Справа №155/409/26
Провадження №2-з/155/3/26
про відмову у забезпеченні позову
18.03.2026 м.Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в особі головуючого судді Сметани В.М., розглянувши у судовому засіданні заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Бідюк Тетяни В'ячеславівни про забезпечення позову в цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бідюк Тетяни В'ячеславівни до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: служба у справах дітей виконавчого комітету Мар'янівської селищної ради, Перший відділ Луцького РТЦК та СПР (м.Горохів), про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітніх дітей
Представник позивача 17 березня 2026 року звернувся до суду з позовом до відповідача про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітніх дітей.
Разом з тим 17 березня 2026 року, представником позивача подано заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що 18 червня 2000 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилися двійнята: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Вказує, що 31 січня 2025 року, ОСОБА_2 виїхала за межі України, і як стало відомо позивачу пізніше, переїхала на постійне місце проживання до російської федерації, на підтвердження чого надала позивачу копію посвідки на проживання іноземного громадянина, та вказала, що наміру повертатися в Україну та займатися дітьми у неї немає.
Зазначає, що рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 16 червня 2025 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Крім того, рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 02 жовтня 2025 року стягнуто з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дітей.
Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 усвідомлював, що будучи чоловіком призовного віку він має оформити відстрочку задля можливості подальшого виховання дітей, а тому займався збором документів та 29 січня 2026 року звернувся до Горохівського районного суду Волинської області із заявою про встановлення факту, що він самостійно виховує та утримує дітей без участі матері. Проте, 05 березня 2026 року ухвалою Горохівського районного суду Волинської області заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду у зв'язку із наявністю спору про право та роз'яснено право звернутися до суду в порядку позовного провадження.
В подальшому ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 видало повістку №6770501, за якою останній має з'явитися до зазначеного РТЦК на 16 березня 2026 року 10 годину 00 хвилин.
Враховуючи зазначене, що існує ризик, що діти, в разі призову ОСОБА_1 , будуть поміщені у притулок або центр соціально-психологічної реабілітації, діти лишаться без батьківського піклування та перейдуть під опіку держави, а також, зважаючи, що раніше діти були покинуті матір'ю, то такі можливі події у їхньому житті завдадуть їм непоправних страждань.
На підставі вищезазначеного, просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 (Горохів) призивати ОСОБА_1 на військову службу до завершення розгляду Горохівським районним судом Волинської області даної справи.
Ознайомившись з заявою, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч. 1ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечено: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно ч.2 ст.150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 149 ЦПК України.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі, із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам особи, яка звернулася до суду, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Забезпечення цивільного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення цивільної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 висновку, позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ЦПК України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
З урахуванням викладеного, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду. Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значних зусиль для відновлення прав позивача.
У заяві про забезпечення позову представник позивача просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 (Горохів) призивати ОСОБА_5 , до завершення розгляду вищезазначеної цивільної справи.
Так, представником позивача в обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що невжиття заходів забезпечення ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки якщо мобілізаційні заходи щодо позивача будуть завершені, то неповнолітніх дітей можуть лишитися без батьківського піклування та перейдуть під опіку держави.
Крім того, представник позивача стверджує, що на утриманні позивача знаходяться двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з пунктом 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування). Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» та цим Порядком.
Підстави для надання відстрочки військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Між тим, з долучених до матеріалів справи додатків не встановлено підстав, які б свідчили, що невжиття судом таких заходів створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду даної справи.
На момент розгляду заяви про забезпечення позову у суду відсутні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вирішення даного питання повинно розглядатись у порядку адміністративного судочинства відповідним адміністративним судом.
Суд звертає увагу, що обставини правомірності/протиправності відмови в задоволенні заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідженні усіх доказів, наданих як позивачем, так і відповідачем у цій справі в порядку адміністративного судочинства.
Тобто, суд не вправі вирішувати поставлене в заяві про забезпечення позову питання, оскільки це є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на стадії судового процесу в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, враховуючи специфіку військової служби та умови воєнного стану, введеного на всій території України, мотиви, наведені представником заявника у заяві про забезпечення позову, не свідчать про реальний характер загрози правам та законним інтересам позивача до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлюють настання внаслідок невжиття таких заходів обставин, які б переважали пов'язані із цим наслідки, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд, -
У задоволені заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Бідюк Тетяни В'ячеславівни про забезпечення позову в цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бідюк Тетяни В'ячеславівни до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: служба у справах дітей виконавчого комітету Мар'янівської селищної ради, Перший відділ Луцького РТЦК та СПР (м.Горохів), про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітніх дітей - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала в повному обсязі складена 18 березня 2026 року.
Cуддя Горохівського районного суду
Волинської області В.М. Сметана