вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/128/26
381/7327/25
Заочне Рішення
Іменем України
18 березня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Погребняк О.О., розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Встановив:
У грудні 2025 року представником товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ-КАПІТАЛ» (далі, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ-КАПІТАЛ», позивач) з використанням системи «Електронний суд» подано позов до Фастівського міськрайонного суду Київської області про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 20 497,58 гривень з ОСОБА_1 (далі, відповідачка).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.12.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»), як кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальницею, було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4230023, відповідно до якого остання отримала кредитні кошти у сумі 1 000 гривень із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами, зі строком кредитування до 360 днів.
Також, 30.12.2023 між сторонами спору в аналогічний спосіб було укладено додатковий договір до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4230023 від 19.12.2023 та, відповідно, надано в борг на умовах строкового платного володіння і подальшого повернення грошові кошти у сумі 1 500 гривень.
Загальна сума кредиту становить 2 500 гривень.
Однак, в подальшому позичальниця своїх обов'язків щодо повернення коштів не виконала та не сплачувала відсотки за користування кредитами, передбачені договорами.
В подальшому, відбулась заміна сторони кредитора в кредитному зобов'язанні внаслідок укладення договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» таТОВ «ФК «ФІНТРАСТ-КАПІТАЛ» (попередня назва ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА»).
Після відступлення права вимоги за вказаним вище правочином, право вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4230023 від 19.12.2023 та додатковим договором від 30.12.2023 перейшло до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ-КАПІТАЛ» і останнє, як новий кредитор, може вимагати стягнення з позичальниці заборгованості в примусовому порядку.
Згідно тверджень позивача, станом на дату подання позову, загальний розмір заборгованості за договором № 4230023 від 19.12.2023 та додатковим договором від 30.12.2023 становить 20 497,58 гривень та включає: заборгованість за тілом кредиту - 2 499,97 гривень,заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором - 14 935,11 гривень, заборгованість за процентами нарахованими ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ-КАПІТАЛ» за 49 календарних днів - 3 062,50 гривні.
Зазначені вище суми позивач просить стягнути з відповідачки в примусовому порядку, а також стягнути з відповідачки понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 гривні, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 гривень.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24.02.2026 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін спору, клопотання представника позивача задоволено та витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію: щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 19.12.2023, 30.12.2023 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у сумі 1 000 грн. та 1 500 грн., за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ".
На виконання ухвали суду про витребування доказів, витребувані докази не були надані АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
В судове засідання представник позивача не з'явився, був повідомленим належним чином про час і дату проведення судового засідання, в прохальній частині позову просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечував (а. с. 25).
Відповідачка, будучи повідомленою належним чином про час і дату проведення судового засідання, не з'явилась, подала заяву про визнання позову та проведення судового засіданні без її участі. Позовні вимоги визнала.
В силу приписів статті 223 ЦПК України, неявка зазначених осіб не перешкоджає проведенню судового розгляду.
З урахуванням викладеного, керуючись приписами статті 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи та ухвалює заочне рішення.
У зв'язку із нявкою учасників судового розгляду, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Ознайомившись зі змістом позову та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.
Зокрема, судом встановлено, що 19 грудня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладеного договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4230023, з додатками № 1, 2 (а. с. 149-158, 158 зворот, 159).
Відповідно до пункту 1.2, 1.3. 1.4.1 договору, відповідачка отримала кредит у сумі 1 000 гривень, строком на 360 днів, в якому періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів, стандартна процентна ставка - 2,5 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту.
Договір підписаний позичальницею з використанням електронного підпису.
Також, 30.12.2023 між сторонами спору укладено додатковий договір до договору № 4230023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.12.2023, з додатком № 1 (а. с. 139-140, 141).
Відповідно до пункту 1.2, 1.3. 1.4.1 договору, відповідачка отримала додатковий кредит у сумі 1 500 гривень, строком на 360 днів, в якому періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів, стандартна процентна ставка - 185 627,51 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту.
Додатковий договір також підписаний позичальницею з використанням електронного підпису.
Отже, загальна сума кредиту становить 2 500 гривень.
Перерахування грошових коштів у сумі 1 000 гривень та 1 500 гривень відповідачці, як позичальниці, підтверджується копіями листів ТОВ «ПЕЙТЕК Україна», ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (а. с. 137, 138).
Згідно з розрахунками заборгованості за договором № 4230023 від 19.12.2023 тадодатковим договором від 30.12.2023, загальний розмір заборгованості за договорами становить 20 497,58 гривень та включає: заборгованість за тілом кредиту - 2 499,97 гривень,заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором - 14 935,11 гривень, заборгованість за процентами нарахованими ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ-КАПІТАЛ» за 49 календарних днів - 3 062,50 гривні (а. с. 118-129, 133-133 зворот).
25 жовтня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ-КАПІТАЛ» укладеного договір факторингу № 25/10/2024, згідно з умовами якого позивачу, як новому кредитору, передано право вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4230023 від 19.12.2023 та додатковим договором до договору № 4230023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30.12.2023, укладеними з відповідачкою (а. с.85-102).
Факт передачі права вимоги за договором № 4230023 від 19.12.2023 та додаткового договору до договору № 4230023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30.12.2023 підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 25/10/2024 від 25 жовтня 2024 року (а. с. 135-136).
Відповідачка заперечень щодо укладення кредитного договору та додаткового договору не надала, обставин щодо отримання грошових коштів в борг визнала, розрахунки заборгованості не спростувала.
Також відповідачкою не подано заперечень щодо чинності зазначеного вище договору відступлення прав вимоги та переходу права вимоги до позивача, як нового кредитора.
З урахування встановлених вище обставин, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні правові норми.
Так, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.
При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.
Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру.
Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.
Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно приписів частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно приписів частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.
При цьому,необхідною умовою для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.
Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно приписів частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно приписів частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зміст наведених правових норм свідчить про те, що договір є підставою для виникнення прав та обов'язків, правомірність договору, як двостороннього правочину презюмується, а заміна сторони договору може бути здійснена внаслідок відступлення права вимоги, в тому числі під час укладення договору факторингу.
З урахування встановлених обставин справи та наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ-КАПІТАЛ», як до нового кредитора, перейшли права та обов'язки у зобов'язанні, що існує в межах кредитного договору та додаткового договору і позивач має достатні підстави для стягнення на його користь заборгованості за кредитними договорами.
При цьому, суд погоджується з доводами позивача про необхідність стягнення на його користь з відповідачки заборгованості за тілом кредиту згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви.
Суд, перевіривши зазначений розрахунок суми боргу за тілом кредиту, прийшов до висновку про його правильність, при цьому врахувавши, що відповідачка доказів повного чи часткового погашення заборгованості за тілом кредиту не надала, а навпаки, подала заяву про визнання позову.
Також, суд погоджується з необхідністю стягнення процентів за користування кредитом за весь період строку кредитування - 360 днів. В даному випадку заміна сторони в зобов'язальному правовідношенні не змінює його умов та, відповідно, не припиняє права позивача, як нового кредитора, нараховувати проценти за користування коштами.
Однак, суд вважає, що наведений в розрахунку заборгованості розмір процентів є завищеним.
Так, Законом України № 3498-ІХ внесені редакційні зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, до частини 5 статті 8 цього Закону.
Згідно частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Однак, згідно пункту 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Оскільки Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 року до 21.04.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 2,5 %, в період часу з 22.04.2024 року до 19.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 1,5 %, а з 20.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 1 %.
Тому, розмір процентної вставки, що застосовується в період дії кредитного договору № 4420838, не може перевищувати максимального розміру денної процентної ставки для відповідного періоду нарахування.
Так, в період часу з 19 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року проценти нараховуються за ставкою, визначеною договором в межах максимального розміру денної процентної вставки для цього періоду 3 249 гривень згідно із розрахунком, долученим до справи (а. с. 122).
З 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року проценти нараховуються у сумі 4 500 гривень (2 500 гривень х 1,5 % х 120 днів).
З 20 серпня 2024 року до 25 жовтня 2024 року проценти нараховуються у сумі 1 675 гривень (2 500 гривень х 1 % х 67 днів).
Таким чином, загальний розмір нарахованих процентів становить - 9 424 гривні (3 249 гривень + 4 500 гривень + 1 675 гривень).
Правова позиція щодо обмеження розміру нарахування процентів максимальним розміром денної процентної ставки для відповідного періоду в договорах, укладених ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» висловлена в Постанові Київського апеляційного суду від 06 березня 2026 року по справі № 375/1924/25.
Тому, на користь позивача з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за договором № 4230023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.12.2023 та додатковим договором від 30.12.2023 до договору № 4230023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.12.2023 у сумі 11 923,97 гривні, що складається з заборгованості у сумі 2 499,97 гривень - основного боргу, 9 424 гривні - заборгованості за процентами.
Далі, позивачем заявлені до стягнення з відповідачки грошових коштів у сумі 10 000 гривень, як компенсація витрат на правничу допомогу.
Обставини щодо надання правничої допомоги та розміру підтверджуються договором про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, актом № 12909 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04 грудня 2024 року, ордером, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю (а. с. 30-32, 134, 104, 55).
Оцінюючи наявність фактичних та правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Враховуючи складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг, факт часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідачки на користь позивача 4 000 гривень.
Далі, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачки на користь позивача понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги були задоволені на 58 %, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 1 404,99 гривні, як компенсація сплаченого судового збору за подання позовної заяви.
Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -
Ухвалив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ-КАПІТАЛ» грошові кошти у сумі 11 923,97 гривень, як заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4230023 від 19 грудня 2023 року та заборгованість за додатковим договором від 30 грудня 2023 року до договору № 4230023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.12.2023, що складається з заборгованості у сумі 2 499,97 гривень - основного боргу, 9 424 гривні - заборгованості за процентами.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ-КАПІТАЛ» 4 000 гривень, як компенсацію витрат позивача за надання професійної правничої допомоги.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ-КАПІТАЛ» 1 404,99 гривні, як компенсацію сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Самуха В.О.