Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/1954/21
номер провадження 2/695/46/26
16 січня 2026 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Степченка М.Ю.
за участю секретаря с/з Землянухіної Є.М.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Золотоноша в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Красногірське» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Красногірське» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку.
Свої вимоги, позивач мотивує тим, що він працював на посаді директора ТОВ «Красногірське» та 04.06.2020 р. звільнився на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. На день звільнення відповідач мав перед позивачем заборгованість по заробітній платі, а саме по компенсації за невикористані відпустки в сумі 40059,59 грн. Оскільки позивач у день звільнення не отримав вказану компенсацію за невідбуті відпустки, то він має право на стягнення їх у примусовому порядку. Окрім того позивач просив стягнути із відповідача середньоденний заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 209277,12 грн., які позивач визначав із розрахунку, де середньоденний заробіток позивача становить 850 грн. 72 коп. Х 246 робочих днів).
Тому позивач був змушений звернутись до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості по компенсації за невідбуті відпустки та середнього заробітку.
Ухвалою суду від 26.08.2021 було відкрите провадження по справі та визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
24.09.2021 на адресу суду надійшов відзив на позов, поданий представником відповідача ТОВ «Красногірське» - адвокатом Пилипенком Р.Б.
У вказаному відзиві в обгрунтування своєї позиції відповідач ТОВ «Красногірське» не визнає позов ОСОБА_1 з огляду на необґрунтованість та недоведеність його позовних вимог до відповідача щодо стягнення боргу по зарплаті та середнього заробітку. Зазначено, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог надано до матеріалів позовної заяви індивідуальні відомості про нього з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 2011 по червень 2020 року, які однак, не містять жодної доказової інформації про наявну заборгованість ТОВ «Красногірське» перед позивачем, за останній місяць червень 2020 року рахується нарахування 51301,11 грн., проте не рахується жодних 40059,59 грн. заборгованості перед позивачем. При цьому, в обгрунтування заявлених позовних вимог позивачем не надано жодних даних з бухгалтерії (довідки) про нараховану та виплачену заробітну плату за 2020 рік у ТОВ «Красногірське», хоча позивач до 04.06.2020 фактично був керівником відповідача. Згідно довідки ТОВ «Красногірське» від 23.09.2021 за вказаним відповідачем згідно відомостей бухгалтерського обліку не рахується жодна заборгованість із виплати заробітної плати на користь колишнього директора товариства ОСОБА_1 .
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Костюкович Ф.Ф. позов підтримав та надав суду пояснення, аналогічні тим, що вказані в позовній заяві. У судове засідання 16.01.2026 представник позивача не з'явився, але скерував до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі за наявними матеріалами.
Позивач у судовому засіданні 13.09.2023 пояснив, що 04.06.2020 він звільнився з посади та йому не були виплачені відпускні. Жодних документів і навіть печатку він не передавав, хоча пропонував підписати акт передачі, але йому сказали, що самі розберуться. Зазначив, що вся документація на день його звільнення була наявна.
Представник відповідача - адвокат Пилипенко Р.Б. у судовому засіданні 01.11.2021 заперечував проти задоволення позову та зазначив, що позивач, перебуваючи на керівній посаді, мав доступ до всіх документів. Разом із тим, до кадрової служби не було надано відомостей про періоди відпусток та середній заробіток за той період. Зазначив, що документація за період з 2018 по 2020 рік була вилучена до слідчого управління.
У судовому засіданні 20.04.2023 представник відповідача - адвокат Сизько Д.Б., заперечуючи проти задоволення позовних вимог указав, що позивачем до суду не надано жодних доказів обставин, що зазначені в позовній заяві. Матеріали справи не містять ні відомостей про заробітну плату позивача, ні про наявну заборгованість по заробітній платі, ні про строки, порядок та розмір , в якому вона була виплачена позивачу в день його звільнення. Тому в цій частині вимоги є недоведеними. В зв'язку з цим не підлягають до задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Крім того, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період, більший шести місяців, прямо суперечать приписам закону і позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з даною вимогою. У судове засідання 16.01.2026 представник відповідача не з'явився, але скерував до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом установлено, що позивач приступив до виконання обов'язків директора ТОВ «Красногірське» 26.04.2006 року, що підтверджується копією наказу №1 від 26.04.2006 ( том 2, а.с.21).
Згідно копії трудової книжки встановлено, що позивач ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади директора ТОВ «Красногірське» на підставі п.1 ст.36 КЗпП за згодою сторін (т. 1 а.с. 5-6).
