Справа № 161/5593/26
Провадження № 1-кс/161/1924/26
про відмову в задоволенні клопотання
м. Луцьк 18 березня 2026 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 , дізнавача СД Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , представників власника майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши клопотання дізнавача СД Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про арешт майна,
Дізнавач СД Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 звернулася до суду з клопотанням про арешт майна, вилученого 10.03.2026 в ході проведення огляду місця події за географічними координатами 50.744509,25.338061 по вул.Глушець у м.Луцьку у гр. ОСОБА_8 , зокрема: транспортного засобу марки «BMW» моделі «4281» тимчасовий номерний знак НОМЕР_1 VIN-код - НОМЕР_2 чорного кольору та ключів до нього; акту огляду транспортного засобу №8905/26/000525 від 10.03.2026; договору купівлі-продажу транспортного засобу №DT-0002087 від 10.03.2026; акту приймання передачі №DT-0002087; акту технічного стану транспортного засобу №8905/26/1/000539 від 10.03.2026, з забороною користування, відчуження та розпорядження.
Клопотання мотивує тим, що у провадженні СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській областіперебуває кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені 11.03.2026 до ЄРДР за №12026035580000134 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України.
Під час проведення огляду місця події 10.03.2026 було вилучене майно, яке постановою дізнавача від 11.03.2026 визнано речовими доказами, оскільки воно є предметом вчинення кримінального правопорушення та зберігає на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.
Оскільки вказане майно, на думку слідчого та прокурора, має важливе значення у вказаному кримінальному провадженні, з метою його дослідження органом досудового розслідування, та в зв'язку з тим, що він відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, тому звернулися з даним клопотанням до суду.
Дізнавач та прокурор, кожен зокрема, в судовому засіданні подане клопотання підтримали та просили задовольнити.
Представники власника майна в судовому засіданні заперечували щодо поданого клопотання.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши додані докази, заслухавши думку учасників, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним, а втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Так, у даному кримінальному провадженні повідомлення про підозру жодній особі не здійснено, у протоколі огляду місця події, проведеного за участю експерта-криміналіста ОСОБА_9 , відсутня будь-яка інформація з приводу наявності ознак можливої заміни або ж підробки агрегатів, в тому числі ідентифікаційного номера транспортного засобу, наявні документи, які підтверджують законність його придбання; натомість посилання у витягу ЄРДР, інших документах даного провадження про вилучення автомобіля на підставі добровільної згоди власника не підтверджене, оскільки така відсутня у матеріалах, наданих суду, представники власника майна, допущені судом, зазначили, що автомобіль було зупинено безпідставно, а їх сина, незважаючи на наявну до кінця квітня відстрочку, було затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи наведене, слідчий суддя не вбачає підстав для накладення арешту на транспортний засіб марки «BMW» моделі «4281» тимчасовий номерний знак НОМЕР_1 VIN-код - НОМЕР_2 чорного кольору та ключі до нього; акт огляду транспортного засобу №8905/26/000525 від 10.03.2026; договір купівлі-продажу транспортного засобу №DT-0002087 від 10.03.2026; акт приймання передачі №DT-0002087; акт технічного стану транспортного засобу №8905/26/1/000539 від 10.03.2026, оскільки матеріалами клопотання, кримінального провадження в цілому, не доведено, що вказане майно має або ж може мати значення речового доказу у даному провадженні, в зв'язку з чим клопотання до задоволення не підлягає.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
На підставі викладеного, керуючись ст.170-173 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання дізнавача СД Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про арешт майна - відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1