"19" березня 2026 р. Справа153/65/26
Провадження1-кп/153/2/26-к
Ямпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника - адвоката ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6 та його представника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ямпіль Вінницької області у залі судових засідань кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026025170000001 від 01.01.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - с.Іванково Ямпільського району Вінницької області, місце проживання - АДРЕСА_1 , громадянки України, із середньою загальною освітою, непрацюючої, раніше несудимої, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
31.12.2025 близько 13 години 00 хвилин, ОСОБА_6 власним автомобілем під'їхав до домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 , де його побачила ОСОБА_4 та між ними на ґрунті особистих неприязних відносин виникла словесна суперечка. У ході вказаної суперечки ОСОБА_6 перебував у салоні власного автомобіля та до нього підійшла ОСОБА_4 , під час чого в останньої виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . З метою реалізації свого протиправного умислу, ОСОБА_4 31.12.2025 близько 13 години 20 хвилин, долонею правої руки нанесла близько трьох ударів в обличчя ОСОБА_6 в ділянку лівої щоки, під час чого нігтями пальців правої руки спричинила йому подряпини у ділянці обличчя зліва.
В результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя, які відповідно до висновку експерта по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України визнала повністю, у вчиненому щиро розкаюється та просить вибачення за свою поведінку. Зазначила, що вказаний конфлікт почався із того, що її племінник ОСОБА_8 під'їхав автомобілем разом із ОСОБА_6 до її будинку та попросив викликати бабусю. Однак, оскільки у неї хворі ноги, вона не змогла вийти до нього, після чого ОСОБА_8 почав висловлюватися нецензурними словами. ОСОБА_6 відкрив в автомобілі вікно і почав знімати дану розмову на відео. На її прохання зупинити відеозйомку, він не відреагував. Тому вона підійшла до автомобіля і дала ОСОБА_6 через вікно ляпас по обличчю. Перший ляпас ОСОБА_6 дала її сестра ОСОБА_9 - колишня дружина ОСОБА_6 , а вона дала другий ляпас правою рукою по обличчю. Вона хотіла дати другий ляпас, однак ОСОБА_6 відхилився назад і вона не змогла його дістати, зачепивши його нігтями. Щодо відшкодування потерпілому моральної шкоди, вказала, що вона зверталася до представника потерпілого, яка повідомила, що ОСОБА_6 хоче, щоб йому відшкодували моральну шкоду в розмірі 100000 гривен. Однак це дуже велика сума. Цивільний позов не визнає. Також зазначила, що її чоловік є особою з інвалідністю, яку він отримав під час несення служби в армії, зокрема, під час участі у бойових діях і її сім'я отримує дохід від ведення домашнього господарства.
Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні надав суду наступні показання. 31.12.2025 близько 13 години дня він збирався з пасинком ОСОБА_8 та донькою їхати в м. Ямпіль. Зателефонувала бабуся пасинка, яка є матір'ю ОСОБА_4 , і хотіла поговорити, на що той відповів, що будуть їхати в м. Ямпіль, зупиняться та поговорять. Він зупинив автомобіль на дорозі, пасинок пішов поговорити з бабусею. На прохання покликати бабусю, ОСОБА_4 сказала, що та не може вийти. Потім пасинок зробив їй зауваження через те, що гуси гуляли дорогою, внаслідок чого ОСОБА_4 почала сваритися, а потім накинулася вже і на нього, кричала, ображала його нецензурними словами. Він опустив вікно в автомобілі і почав фіксувати все на відео. Потім вибіг її чоловік ОСОБА_10 , який почав словесно ображати його. Він не відповідав на образи. Пізніше вибігла його колишня дружина ОСОБА_9 , яка облаяла його та дала ляпас правою долонею по щоці, а після чого підбігла ОСОБА_4 , яка не дала йому змоги закрити вікно в дверях автомобіля та заблокувати двері. Вона проникла в салон автомобіля і почала наносити йому удари. ОСОБА_4 била його по лівій його частині обличчя правою рукою, а лівою шарпала за одяг. Коліном чи ліктем, точно не пам'ятає, надавлювала йому на грудну клітку. Скільки разів вона його вдарила - не пам'ятає. Під час нанесення йому тілесних ушкоджень він перебував в салоні автомобіля, оскільки не міг вийти. Він хвилювався за доньку, яка в той час також знаходилася в автомобілі. Обвинувачена не намагалася з ним примиритися. Після цієї події він втратив сон та звертався до лікаря, оскільки у нього болить серце, скаче тиск.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні надав суду наступні показання. Обвинувачена ОСОБА_4 є його тіткою. 31.12.2025 він разом з вітчимом ОСОБА_6 та сестрою їхали в м.Ямпіль та зупинилися біля будинку обвинуваченої, бо він хотів поговорити з бабусею, яка є рідною матір'ю обвинуваченої. ОСОБА_4 вийшла і сказала, що бабуся не може вийти і щоб він йшов до будинку, на що він відмовився. Потім вийшла його мати та почалася сварка. ОСОБА_4 протягувала руки в автомобіль ОСОБА_6 та подряпала йому обличчя. В цей час він розмовляв з чоловіком ОСОБА_11 - ОСОБА_12 , який також хотів бити ОСОБА_6 . Тілесні ушкодження ОСОБА_6 наносила ОСОБА_4 та ОСОБА_9 руками, нігтями по обличчю. Після цього конфлікту у ОСОБА_6 він було подряпане обличчя та почервоніння щоки. Однак, хто конкретно наніс тілесні ушкодження ОСОБА_6 - ОСОБА_4 чи ОСОБА_9 , він не може повідомити, оскільки вони вдвох на нього напали. ОСОБА_6 після цієї події перебував у стресі. В автомобілі на задньому сидінні перебувала неповнолітня донька ОСОБА_6 , яка після цього конфлікту відвідувала лікаря через психологічний стрес.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні надав суду наступні показання. Обвинувачена ОСОБА_4 це його дружина, а потерпілий ОСОБА_6 проживав з її рідною сестрою ОСОБА_9 . Приблизно біля 13 години 31.12.2025 він перебував вдома та готовив дітям їжу. В цей час він почув крик, коли вийшов на вулицю, то побачив, що ОСОБА_6 ображав його дружину. Потім він також образив його, назвавши його по прізвиську. Дружина просила його від'їхати від воріт та не знімати на відео, на що він відмовився та висловився нецензурними словами. Він не бачив, чи дружина наносила ОСОБА_6 тілесні ушкодження, бо знаходився позаду автомобіля. ОСОБА_6 запитував, чому їхні гуси та качки ходять по дорозі та знімав на відео. Дружина говорила, що один раз вдарила ОСОБА_6 по обличчю.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні надала суду наступні показання. Обвинувачена ОСОБА_4 це її рідна сестра, а потерпілий ОСОБА_6 це її колишній чоловік. 31.12.2025 їй зателефонувала мама, яка плакала та сказала, що ОСОБА_6 робить насильство над ОСОБА_13 . Коли вона вийшла з будинку, то побачила, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ображали ОСОБА_13 . Вона не бачила як ОСОБА_4 наносила тілесні ушкодження ОСОБА_6 , а особисто вона нанесла ОСОБА_6 правою рукою ляпас по обличчю.
Малолітня свідок ОСОБА_14 , яка допитана в присутності психолога ОСОБА_15 та законного представника ОСОБА_9 надала наступні показання. 31.12.2025 близько 13 години дня, вона та її батько ОСОБА_16 перебували в автомобілі, а брат ОСОБА_8 , ОСОБА_17 та ОСОБА_10 були на дорозі. Між ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 стався конфлікт. ОСОБА_17 та ОСОБА_20 почали бити руками її батька через відкрите вікно у дверях автомобіля. Після цього ОСОБА_17 відкрила двері автомобіля, залізла в автомобіль (одна нога її була на вулиці, інша - в автомобілі, на животі батька) і била батька, який відхилявся від неї на пасажирське сидіння. Потім батько завів автомобіль, який покотився і ОСОБА_17 вийшла з автомобіля, а батько сказав, що викликає поліцію. Вона бачила у батька тілесні ушкодження, а саме: було червоне око, подряпане обличчя, шия позаду, також він скаржився на біль у животі. Ці ушкодження нанесла йому ОСОБА_4 цей час вона перебувала в автомобілі на задньому сидінні і дуже злякалася, хотіла кричати, однак, не могла. Ввечері із-за цієї події їй стало погано, вони зверталися до лікаря та психолога з приводу її стану, їй було призначено лікування.
