Справа №2-773/2011
Провадження №4-с/155/1/26
19.03.2026 м.Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Сметани В.М.,
при секретарі судових засідань - Воронюк Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність виконуючого обов'язки начальника Горохівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо незняття арешту та зобов'язання зняти арешт з рухомого та нерухомого майна, стягувач: ПАТ КБ "Надра", боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
До Горохівського районного суду Волинської області 03 березня 2026 року надійшла вищезазначена скарга.
Скаргу обґрунтовує, що рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 15 листопада 2011 року, стягнуто солідарно з неї та ОСОБА_2 в користь ПАТ «КБ Надра» кошти в розмірі 19384,14 гривень. На виконання даного рішення було відкрите виконавче провадження №35633470.
Вказує, що ОСОБА_2 погасила заборгованість в 2014 році і виконавче провадження закінчене через фактичне повне виконання.
Також, зазначає, що в лютому 2026 року вона звернулася до Горохівського ВДВС з метою отримання інформації про наявність (відсутність) щодо неї виконавчих проваджень та заборгованості, а також зняття відповідних арештів. Дізналася, що станом на 25 лютого 2026 року щодо неї виконавчих проваджень не існує, однак за даними РВ ДВС наявний не знятий арешт нерухомого майна, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 0720888600:02:001:0487, який виник 26 грудня 2012 року і обтяжувачем є Горохівський відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області. Також їй повідомили, що самого виконавчого провадження на даний час не існує (знищено по закінченню строку зберігання), а тому зняти арешт не в змозі.
Враховуючи вищенаведене, просить визнати протиправною бездіяльність виконуючого обов'язки начальника Горохівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України, що полягає у не знятті арешту з належного їй майна як боржника, накладеного у виконавчому провадженні №35633470 та зобов'язати виконуючого обов'язки начальника Горохівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України Стаднік Юлію Олександрівну зняти арешт із належного їй рухомого та нерухомого майна, яке накладене в рамках виконавчого провадження №35633470, а саме реєстраційний номер обтяження:13444840, дата та час державної реєстрації від 26 грудня 2012 року 18:1:23, об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 35633470, виданий 12 грудня 2012 року, видавник: відділ державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції Грибок Н.А; обтяжував: відділ державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції.
Ухвалою суді Горохівського районного суду Волинської області від 03 березня 2026 року прийнято скаргу до провадження, призначено судове засідання.
Представник скаржника в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд скарги у його відсутності, вимоги викладені в скарзі підтримує та просить задовольнити.
Боржник, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, причини неявки суд не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду скарги.
Представник стягувача в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Представник Горохівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції не з'явився, причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, суд приходить до переконання, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.447 ЦПК України, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ст. 447-1 ЦПК України).
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За нормою ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Судом встановлено, що згідно інформації, яка зазначена в довідці №1846 від 25 лютого 2026 року, виданої в.о. начальника Горохівського відділу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Стаднік Юлією, станом на 16 грудня 2025 року, виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 відсутні. Згідно витягу Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 26 грудня 2012 року накладено арешт на все майно по виконавчому провадженню №3563470, згідно виконавчого листа виданого Горохівським районним судом від 15 грудня 2012 року № 2-273, про стягнення боргу з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Надра» в сумі 19481,66 гривень. Також, 26 грудня 2025 року накладено арешт на все майно боржника, 27 березня 2023 року виконавче провадження було повернуто стягувану згідно п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження». Станом на 16 грудня 2025 року, виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Надра» боргу в сумі 19481,66 гривень повторно до відділу не надходили та на виконанні не перебувають. Зняти вищевказаний арешт не можливо (а.с.8).
Як вбачається з копії спецрозділу виконавчого провадження від 02 грудня 2025 року, стан виконавчого провадження № 35564276, відкритого на підставі виконавчого листа №2-773 від 15 жовтня 2012 року, виданого Горохівським районним судом Волинської області, в якому зазначений боржник ОСОБА_2 , стягувач ПАТ «Банк Надра» сума грошових коштів, яка підлягає стягненню за виконавчим документом в розмірі 19541,06 гривень - завершено, оскільки було виконано рішення суду (а.с.9, 10).
Відповідно до інформації, яка зазначена в копії спец розділу виконавчого провадження, сформованого 02 грудня 2025 року, на підставі виконавчого листа виданого Горохівським районним судом Волинської області №2-773 від 15 жовтня 2012 року, 12 грудня 2012 року було відкрито виконавче провадження, де боржником зазначається ОСОБА_1 , стягувачем ПАТ КБ «Надра», сума грошових коштів, яка підлягає стягненню за виконавчим документом становить 19481,66 гривень. Проте, 27 березня 2013 року, на підставі того, що майна, яке належить боржнику на праві приватної власності і на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу не виявлено, було повернуто виконавчий документ стягувану (а.с.11, 12).
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майн, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №452918471, сформованого 20 листопада 2025 року, власником земельної ділянки з кадастровим номером 0720888600:02:001:0487, площею 3.6998 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є ОСОБА_1 . Також, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №35633470 від 12 грудня 2012 року, виданої старшим державним відділу виконавцем виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції Грибок Н.А. 26 грудня 2012 року зареєстровано ти обтяження, як арешт нерухомого майна, об'єкт обтяження: невизначене майн, все нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 (а.с.13).
Згідно із положеннями частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до положень частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов'язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Водночас у разі повного виконання виконавчого документа підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Судом встановлено, що в Горохівському РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-773 від 15 жовтня 2012 року, відносно ОСОБА_2 , в якому постановою від 28 січня 2014 року було закінчено виконавче провадження на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (станом на дату вчинення виконавчий дій), виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Крім того, в Горохівському РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-773 від 15 жовтня 2012 року, відносно ОСОБА_1 , в якому постановою від 28 січня 2014 року було повернуто виконавчий документ стягувану на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» (станом на дату вчинення виконавчих дій), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем
накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
За таких обставин суд вважає доцільним зняти арешт, накладений на нерухоме майно, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.
Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 2/0301/806/11, зазначив, що аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню. Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв'язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу. Верховний Суд зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. При цьому суд апеляційної інстанції підставно врахував те, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Крім того, слід зауважити, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 1 статті 316 ЦК України, передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Стаття 179 ЦК України, визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За таких обставин, враховуючи відсутність виконавчого провадження, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, суд визнає бездіяльність виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна скаржника, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За приписами ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вказаних обставин, з урахуванням встановлених обставин у справі, дослідивши та оцінивши усі надані до суду докази, суд дійшов висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Горохівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо незняття арешту та зобов'язання зняти арешт з рухомого та нерухомого майна, стягувач: ПАТ КБ "Надра", боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 12, 13, 18, 247, 258-261, 268, 353, 354, 4471, 450, 451 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Горохівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України, що полягає у не знятті арешту з належного ОСОБА_1 майна як боржника, накладеного у виконавчому провадженні №35633470.
Зобов'язати Горохівський відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України зняти арешт із належного ОСОБА_1 рухомого та нерухомого майна, яке накладене в рамках виконавчого провадження №35633470, а саме реєстраційний номер обтяження:13444840, дата та час державної реєстрації від 26 грудня 2012 року 18:1:23, об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 35633470, виданий 12 грудня 2012 року, видавник: відділ державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції Грибок Н.А; обтяжував: відділ державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції.
Ухвала суду може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали виготовлено 19 березня 2026 року.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області В.М. Сметана