36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
21.12.2010р. Справа №14/224
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 38624
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Святослав", с. Макарцівка, Полтавський район, Полтавська область, 38000; фактичне місцезнаходження: Котелевський р-н, с.Ковалеве, 38624
про стягнення 52140,97 гривень
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
секретар судового засідання Жадан Т.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2- Суб'єкт підприємницької діяльності
ОСОБА_3 дов.№ 19 від 01.07.2010 року
від відповідача: Нескородь В.М. дов.б/н від 01.12.2010 року
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором № 20/07-09 від 20.07.2009 року про надання послуг в сумі 52140,97 грн., із яких основний борг- 46320,00 грн., інфляційні витрати - 4427,56 грн., 3% річних - 1393,41 грн.
Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує, вважає їх підтвердженими належними по справі доказами та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги визнає частково, посилаючись на погашення заборгованість в розмірі 92 000,00 грн. На виконання вимог п. 4 ухвали суду від 05.11.2010 року про порушення провадження у справі відповідачем надані відзив на позовну заяву та докази сплати заборгованості в розмірі 92 000,00 грн. (канцелярії суду вх.15777д від 21.12.2010р.).
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників позивача та відповідача, суд встановив, що
20 липня 2009р. між Суб"єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 ( далі - СПД ОСОБА_1, Позивач) та Приватним сількогосподарським підприємством "Святослав" (далі - ПСП "Святослав", Відповідач) укладено договір на надання послуг №20/07-09 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору ПСП "Святослав" доручає, а СПД ОСОБА_1 приймає на себе виконання робіт по збору ранніх зернових культур на площах Відповідача за ціною 290 грн. за га. Відповідач зобов"язується прийняти роботу та оплатити її на умовах визначених цим Договором. По закінченню робіт підписується АКТ здачі-приймання робіт представниками сторін і є підставою для проведення розрахунків про фактичні обсяги роботи (п.2.2 Договору).
Між Сторонами 10 серпня 2009р. підписано Акт виконаних робіт, про те що СПД ОСОБА_1 виконав роботу по збору зернових на площах ПСП "Святослав" на суму 118 320,00 грн.
Пунктом 4.1 Договору встановлено що, ПСП "Святослав" розраховується за фактично виконані обсягим роботи розцінками на послуги на момент виконання умов цього Договору шляхом перерахування платіжним дорученням коштів через установу банку на рахунок Позивача. Розрахунки на виконані роботи вважаються завершеними при умові сплати їх вартості. Відповідно до п.3.2.3. Договору ПСП "Святослав" зобов"язується розраховуватися у повному обсязі за виконані роботи протягом 5 банківських днів після підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт.
В ході розгляду справи судом встановлено що, 20 грудня 2010р. між сторонами Договору проведено звірку взаєморозрахунків, відповідно до якої Позивачем сплачена заборгованість за виконані роботи в розмірі 92 000,00 грн. Відповідачем у відзиві на позов від 21.12.2010р. (канцеляції суду вх.15777д від 21.12.2010р.) позовні вимоги в розмірі 26 000,00 грн. визнаються та на підтвердження сплати заборгованості в розмірі 92 000,00 грн. надані платіжні доручення.
Позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог від 21.12.2010р.( канцелярії суду вх.15794д від 21.12.2010р.), в якій він просить суд стягнути з Відповідача 26 320,00 грн. основного боргу та нараховані, за неналежне виконання договірних зобов"язань 3% річних в розмірі 791,76 грн, інфляційних - 2 775,35 грн., в частині стягнення 20000,00 гривень -припинити провадження у справі.
Судом дослідивши подані сторонами докази, вимоги та заперечення встановлено що, розмір заборгованості за Договором про надання послуг №20/07-09 від 20.078.2009р. становить 26 320,00 грн.
Таким чином, судом припинено провадження в частині стягнення 20000,00 гривень на підставі ст. 78 ГПК України, позовні вимоги задоволені частково, виходячи з наступного:
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до ст. 173 ГКУ господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статей 525-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 193 ГКУ суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.
Позивачем Відповідачу нараховані збитки від інфляції в сумі 791,76 гривень та 3% річних в сумі 791,76 гривень (розрахунок в матеріалах справи). Вимоги Позивача в цій частині обґрунтовані, підтверджені наданими по справі доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутністю -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з Відповідача на його користь суму боргу в розмірі 26 320,00 грн., збитки від інфляції за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 2775,35грн., 3% річних- 791,76 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 798,87 гривень та 361,58 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 20000,00 гривень на підставі ст. 78 ГПК України у зв'язку із відмовою позивача.
3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Святослав", ідентифікаційний код 31494075(с. Макарцівка, Полтавський район, Полтавська область, 38000; фактичне місцезнаходження: Котелевський р-н, с.Ковалеве, 38624; р/р 260053011980 в Полтавському обласному відділенні ВАТ "Ощадбанк" , МФО 331467) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1( АДРЕСА_1, 38624 ; р/р НОМЕР_2 в АБ "Полтава-Банк"МФО 331489)основного боргу 26320,00 гривень, збитки від інфляції 2775,35 гривень та 3% річних 791,76 гривень, державне мито 521,40 гривень, 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Іваницький О.Т.
Повне рішення складено 27.12.2010р.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.