Справа № 695/2501/14-ц
номер провадження 4-с/695/12/26
19 березня 2026 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинська А.В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії та бездіяльність державного виконавця Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області 17.03.2026 надійшла скарга ОСОБА_1 , в якій він просить:
визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця Щербатюк Л.О. щодо незупинення ВП № 48526390, винесення «Вимоги» та Постанови про арешт коштів від 09.03.2026,
скасувати постанову про арешт коштів боржника від 09.03.2026 та визнати нечинною «Вимогу», надіслану роботодавцю 09.03.2026 у ВП № 48526390,
у порядку повороту виконання рішення (ч. 6 ст. 444 ЦПК України) зобов'язати Золотоніський ВДВС повернути ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти у сумі 84 587 грн 64 коп.,
зобов'язати виконавця винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 48526390 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Як визначено у ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За приписами ч.5 ст.12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ч.1 ст.447-1 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч.2 ст.448 ЦПК України скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Статтею 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Щодо вимоги скарги про зобов'язання Золотоніського ВДВС у порядку повороту виконання рішення (ч. 6 ст. 444 ЦПК України) повернути ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти у сумі 84 587 грн 64 коп., суд зазначає про таке.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 444 ЦПК України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
З системного аналізу положень ст.444 та ст.447-451 ЦПК України, очевидним є те, що не підлягає спільному судовому розгляду скарга сторони виконавчого провадження та заява про поворот виконання рішення суду, оскільки вирішення питання про поворот рішення суду належить до повноважень суду при вирішенні процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах, визначених розділом VI Глави 3 ЦПК України, а вирішення по суті скарг на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду ухваленого відповідно до положень ЦПК України унормовано положеннями Розділу VIІ Глави 3 ЦПК України.
З системного аналізу положень приписів розділу VI Глави 3 ЦПК України, зокрема ст.444 ЦПК України, вирішення питання про поворот виконання рішення суду здійснюється на підставі заяви, а ч. 1 ст.447-1 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відтак, недопустимим є одночасне звернення із скаргою, яка містить вимоги, які належить розглядати за окремою заявою, поданою відповідно до приписів ст.444 ЦПК України.
Частиною першою статті 20 ЦПК України визначено, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Частиною третьою статті 448 ЦПК України визначено, що скарга повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
4) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються;
5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження;
6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа;
7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця;
8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;
9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.
Відповідно до ч.4 ст.448 ЦПК України до скарги додаються:
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і такі документи раніше не подавалися;
2) докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Згідно з ч.5 ст.448 ЦПК України суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.
Однак скаргу подано без додержання вимог ч. 3 ст. 448 ЦПК України, а саме, скарга містить вимоги, які не підлягають одночасному розгляду з заявленими вимогами щодо визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності державного виконавця.
Таким чином, на підставі викладеного вище, суддя приходить до висновку про залишення скарги без розгляду.
Суд акцентує увагу скаржника на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач (заявник) при зверненні до суду із позовом (скаргою, заявою) повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Одночасно суддя роз'яснює скаржнику, що повернення скарги без розгляду не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення її без розгляду та звертає увагу скаржника, що у разі, якщо він вважає, що наявні правові підстави для повороту рішення суду, йому належить звернутися саме з окремою заявою до суду у порядку ст.444 ЦПК України, не заявляючи таких вимог у скарзі.
Керуючись ст. 444, 447-450 ЦПК України, суддя
Скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії та бездіяльність державного виконавця Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - повернути без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська