Справа № 703/7532/25
1-кс/703/170/26
Іменем України
18 березня 2026 року м. Сміла
Слідча суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідань ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні №12025255380000056 від 25.04.2025,
встановила:
ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про накладення арешт на майно з метою забезпечення цивільного позову, що належить потерпілому ТОВ «Техносоюз-Д» та знаходиться за адресою Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. 2-го Українського фронту, буд 1.
В обґрунтування клопотання ОСОБА_3 зазначив, в провадженні СВ ВП №2 Черкаського РУП ГУ НП в Черкаській області перебуває кримінальне провадження №12025255380000056 від 25 квітня 2025 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. ОСОБА_3 неодноразово слідчому у справі заявлено клопотання про проведення обшуку з метою встановлення викраденого майна та запобігання його подальшому розкраданню, зазначеного в акті інвентаризації ТМЦ, що належить ТОВ «Техносоюз-Д» та знаходиться за адресою Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. 2-го Українського фронту, буд 1. Заявник також зазначає, що незважаючи на ухвалу слідчого судді про обов'язок провести обшук, слідчий ухиляється від проведення належного та об'єктивного досудового розслідування. Так, в ухвалі слідчого судді вказується, що слідчим не повністю вмотивована постанова про відмову в задоволенні клопотання, але визначено статус майна, на яке вказує ОСОБА_3 як спірного з посиланням на наявність щодо нього господарського спору, що позбавляє можливості встановити його правову належність саме скаржнику на даний час. Слідчим не враховано обставину наявності у скаржника документів на придбання саме цього майна (платіжні доручення надані суду) та те, що дане майно до вирішення спору у господарському суді виставлено на аукціон. Тобто такі дії свідчать про порушення прав ОСОБА_3 .
Добротворський зазначає, що посадові особи ЗАТ «Рось» та ТОВ «Меблібуд» порушують його права на майно як представника потерпілої особи у кримінальному провадженні, а у господарському суді розглядається справа про банкрутство ЗАТ «Рось», а не вирішується спір про право власності. У даній кримінальній справі, яка порушена у зв'язку з намаганням арбітражного керуючого ЗАТ «Рось» Юдицького привласнити та продати майно потерпілого, заявлено цивільний позов про витребування майна, який долучений до справи, але ігнорується слідчим.
За таких обставин ОСОБА_3 вимушений звертатися з клопотанням про арешт майна, яке на думку скаржника є предметом злочину і йому належить з метою його збереження до розгляду справи по суті.
Також ОСОБА_3 в клопотанні наголошує на тому, що арбітражний керуючий Юдицький вже частину майна виставив на продаж, що підтверджується пропозиціями про продаж, а внаслідок тривалого розслідування воно може бути реалізовано, що зробить неможливим в подальшому виконання рішення суду щодо задоволення цивільного позову.
ОСОБА_3 , який має статус представника потерпілої особи у кримінальному провадженні, в судовому засіданні наполягав на тому, щоб накласти арешт на майно з метою забезпечення цивільного позову, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні про накладення арешту на майно.
Прокурор Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_4 в судовому засіданні наголошував на тому, що досудове розслідування даного кримінального провадження на даний час триває. Дійсно ТОВ «Техносоюз-Д» надано статус потерпілої особи. Крім того, службовим особам ЗАТ «Рось» чи ТОВ «Меблібут» не повідомлялося про підозру в кримінальному провадженні, більш того, у даному кримінальному провадженні взагалі не повідомлялося про підозру жодній особі. Таким чином, ані підприємство, ані посадові особи не мають жодного статусу у кримінальному провадженні, підозра нікому не вручена, майно ТОВ «Техносоюз-Д» не визнано речовим доказом, що не виправдовує такий захід забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно ТОВ «Техносоюз-Д».
Слідчий СВ ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію прокурора та зазначив, що в кримінальному провадженні встановлюються обставини вчинення кримінального правопорушення, вживаються всі необхідні процесуальні заходи.
Вивчивши матеріали клопотання, слідча суддя дійшла наступного висновку.
Статтею 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025255380000056 від 25.04.2025 року за ч. 4 ст. 191 КК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Як вбачається зі ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди (ч. 3 ст. 171 КПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3- 1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 61 КПК України права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Викладене свідчить про те, що з метою забезпечення цивільного позову арешт накладається на майно особи, яка має відповідний процесуальний статус в межах кримінального провадження (підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження).
Разом з тим, відомості, які б свідчили про наявність у ЗАТ «Рось», ТОВ «Меблібуд» чи відносно будь-якої іншої особи одного з означених процесуальних статусів матеріали кримінального провадження не містять.
В даному випадку відсутність повідомлення особі про підозру у кримінальному провадженні, як правило, унеможливлює накладення арешту на її майно для забезпечення цивільного позову. Арешт майна з цією метою вимагає наявності статусу підозрюваного або обвинуваченого, оскільки цивільний позов у кримінальному провадженні пред'являється саме до них. З цих підстав слід вважати, що для накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову має існувати чіткий процесуальний зв'язок між діями чи бездіяльністю з ознаками кримінального правопорушення, достатністю підстав вважати, що вони вчиненні певною особою, що за своїм об'єктивним значенням прирівнюється до поняття обгрунтованої підозри, та шкодою, завданою саме цими діями чи бездіяльністю, яка в свою чергу визначає розмір позовних вимог.
Інакше без врахування вказаних обставин в своїй сукупності застосування арешту з метою забезпечення цивільного позову призведе до безпідставного втручання у права іншої особи на користування та розпорядження належною йому de iure власністю.
Не випадково законодавець в положенні ч. 3 ст. 171 КПК України визначив вимоги до клопотання цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна, пов'язавши його з належністю підозрюваному, обвинуваченому, юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження, третім особам, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за завдану шкоду, а також водночас з необхідністю відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що визначає предмет цивільного позову.
Слід врахувати, що ТОВ «Техносоюз-Д» звернулося в кримінальному провадженні з цивільним позовом про витребування майна з незаконного володіння, не визначаючи вимоги про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушення.
Отже, слідча суддя вважає, що ОСОБА_3 не доведено наявності підстав для задоволення поданого клопотання щодо накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову.
Враховуючи вказані обставини, слідча суддя дійшла висновку про те, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. 170-173, 303-309, 369-372, 376 КПК України, слідча суддя
постановила:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні №12025255380000056 від 25.04.2025.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено о 16 год. 50 хв. 19.03.2026.
Слідча суддя ОСОБА_1