Також із копії наказу № 23 від 04.06.2020 встановлено, що позивача ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади директора ТОВ «Красногірське» на підставі п.1 ст.36 КЗпП за згодою сторін та доручено головному бухгалтеру здійснити розрахунок при звільненні в порядку ст. 47, 83, 116 КЗпП та видати ОСОБА_1 трудову книжку (т. 2 а.с. 24).
Згідно індивідуальних відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування вбачається, що ОСОБА_1 отримав у травні 2020 року дохід у сумі 31353,75 грн., а в червні 2020 року дохід у сумі 51301,11 грн. і з указаних сум були сплачені страхові внески (т. 1 а.с. 10-11).
28.05.2021 року адвокатом Костюковичем Ф.Ф. в інтересах ОСОБА_1 було направлено адвокатський запит на адресу ТОВ «Красногірське» з проханням надати довідки про заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1 (заборгованість по повному розрахунку на час звільнення) та інформацію щодо його середнього заробітку. (т. 1 а.с. 12).
Вказаний запит був отриманий відповідачем 03.06.2021, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення (т. 1 а.с. 13). Відповіді на даний запит матеріали справи не містять.
Із довідки №160 від 23.09.2021, виданої ТОВ «Красногірське», вбачається, що заборгованість по виплаті заробітної плати і розрахункових по ОСОБА_1 відсутні (т. 1 а.с. 32).
З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 28.09.2022 на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що в другому кварталі 2020 року позивач отримав загальну суму доходу 99669,26 грн., з якого також було утримано податки в сумі 17940, 47 грн. (т. 1. а.с. 89-90)
Подібні відомості надані також Державною податковою службою України на виконання ухвали суду від 14.11.2022 про витребування доказів (т. 1. а.с. 158).
Із наявних у матеріалах справи копій листів на ім'я ОСОБА_2 від 22.07.2020 та 21.08.2020 вбачається, що даними листами з Управління Держпраці повідомило заявника про те, що згідно ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.07.2020 №711/4512/20, оригінали кадрової і бухгалтерської документації ТОВ «Красногірське» вилучено. Посадові особи Держпраці мають право діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи викладене, у інспектора праці відсутні підстави вимагати від ТОВ «Красногірське» копії документів, оригінали яких вилучено (т. 1. а.с. 127-129).
На запит суду старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області підполковником поліції Л. Ніколенко надано відповіді листами від 04.09.2023 № 10371/24/16-2023 та від 20.12.2023 №14851/24/16-2023 в яких зазначено, що СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12020250000000184, внесеному до ЄРДР 04.06.2020, за ознаками кримінального правопорушення за ч.2 ст.191 КК України щодо розтрати та заволодіння протягом 2018-2019 років посадовими особами ТОВ «Красногірське» грошовими коштами та майном підприємства. В ході проведення досудового розслідування, 08.07.2020 на підставі ухвали слідчого судді від 01.07.2020 справа №711/4512/20, було проведено тимчасовий доступ до документів ТОВ «Красногірське» щодо проведення в період 2018-2019 років сільськогосподарських робіт на землях ФГ «Дружба-2015», списання в 2020 році транспортних засобів та групи основних засобів підприємства господарських відносин з ТОВ «Юнікорнс», СПД ОСОБА_3 , ФГ «Агрейн», ПП «Сфера-Дизель-С». Під час проведення зазначеного тимчасового доступу, кадрові документи, а саме : штатний розпис, посадові інструкції, трудові контракти та накази по підприємству, вилучалися в копіях. Розрахункові відомості нарахування заробітної плати та табелі обліку робочого часу не вилучалися. До вказаних листів були додані копія протоколу тимчасового доступу від 08.07.2020 та опису документів вилучених під час тимчасового доступу (т. 1. а.с. 173-175, 206-211).
Згідно довідки ТОВ «Красногірське» №5 від 12.02.2024 розмір заробітної плати ОСОБА_1 у квітні і травні 2020 року ймовірно становив по 17014,40 грн., в т.ч. (16800,00гн, посадовий оклад + 214,40 грн. індексація). Нарахована заробітна плата за квітень - травень 2020 року склала загальну суму 34028,80 грн. Розмір середнього заробітку за квітень-травень 2020 року становив 850,72 грн. (т. 1. а.с. 225).