Суд, оцінюючи показання свідків та потерпілого, вважає їх належними та достовірними, у розумінні ст.ст. 94-96 КПК України, тому не має підстав ставити їх під сумнів або ж не брати як доказ.
Крім даних, отриманих із показань потерпілого та свідків, винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України повністю доведена дослідженими письмовими доказами, які зібрані в ході досудового розслідування, а саме: фактичними даними, які містяться:
- у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань з якого встановлено, що зареєстровано кримінальне провадження №12026025170000001 від 01.01.2026 на підставі повідомлення заяви ОСОБА_6 про заподіяння йому тілесних ушкоджень 31.12.2025, близько 13 години 00 хвилин;
- у рапорті старшого інспектора-чергового ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_21 від 31.12.2025, з якого встановлено, що 31.12.2025 о 13:04 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 31.12.2025 о 13:00 за адресою: АДРЕСА_2 , відомі особи: ОСОБА_22 , ОСОБА_9 , нанесли тілесні ушкодження, просить приїзду поліції, заявник ОСОБА_6 ;
- у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 31.12.2025, з якого встановлено, що до відділення поліції №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області звернувся ОСОБА_6 з заявою про те, що 31.12.2025, близько 13 години 00 хвилин, в с.Іванків по вул.Прикордонників, 124, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_9 спричинили йому тілесні ушкодження, а саме: пошкодили шкірний покрив обличчя під час нанесення ударів руками по обличчю;
- у висновку експерта №1 від 01.01.2026, з якого встановлено, що ОСОБА_6 нанесені слідуючі тілесні ушкодження: синець задньої поверхні шиї, саднів обличчя. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті дії тупого(их) твердого(их) предмета(ів), до яких відносяться руки людини, можливо, 31.12.2025 і згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, п.2.3.1. б)», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 відносяться до категорії легкого ступеня тяжкості. ОСОБА_6 було нанесено не менше двох ударів. Не виключається можливість нанесення саден при одноразовій дії пазурів людини;
- у протоколі огляду предмета від 13.01.2026 та DVD-R диск, який є додатком до протоколу огляду предмета від 13.01.2026, з яких встановлено, що оглядом є DVD-R диск. На вказаному диску виявлено 2 файли. При відкритті відео встановлено, що тривалість відеозапису №1 становить 2 хв. 32 секунди. Після відкриття відеозапису на ньому зафіксований конфлікт між ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_23 та ОСОБА_13 , під час якого всі учасники зафіксовані на відео виражаються в адресу один одного нецензурними словами. На 2 хв. 20 сек. зафіксовано, як до ОСОБА_6 , який перебуває в салоні автомобіля підходить його колишня дружина ОСОБА_9 , виражається в його адресу нецензурними словами та долонею правої руки наносить один удар в обличчя ОСОБА_6 , внаслідок якого з його рук випадає мобільний телефон та відеозапис припиняється. На відео №2, тривалістю 1 хв. 42 сек. зафіксовано словесну суперечку між ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 . На 1 хв. 42 сек. зафіксовано, як до воріт житлового домоволодіння ОСОБА_4 підходить її чоловік ОСОБА_13 , який також приєднується до вказаного конфлікту та починає виражатися нецензурними словами. Під час даного відеозапису відносно ОСОБА_6 ніхто ніяких протиправних дій у вигляді нанесення тілесних ушкоджень не зафіксовано;
- у протоколі проведення слідчого експерименту від 15.01.2026 і відеозаписі проведення слідчого експерименту, досліджених судом відповідно до вимог ст.359 КПК України, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_6 , з яких встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 розповів, що 31.12.2025 в обідню пору доби, він власним автомобілем приїхав до житлового домоволодіння АДРЕСА_1 . Через декілька хвилин між ним та ОСОБА_4 виникла словесна суперечка на ґрунті тривалих неприязних відносин. В ході вказаного конфлікту до автомобіля, в салоні якого він перебував підійшла його колишня дружина ОСОБА_9 , яка виражалась нецензурними словами та долонею правої руки нанесла йому один удар в обличчя в ділянку лівої щоки, внаслідок якого не заподіяно будь-яких тілесних ушкоджень. Після цього до вказаного автомобіля підійшла ОСОБА_4 , яка висловлювалася нецензурними словами, після чого долонею правої руки нанесла йому близько двох-трьох ударів по обличчю в ділянку лівої щоки та при цьому нігтями вказаної руки нанесла йому тілесні ушкодження у вигляді ссаден. В подальшому він проїхав автомобілем декілька метрів, після чого зупинився та зателефонував в поліцію. Після цього ОСОБА_6 показав на манекенові механізм спричинення йому тілесних ушкоджень;
- у протоколі огляду предмету від 12.01.2025 та DVD-R диску, який є додатком до протоколу огляду предмета від 12.01.2026, з яких встановлено, що оглянуто DVD-R диск, об'ємом 4,7 GB, на якому знаходяться два відеозаписи, надані ОСОБА_13 . Після відкриття вказаного диску, на ньому виявлено один відеозапис, загальною тривалістю 5 хвилин, який було знято на камеру зовнішнього відео спостереження, яка розташована на території житлового домоволодіння АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_13 Відеозапис №1 датований 31.12.2025 о 13:05 год. В ході перегляду даного відеозапису було встановлено, що на ньому зафіксовано автомобіль червоного кольору, належний ОСОБА_6 , та при цьому зафіксовано розмову, між ким саме - не відомо на 4 хв. 52 сек. Перегляду відеозапису зафіксовано чоловічий сміх та розмову, про що саме була дана розмова - не чути. Вказаний відеозапис закінчився о 13:10 год. Відеозапис №2 датовано 31.12.2025, розпочатий о 12 год.31 хв., тривалістю 9 хв. 48 сек. Під час перегляду відеозапису було встановлено, що на ньому зафіксований словесний конфлікт мід ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_13 . Під час перегляду даного відеозапису факту спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 ОСОБА_6 не зафіксовано. Даний відеозапис закінчується 31.12.2025 о 12:54 год.
- у протоколі проведення слідчого експерименту від 13.01.2026 і відеозаписі проведення слідчого експерименту, досліджених судом відповідно до вимог ст.359 КПК України, проведеного за участю свідка ОСОБА_8 , з яких встановлено, що ОСОБА_8 розповів, що 31.12.2025, в обідню пору доби, спільно із сестрою ОСОБА_24 та ОСОБА_18 на автомобілі останнього приїхали до житлового домоволодіння його бабусі ОСОБА_25 , яка проживає спільно з ОСОБА_19 та ОСОБА_26 . Через деякий час до воріт вийшла ОСОБА_17 , яка запропонувала йому зайти в гості до будинку, де проживає бабуся, однак, він відмовився. Через деякий час між ним та ОСОБА_19 виникла словесна суперечка, яку ОСОБА_6 почав знімати на відеозапис на власний мобільний телефон. Через декілька хвилин до них вийшов ОСОБА_10 , який також почав сварку із ним та ОСОБА_18 , висловлювався нецензурними словами. В ході вказаного конфлікту до автомобіля ОСОБА_6 підійшла його колишня дружина ОСОБА_9 , яка через незачинене вікно автомобіля долонею правої руки нанесла ОСОБА_6 удар в обличчя в ділянку лівої щоки та висловлювалася нецензурними словами. ОСОБА_8 вказав, що коли він спілкувався із ОСОБА_12 , до автомобіля ОСОБА_6 підійшла ОСОБА_4 , яка також через незачинене вікно автомобіля долонею правої руки нанесла близько 2-3 ударів в обличчя ОСОБА_6 в ділянку лівої щоки. В подальшому він сів у автомобіль ОСОБА_6 та, проїхавши декілька метрів, ОСОБА_6 зупинив автомобіль і зателефонував в поліцію. В цей час він побачив на обличчі ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді саден, які, як пояснив ОСОБА_6 , йому спричинила нігтями рук ОСОБА_17 ;
