Справа № 161/5804/26
Провадження № 1-кс/161/1979/26
про часткове задоволення клопотання про арешт майна
м. Луцьк 18 березня 2026 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_3 , старшого слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 про арешт майна,
Старший слідчий відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна (перелік якого зазначено у клопотанні), вилученого 13.03.2026 в ході обшуку будинку та прибудинкових споруд за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_5 .
Клопотання мотивує тим, що у провадженні СУ ГУНП у Волинській областіперебуває кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені 20.10.2025 до ЄРДР за №12025030000000754 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Під час проведення обшуку 13.03.2026 було вилучене майно, яке постановою старшого слідчого від 13.03.2026 визнано речовими доказами.
Оскільки вказане майно, на думку слідчого та прокурора, має важливе значення у вказаному кримінальному провадженні, з метою його дослідження органом досудового розслідування, та в зв'язку з тим, що воно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, тому звернулися з даним клопотанням до суду.
Прокурор та слідчий, кожен зокрема, в судовому засіданні подане клопотання підтримали повністю та просили задовольнити.
Власник майна заперечувала щодо поданого клопотання, просила відмовити у його задоволенні, оскільки жодних неправомірній вона не вчиняла, мобільний телефон та ноутбук містить інформацію, яка їй необхідна в процесу виконання своєї трудової діяльності (працює директором школи).
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши додані докази, заслухавши думку учасників, суд приходить до висновку, що клопотання слідчого про арешт даного майна слід частково задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч.2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами, згідно з ст.98 КПК України, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів клопотання вбачається, що майно було вилучено під час проведення обшуку 13.03.2026, клопотання скеровано до суду 14.03.2026, що стверджується копією поштового конверту, а тому суд вважає, що строки його подачі слідчим, відповідно до ч.5 ст.171 КПК України, дотримано.
Зважаючи, що стороною кримінального провадження доведено наявність підстав для арешту записника з чорновими записами, який потребує подальшого дослідження, оскільки, як вбачається з пояснень слідчого попередньо, під час його огляду встановлено, що у ньому міститься інформація про грошові кошти та певну документацію (зміст яких наразі ще повністю не досліджений), його вилучення ніяким чином не вплине на нормальну робочу діяльність його власника, тому на нього слід накласти арешт, з забороною користування та розпорядження.
Щодо мобільного телефону марки iPhone 16 Pro Max, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з SIM-карткою № НОМЕР_3 , що належний ОСОБА_5 , яка є не службовою особою Смідинської сільської ради (а кримінальне провадження здійснюється щодо службових осіб Смідинської сільської ради, зокрема), то наявна на ньому інформація, зважаючи на термін його вилучення, добровільне надання власником відповідних паролів доступу, про що вона ствердила в судовому засіданні і проти чого не заперечувала сторона обвинувачення, мала бути досліджена та скопійована без його вилучення; даних про необхідність проведення експертного дослідження суду не надано, оскільки дані про наявність у ньому інформації, що потребує подальшого дослідження у клопотанні - відсутні та під час судового розгляду суду не надані, одне лише твердження прокурора про можливість її призначення не може слугувати підставою для арешту майна особи, яка у даному провадженні виступає у процесуальному статусі свідка; даний телефон не отриманий у результаті вчинення кримінального правопорушення, не є засобом або знаряддям його вчинення, він необхідний власнику для роботи, оскільки остання працює директором школи, тому, відповідно до ч.2 ст.168 КПК України, він не підлягає вилученню.
Одночасно, зважаючи на проведення НСРД у даному провадженні, в тому числі щодо ОСОБА_5 , на які посилається прокурор, для підтвердження або ж спростування наявності переписок, що можуть мати значення для досудового розслідування, а також, враховуючи, що він визнаний речовим доказом у справі, тому на нього слід накласти арешт в частині заборони ним розпоряджатись.
Окрім того, слідчий суддя не вбачає підстав для накладення арешту на Ноутбук MacBook Air, срібного кольору, серійний номер XG6RGF0XKO, оскільки під час надання дозволу на проведення обшуку, суд, враховуючи вимоги ч.2 ст.168 КПК України, надає дозвіл на отримання електронних копій документів з даних носіїв; при цьому, дані про наявність на ньому інформації, що має значення речових доказів, - відсутні та суду не надавались, постанова слідчого про визнання його речовим доказом винесена формально, тому ні матеріали клопотання, ні поясненнями слідчого, прокурора не доведено, що він має значення речових доказів у даному провадженні, як і те, що його надання разом з інформацією, що на ньому міститься є необхідною умовою проведення експертного дослідження.
Щодо мисливської рушниці ТОЗ-34Р, №28985, 12 калібру, яка поміщена до спеціальної сумки, скріпленої биркою NPP-0215126 та дозволу на зброю № НОМЕР_4 , який поміщено до сейф-пакету NPU 5786080, то дані речі не мають жодного доказового значення у кримінальному провадженні, яке здійснюється за ст.364 ч.2 КК України, 246 ч.1 КК України; за відсутності дозволу на зброю - вона вважається майном, що вилучене законом з обігу, однак кримінальне провадження за ст.263 КК України не здійснюється, а тому вона не може бути речовим доказом у іншому провадженні; а при порушенні законодавства щодо продовження строків дозволу, на яке посилається сторона обвинувачення, законом передбачена адміністративна, а не кримінальна відповідальність.
Оскільки у клопотанні не доведено, що вказане майно використовувалось у протиправній діяльності, в зв'язку з чим може мати значення речового доказу у даному провадженні, а тому накладення арешту буде порушувати законні права власника, яка є свідком у даному провадженні, на мирне володіння майном, що суперечить чинному законодавству, а також практиці ЄСПЛ (Рішення «Смирнов проти України»), згідно яких при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи.
У зв'язку з викладеним, клопотання слідчого у цій частині до задоволення не підлягає.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
На підставі викладеного, керуючись ст.170-173 КПК України, суд,
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене 13.03.2026 в ході проведення обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_5 , а саме: записника з чорновими записами, який поміщено до паперового конверту, який упаковано та скріплено биркою NPP-0215127.
Заборонити користуватись та розпоряджатись майном, на яке накладено арешт.
Накласти арешт на майно, вилучене 13.03.2026 в ході проведення обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_5 , а саме:
- мобільний телефон марки iPhone 16 Pro Max, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з SIM-карткою № НОМЕР_3 , належний ОСОБА_5 .
Заборонити розпоряджатись майном, на яке накладено арешт.
В частині задоволення клопотання про арешт ноутбука MacBook Air, срібного кольору, серійний номер XG6RGF0XKO; мисливської рушниці ТОЗ-34Р, №28985, 12 калібру, яка поміщена до спеціальної сумки, скріпленої биркою NPP-0215126 та дозволу на зброю № НОМЕР_4 , який поміщено до сейф-пакету NPU 5786080 - відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
На підставі ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1