Справа № 712/1950/26
Провадження № 2-а/712/43/26
03 березня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкас у складі:
головуючого судді - Пересунька Я.В.,
при секретарі - Руденко А.В.,
за участі представника позивача - адвоката Гаврилова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
1. Стислий виклад позицій сторін.
1.1. 16 лютого 2026 року адвокат Гаврилов Д.О., який представляє інтереси ОСОБА_1 , звернувся до суду з указаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 5/М/2026 від 10 лютого 2026 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; закрити провадження у справі; стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07 лютого 2026 року ОСОБА_1 був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 та доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , де складено протокол про те, що начебто ОСОБА_1 не мав військово-облікового документу та не пред'явив його на вимогу ТЦК.
1.3. 10 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_1 винесено постанову № 5/ М/2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку із відсутністю військово-облікового документу військовозобов'язаного та не пред'явлення його на вимогу представника ІНФОРМАЦІЯ_2 та притягнуто да адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено штраф в розмірі 17 000 грн.
1.4. Адвокат просить врахувати, що відповідачем повторно притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв'язку із відсутністю військово-облікового документу військовозобов'язаного та не пред'явлення його на вимогу представника ІНФОРМАЦІЯ_2 без наявних доказів такого правопорушення.
1.5. Крім того, ОСОБА_1 пред'явив працівникам ІНФОРМАЦІЯ_3 + на телефон, на якому міститься інформація: дані уточнено вчасно; пройдено ВЛК 07 лютого 2026 року; наявність відстрочки на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону до завершення мобілізації.
1.6. Отже, підстав для притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за відсутність військово-облікового документу та не пред'явлення його працівникам ТЦК та СП - не було, оскільки такий документ позивачем оформлено ще в 2025 році. Крім того ОСОБА_1 має відстрочку від мобілізації і дані про це містяться в системі Оберіг.
1.7. Під час перевірки документів після встановлення особи позивача за його паспортом та застосунку Резерв+ у представників ІНФОРМАЦІЯ_2 була також можливість перевірити всю необхідну інформацію в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (АІТС «Оберіг»).
1.8. За таких обставин справи позивач не порушував мобілізаційне законодавство і не було підстав для притягнення його до відповідальності, в т.ч. з урахуванням примітки до ст. 210 КУпАП, а тому начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 не довів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1КУпАП, що є підставою для скасування спірної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, а всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
1.9. 02 березня 2026 року представником ІНФОРМАЦІЯ_2 надано заяву, в якій відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
1.10. Заяву обґрунтовано тим, що саме непред'явлення військово-облікового документа було підставою працівникам поліції для доставлення позивача до ТЦК та СП в порядку ст. 259 КУпАП, а всі доводи позивача, викладені у позові, зводяться до незгоди позивача з діями відповідача під час складання протоколу та оскаржуваної постанови.
1.11. Позивачем не доведено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення він заявляв будь-які клопотання, подав докази тощо.
1.12. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано жодних належним та допустимих доказів, які б спростовували наявність і його діяннях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
2.1. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкас від 18 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано докази.
2.2. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
2.3. Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду повідомлений належним чином.
3. Фактичні обставини, встановлені судом.
3.1. Судом установлено, що 07 лютого 2026 року старшим солдатом ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 складено протокол № 5/М/2026 про адміністративне правопорушення, згідно з яким 07 лютого 2026 року о 17:10 год в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не має при собі військово-облікового документу військовозобов'язаного та не пред'явив його на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є порушенням вимог ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ зі змінами. Розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 11:00 год. 10 лютого 2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 кабінет № 302.
3.2. Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 від 10 лютого 2026 року № 5/ М/2026 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
3.3. Указаною постановою встановлено, що 07 лютого 2026 року о 17:10 год. відносно громадянина ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв'язку з відсутністю військово-облікового документу військовозобов'язаного та не пред'явлення його на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є порушенням ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ.
4. Норми права, які застосував суд.
4.1. Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
4.2. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
4.3. Згідно ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
4.4. За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
4.5. Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
4.6. Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
4.7. За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
4.8. Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
4.9. Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
4.10. Відповідно ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
4.11. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
4.12. Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
4.13. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
4.14. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
4.15. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року (набрав чинності 18 травня 2024 року) було внесено зміни до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме передбачено, що: 1) військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження; 2) у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
4.16. Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
4.17. Питання щодо форми, в якій оформляється (створюється) та видається військово-обліковий документ регулюється Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 (далі - Постанова 559).
4.18. Так, Постановою 559 визначено, що військово-обліковий документ створюється в електронній та/або паперовій формі.