- у протоколі проведення слідчого експерименту від 16.01.2026 і відеозаписі проведення слідчого експерименту, досліджених судом відповідно до вимог ст.359 КПК України, проведеного за участю підозрюваної ОСОБА_4 , з яких встановлено, що підозрювана ОСОБА_4 розповіла, що 31.12.2025 в обідню пору доби вона перебувала в приміщенні житлового будинку, в якому проживає вона та її сім'я. Через декілька хвилин через вікно будинку вона побачила, як поряд з їх в'їзними воротами зупинився автомобіль червоного кольору, який належить ОСОБА_6 . Вийшовши на вулицю до воріт, вона побачила ОСОБА_27 , який попросив, щоб вона покликала бабусю, на що вона відповіла, що та не вийде, бо їй важко пересуватися. ОСОБА_8 повідомив, що не зайде, бо бабуся напише на нього заяву у поліцію та при цьому говорив слова нецензурної лексики. В подальшому вона побачила, що ОСОБА_6 через опущене вікно автомобіля почав здійснювати відеозйомку, на що вона попросила його не знімати на відео територію її домоволодіння, однак, ОСОБА_6 не відреагував. Між ними виникла словесна суперечка. В цей час до автомобіля ОСОБА_6 підійшла її сестра та колишня його дружина - ОСОБА_9 , яка підійшла до ОСОБА_6 та долонею правої руки нанесла йому один удар в обличчя в ділянку лівої щоки, після чого висловлюючись нецензурними словами відійшла від автомобіля. ОСОБА_4 повідомила, що в подальшому, під час даної суперечки, вона, перебуваючи у схвильованому стані, підійшла до ОСОБА_6 та долонею правої руки дала один ляпас в обличчя та нігтями рук подряпала йому обличчя. Після того ОСОБА_6 від'їхав декілька метрів та зателефонував в поліцію.
Передбачених процесуальним законом підстав для визнання вищенаведених доказів неналежними або недопустимими суд не вбачає.
Дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ухвалення обвинувального вироку), суд дійшов висновку про доведеність в ході судового розгляду винуватості обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та її дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Дослідженням даних про особу обвинуваченої ОСОБА_4 , встановлено, що остання раніше не судима, що підтверджено даними, які містяться у вимозі про судимості, яка видана відділенням поліції №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, вих.№6285-2026 від 09.01.2026; проживає по АДРЕСА_1 , що підтверджено повідомленням, вих.№03-04/5 від 16.01.2026, наданим Северинівським старостинським округом Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області; перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13 , який є учасником бойових дій та має інвалідність 2 групи внаслідок війни, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_1 , виданого 27.09.2023, копією посвідчення серія НОМЕР_2 та копією посвідчення, серія НОМЕР_3 ; за місце проживання характеризується задовільно, що підтверджено довідкою-характеристикою №03-04/4 від 16.01.2026, виданою Северинівським старостинським округом Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області; за медичною допомогою до лікарів нарколога та психіатра не зверталася, що підтверджено довідкою №01-4-27 від 13.01.2026, виданою КНП «Ямпільська територіальна лікарня» Ямпільської міської ради.
До обставин, які відповідно до ч.1 ст.66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття яке виразилось у повному визнанні вини та критичній оцінці своєї поведінки, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які відповідно до ч.1 ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , судом встановлено.