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.05.2024 року було задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 та призначено судово-економічну експертизу. На вирішення експертизи були поставлені наступні питання:
1)Який середньоденний заробіток був у ОСОБА_1 ?
2)Чи підтверджується документально наявність заборгованості ТОВ «Красногірське» перед ОСОБА_1 по заробітній платі станом на день звільнення та на даний час, якщо підтверджується, то яка сума заборгованості і за який період?
3)Чи підтверджується документально наявність заборгованості ТОВ «Красногірське» перед ОСОБА_1 за невикористані відпустки, якщо підтверджується, то яка сума заборгованості?
4)Чи сплачені належні платежі до бюджету ТОВ «Красногірське» по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористані відпустки за ОСОБА_1 ?
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.07.2024 року відновлено провадження по справі та направлено запит до ТОВ «Красногірське» про витребування додаткових матеріалів, які були заявлені в клопотанні експертом.
05.08.2024 року на адресу суду надійшли додаткові матеріали, які витребовувалися експертом, а саме: копія наказу № 1 від 26.04.2006; копія протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Красногірське» від 25.04.2006; копія наказу № 23 від 04.06.2020; копія протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Красногірське» № 105 від 04.06.2020; копія наказу № 56 від 27.08.2018; копія наказу № 28 від 06.05.2020; копія протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Красногірське» № 104 від 30.04.2020; копія особової картки працівника від 26.04.2006; копія квитанції № 2 від 19.07.2020; копія звіту (форма № Д4) від 17.07.2020 з таблицею № 1 від 17.07.2020, з таблицею № 5 від 16.07.2020, з таблицею № 6 від 14.07.2020, з таблицею № 7 від 16.07.2020; копія квитанції № 2 від 03.08.2020; копія податкового розрахунку (форма № 1-ДФ) від 30.07.2020.
У судовому засіданні 05.08.2024 року ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області клопотання експерта було задоволено та направлено додаткові копії вказаних вище документів.
09.09.2024 року на адресу суду надійшло клопотання експерта Черкаського відділення КНІДСЕ МЮ України Наталії Барської про надання додаткових матеріалів, а саме: розрахунково-платіжних відомостей по працівнику Шестопалу ВП. (форми №П-6) або особового рахунку працівника за 2020 рік, ведення якого визначено наказом №489, або даних аналітичного обліку по рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», що ведуться в розрізі працівників, за 2020 рік, де відображено помісячне нарахування та виплата заробітної плати в розрізі виплат. У задоволенні даного клопотання експерта судом відмовлено та доручено проводити експертизу на наданими раніше матеріалами.
27.01.2025 року на адресу суду надійшов висновок експерта від 20.01.2025 №380/24-23/33/25-23 за результатами проведеної судово-економічної експертизи. У даному висновку надані відповіді на питання, поставлені в ухвалі суду та зазначено, що:
1. В ході проведення дослідження підтверджено, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 на дату звільнення з урахуванням того, що протягом травня 2020 року він не працював (перебував у відпустці) та був визначений за березень - квітень 2020 року виходячи із інформації з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, складав 810,21 грн. При цьому, в довідці №5 від 12.02.2021 року, виданої ТОВ «Красногірське» на виконання ухвали суду від 22.01.2024, зазначено, що розмір середнього заробітку за квітень-травень 2020 року становив 850,72 грн.
2. В ході дослідження не видається за можливе підтвердити документально наявність заборгованості ТОВ «Красногірське» перед ОСОБА_1 по заробітній платі станом на день звільнення та на даний час, так як відповідно до даних на дослідження документів не відображено заборгованість. Також, відповідно до наданих на дослідження документів неможливо підтвердити відсутність такої заборгованості.
3. Документально підтверджено, що на дату звільнення з ТОВ «Красногірське» ОСОБА_1 підлягала до виплати компенсація за невикористані 96 календарних днів відпустки. При цьому, документально підтвердити суму заборгованості по виплаті компенсації за невикористані 96 календарних днів відпустки не видається за можливе.
4. В ході дослідження документально не підтверджено сплату ТОВ «Красногірське» належних платежів по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористані відпустки за ОСОБА_1 . Лише згідно з інформацією Державної податкової служби України, викладеної в листі від 15.05.2023 № 6064/5/99-00-12-04-02-05 підтверджено, що станом на 09.05.2023 заборгованість по сплаті податку з доходів фізичних осіб по працівнику ОСОБА_1 відсутня.
Згідно наказу №56 від 27.08.2018 року, підписаного директором ОСОБА_1 , надана вказівка про виплату останньому компенсації за невикористану основну чергову відпустку за 96 календарних днів та додаткову відпустку 28 календарних днів згідно колективного договору за період роботи з 01.05.2012 року по 01.05.2016 року (т. 2 а.с. 27).
Згідно наказу №28 від 06.05.2020 року т.в.о. директора О.І. Полозової на підставі заяви ОСОБА_1 та рішення загальних зборів №104 від 30.04.2020 року ОСОБА_1 надано відпустку тривалістю 28 календарних днів за відпрацьований 2016 рік та доручено головному бухгалтеру здійснити нарахування та виплату відпускних (т. 2. а.с. 28).
Згідно особової картки працівника в розділі «відпустки» відсутні відомості щодо використання відпусток позивачем за період 2017-2020 роки (т. 2. а.с. 31-32).
Згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що позивачу було нараховано кошти за червень місяць 2020 року в сумі 49763,46грн., з яких було утримано єдиний внесок (т. 2 а.с. 34-46).
Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого ( сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ТОВ «Красногірське» (форма 1ДФ) вбачається, що ОСОБА_1 при звільненні 04.06.2020 року виплачено суму доходу в розмірі 99669,26 грн. та утримано податок у сумі 17940,47 грн. (т. 2. а.с. 48-52).
За приписами ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, в тому числі й виплатити грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної та додаткової відпустки, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 24 (ч.1) Закону України «Про відпустки» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом, якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Крім того, на підставі статті 2 Закону України "Про оплату праці" структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до та з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якої до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати), тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
У рішенні Конституційного Суду України у справі № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року встановлено, що положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116,117,237-1 цього кодексу необхідно розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів.
Зі змісту ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, вбачається, що відповідач має виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Отже, чинним законодавством встановлено чіткий порядок виплати заробітної плати та її складових, в тому числі проведення повного розрахунку із працівником який звільняється. Недотримання зазначених норм чинного законодавства роботодавцем створює відповідні наслідки для останнього.
Разом із тим, чинним законодавством не передбачено безумовного встановлення вини роботодавця, адже наявність порушення останнім визначених вище норм трудового законодавства має стверджуватись відповідними доказами, які мають бути достатніми для того, щоб прийти до переконання про наявність того чи іншого порушення та відповідно визначити для роботодавця правові наслідки такого порушення.
Зазначене перекликається із вимогами цивільного процесуального законодавства у якому одним із основних засад (принципів) є змагальність сторін.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та доказів на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач у своїй позовній заяві вказує, що йому при звільнені не виплачено компенсацію за невикористані відпустки в сумі 40059,59 грн.
Представник відповідача проти таких доводів заперечував, указуючи на їх необґрунтованість та відсутність у відповідача перед позивачем будь-якої заборгованості.
Оцінюючи наведені сторонами доводи суд ураховує, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності у відповідача перед позивачем будь-якої заборгованості.
Матеріали справи не містять доказів невиплати позивачу компенсації за невикористані відпустки та, відповідно, достовірності нарахованої позивачем суми такої компенсації. Зокрема, позивачем не було надано суду виписок з карткового рахунку на обгрунтування, того, що йому не були виплачені суми коштів, нарахованих відповідачем.
Фактично позивачем не був обгрунтований розрахунок суми заявленої позовної вимоги - заборгованості з виплати компенсації за невикористані відпустки.
Суд зважає на те, що позивач був директором підприємства-відповідача і нараховував собі заробітну плату та компенсацію за невикористані відпустки за минулі періоди, що стверджено дослідженими вище документами.
Також із досліджених вище доказів вбачається, що позивачу в місяць звільнення були виплачені грошові кошти. Однак доказів того, що вказані кошти не були компенсацією за відпустки, стороною позивача надано не було.
Висновком експертизи також не було надано чіткої відповіді про те, що позивачу не була виплачена компенсація за невикористані відпустки.
За відсутності вказаних вище даних суд не може здійснити перевірку правомірності нарахованого позивачем середнього заробітку.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на вищевикладені обставини, в суду відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості по компенсації за невикористані відпустки, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів суду про те, що при звільненні відповідач не провів із ним повний розрахунок.
З урахуванням вище викладеного, також не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення з відповідача середньоденного заробітку за час затримки виплати заробітної плати.
Отже, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.4, 10, 76, 81, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.Ю. Степченко
Повний текст рішення виготовлений 20 січня 2026 року.