Справа № 161/2560/26
Провадження № 2/161/3029/26
18 березня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Черняка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -
03.03.2026 року на адресу суду надійшов вказаний позов.
В обґрунтування вимог позивач вказує, що 15.09.2025 року він отримав на руки від заступника начальника Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління МЮ Бондарука П.В. разом з постановою про відкриття виконавчого провадження № 79012616 від 05.09.2025 року постанову за справою про адміністративне правопорушення № 2013 від 02.07.2025 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП. Рішенням суду від 01.12.2025 року було частково задоволено його позов, постанову № 2013 від 02.07.2025 року скасовано. Внаслідок вказаних дій ІНФОРМАЦІЯ_3 зазнав моральної шкоди. Позивач має на утриманні малолітню дитину та дружину. Однак, замість здійснення догляду за ними, він був змушений витрачати свій час на звернення до органів виконавчої служби, адвоката та суду. Під час подій, щодо оскарження постанови його намагались безпідставно мобілізувати, дружина хвилювалась, це не давала їй спокою. Внаслідок пережитого стресу вона потрапила до лікарні.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідачів 150000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою суду від 04.02.2026 року позов було залишено без руху.
Ухвалою суду від 09.02.2026 року у справі було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачам будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз'яснено право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.
02.03.2026 року на адресу суду надійшов відзив Державної казначейської служби України (далі - відповідач 2). В якому представник відповідача 2 заперечує вимоги позивача. Вказує, що позов не обґрунтовано належним чином. ІНФОРМАЦІЯ_2 є неналежним відповідачем. Крім того, позивачем обрано неналежний спосіб захисту.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 (відповідача 1) у відзиві від 09.03.2026 року зазначив, що постанова № 2013 від 02.07.2025 року було складена щодо позивача, оскільки він порушив вимоги законодавства та вчасно не оновив свої облікові дані в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (уточнення даних відбулось лише 29.09.2024 року). Рішенням суду від 01.12.2025 року судом було відмовлено в частині вимог щодо визнання постанови протиправною. Жодних дій, що мали на меті мобілізацію позивача та призов його на військову службу відповідачем 1 не вчинялось. Підставою для скасування постанови стало порушення процедури накладення стягнення. Позивач був притягнутий до відповідальності за проступок, який дійсно вчинив. Причинно-наслідковий зв'язок між діями ІНФОРМАЦІЯ_3 не доведено. Позов є безпідставним та не підлягає до задоволення.
11.03.2026 року на адресу суду надійшла відповідь сторони позивача на відзиви, якій представник ОСОБА_1 повторно заперечила доводи сторони відповідача.
Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступний висновків.
Предметом розгляду є питання стягнення з відповідача моральної шкоди на користь позивача.
Судом встановлено, що у провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебувала адміністративна справа № 161/19863/25.
Рішенням суду від 01.12.2025 року позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною та скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення від 02.07.2025 року № 2013 було задоволено частково: постанову № 2013 за справою про адміністративне правопорушення від 02.07.2025 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП скасовано, провадження у вказаній справі закрито. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.11-19).
З тексту рішення вбачається, що постанова від 02.07.2025 року № 2013 була складена на позивача у зв'язку з тим, що він «вчасно не оновив свої облікові дані у терміни визначені законодавством, а саме у період з 18.05.2024 по 17.07.2024, чим порушив норми п.п. 10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487» (зі змісту відзиву відповідача 1 слідує, що дані були уточнені позивачем 29.09.2024 року, зі змісту рішення суду та витягу з мобільного застосунку «Резерв +» щодо ОСОБА_1 , вбачається, що уточнення даних відбулось 28.01.2025 року (а.с.24).
Зі змісту рішення слідує, що «позивачем у строк з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року проігнороване виконання обов'язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, отже ОСОБА_1 порушив вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо уточнення протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом 3633-ІХ своїх персональні дані через ЦНАП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у ТЦК та СП. Документів, які підтверджують, що ОСОБА_1 уточнив (оновив) свої персональні дані в інший спосіб та в строк, зазначений в Законі №3633-ІХ, позивач не надав».