При призначенні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_4 за правилами ст.ст.50, 65 КК України, суд обирає покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком проти життя та здоров'я особи, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, так і особу обвинуваченої, яка повністю визнала свою провину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, а тому вважає за необхідне застосувати відносно неї міру покарання у виді штрафу - грошового стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в особливій частині КК України, з урахуванням положень ч.2 ст.53 КК України. Суд визнає достатнім для досягнення мети покарання, призначити штраф у розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.125 КК України, а саме: п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Призначене судом покарання є необхідним і достатнім заходом примусу для перевиховання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідає тяжкості вчиненого нею правопорушення, сприятиме дотриманню обвинуваченою правослухняної поведінки у майбутньому та забезпечує баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення. В ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_6 та його представник - адвокат ОСОБА_7 , підтримали цивільний позов, просили суд стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень. В своєму позові ОСОБА_6 посилається на те, що неправомірними суспільно-небезпечними діями обвинувачена завдала йому та його малолітній доньці ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , немайнові втрати, спричинені моральними та фізичними стражданнями, які позначилися негативно на зміни у його житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності. Наявність цієї шкоди пояснюється що в момент отримання тілесних ушкоджень, він пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє здоров'я та життя. В подальшому, він був вимушений проходити амбулаторне лікування для приведення в норму свого психоемоційного стану. Наслідки перенесених тілесних ушкоджень призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, невпевненість в собі, відчуття власної трудової неповноцінності, тривога з приводу майбутнього. Дотепер продовжуються проблеми зі здоров'ям у вигляді негативних психосоматичних та психоемоційних змін, що підтверджується довідками з лікарні - консультаційний висновок спеціаліста на ОСОБА_14 від 05.01.2026 року, довідка від 26.01.2026 року на ОСОБА_14 , довідка від 30 січня 2026 року на ОСОБА_6 , консультаційний висновок спеціаліста на ОСОБА_6 . Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання. Спричинену йому моральну шкоду він оцінює в сумі 200000 (двісті тисяч) гривень.
Представник обвинуваченої ОСОБА_4 , яка є цивільним відповідачем - адвокат ОСОБА_5 , надав відзив на цивільний позов, в якому зазначив, що з позовними вимогами він та відповідач не погоджуються, вважають їх такими, що не підлягають задоволенню. Розмір моральної шкоди в сумі 200000 гривень, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача, є завищений і такий, що не відповідає реально спричиненій шкоді та наслідкам, які настали. Виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, вважає, що в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити повністю, оскільки потерпілому не було завдано фізичних та душевних страждань внаслідок вчинення щодо нього кримінального правопорушення, та доказів цього ним не надано. Наданий консультаційний висновок спеціаліста від 05.01.2026 на ОСОБА_14 та довідка №79 від 26.01.2026 не може братись до уваги, оскільки ОСОБА_14 не є потерпілою у справі. Позивач надав консультаційний висновок спеціаліста відносно себе - ОСОБА_6 , відповідно до якого йому встановлено діагноз: «гіпертонічна хвороба». Відповідно до довідки від 30.01.2026 без реквізитів, ОСОБА_6 звернувся до сімейного лікаря зі скаргою на підвищений тиск, тривожність, відсутність сну, тремор рук. З наданих позивачем довідок та консультаційних висновків неможливо зробити висновок про спричинення моральної шкоди потерпілому, а також настання будь-яких психосоматичних та психоемоційних змін в його житті. Гіпертонічна хвороба та підвищений тиск є хворобою, яка набувається тривалий період часу і чи існує причинний зв'язок між цією хворобою та тими подіями, які мали місце та вказані в обвинувальному акті, є недоведеним. Позивачем на підтвердження доводів позову не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань діями відповідача у справі. Суду не надано будь-яких доказів погіршення стану його здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що стали наслідком протиправної діяльності відповідача. Доказів того, що позивач зазнав моральних втрат у вигляді моральних страждань та у чому вони полягали, суду не надано, тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити. Щодо витрат на професійну правову допомогу в розмірі 10000 гривень зазначив, що при визначенні суми відшкодування вказаних витрат, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Враховуючи особливості предмета спору, а також те, що така категорія цивільних справ підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, складність справи, яка є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в розрахунку про отримання правової допомоги, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, заява позивача підлягає частковому задоволенню в розмірі 1000 гривень. Однак, враховуючи те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є безпідставні та не знайшли свого підтвердження, тому в задоволенні витрат на правничу допомогу необхідно відмовити. Також представник відповідача вказав, що позивач не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Квитанція, відповідно до якої адвокатом отримано від позивача грошові кошти за надання правової допомоги, не може братися судом до уваги, оскільки не надано доказів того, що адвокат має касу і веде касову книгу, а тому адвокат не може сам виписувати квитанцію чи касовий прибутковий ордер про отримання коштів. Заявлені позивачем витрати на правничу допомогу документально не підтверджені, а тому відсутні підстави для відшкодування таких витрат. Просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити повністю.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник адвокат ОСОБА_5 цивільний позов не визнали.
Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ст.ст. 55, 56, 61, 128, 129 КПК України - фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, вправі пред'явити до обвинуваченого цивільний позов, який розглядається судом у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ст.23 ЦК України моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з п.3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
При цьому, суд враховує висновок ВП ВС від 16 грудня 2020 року №752/17832/14-ц (14-538цс19), що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Судом встановлено, що внаслідок протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 було заподіяно легкі тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя. Разом з тим зазначені ушкодження не спричинили тривалого розладу здоров'я, не потягли за собою втрати працездатності та не потребували тривалого лікування.
Оцінюючи доводи позивача щодо заподіяння йому значних моральних страждань, суд зазначає, що такі доводи носять загальний характер та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Суд констатує, що для стягнення великих сум моральної шкоди, самого лише факту правопорушення та встановлення вини недостатньо. Потерпілий зобов'язаний надати суду конкретні та переконливі докази глибини та характеру своїх немайнових втрат (наприклад, висновки психолога, психіатра, детальні медичні документи про погіршення психологічного стану та інше).
Надані позивачем медичні документи (консультаційні висновки, довідки) не містять об'єктивних даних про істотне погіршення психічного чи фізичного стану здоров'я потерпілого.
Довідка лікаря про звернення ОСОБА_6 30.01.2026 із скаргами на підвищений артеріальний тиск, тривожність, порушення сну та тремтіння рук сама по собі не є належним та достатнім доказом заподіяння моральної шкоди саме внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченою. Зазначений документ не містить об'єктивних даних, які б свідчили про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями обвинуваченої та вказаними скаргами, а також не підтверджує істотного погіршення психоемоційного стану потерпілого саме внаслідок події, що мала місце 31.12.2025.
Крім цього, посилання позивача на моральні страждання малолітньої дитини не можуть бути враховані судом при визначенні розміру відшкодування, оскільки дитина не є потерпілою у даному кримінальному провадженні.
Під час розгляду справи судом не встановлено порушення звичайних життєвих зв'язків потерпілого, душевних і емоційних страждань на які посилається потерпілий як на підставу своїх вимог.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 200000 (двісті тисяч) гривень є явно завищеним, не відповідає реально спричиненій шкоді та наслідкам, які настали. А тому, з урахуванням встановлених обставин, враховуючи глибину і характер фізичних, моральних страждань потерпілого, який переніс негативні переживання, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, а також того, що моральна шкода не є способом збагачення, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., що є достатньою сатисфакцією.
Також потерпілий ОСОБА_6 заявив вимогу про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 10000 (десять тисяч) гривень. На підтвердження вказаної суми потерпілий надав: договір про надання правничої допомоги від 05.01.2026; розрахунок суми гонорару за надання правничої допомоги; попередній орієнтовний розрахунок витрат; квитанцію до прибуткового касового ордера №2 від 05.01.2026 ордер на надання правничої допомоги, серія АВ №1255662 від 05.01.2026; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю..
Відповідно до ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
З розрахунку суми гонорару за надання правничої допомоги вбачається, що представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 , надала наступні послуги: зустріч з клієнтом, надання консультації на протязі всього часу розгляду справи - 8 годин, вартість однієї години - 500 грн., всього - 4000 грн.; складання цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, клопотання про визнання потерпілих - 4 години, вартість однієї години - 500 грн., всього - 4000 грн., представництво інтересів в суді - 4 години, при цьому вартість однієї години складала 500 грн., всього - 2000 грн. Загальна вартість наданих послуг складає 10000 грн.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішеннях ЄСПЛ від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).
Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для даної справи, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, конкретних обставин справи та обсягу наданих адвокатом послуг, суд приходить до висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. є завищеною та неспівмірною зі складністю справи і виконаними роботами, у зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої на користь потерпілого витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., що відповідатиме критеріям розумності та співмірності.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 не застосовувався, підстави для його застосування відсутні.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати - відсутні.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 392-395 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Речові докази: DVD-R диск з відеозаписом, на якому зафіксований конфлікт між ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 поряд з житловим домоволодінням АДРЕСА_1 та носій інформації - DVD-R диск, об'ємом 4,7 GB, на якому містяться 2 відеозаписи з камер зовнішнього відео спостереження від 31.12.2025, що знаходяться на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ямпільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1