Номер провадження 2/754/2442/26
Справа № 367/6431/25
Іменем України
16 березня 2026 року м.Київ
Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого-судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
розглянувши у засіданні в залі суду в м.Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач ПрАТ «СК «Уніка» звернувся до суду із позовної заявою до ОСОБА_1 , ПрАТ «СК «ПЗУ «Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Обґрунтовуючи свої позові вимоги, позивач вказує на те, що 04.10.2022 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування автомобіля «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1 . 04.08.2023 року з вини відповідача ОСОБА_1 сталась ДТП, в результаті якої було пошкоджено застрахований автомобіль. На підставі заяви потерпілої особи позивачем на виконання умов договору страхування було сплачено страхове відшкодування в загальному розмірі 73 088,95 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», останнім було виплачено позивачу страхове відшкодування в загальному розмірі 50 346,14 грн.
Як зазначає позивач, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» невірно складено розрахунок страхового відшкодування та не сплачено останнє у повному обсязі, в зв'язку із чим він просить стягнути з відповідача недоплачене страхове відшкодування в розмірі 25 944,31 грн., а також стягнути з ОСОБА_1 , як з винуватця ДТП франшизу в розмірі 2500,00 грн., а також стягнути з відповідачів судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 06.06.2025 року цивільну справу направлено до Деснянського районного суду м.Києва для розгляду за підсудністю.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 08.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у прохальній частині позову просить розглядати справу в його відсутність за наявними матеріалами.
Представник відповідача - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», а також Гатілова А.Ю. в судове засідання також не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно, будь-яких заяв або клопотань суду не надали, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Відповідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, у зв'язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів, а тому при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, правового статусу суб'єкта звернення та відповідний статус учасників справи.
Таким чином, судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Разом із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб'єктний чинник.
Відповідно до ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (ст. 20 ЦПК України).
Так, у даній справі ПрАТ «СК «Уніка» звернулося до ОСОБА_1 , ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування.
Тобто, судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо відшкодування майнової шкоди, яка фактично позивачем потерпілій особі відшкодована.
З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення частини збитків з відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», який є юридичною особою, та частини збитків з відповідача ОСОБА_1 , яка є фізичною особою (винною у ДТП).
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц в аналогічних правовідносинах зроблено висновок про те, що за вимогами ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому в деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Тобто страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Вирішуючи питання щодо юрисдикційності спору у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір між двома господарюючими суб'єктами (страховими компаніями) повинен бути вирішений за правилами іншого судочинства (господарського), оскільки солідарне стягнення із заподіювача шкоди та страховика за встановлених судом обставин є неможливим.
У зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду погодилась із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, якими вирішено по суті вимоги страхової компанії потерпілої у ДТП особи, заявлені до фізичної особи - винуватця ДТП, та закрито провадження у справі в частині вимог, заявлених до юридичної особи - страховика винуватця ДТП, оскільки спір між двома господарюючими суб'єктами (страховими компаніями) повинен бути вирішений за правилами господарського судочинства та солідарне стягнення із заподіювача шкоди та страховика за встановлених судом обставин є неможливим.
Відтак, у даному разі, суд, встановивши, що позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення частини недоплачених збитків з відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», який є юридичною особою, та франшизи з відповідача ОСОБА_1 , яка є фізичною особою, вважає наявними підстави для закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», адже такий спір між юридичними особами не може розглядатися в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Порушення судом норм процесуального права в частині юрисдикційності спору з врахуванням суб'єктного складу учасників справи, зокрема, порушення правил юрисдикції загальних судів є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на те, що правовідносини в частині позовних вимог позивача до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування виникли між двома господарюючими суб'єктами, такі вимоги потребують розгляду в порядку господарського судочинства, у зв'язку з чим провадження у справі в частині зазначених вимог слід закрити у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. 256, 260, 352 - 354 ЦПК України, суд,-
Провадження у справі № 367/6431/25 в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - закрити.
Роз'яснити Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Уніка» право на звернення до суду господарської юрисдикції із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна».
Продовжити розгляд справи № 367/6431/25 в порядку цивільного судочинства в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвала, в частині закриття провадження у справі, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п"ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Повний текст ухвали складено 16 березня 2026 року.
Суддя: