Справа № 553/5465/25
Провадження № 2/553/692/2026
Іменем України
(заочне)
18.03.2026м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави у складі:
головуючої - судді Подмаркової Ю.М.,
за участі: секретаря судового засідання Макаренка Я.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
26.12.2025 представник ТОВ "СВЕА ФІНАНС" Паладич А.О. звернулася до суду із позовною заявою до відповідача з вимогами стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 3311122 від 04.12.2022 у розмірі 154922,00 грн та судові витрати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що 04.12.2022 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №3311122 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 20000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Кредит надається строком на 359 днів, стандартна процентна ставка становить 1,99% на день.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного банку України.
Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотними порушеннями умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
28.11.2023 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі договору факторингу №01.02-77/23 за плату відступило, а ТОВ "СВЕА ФІНАНС" набуло право грошової вимоги до відповідача.
Відповідно до додатку №1 (реєстру боржників) до договору факторингу №01.02-77/23 від 28.11.2023 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3311122 складає 154922,00 грн.
Відповідач належним чином не виконував своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, відсотків, в результаті чого станом на дату складання позовної заяви заборгованість становить 154922,00 грн, яка складається з заборгованості за сумою кредиту - 20000,00 грн; заборгованості по відсотках - 134922,00 грн; пеня, штраф - 0,00 грн, комісія - 0,00 грн.
У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вищезазначену заборгованість.
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 05.01.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.02.2026 о 08.45 годині.
16.02.2026 належним чином повідомлені учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, у зв'язку з чим судовий розгляд було відкладено.
18.03.2026 учасники справи повторно на судовий розгляд не з'явилися.
Представник позивача Паладич А.О. в позовній заяві просила розгляд справи провести без участі представника позивача, позов підтримує та просить його задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток за його зареєстрованим місцем проживання, проте, поштова кореспонденція повернулася без вручення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).
Відповідно до частини 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).
Таким чином, суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до положень пункту 4 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Судом встановлено, що 04.12.2022 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №3311122 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями.
Відповідно до п.1.2 Договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 20000,00 гривень. Строк кредиту 360 днів, згідно п.1.3 Договору.
Згідно п.1.4.1 договору, сторони погодили, що стандартна процента ставка становить 1,99% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.
Пунктом 1.5. Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.5.1. за стандартною ставкою 15598,54% річних.
Пунктом 1.6. Договору, визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 1.6.1.за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 163280,00 грн.
Кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту (п.2.1. договору).
Відповідач підписав вищезазначений електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Р462, цим самим погодився з умовами договору, що підтверджується п. 10 Договору.
Також, відповідачем електронним підписом було підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому погоджено наступні умови: сума кредиту: 20000,00 грн, строк кредитування: 360 днів, мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби, спосіб та строк надання кредиту: шляхом перерахування кредитодавцем грошових коштів за реквізитами платіжної картки, зазначеної споживачем, не пізніше трьох календарних днів від дати підписання договору, стандартна процентна ставка: 726,35% річних (або 1,99% в день), реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою: 15598,54% річних, тип процентної ставки: фіксована, орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за стандартною процентною ставкою за весь строк кредитування (тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі): 163280,00 грн.
Серед іншого, відповідачем також підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Р462 додаток №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3311122 у вигляді таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної процентної ставки за договором (Графік платежів). В вищевказаному додатку №1 зазначено, що якщо клієнтом не будуть виконані умови договору, розміри платежів, що зазначені в графіку платежів будуть перераховані за стандартною процентною ставкою, у звязку з чим загальна вартість кредиту складе 163280,00 грн.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування 05.12.2022 на картку № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту, в сумі 4000,00 грн, що підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК» від 04.03.2024 вих. №20240304-3895.
Із копії розрахунку заборгованості за договором №3311122 від 04.12.2022 судом встановлено, що станом на 28.11.2023 ОСОБА_1 має заборгованість в загальному розмірі 154922,00 грн, яка складається з 20000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 134922,00 грн - проценти за користування.
28.11.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу №01.02-77/23, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) фактору, а фактор набуває права вимоги клієнта за договорами та сплачує клієнту за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.
Відповідно до Реєстру боржників №1 до договору факторингу №01.02-77/23 від 28.11.2023 до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №3311122 від 04.12.2022 у загальному розмірі 154922,00 грн, яка складається з 20000,00 грн - сума основного боргу за кредитом, 134922,00 грн - сума нарахованих процентів.
З рішення єдиного учасника ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» №1 від 25.03.2024 змінено назву товариства на ТОВ «СВЕА ФІНАНС».
Згідно платіжної інструкції №9386 від 29.11.2023 ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перерахувало ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» оплату фінансування згідно договору факторингу №01.02-77/23 від 28.11.2023.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №01.02-77/23 від 28.11.2023 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором складала: 154922,00 грн,.
Відповідач ОСОБА_1 в порушення умов договору кредитні кошти не повернув, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором №3311122 від 04.12.2022 у розмірі 154922,00 грн.
Відповідно до частини 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За статтею 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем письмові докази свідчать, що 04.12.2022 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір №3311122 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано 20000,00 грн кредиту, який перераховано на платіжну картку № НОМЕР_1 , вказану відповідачем, зі сплатою відсотків. Згодом права вимоги за даним кредитним договором перейшло від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «СВЕА ФІНАНС».
Відповідач підписав вищезазначений електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, цим самим погодився з умовами кредитного договору, відповідно до ч.ч.6, 8 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
За змістом ч.13 ст.11 цього Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України.
Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Доказів, які б спростували цю заборгованість за кредитним договором, відповідачем не надано.
Таким чином, з відповідача на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС" підлягає стягненню заборгованість за сумою кредиту у розмірі 20000,00 грн та заборгованість по відсотках в розмірі 134922,00 грн, що разом становить 154922,00 грн.
Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов ТОВ «СВЕА ФІНАНС» задоволено повністю, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" заборгованість за договором №3311122 від 04.12.2022 в розмірі 154922 (сто п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн 00 коп., яка складається із заборгованості за сумою кредиту у розмірі 20000,00 грн, заборгованості по відсотках в розмірі 134922,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Подільським районним судом міста Полтави за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 18.03.2026.
Найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС", місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37616221;
відповідач - ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований таким, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Головуюча Ю.М. Подмаркова