4.19. Для формування військово-облікового документу в електронній формі необхідно скористатися засобами: електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка; державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони; порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія.
4.20. Постанова 559 встановлює, що військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації, за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про таку особу.
4.21. У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрих коду (QR-код).
4.22. QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній.
4.23. Військово-обліковий документ в електронній формі є дійсним лише за наявності QR-коду та не може використовуватися без нього.
4.24. Пункт 9 Постанови 559 встановлює, що військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
4.25. Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
4.26. Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна до вести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
4.27. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
4.28. Згідно із ч.7 ст.1 вказаного Закону № 2232-ХІІ, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
4.29. За ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
4.30. Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
4.31. Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
5. Мотивована оцінка і висновки суду.
5.1. Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.
5.2. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
5.3. Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява №10705/12) Європейський суд з прав людини визначив, що суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
5.4. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
5.5. Наведене, в свою чергу означає, що особа не може бути притягнута до відповідальності, якщо її вину не буде доведено на підставі беззаперечних доказів, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
5.6. Судом установлено, що позивача притягнуто до відповідальності за відсутність військово-облікового документа та його непред'явлення його уповноваженому співробітнику ТЦК та СП.
5.7. Оцінюючи обґрунтованість постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 від 10 лютого 2026 року № 5/М/2026, суд зауважує, що позбавлений можливості дійти висновку про докази, оцінені ТВО начальником ТЦК та СП при винесенні оскаржуваної постанови.
5.8. Зокрема, надані суду матеріали не свідчать про наявність будь-яких доказів вчинення особою правопорушення.
5.9. Крім того, надані позивачем докази свідчать про те, що 12 липня 2024 року він оновив всі дані у системі «Резерв +», що підтверджується відповідним витягом із указаної системи. У цьому ж електронному військово-обліковому документі зазначено військово-облікову спеціальність ОСОБА_1 і її номер, а також вказано його персональний номер в реєстрі Оберіг.
5.10. За таких обставин суд робить висновок про те, що станом на 07 лютого 2026 року (день складення протоколу про адміністративне правопорушення), як і на 10 лютого 2026 року (день винесення оскаржуваної постанови тво начальника ТЦК та СП), уповноважені представники ІНФОРМАЦІЯ_2 мали можливість отримання з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «ОБЕРІГ» відомостей про сформований військово-обліковий документ ОСОБА_1 , але не зробили цього.
5.11. З огляду на викладене, оскаржувана постанова начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 № 5/М/2026 від 10 лютого 2026 року, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
6. Розподіл судових витрат між сторонами
6.1. Враховуючи задоволення позову, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 532 грн 64 коп.
6.2. Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
6.3. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
6.4. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
6.5. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
6.6. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
6.7. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
6.8. За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
6.9. Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
6.10. Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
6.11. Стосовно вирішення питання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, позивач скористався своїм правом, визначеним ч. 7 ст. 139 КАС України подавши до суду докази витрат на професійну правничу допомогу, в строк встановлений ч. 7 ст. 139 КАС України.
6.12. Представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, на підтвердження вказаної суми надав договір № 280/25 про надання професійної правничої допомоги від 23 червня 2025 року, додаткову угоду № 2 від 11 лютого 2026 року до договору про надання професійної правничої допомоги № 280/25 від 23 червня 2025 року, акт № 2 від 13 лютого 2026 року про надання послуг з професійної правничої допомоги, копію ордеру.
6.13. У відповідності до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
6.14. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
6.15. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
6.16. Суд зазначає, що згідно статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
6.17. Отже, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
6.18. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
6.19. Отже, погоджений сторонами гонорар за надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу у розмірі 10 000 грн. був належним чином підтверджений, а тому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи.
6.20. Враховуючи категорію даної справи, незначну складність справи суд вважає, що в даному випадку витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн є значно завищеними, а тому загальна сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 3 000 грн.
6.22. Суд зазначає, що розмір понесених відповідачем витрат в сумі 3 000 грн. підтверджується належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
6.23. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
6.24. Дослідивши надані представником позивача докази щодо витрат позивача на правничу допомогу, з врахуванням вимог частини 5 статті 134 КАС України, суд приходить до висновку про необхідність стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 3 000 грн.
Керуючись ст. ст. 33, 210-1, 222, 258, 293КУпАП, ст. ст. 2, 6, 77, 80, 94, 159-162, 167, 286 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 від 10 лютого 2026 року № 5/М/2026 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 17 000 грн.
Справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави сплачений судовий збір в розмірі 532 грн 64 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Повний текст постанови складено та проголошено в судовому засіданні 03 березня 2026 року.
Суддя: Я.В. Пересунько