Справа № 161/25362/25
Провадження № 2/161/243/26
16 березня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді - Пахолюка А.М.,
при секретарі - Корнійчук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.
Свої вимоги, обґрунтовує тим, що з 03 жовтия 2017 року він перебував у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, однак, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 вересня 2019 року шлюб між ними було розірвано.
Під час перебування в шлюбі у сторін народилася дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно судового наказу Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 161/3250/25 віл 19 лютого 2025 року судом вирішено стягувати з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти па утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 лютого 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Зазначає, що в даний час у нього змінились обставини таким чином, що він не в змозі сплачувати аліменти на утримання дитини у вказаному розмірі, оскільки, з 02 жовтня 2020 року він перебував у іншому зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 . За час перебування в шлюбі у них народилася дитина - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на утриманні позивача. Спільне життя між мною та ОСОБА_6 не склалося, тому вона звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу. А тому на утриманні позивача фактично перебувають дві дитини - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Відтак, вважає, що у зв'язку зі зміною його сімейного стану, наявні підстави для зменшення розміру стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Просить суд, враховуючи уточнені позовні вимоги, зменшити розмір аліментів, які з нього стягуються на користь відповідача на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки на 1/8 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.12.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнала, та зазначила, що позивачем у позові не наведено жодних вагомих підстав для зменшення розміру аліментів, зокрема, у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дитину від іншого шлюбу без підтвердження погіршення його матеріального становища, то зменшення розміру аліментів не буде спрямовано на належне забезпечення прав дитини ОСОБА_3 та суперечитиме його інтересам. Крім того, зазначає, що на її утриманні також перебуває дитина, яка народжена в іншому шлюбі - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак вона продовжує нести військову службу в лавах ЗСУ та робити усе можливе для належного матеріального забезпечення в рівній мірі обох дітей. Просить відмовити в задоволенні позову.
До початку судового засідання позивач подав суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач до початку судового засідання також подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності осіб, що не з'явилися по наявним матеріалам справи.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що згідно судового наказу Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 161/3250/25 віл 19 лютого 2025 року судом вирішено стягувати з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти па утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 лютого 2025 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 8).
Із відповіді ВДВС у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 27.11.2025 року № 170980 вбачається, що на примусовому виконанні у Відділі перебуває судовий наказ № 161/3250/25 від 20.02.2025 року, виданий Луцьким міськрайонний судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заборгованість зі сплати аліментів станом на 30.09.2025 року відсутня (а.с.7).
Із матеріалів справи вбачається, що 02.10.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (після укладання шлюбу ОСОБА_6 ), було зареєстровано шлюб (а.с. 5), однак рішенням Луцького міськрайонного суду у Волинській області від 15.12.2025 року шлюб між ними розірвано (а.с.49-51).
У даному шлюбі в позивача та ОСОБА_6 народилася дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що з укладенням іншого шлюбу та наявністю на його утриманні ще однієї дитини, його сімейний стан, у порівнянні з його сімейним станом на момент ухвалення рішення суду про стягнення аліментів, суттєво змінився, що є підставою для зменшення розміру аліментів.
Однак, суд не погоджується з такими доводами позивача, виходячи з наступного.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний стан та на його утриманні знаходиться ще одна дитина.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається із матеріалів справи, судовим наказом Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.02.2025 року у справі №161/3250/25, встановлений розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, та є безспірним згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України, а його зменшення у зв'язку з тим, що у позивача змінився сімейний стан, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суперечитиме його інтересам.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду № 554/3355/20 від 09.09.2021 року.
Відтак, суд вважає, що у даному випадку зміна сімейного стану, не доводить погіршення матеріального стану позивача, а тому не може бути підставою для зменшення розміру аліментів на утримання дитини та буде суперечити її інтересам.
Будь-яких інших доказів на підтвердження погіршення матеріального стану, позивачем суду не надано.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, слід відмовити, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а наявність дитини у іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 28, 76, 81, 89, 133-142, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 141, 150, 180, 181, 182, 192 Сімейного кодексу України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 17 березня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк