справа № 278/3388/25
19 березня 2026 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Анастасії Юзюк, розглянув цивільну справу за заявою органу опіки та піклування Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - служба у справах дітей Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
І. СУТЬ СПРАВИ
Орган опіки та піклування Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (далі - орган опіки та піклування) звернувся з позовом до ОСОБА_1 й ОСОБА_2 у якому, з урахуванням уточнених вимог, просив позбавити батьківських прав останніх відносно їх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з відповідачів аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частин від усіх видів заробітку (доходів) відповідачів, але не менше 50% для дитини відповідного віку.
У обґрунтування заявленого орган опіки та піклування повідомив, що ОСОБА_4 народився у липні 2024 року і з січня 2025 року перебуває на обліку в службі у справах дітей Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, як дитина, яка потрапила у складенні життєві обставини через відсутність належного матеріального забезпечення з боку батьків. Зокрема, низьке матеріальне забезпечення хлопчика призвело до того, що він почав постійно втрачати масу тіла.
Задля покращення життєвих обставин у сім'ї ОСОБА_4 працівниками Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» вживався ряд заходів, які не призвели до бажаного результату, оскільки матеріально-побутове становище сім'ї хлопчика не покращилося. У зв'язку з викладеними обставинами, а також зважаючи на відповідні заяви батьків хлопчика, ОСОБА_4 органом опіки та піклування був направлений до закладу охорони здоров'я у якому стан хлопчика значно поліпшився. Однак, за час лікування хлопчика його батьки ОСОБА_1 й ОСОБА_2 жодного разу не відвідали дитину та не поцікавилися станом його здоров'я, а також не проявили батьківських почуттів до останнього.
Ураховуючи зазначене, орган опіки та піклування задля забезпечення якнайкращих інтересів дитини уважає за необхідне позбавити ОСОБА_1 й ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_4 та стягнути з останніх аліменти на утримання хлопчика.
ІІ. ПРОЦЕДУРА СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Ухвалою суду від 08 серпня 2025 року в цій справі відкрито загальне позовне провадження.
ОСОБА_1 , у свою чергу, скерував на адресу суду відзив на позовну заяву в якій заперечив проти вимог органу опіки та піклування у повному обсязі. У обґрунтування своєї позиції останній зазначив, що він в міру своїх можливостей та стану здоров'я докладав усіх зусиль щодо належного матеріального забезпечення сина, а також його стану здоров'я. Однак, відповідач звернув увагу на те, що він має захворювання у вигляді легкої розумової відсталості у ступені вираженої стабільності з легко вираженою емоційно-вольовою нестійкістю по психастенічноюму типу через це йому важко працевлаштуватися. Разом із тим, відповідач наголосив, що після відібрання ОСОБА_4 він став на шлях виправлення і вживає заходів щодо поліпшення своїх житловим умов. Окрім цього, ОСОБА_1 зауважив, що він також позитивно характеризується за місцем свого проживання.
Від відповідачки ОСОБА_2 до суду також надійшов відзив на позовну заяву в якому вона повністю заперечила позовні вимоги органу опіки та піклування. Свою позицію відповідачка обґрунтувала тим, що органі опіки та піклування не вжив усіх залежних від нього заходів щодо прищеплення ОСОБА_2 усіх необхідних навичок з приводу належного догляду за дитиною, а також не з'ясовано інформації щодо психоемоційного стану відповідачки після пологів.
У ході судового розгляду справи представник позивача ОСОБА_5 , а також представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підтримали позовні вимоги органу опіки та піклування з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач ОСОБА_1 і його представник адвокат Павлова Д.Д., а також відповідачка ОСОБА_2 проти позовних вимог заперечили з підстав, викладених у їх відзивах на позовну заяву.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
25 липня 2024 року народився ОСОБА_3 батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 7, 12).
Відповідно до довідки психолога відділення з соціальної роботи ОСОБА_8 від 29 січня 2025 року ОСОБА_2 залишила свою новонароджену дитину в пологовому будинку, але через кілька днів повернулася та забрала сина. Помешкання, у якому проживає ОСОБА_2 зі своїм сином ОСОБА_4 , перебуває в аварійному та занедбаному стані. Психолог також зазначає, що ОСОБА_2 не може доглядати за дитиною без сторонньої допомоги і остання має нестабільний психоемоційний стан, оскільки під час відвідування психологу доводилося стабілізувати останню. Окремо ОСОБА_9 звернула увагу на те, що 21 січня 2025 року ОСОБА_2 відмовилася від Святослава вдруге, а також потребує повного обстеження у спеціалізованому медичному закладі із подальшим лікуванням у стаціонарних умовах (а.с. 173-174).
Із соціальної картки ОСОБА_2 вбачається, що вона отримувала соціальні послуги, як особа, яка постраждала від психологічного насильства ОСОБА_1 (а.с. 178).
30 січня 2025 року директором Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області Мельником О. у листі № 26 зазначено, що 21 січня 2025 року мобільною бригадою вказаної комунальної установи здійснено виїзд та надано послугу екстрено-кризового втручання в сім'ю ОСОБА_2 . У ході виїзду бригадою встановлено, що у помешканні ОСОБА_2 було брудно і темно, в кімнатах стояв неприємний запах, а постіль мала сіро-чорний відтінок. На кухні було також брудно і продукти харчування для дитини були відсутні. У кімнаті, де проживає ОСОБА_10 наявне ліжечко для дитини та всі необхідні речі для новонародженого. На неодноразові зауваження привести у відповідний стан житлові умови для дитини сім'я будь-яких кроків не робить. Також, працівниками установи виявлено, що 21 січня 2025 року вночі ОСОБА_11 у стані алкогольного сп'яніння у ході суперечки вигнав ОСОБА_12 з дому, після чого вона пішла до своєї матері, а новонароджену дитину лишила у будинку ОСОБА_13 . По приїзду працівників установи встановлено, що дитину годувала та доглядала дружина брата ОСОБА_13 . Окрім цього, ОСОБА_2 у ході спілкування з працівниками комунальної установи повідомила, що від дитини вона відмовляється, а їхати в притулок для постраждалих від домашнього насильства або в лікарню для обстеження стану здоров'я дитини не хоче. Після ряду провдених заходів (спонукання до створення безпечних та комфортних умов для дитини, бесід з набуття батьківських навичок, дотримання прави особистої гігієни та гігієни немовля, соціально психологічного консультування, кризового консультування) з ОСОБА_12 встановлено, що вона не спроможна виконувати свої батьківські обов'язки належним чином. Також ОСОБА_14 повідомлено, що неповнолітнього ОСОБА_3 вилучено із сім'ї до Комунального некомерційного підприємства «Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня» Житомирської обласної ради і наголошено на тому, що зазначені фактори можуть негативно вплинути на стан здоров'я дитини є небезпечними для його подальшого розвитку та життя (а.с. 184-185).
У листі № 73 від 15 квітня 2025 року заступник директора Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області Мудренок Н. повідомила, що з 24 вересня 2024 року сім'я ОСОБА_2 знаходиться під соціальним супроводом вказаної комунальної установи як сім'я, що потрапила у складні життєві обставини й упродовж перебування на обліку ОСОБА_2 отримала комплекс соціальних послуг, а також останній було наголошено на необхідність вжиття заходів для приведення у належний санітарний стан її помешкання, забезпечення повноцінним харчуванням її дитини й дотримання особистої гігієни. Водночас, такі вимоги комунальної установи залишилися без належного реагування з боку ОСОБА_2 і вона не може доглядати за дитиною без сторонньої допомоги. Поміж іншого, заступником директора зазначеної комунальної установи вказано на те, що ОСОБА_2 має нестабільний психоемоційний стан і працівникам установи доводилося її стабілізувати. Окремо ОСОБА_15 зауважила, що зрушень у виконанні своїх материнських обов'язків у ОСОБА_2 не відбулося (а.с. 20).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 13 травня 2025 року, що складений представниками служби у справах дітей Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, вбачається, що у помешканні ОСОБА_1 умови проживання незадовільні. Так, у одній із кімнат облаштовано для дитини ліжечко та є дитячий одяг. Сама кімната чиста, але у ній прохолодно. Решта кімнат будинку брудні та потребують ремонту. За наслідками відвідування сім'ї ОСОБА_1 працівниками служби у справах дітей проведена роз'яснювальна робота щодо необхідності створення умов проживання та належного догляду за дитиною (а.с. 19).
28 травня 2025 року рішенням Іршанської селищної ради Коростенського району Житомирської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштовано до сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_16 (а.с. 75).
03 липня 2025 року рішенням виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області № 1392 затверджений висновок згідно з яким орган опіки та піклування уважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15-18).
Допитані у ході судового розгляду справи свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 показали, що у помешканні відповідачів створені усі умови для проживання ОСОБА_4 . Зокрема, ОСОБА_17 зазначила, що у будинку є усі необхіднім продукти харчування, зокрема, м'ясо та сало. Також, за словами свідків, холодильник у будинку ОСОБА_1 не працює, їжа зберігається у прохолодному місці. Окрім цього, свідок ОСОБА_18 повідомив, що він разом з ОСОБА_1 у червні 2025 року їздив відвідати ОСОБА_4 у його патронатній родині.
