18 березня 2026 рокуСправа № 495/1133/21
Номер провадження 1-кп/495/41/2026
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгороді-Дністровському кримінальне провадження, відомості про які внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 27.10.2020 за №120201602400001586 за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Білгорода-Дністровського Одеської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, має на утриманні 2-річного сина, не працевлаштованого, не депутата, всилу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, українця, уродженця м. Білгорода-Дністровського Одеської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , не одруженого, має на утриманні 6-річного сина, не працевлаштованого, не депутата, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурори ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
обвинувачений ОСОБА_2 ,
потерпіла ОСОБА_8
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
1.1. ОСОБА_2 30 грудня 2020 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, більш точний час встановити не надалось можливим, знаходячись разом з ОСОБА_3 , проходили повз будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 де побачили відкрите вікно однієї з квартир. Після чого у ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 виник прямий умисел на проникнення до приміщення квартири з метою таємного викрадення майна при цьому заздалегідь розподілили між собою ролі, а саме ОСОБА_9 , повинен проникнути до приміщення квартири, ОСОБА_3 повинен був забезпечити безпеку скоєння злочину.
Далі 30.12.2020, приблизно о 22 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , реалізуючи свій прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи в єдиній групі осіб, дотримуючись раніше розподілених ролей, підійшли до відкритого вікна приміщення квартири АДРЕСА_5 , де ОСОБА_2 , через вікно проник до приміщення квартири, звідки таємно викрав мобільний телефон марки «Note 3», вартістю 3000 грн, який знаходився в чохлі вартістю 80 гривень, що належить потерпілій ОСОБА_10 , чим завдали останній збиток на загальну суму 3080 гривень.
В подальшому, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 , з місця скоєння злочину зникли, а викраденим розпорядились на власний розсуд
1.2. 30 грудня 2020 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, більш точний час встановити не надалось можливим, ОСОБА_3 , знаходячись разом з ОСОБА_2 , проходили повз будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , де побачили відкрите вікно однієї квартир. Після чого у ОСОБА_3 , та ОСОБА_11 , виник прямий умисел на проникнення до приміщення квартири з метою таємного викрадення майна, при цьому заздалегідь розподілили між собою ролі, а саме ОСОБА_2 повинен проникнути до приміщення квартири, а ОСОБА_3 повинен був забезпечити безпеку скоєння злочину.
Далі 30.12.2020, приблизно о 22 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , реалізуючи свій прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи в єдиній групі осіб, дотримуючись раніше розподілених ролей, підійшли до відкритого вікна приміщення квартири АДРЕСА_5 , де ОСОБА_2 , через вікно проник до приміщення квартири, звідки таємно викрав мобільний телефон марки «Note 3», вартістю 3000 грн, який знаходився в чохлі вартістю 80 гривень, який належить потерпілій ОСОБА_10 , чим завдали останній збиток на загальну суму 3080 гривень.
В подальшому, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 , з місця скоєння злочину зникли, а викраденим розпорядились на власний розсуд.
2. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
2.1. Такими діями, описаними у п. 1.1. вироку ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, що полягає у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло.
2.2. Такими діями, описаними у п. 1.2. вироку ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, що полягає у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло.
3. Оцінка доказів на підтвердження встановлених судом обставин.
Суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз'яснив сторонам вимоги ч.3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинувачених відносно фактичних обставин справи оскільки вони ніким не оспорюються, та цивільного позову, допиту потерпілої відносно фактичних обставин справи оскільки вони ніким не оспорюються, та цивільного позову, дослідженням тільки доказів, які характеризують особу обвинувачених та стосуються процесуальних витрат та вирішення цивільного позову.
Обвинувачені погодилися з таким порядком дослідження доказів. Їм було роз'яснено, що в даному випадку вони позбавляютьться права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.
Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що подія сталася біля двохповерхового будинку на вулиці де поліція, назву він не знає. Дійсно, у вказану в обвинувальному акті дату вони йшли із ОСОБА_12 , останній сказав «Дивись вікно відкрито», там лежав телефон. Він просунувся у вікно і забрав його. Після чого вони пішли і продали його в ломбард, гроші поділили на двох.
Свою вину у вчиненому визнав, сказав, що розкаюється і більше такого не повторить.
ОСОБА_3 не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні пояснив, що вони з ОСОБА_13 гуляли і побачили, що в багатоквартирному будинку було навстіж відкрите вікно, в квартирі хтось був, готував їсти. Там лежав телефон і Крецу просунувся і забрав його. ОСОБА_14 в цей час стояв поруч на вулиці. Телефон вони потім продали.
Свою вину у вчиненому визнав, сказав, що розкаюється і більше такого не повторить.
Потерпіла ОСОБА_15 повідомила суду, що вони сім'єю знімали квартиру в Білгороді-Дністровському на вул. Тимірязєва на 1 поверсі. 30 грудня, десь біля 9 години вечора, вона на кухні готувала їжу, було відкрите вікно, поставила свій телефон на столі і пішла до іншої кімнати до чоловіка та дітей. Стіл на якому залишився телефон десь пів метра від вікна. Одразу не помітила, що немає телефону, думала, що поклала його кудись. Зразу почала шукати. Її син почав до неї телефонувати, але телефон був вимкнений.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті повністю доведена.
Ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності чи у стані неосудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.
4. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Щодо ОСОБА_2 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставиною, що пом'якшує покарання щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
Щодо ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставиною, що пом'якшує покарання щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
5. Мотиви призначення покарання.
5.1. Мотиви призначення покарання ОСОБА_2 .
Кримінальне правопорушення, як передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, у вчиненні якого визнається винним ОСОБА_2 згідно із ч. 5 ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст. 65 КК України бере до уваги: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є тяжким злочином. Також бере до уваги особу винного, його вік, сімейний та матеріальний стан, задовільний стан здоров'я, те що він на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, всилу ст. 89 КК України раніше не судимий, негативну характеристику, надану т.в.о. Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_16 .
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, в тому числі встановлені судом обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжує покарання, суд вважає, що в даному випадку обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Таке покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 положень ст.ст.69, 75 КК України, оскільки не встановлено сукупності обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.
5.2. Мотиви призначення покарання ОСОБА_3 .
Кримінальне правопорушення, як передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, у вчиненні якого визнається винним ОСОБА_3 згідно із ч. 5 ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст. 65 КК України бере до уваги: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є тяжким злочином. Також бере до уваги особу винного, його вік, сімейний та матеріальний стан, задовільний стан здоров'я, те що він на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, всилу ст. 89 КК України раніше не судимий, негативну характеристику, надану т.в.о. Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_17 .
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, в тому числі встановлені судом обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжує покарання, суд вважає, що в даному випадку обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Таке покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 положень ст.ст.69, 75 КК України, оскільки не встановлено сукупності обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.
6. Вирішення цивільного позову.
В рамках кримінального провадження потерпілою ОСОБА_8 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину (у порядку ст. 128 і ст. 129 КПК України).
Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги визнали частково, а саме повністю визнали в частині матеріальної шкоди, та частково визнали завдану моральну шкоду, зазначаючи, що заявлена моральна шкода є завищеною, на їхню думку.
Частиною 1 ст.129 КПК України передбачено, що, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
При цьому суд зобов'язаний всебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, встановити злочинний зв'язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.
Щодо відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно матеріалів справи, предметом викрадення є мобільний телефон марки «Note 3», вартістю 3000 грн та чохол вартістю 80 гривень.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди за викрадене майно потерпілої підлягають задоволенню. На користь потерпілої ОСОБА_15 слід стягнути із обвинувачених в солідарному порядку суму 3028 грн. матеріальної шкоди.
Щодо відшкодування завданої моральної шкоди.
Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належить, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За положеннями частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як слідує із роз'яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31 березня 1995 року №4 (із наступними змінами) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У пунктах 5, 9 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Ситуація, що досліджується за кримінальним провадженням, а саме проникнення до житла потерпілої та викрадення належного їй майна безсумнівно є психотравмуючою для потерпілої (цивільного позивача) та внаслідок викладеної ситуації їй завдано певних страждань (моральна шкода).
Як зазначено позивачем у позовній заяві, вона пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху.
Як вбачається із пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, діти боялися після крадіжки спати і перебувати в квартирі і через це прийшлося переїхати.
З урахуванням фактичних обставин справи, глибини душевних страждань позивача, яка через дії відповідачіва отримала емоційний стрес, тривогу, очевидним є те, що вона зазнала негативних переживань та емоцій. Таким чином, суд не заперечує наявності моральної шкоди позивача.
Однак суд не погоджується із заявленим позивачем розміром моральної шкоди, який суперечить загальним засадам цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) та, на думку суду, є надмірним відшкодуванням.
При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, враховує глибину та ступінь моральних страждань позивача, яких вона зазнала внаслідок крадіжки та приходить до висновку що заявлений ОСОБА_15 розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 30 000 грн, не в повній мірі відповідає характеру та обсягу моральних страждань потерпілої.
У цьому випадку суд бере до уваги, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020, справа №752/17832/14-ц).
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд визнає винним у вчиненні кримінального правопорушення у вигляді злочину, внаслідок якого дійсно настало погіршення якості життя потерпілої та її родини, разом з тим, обставини спричинення шкоди у зв'язку з діями обвинувачених, виходячи із засад розумності та справедливості та усталеної судової практики суд вважає що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню. На користь потерпілої ОСОБА_15 слід стягнути із обвинувачених в солідарному порядку суму 10000 грн.
7. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 не обирався і суд вважає, що до набрання вироком законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченому обирати немає необхідності.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався і суд вважає, що до набрання вироком законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченому обирати немає необхідності.
Речові докази відсутні.
Процесуальні витрати за проведення судової експертизи, у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України покласти на обвинувачених.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Призначити ОСОБА_2 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Призначити ОСОБА_3 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази: відсутні.
Процесуальні витрати:
стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави по 1225 (одній тисячі двісті двадцять п'ять) гривень вісімдесят копійок з кожного процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Уточнений цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину (у порядку ст. 128 і ст. 129 КПК України) задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в солідарному порядку 3080 (три тисячі вісімдесят) гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в солідарному порядку 10 000 (десять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_18