В тож же час, підставою для скасування постанови від 02.07.2025 року № 2013, стало порушення процедури накладення адміністративного стягнення, а саме «оскільки у межах розгляду справи не було складено протокол», а також «відповідачем залишено поза увагою обов'язок повідомлення позивача про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення».
Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України в ід 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч.3 ст.12, та 81 ЦПК України.
Суд зауважує, що у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням особи до адміністративної відповідальності, встановлення протиправного характеру дій посадових осіб, які склали протокол про адміністративне правопорушення, не може оцінюватись як преюдиційний факт завдання моральної шкоди особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, і як наявність причинно-наслідкового зв'язку між цими обставинами.
Разом з тим, у разі закриття судом справи про адміністративне правопорушення з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення, відшкодування шкоди особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, здійснюється на загальних підставах, передбачених ст.1174 ЦК України, а положення ст.1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не є застосовними (п.103 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №335/6977/22).
Позивач в обґрунтування моральної шкоди в позовній заяві зазначив, що він був позбавлений можливості доглядати за дружиною та дитиною, оскільки тривалий час займався процедурою оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазнав душевних страждань та хвилювань. Крім того, наголошує на погіршенні стану здоров'я дружини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 з 15.01.2024 року (а.с.20).
Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.21).
Дружина позивача ОСОБА_3 з 01.11.2024 року є інвалідом І-Б групи (дата чергового переогляду 08.11.2025 року (а.с.31), термін дії пенсійного посвідчення до 31.10.2024 року (а.с.23).
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.07.2025 року №5738 ОСОБА_1 було продовжено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.11 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 01.12.2025 року.
Суд зауважує, що постанову щодо позивача винесено відповідачем 1 02.07.2025 року, рішення про її скасування ухвалено судом 01.12.2025 року.
Справа №161/19863/25 розглянута суддею без виклику сторін в порядку спрощеного провадження, відтак, затрат часу щодо участі позивача в судовому засіданні не було.
Відсутність складу адміністративного правопорушення у діях позивача встановлена судом за результатами оцінки всіх доказів у справі, що у свою чергу не доводить очевидної протиправності дій посадових осіб під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Рішенням суду від 01.12.2025 року не встановлено того, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення дії суб'єктів владних повноважень були протиправними.
З медичної документації, долученої позивачем до матеріалів позову, вбачається, що ОСОБА_3 має діагноз «цукровий діабет типу 2 з діабетичною нефропатією» (а.с.26), особа хворіє з 31.05.2021 року після перенесеного ішемічного інсульту в басейні лівої ЗМА, періодично проходить лікування.
Зі змісту позову слідує, що факт оновлення облікових даних поза межами встановленого законодавством строку позивачем не заперечується.
Суд зауважує, що достатніх доказів наявності причино-наслідкового зв'язку між діями відповідача 1 щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за невчасне оновлення даних та наслідками у формі погіршення стану здоров'я його дружини матеріали справи не містять.
Фактів погіршення стану здоров'я самого позивача судом не встановлено.
Відтак, вина відповідача в заподіяні моральної шкоди позивачу належним чином не доведена, наведені позивачем доводи щодо спричинення йому моральної шкоди ґрунтуються виключно на припущеннях без доказового підтвердження їх дійсності.
Саме по собі зазначення у позові про відшкодування моральної шкоди, без доведення факту заподіяння моральної шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та душевними стражданнями позивача, не може бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.
Отже, враховуючи відсутність факту порушення відповідачем прав позивача в межах заявлених ним позовних вимог, а також беручи до уваги відсутність доказів наявності всіх складових, які є підставою для відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Згідно положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у позові, судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 43, 49, 76-83, 89, 128, 141, 247, 258-259, 263-265, 272-273, 280-284, 351-355 ЦПК України, ст. ст. 23, 1166,1167 ЦК України, -
У задоволені позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 19 березня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк