36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
23.12.2010р. Справа № 14/219
за позовом Диканського споживчого товариства, вул. Куйбишева, 2, смт. Диканька, Полтавська область, 38500
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 38500
про стягнення 5074,27 гривень
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
Секретар судового засідання Жадан Т.С.
Представники:
від позивача: представник не з'явився (повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання)
від відповідача: ОСОБА_1 -СПД
СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 5074,27 гривень за договором здачі в операційну оренду основних засобів від 26.12.2007 року, із яких основний борг - 4795,00 гривень та пеня - 279,27 гривень.
В судовому засіданні 23.12.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України (а. с. 73). Повне рішення складене згідно із вимогами ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 29.12.2010 р.
25.11.2010 року за вхідним №14352 д канцелярії суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому борг визнає повністю (а.с.48). Суд поданий відзив прийняв, розглянув його по суті та після ознайомлення з ним представника позивача залучив до матеріалів справи.
25.11.2010 року за вхідним № 14353д (канцелярії суду) повноважений представник позивача Безрук Ж.С. подав клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових документів, а саме: довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1Серія НОМЕР_2(а.с.50); витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Диканське споживче товариство, смт.Диканька Серія АГ № 437981 (а.с.51). Суд подані документи прийняв, розглянув по суті та після ознайомлення з ними представника відповідача залучив до матеріалів справи.
25.11.2010 року в судовому засідання оголошувалась перерва, для надання можливості сторонам самостійно врегулювати предмет спору та подати письмові докази по суті позовних вимог.(а.с.57)
Після оголошеної перерви відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив. На підставі вище викладеного розгляд справи було відкладено.
21.12.2010 року за вхідним № 15755д(канцелярії суду) голова правління Диканського споживчого товариства, О.І.Ганзя подав заяву про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням юрисконсульта підприємства на стаціонарному лікуванні. Суд подану заяву прийняв, розглянув по суті та відхилив, оскільки стаття 80 ЦК України передбачає, що саме юридичні особи, а не окремі її працівники, наділяються цивільною правоздатністю та дієздатністю. Згідно зі статтею 92 ЦК України від імені юридичної особи діють органи, які створені та функціонують у встановленому законодавством порядку.(а.с.64)
Таким чином, неможливість явки в судове засідання окремого працівника юридичної особи не може слугувати підставою для відкладення розгляду справи.
Крім того, сторона не обмежена колом осіб, які мають право представляти її інтереси.
23.12.2010 року за вхідним №15930д (канцелярії суду) відповідач суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 подала заяву, в якій суму боргу визнає повністю і просить суд винести рішення про стягнення боргу з рострочкою його виконання до травня 2011 року з врахуванням сімейних обставин( смерть батька згідно свідоцтва Серія НОМЕР_3,(а.с.66) смерть матері згідно свідоцтва Серія НОМЕР_4(а.с.67) та операція дитини ОСОБА_4 згідно довідки № 6 від 15.12.2010 року(а.с.68).
Суд подану заяву прийняв, розглянув по суті та задовольнив, враховуючи сімейний стан відповідача, та залучив її разом з додатками до матеріалів справи.
З огляду на вищевикладене, та достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані докази, на які Позивач посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що 26 грудня 2007 року між приватним підприємством ОСОБА_1 (надалі -Відповідач, Орендар) та Диканським споживчим товариством, смт. Диканька (надалі - Позивач, Орендодавець) було укладено договір здачі в оперативну оренду основних засобів (надалі - Догор, а.с.34). Згідно п.1.1. Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове користування приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_1 загальною площею 60,0 кв.м. (надалі - Приміщення що орендується), яке на підставі свідоцтва на право власності №43 від 25.01.2002 року (а.с.33 ) належало Диканському споживчому товариству.
Відповідно п.3.3. Договору, передача приміщення та майна що орендується здійснювалась за актом здачі-приймання (а.с.36а), підписання якого свідчить про фактичну передачу таких оренду.