Свідок ОСОБА_19 , як староста Вертокиївського старостинського округу Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, повідомила, що на відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неодноразово надходили скарги про те, що ОСОБА_1 ображає та б'є ОСОБА_2 , а остання допустила у помешканні антисанітарію, відсутність продуктів харчування та одягу для дитини. Окрім цього, відповідачі ніде не працюють та не мають коштів на утримання та виховання сого сина.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
Стаття 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У ст. 51 Конституцій України зазначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Приписи ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» вказують на те, що виховання у сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 150 СК України.
Зокрема, ч. 2 ст. 150 СК України передбачає, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Норма ч. 1 ст. 155 СК України вказує на те, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема: ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
За правилами ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до її повноліття (ст. 180 СК України).
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 1, 3 ст. 181 СК України).
При визначенні розміру аліментів суд, враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ст. 191 ЦПК).
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року по справі № 459/3411/18 виснувано, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
Також Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.
Подібні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23.
У рішенні від 10 вересня 2019 року по справі «Strand Lobben and others v. Norway» ЄСПЛ підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване ст. 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, ст. 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів установлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які залежно від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього випливає, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім'ї.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).
Також у рішенні від 16 липня 2015 року по справі «Мамчур проти України» ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів і залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ
Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані наведені правовідносини, а також зважаючи на судову практику з приводу врегулювання подібних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Як встановлено у ході розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, з вересня 2024 року сім'я відповідачів знаходилася під соціальним супроводом, як така, що потрапила у складні життєві обставини.
Водночас, із матеріалів справи та показів свідка ОСОБА_19 вбачається, що складні життєві обставини у родині ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є доволі затяжними, однак попри намагання соціальних служб й органу опіки та піклування покращити такі обставини, відповідачі не вживають жодних дій задля зміни фактичних обставин у їх сім'ї.
Зокрема, з серпня 2025 року (місяця початку розгляду судом цієї справи) по березень 2026 року (місяця ухвалення рішення в цій справі) жоден з відповідачів не працевлаштувався, за умови, що останні знали про те, що ОСОБА_4 відібраний у них, зокрема, через відсутність у останніх грошових коштів на його утримання. Посилання ОСОБА_1 на наявність у нього ряду хвороб, які унеможливлюють його працевлаштуватися, суд до уваги не бере, оскільки у матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача протипоказань до праці або ж обмеження його працездатності.
Окрім цього, судом звернено увагу й на те, що відповідачами не вжито заходів до покращення їх житлово-побутових умов, оскільки у помешканні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 брудно, відсутні необхідні продукти харчування, а сам будинок потребує ремонту.
Така поведінка відповідачів, на переконання суду, свідчить про безвідповідальне ставлення останніх до своїх батьківських обов'язків та їх неможливість забезпечити базові потреби дитини у харчуванні, лікуванні та одязі.
Також суд звертає увагу на те, що у ході розгляду справи встановлено наявність доволі напруженої ситуації у родині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки працівники соціальних служб у своїх листах та довідках, а також свідок ОСОБА_19 звертали увагу на те, що відповідачі конфліктують між собою, застосовуючи фізичне насилля одне до одного. На переконання суду, такі взаємовідносини у сім'ї відповідачів є доволі шкідливими для психологічного добробуту дитини, оскільки не забезпечують хлопчику безпечне, спокійне та стійке середовище.
Окрім цього, суд також приймає до уваги й неодноразову відмову ОСОБА_2 від свого малолітнього сина та її нестабільний психоемоційний стан.
Відтак, з огляду на усе вищевикладене, суд переконаний, що якнайкращим інтересам ОСОБА_4 , наразі, відповідатиме позбавлення відповідачів батьківських прав, оскільки останні не здатні забезпечити хлопчику належні умови для його проживання, харчування та лікування, а також забезпечити всебічний і гармонійний розвиток дитини.
Також, зважаючи на положення ст. 166 СК України, суд, приймаючи рішення про позбавлення батьківських прав, уважає наявними підстави й для задоволення позову і в частині стягнення аліментів.
VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання позову про захист прав малолітньої особи, що подано органом опіки та піклування, від сплати якого відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений при зверненні до суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , код платника податків НОМЕР_2 ) батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягувати щомісячно з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх його видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь законного представника дитини. Стягнення аліментів починати з 07 липня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх її видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь законного представника дитини. Стягнення аліментів починати з 07 липня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 19 березня 2026 року.
Суддя Віктор Мокрецький