Справа № 149/737/26
Провадження №2-а/149/16/26
Номер рядка звіту 129
Іменем України
19.03.2026 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Гончарук-Аліфанової О.Ю.,
при секретарі Зоріній О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Скржешевського Максима Станіславовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
02 березня 2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Скржешевський М. С. звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позов мотивовано тим, що із мобільного додатку «Резерв +» позивачу стало відомо про звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 до Національної поліції у зв'язку із його неприбуттям за повісткою та з'явилась інформація про штраф. Позивач з метою оплати штрафу та отримання копії постанови звернувся через мобільний додаток «Резерв +» до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про визнання правопорушення. 25 лютого 2026 року позивачем було отримано лист із копією постанови № R374615 від 25 лютого 2026 року та реквізити для оплати, після чого одразу оплатив штраф.
Так, з копії постанови № R374615 від 25 лютого 2026 року вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за фактом неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк у місце зазначене у повістці. Разом з тим позивач зазначає, що повістки чи навіть повідомлень із пошти про необхідність з'явитись для одержання листа не отримував. А тому, позивач вважає вказану постанову незаконною та такою що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення ним законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Крім того позивач вказує на ряд процесуальних порушень ІНФОРМАЦІЯ_2 під час розгляду справи. Враховуючи викладене, просив постанову № R374615 від 25 лютого 2026 року скасувати, а провадження у справі закрити.
Ухвалою суду від 03 березня 2026 року у даній справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників. Відповідачу визначено десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.
Беручи до уваги, що сторони повідомлені про розгляд справи в порядку ст. 268 КАС України, клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надійшло, розгляд справи проводився у спрощеному провадженні без виклику сторін, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 286 КАС України.
Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 25 лютого 2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було винесено постанову № R374615 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. В постанові зазначено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (а.с. 16).
Також позивачем надано квитанцію про сплату 50 % штрафу та витяг з мобільного додатку «Резерв +», зазначено, що ОСОБА_1 порушив правила військового обліку з причини неприбуття за повісткою, дата початку розшуку 09 січня 2026 року (а.с. 13-14).
Спірні правовідносини виникли в зв'язку притягненням позивача відповідачем до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП внаслідок порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме через не прибуття за викликом до ТЦК та СП.
Відповідно до ст. 210-1 ч. 3 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 р. «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 р. № 1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18.03.2014 наголосив Верховний Суд України у постанові від 30.05.2018 в справі №521/126/16-ц.
Крім того, Указом Президента України№64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який до тепер.
Отже, з 18 березня 2014 року в Україні діє особливий період.
Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Тобто, диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначає, що він не був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а дізнався із застосунку «Резерв +», в якому зазначено про його розшук ТЦК.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі Порядок), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Відповідно до п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Разом з тим, підтвердження надсилання позивачу рекомендованого поштового відправлення із повісткою про виклик відповідачем суду не надано.
В постанові, що оскаржується, не зазначено, у який спосіб здійснювалось оповіщення позивача (особисто чи поштовими засобами зв'язку). Крім того, не зазначено місце, день і час явки за викликом, мету виклику. Не зазначено номеру та дати повістки, яка була сформована та направлена на ім'я ОСОБА_1 .
Якщо оповіщення здійснювалось поштовими засобами зв'язку, то постанова повинна містити дату та номера поштового відправлення АТ "Укрпошта", яким було відправлено повістку, адресу, на яку було направлено повістку, дату належного підтвердження оповіщення військовозобов'язаного, що є основним доказом для підтвердження вини ОСОБА_1 .
У разі не оповіщення або ж повернення відповідного відправлення через невручення, указана обставина не може бути підтверджена жодним доказом зі сторони позивача, а тому обставину належного оповіщення має доводити саме відповідач.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 в справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідачем не доведено порушення ОСОБА_1 вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та як наслідок, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, доказів правомірності прийнятого рішення суду не надано.
Стаття 247 КУпАП зазначає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем доказів правомірності винесеної постанови суду не надано, позов підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 251, 280 КУпАП, ст. ст. , 79, 121, 123, 132, 134, 162, 205, 246, 250, 286 КАС України, суд
Позов задоволити.
Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Бенедичука С. С. № R374615 від 25 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду апеляційним судом апеляційної скарги.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Скржешевський Максим Станіславович, адреса: просп. Космонавтів, 30-А, оф. 414, м. Вінниця.
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Суддя: