Справа №534/3067/25
Провадження №1-кп/534/318/25
16 березня 2026 року м. Горішні Плавні
Колегія суддів Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 та суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , законних представників неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , представника неповнолітньої потерпілої адвоката ОСОБА_11
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Жовті Води Дніпропетровської області, не працюючої, заміжньої, маючої на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, у кримінальному провадженні за № 12025170520000402 від 12.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, ч.6 ст.153, ч.2, ч.3, ч.4 ст.301-1 КК України,
У провадженні Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, ч.6 ст.153, ч.2, ч.3, ч.4 ст.301-1 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявила клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В поданому клопотанні прокурор зазначає, що на даний час ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували на час застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати. Застосування стосовно неї більш м'яких запобіжних заходів не в змозі запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, а відтак просить продовжити обвинуваченій строк тримання під вартою на 60 днів.
Колегією суддів поставлено на обговорення питання щодо можливості визначення застави обвинуваченій ОСОБА_7 .
Прокурор ОСОБА_6 зазначив, що визначення застави є правом судом.
Обвинувачена ОСОБА_7 не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_8 підтримав позицію обвинуваченої, проте зазначив, що обвинувачена вже тривалий час знаходиться під вартою.
Представники неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12 - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтримали клопотання прокурора.
Представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_11 при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу поклалася на розсуд суду, проте зазначила, що при обранні останній іншого запобіжного заходу, обвинувачена має бути позбавлена можливості спілкуватися з потерпілою ОСОБА_12 .
Згідно з вимогами ч.1, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, крім того у відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченої, ступінь тяжкості інкримінованих їй кримінальних правопорушень та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі доведення винуватості, вік, соціальні зв'язки, майновий стан.
Колегія суддів вважає, що обставини, що були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не змінились. Колегія суддів враховує також тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , тому під тяжкістю можливого покарання обвинувачена може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того колегія суддів бере до уваги те, що ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді 15 років позбавлення волі або довічного позбавлення волі.
Також колегія суддів при розгляді клопотання прокурора враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченої під вартою.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_13 судом враховуються вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практика Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Разом з цим, відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
У відповідності до положень ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
В той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає п.3 ст.5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»).
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі «Вренчев проти Сербії» п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «S.B.C. v. the UK» п. п. 23-24).
Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, ст.183 КПК України, яка наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави, однак відповідно до вказаної статті зобов'язує суд визначити розмір застави застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому, суд вважає, з врахуванням обставин за можливе визначити підозрюваному заставу з покладенням на них обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, з метою запобігання встановленим ризикам.
Суд також враховує, позицію представника потерпілої адвоката ОСОБА_11 , яка не наполягала виключно на запобіжному заході у вигляді триманні під вартою, а покладалася на розсуд суду, лише зазначила, що при обранні обвинуваченій запобіжного заходу, обвинувачена має бути позбавлена можливості спілкуватися з потерпілою ОСОБА_12 .
Судом береться до уваги і твердження захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_8 щодо значного строку перебування під вартою ОСОБА_7 .
Крім того, на запитання колегії суддів прокурор наголошувала, що суд вправі не визначати обвинуваченій заставу у даному кримінально провадженні. Заборони не визначати заставу у суду не має.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, колегія суддів, вважає відповідно до ч.4 ст.182 КПК України доцільним визначити розмір застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи стосовно обвинуваченої альтернативний запобіжний захід у виді застави, колегія суддів вважає за необхідне покласти на обвинувачену наступні обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; прибувати до суду за першим викликом; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування з потерпілою ОСОБА_12 ; заборонити обвинуваченій ОСОБА_7 відвідувати місця проживання та перебування потерпілої ОСОБА_12 .
Керуючись ст.176-178, 182, 183, 194, 331 КПК України, колегія суддів
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Строк дії ухвали визначити до 14 травня 2026 року включно.
Визначити обвинуваченій ОСОБА_7 заставу у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 грн, яка може бути внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області (отримувач: ТУ ДСА України в Полтавській області, ЗКПО 26304855, р/р UA UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: ПІБ платника, призначення платежу, суд) обвинуваченим або заставодавцем, який зобов'язується надати суду документ, що це підтверджує.
У разі внесення застави у розмірі, визначеному ухвалою суду, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_7 з-під варти та повідомити про це Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області.
У разі внесення застави та звільнення обвинуваченої ОСОБА_7 з-під варти на неї покладаються строком до 14 травня 2026 року наступні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- прибувати до суду за першим викликом;
- носити електронний засіб контролю;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування з потерпілою ОСОБА_12 ;
- заборонити обвинуваченій ОСОБА_7 відвідувати місця проживання та перебування потерпілої ОСОБА_12 .
Роз'яснити особі, якою буде внесено заставу, що в разі невиконання обвинуваченою перелічених вище обов'язків, заставу буде звернуто в дохід держави.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)».
Копію ухвали вручити прокурорам, обвинуваченій ОСОБА_7 та її захиснику.
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
Повний текст ухвали оголошено в залі судових засідань Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області о 13 год 00 хв 19 березня 2026 року.