 75 КК України, або ж застосування статті 69 КК України чи норм статті 69-1 КК України до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог частини другої статті 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинувачених та попередження нових злочинів.

Таке покарання, на думку суд, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю вчинених кримінальних правопорушень та обставинами скоєного і особою винних, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винних. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

ІХ. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

1. Підстави для задоволення цивільного позову

До початку судового розгляду, до суду надійшли позовні заяви потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Позовна заява потерпілого ОСОБА_14 обґрунтована тим, що внаслідок підпалу належного йому на праві користування автомобіля, останній було пошкоджено. Проведеною транспортно-товарознавчою експертизою сума майнової шкоди, завданої підпалом автомобіля «Nissan King Cab», визначена в розмірі 79709,55 гривень.

Позовна заява потерпілого ОСОБА_14 обґрунтована тим, що внаслідок підпалу належного йому на праві користування автомобіля, останній було знищено. Проведеною транспортно-товарознавчою експертизою сума майнової шкоди, завданої підпалом автомобіля «Mitsubishi L-200», визначена в розмірі 334460,00 гривень.

Враховуючи викладене, потерпілі просять суд стягнути з обвинувачених завдану їм матеріальну шкоду, а саме 79709 гривень 55 копійок на користь потерпілого ОСОБА_14 та 334460 гривень 00 копійок на користь потерпілого ОСОБА_13 .

В судовому засіданні та у своїх промовах у судових дебатах потерпілі заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Сторона обвинувачення щодо задоволення позовних вимог покладалась на розсуд суду.

Обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та їх захисники у судовому засіданні не заперечували щодо заявлених позовних вимог, однак сторона захисту зазначала, що вказані автомобілі належать волонтерам, а передані обвинуваченим лише у користування, а тому право на подання потерпілими вказаних цивільних позовів є спірним.

Вирішуючи питання щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо права потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої знищенням та пошкодженням транспортних засобів, які належать Громадським організаціям, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на момент вчинення злочину автомобілі перебували у законному користуванні позивачів на підставі акту приймання-передачі. Таким чином, військовослужбовці ОСОБА_13 та ОСОБА_14 набули статусу законних володільців майна.

Згідно з правовою позицією ІНФОРМАЦІЯ_14 (зокрема, у постановах по справах № 607/14833/19 та № 464/2501/16-ц), право на відшкодування шкоди, завданої майну, належить не лише його власнику, а й особі, яка володіє цим майном на відповідній правовій підставі. Зокрема, якщо внаслідок знищення майна володілець позбавлений можливості використовувати його за призначенням (у даному випадку - для виконання бойових завдань), він має право вимагати компенсації матеріальних збитків від правопорушника.

Крім того, згідно з умовами передачі автомобілів позивачі несуть матеріальну відповідальність за збереження вказаного майна. Таким чином, знищення та пошкодження автомобілів створюють для військовослужбовців реальні майнові зобов'язання перед третьою особою (власником), що підтверджує наявність прямого матеріального збитку для позивачів.

На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованим право ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно із положеннями статтей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову.

Згідно з частиною першою статті 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до частини першої статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Частиною першою статті 1191 ЦК України встановлено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Приймаючи до уваги вище викладене, аналізуючи обставини вчинення злочинів, повне визнання обвинуваченими позовних вимог по всім пред'явленим цивільним позовам, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_14 та ОСОБА_13 слід задовольнити в повному обсязі.

2. Щодо речових доказів

Долю речових доказів суд вирішує враховуючи положення статті 100 КПК України.

3. Щодо заходів забезпечення кримінального провадження

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний та продовжений ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (кожному окремо) під час судового розгляду даного кримінального провадження, до набрання вироком законної сили залишити без змін.

4. Щодо зарахування до покарання строку попереднього ув'язнення

Згідно з частини п?ятої статті 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Згідно протоколів затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10 квітня 2025 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (кожного окремо) було затримано, як особу, підозрювану у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 114-1 КК України, 10 квітня 2025 року.

Ухвалами слідчих суддів Солом?янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (щодо кожного окремо) було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено слідчим суддею, а також в ході судового розгляду даного кримінального провадження судом.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (кожному окремо) у строк покарання термін їх попереднього ув'язнення, а саме з 10 квітня 2025 року по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув?язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

5. Щодо процесуальних витрат

Згідно з частиною другою статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У даному кримінальному провадженні документально підтверджені витрати на залучення експертів становлять 17828 гривень 00 копійок за проведення комплексної судової транспортно-товарознавчої експертизи та пожежно-технічної експертизи (висновок експерта № 219/6-94/10 від 19 червня 2025 року), які суд вважає за необхідне стягнути з обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в користь держави в рівних частинах.

Керуючись положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 100, 368-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України, та призначити йому покарання:

- за частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі;

- за частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі частини першої статті 70 КК України призначити ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши на підставі частини п?ятої статті 72 КК України попереднє ув'язнення - з 10 квітня 2025 року по дату набрання вироком законної сили в строк відбування покарання, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України, та призначити йому покарання:

На підставі частини першої статті 70 КК України призначити ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши на підставі частини п?ятої статті 72 КК України попереднє ув'язнення - з 10 квітня 2025 року року по дату набрання вироком законної сили в строк відбування покарання, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_13 завдану йому матеріальну шкоду в сумі 334460 (триста тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят) гривень 00 копійок, в солідарному порядку.

Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_14 завдану йому матеріальну шкоду в сумі 79709 (сімдесят дев?ять тисяч сімсот дев?ять) гривень 55 копійок, в солідарному порядку.

Матеріали кримінального провадження № 22025101110000475 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням зі справою №755/12331/25.

Речові докази: мобільний телефон марки «Galaxy A52», s/n НОМЕР_11 , imei: НОМЕР_12 , imei: НОМЕР_13 , який знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_12 , мобільний телефон марки «InfinixHOT30i», imei: НОМЕР_14 , imei: НОМЕР_15 , з сім-карткою НОМЕР_16 , який знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_12 , мобільний телефон марки «Redmi», чорного кольору, який знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_12 , мобільний телефон марки «IPHONE 8», білого кольору s/n НОМЕР_17 , imei: НОМЕР_18 , який знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_12 , - повернути власникам; взуття 42-го розміру - кросівки; одяг ОСОБА_7 : спортивні штани чорного кольору; худі чорного кольору; жилетка сірого кольору, які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_12 , - повернути ОСОБА_7 ; взуття 42-го розміру - кросівки; одяг ОСОБА_8 : спортивні штани чорного кольору; спортивні штани сірого кольору; худі чорного кольору; банківська картка ОСОБА_8 АТ « ІНФОРМАЦІЯ_15 » № НОМЕР_3 , які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_12 , - повернути ОСОБА_8 .

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 17828 (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченим, захисникам та потерпілим, а також направити для відома іншим учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя Дніпровського районного суду

міста Києва ОСОБА_1

Попередній документ

134993120

Наступний документ

134993122

Інформація про рішення:

№ рішення:	134993121
№ справи:	755/12331/25
Дата рішення:	03.03.2026
Дата публікації:	24.03.2026
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Дніпровський районний суд міста Києва
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Умисне знищення або пошкодження майна

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Подано апеляційну скаргу (23.03.2026)
Дата надходження:	03.07.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (16)

07.07.2025 12:30	Дніпровський районний суд міста Києва
21.07.2025 16:00	Дніпровський районний суд міста Києва
13.08.2025 14:30	Дніпровський районний суд міста Києва
15.09.2025 14:00	Дніпровський районний суд міста Києва
01.10.2025 15:15	Дніпровський районний суд міста Києва
07.10.2025 13:20	Дніпровський районний суд міста Києва
08.10.2025 11:40	Дніпровський районний суд міста Києва
14.10.2025 14:00	Дніпровський районний суд міста Києва
04.11.2025 12:30	Дніпровський районний суд міста Києва
12.11.2025 14:00	Дніпровський районний суд міста Києва
24.11.2025 12:30	Дніпровський районний суд міста Києва
17.12.2025 12:00	Дніпровський районний суд міста Києва
13.01.2026 12:00	Дніпровський районний суд міста Києва
29.01.2026 14:30	Дніпровський районний суд міста Києва
23.02.2026 11:30	Дніпровський районний суд міста Києва
02.03.2026 11:30	Дніпровський районний суд міста Києва

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

ВОВК ОКСАНА ІВАНІВНА

суддя-доповідач:

ВОВК ОКСАНА ІВАНІВНА

захисник:

Шурхно К.А.

Щетніцький Р.В.

обвинувачений:

Дерябін Кирило Олександрович

Кужнєв Ростислав Русланович

потерпілий:

Мовшук Сергій Володимирович

Мороз Андрій Миколайович