Згідно п.4.1. Договору термін оренди складав 2 роки 11 місяців з моменту прийняття приміщення, що орендується, за актом здачі-приймання, з 01.01.2007 року по 01.12.2010 року, а в частині обовязків по розрахунку у разі не виконання їх Орендарем та нанесені збитки Орендодавцю - до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків.
Відповідно п.5.1.Договору розмір орендної плати складав 600,00 гривень на місяць (оренда приміщення, оренда обладнання, послуги). Внаслідок підвищення рівня інфляції на підставі п.5.3. Договору орендна плата на протязі двох років змінювалася, про що маються відповідні додаткові угоди: №01/2008 від 29.12.2008 року,(а.с.37) №01/2009 від 31.03.2009 року (а.с.38).
До 01.10.2009 року орендна плата Відповідачем сплачувалася вчасно, без затримок, жодних претензій до її сплати Відповідачем у Позивача не було.
Однак, починаючи з 01.10.2009 року Відповідач в порушення норм п.5.2., 7.1. п.п.2 Договору не сплачував нараховану орендну плату.
Позивача звертався до Відповідача листом (вих. №57 від30.12.2009p.) (а.с.39), №23 від 02.04.2010 р,(а.с.40) та №26 від 02.06.2010р. (а.с.41) щодо погашення заборгованості.
02.06.2010 року Позивач отримав письмове пояснення Відповідача (а.с.41) з зобов'язанням погасити орендну плату до 05.06.2010 року частково та до 08.06.2010 року в повному обсязі.
02 липня 2010 року Відповідачем було частково погашено суму заборгованості в розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень
09 липня 2010 року Відповідачем було подано заяву (а.с.42) до Позивача з проханням розірвати Договір, відповідно його було розірвано 12 липня 2010 року.
13 липня 2010 року Відповідач особисто з'явився до Позивача з письмовою розпискою (а.с.43), відповідно якої зобов'язувався погасити заборгованість до 30 липня 2010 року в розмірі 2400,00 (дві тисячі чотириста) гривень, до 30 серпня 2010 року в розмірі 2395,00 (дві тисячі триста дев'яносто п'ять) гривень.
Станом на 12.07.2010 року (на момент розірвання Договору) заборгованість з орендної плати відповідача перед позивачем складає 4795,00 гривень, та нарахована пеня відповідно до п.9.1 Договору складає 279,27 грн.(а.с.4), загальна сума заборгованості становить 5074,27 (п'ять тисяч сімдесят чотири) гривні 27 копійок, що підтверджується розрахунком по заборгованості (додаток №14).
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Частиною1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Статтею 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно із ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 9.1. Договору, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті за кожен день прострочення. Позивачем Відповідачу нарахована пеня в сумі 279,27 гривень. Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, суд встановив що, вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами і доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутністю -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь суму боргу в розмірі 4795,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором пеню в розмірі 279,27 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Враховуючи викладене, дослідивши та оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача , а також подані ним додаткові докази, всебічно повно та об'єктивно за своїм внутрішнім переконанням оцінивши всі обставин справи в їх сукупності, керуючись статтями 3,4, 41-43,45- 47, 18,19,21-22, 32, 34 , 36, 38, 43, 44, 45, 49, 69, 74, 75,77, 811, 82, 82-1, 83-85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті , суд -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (АДРЕСА_1, 38500) на користь Диканського споживчого товариства,ідентифікаційний код 04652840 (вул. Куйбишева, 2, смт. Диканька, Полтавська область, 38500 ; р/р 26005520060 в АБ "Полтава -банк" МФО 331489) борг - 4795,00 гривень , пеню - 279,27 гривень, держане мито 102 грн., інформаційно технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн., з рострочкою виконання до травня місяця 2011 року.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 29.12.2010р.
СУДДЯ Іваницький О.Т.