Справа 127/9073/26
Провадження 1-кс/127/3654/26
19 березня 2026 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали скарги адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , поданого в порядку статті 206 КПК України, на незаконне затримання особи ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
19.03.2026 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , поданого в порядку статті 206 КПК України, на незаконне затримання особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій представник заявника скарги просив суд зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) доставити в судове засідання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та забезпечити наявність у нього документів, які посвідчують його особу (паспорт, військовий квиток, посвідчення водія тощо) та зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) негайно звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який утримується на території одного із приміщень ІНФОРМАЦІЯ_5 по АДРЕСА_2 .
Клопотання мотивовано тим, що 17.03.2026 року ОСОБА_3 був затриманий співробітниками патрульної поліції за те, що він нібито знаходиться у розшуку по ініціативі ІНФОРМАЦІЯ_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210 КУпАП.
Будучи впевненим, що він жодної повістки із ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував, і в розшуку не перебуває, ОСОБА_3 настояв щоб його затримання проводилось у відповідності до вимог чинного законодавства.
Тоді, як зазначає заявник скарги, співробітники патрульної поліції доставили його до приміщення Вінницького РУП ГУ НП у Вінницькій області по вул. Пирогова 4 в м. Вінниці, де співробітники РУП склали відповідні документи щодо його затримання.
В 16:20 17.03.2026 року співробітники поліції безпідставно наділи на руки ОСОБА_3 кайданки та примусово, без його згоди вивезли його в одне із приміщень ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке розташоване в АДРЕСА_2 .
В подальшому, в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 співробітник ТЦК склав на ОСОБА_3 протокол № 890 від 17.03.26 року "Про адміністративне правопорушення" за ст.210 КУпАП, але коли зрозумів, що строк за притягнення до адміністративної відповідальності за вищезазначене адміністративне правопорушення сплив 29.09.2025 року, припинив дії щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.
Співробітники поліції, які привезли ОСОБА_3 покинули приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , заливши там ОСОБА_3 .
На прохання ОСОБА_3 надати йому повістку для подальшої явки в ТЦК - йому було відмовлено та попри його бажання він був зачинений до окремого охоронюваного приміщення до інших затриманих.
Ранком 18.03.2026 року ОСОБА_3 в примусовому порядку, без вручення повістки, повели на ВЛК. За висновками ВЛК за станом здоров'я його визнано обмежено придатним до військової служби.
Після проходження ВЛК його знову примусово зачинили до охоронюваного приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке розташоване в АДРЕСА_2 , територія якого огороджена забором з колючим дротом, і по теперішній час там його безпідставно утримують.
Крім того, представник заявника скарги вказує, що ОСОБА_3 страждає на низку захворювань, в т.ч. хронічний панкреатит та порушенням сечовипускання з наявністю каменів у сечоводі та нирках. Такі захворювання потребують систематичного вживання ліків, спеціального дієтичного харчування та особливих побутових умов, які в закритому холодному охоронюваному приміщенні ТЦК відсутні. Такі обставини спричиняють йому незручності, фізичний дискомфорт та страждання.
За вище викладених обставин адвокат ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , звернувся до суду з даною скаргою.
Дослідивши матеріали скарги слідчий суддя дійшов висновку про те, що у відкритті провадження за скаргою необхідно відмовити, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, передбачений частиною першою статті 303 КПК України.
Згідно з частиною другою статті 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
За правилами встановленими статтею 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку з вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Стаття 206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення», підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального-процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких, як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Таким чином, відповідно до частин першої та шостої статті 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» встановлено, що слідчий суддя може вживати необхідних заходів для забезпечення належного утримання осіб, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або яка тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 18 статті 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Системний аналіз вказаних положень кримінального процесуального законодавства України вказує на те, що до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю в порядку статті 206 КПК України за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб лише у випадку, коли особа тримається під вартою в межах територіальної юрисдикції відповідного слідчого судді.
При цьому, здійснюючи повноваження в порядку статті 206 КПК України, слідчий суддя вправі вирішувати питання щодо наявності підстав утримання особи під вартою під час досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні, нагляд за дотриманням прав та свобод у якому належить до компетенції слідчого судді, та лише у випадках, коли особа поміщена та перебуває саме під вартою, тобто утримується відповідними правоохоронними органами, яким надано право затримувати особу та поміщувати її під варту.
Натомість зі змісту поданої скарги встановлено, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою, не є затриманим у порядку статті 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку статті 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку з розслідуваним ними кримінального правопорушення у межах жодного порушеного кримінального провадження.
В даному випадку, якщо особа, яка вважає, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 вчинили відносно ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, пов'язане з його незаконним позбавленням свободи, вона вправі звернутися до відповідних правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом викрадення та позбавлення свободи, посадові особи якого, у свою чергу, реагуючи на таку заяву, зобов'язані внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР, після чого, в ході здійснення досудового розслідування у такому провадженні, мають припинити вчинення протиправного діяння, за яким здійснюється досудове розслідування, що полягає у незаконному позбавленні волі особи.
Зі змісту скарги не встановлено, що правовідносини щодо перебування ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_2 в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_2 , під контролем працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , випливають або опосередковані нормами КПК України, оскільки до клопотання не долучено доказів того, що останнього незаконно затримано представниками органу державної влади чи службовими особами в рамках будь-якого кримінального провадження.
Крім цього, із поданої скарги також не встановлено, що відносно ОСОБА_3 здійснюється кримінальне провадження чи особа тримається під вартою в установі, перелік яких передбачено статтею 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» і не оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора.
Як встановлено зі змісту скарги, в даному випадку має місце незгода заявника з діями посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , що пов'язані з мобілізацією.
В силу приписів кримінального процесуального законодавства, службові (посадові) особи ОМТЦК та СП не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції, відтак ОСОБА_3 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
На підставі вище викладеного суд констатує, що вимоги щодо неправомірності вказаних у клопотанні дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 не підлягають вирішенню слідчим суддею в порядку статті 206 КПК України, оскільки вирішення вказаного питання не передбачено положеннями КПК України, у зв'язку з чим не належить до компетенції слідчого судді.
Стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження, яке подано в порядку статті 206 КПК України.
Проте, частиною четвертою статті 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Положеннями частини шостої статті 9 КПК України встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.
Проаналізувавши вище викладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження за даною скаргою, яка за своїм характером та правовою природою не підлягає вирішенню слідчим суддею в порядку, передбаченому КПК України, а тому вказане свідчить про необхідність, відповідно до загальних засад кримінального провадження, відмовити у відкритті провадження за скаргою.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 11, 26, 206, 304-306, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -
У відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , поданого в порядку статті 206 КПК України, на незаконне затримання особи ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її отримання заявником.
Суддя: