Справа № 151/967/25
Провадження № 1-кп/147/128/26
10 березня 2026 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
представника потерпілої ОСОБА_8 ,
законного представника ОСОБА_9 ,
під час розгляду у закритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020100000427 від 09.09.2024 про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.3, ч.4, ч.6 ст. 153 КК України,
у провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020100000427 від 09.09.2024 про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.3, ч.4, ч.6 ст. 153 КК України.
Прокурор ОСОБА_10 подала клопотання про продовження строку домашнього арешту в нічний час ОСОБА_6 на 60 діб. В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області 18.07.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час, який в подальшому продовжувався, востаннє до 08.02.2026. Під час обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час та подальшого його продовження судом враховані ризики, зазначені п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, на даний час вказані ризики не зменшились.
Ризик передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що ОСОБА_6 , загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічним позбавленням волі, суспільною небезпечністю діяння, яке він вчинив, а саме тим, що кримінальне провадження стосується прав дітей, відсутністю у нього постійного місця роботи, через, що він з метою уникнення відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Ризик передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 з метою зімни їх показів в подальшому. ОСОБА_6 може залякувати дітей, схиляти до відмови від показань, чинити психологічний тиск на потерпілих та їхню матір, з метою уникнення відповідальності.
Ризик передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що відносно ОСОБА_6 є вирок Чечельницького районного суду Вінницької області від 03.11.2025, згідно з яким від визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України та засуджений до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік. Наразі на вирок суду подано апеляційну скаргу, яка перебуває на розгляді. Окрім того, з огляду на девіантну сексуальну поведінку, спрямовану проти дітей, існує реальна загроза повторного вчинення аналогічних або інших сексуальних злочинів щодо потерпілих чи інших дітей.
З огляду на особливу тяжкість інкримінованого злочину, реальну загрозу для потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , наявність усіх наведених ризиків, застосування будь-якого іншого запобіжного заходу (особисте зобов'язання, порука, застава) не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 , безпеки потерпілих та свідків, а також належного проведення судового розгляду.
Звертаючись із клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час щодо ОСОБА_6 на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження враховано вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, ч.4, ч.6 ст. 153 КК України, репутацію ОСОБА_6 , відсутність постійного доходу, місця роботи, вчинення злочину в умовах воєнного стану, а також тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому. Вказаними кримінальними правопорушеннями порушено права дитини, гарантовані Конвенцією ООН про права дитини, що може призвести до погіршення психоемоційного стану потерпілих та ризику їхньої вторинної віктимізації у разі контакту з підозрюваним або продовження його злочинної поведінки.
Представник потерпілої ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_16 , будучи повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не з'явилася та подала клопотання через «Електронний суд» про проведення судового засідання у її відсутність.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засідання клопотання підтримала, навела доводи на його обгрунтування та просить задоволити.
Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечив щодо задоволення клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_7 не заперечила щодо продовження запобіжного заходу, зазначила, що такий є достатньо м'яким та підзахисний не допускає порушення покладених обов'язків.
Законний представник ОСОБА_9 та представник потерпілої ОСОБА_8 підтримали клопотання подане прокурором.
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного зходу у виді домашнього арешту в нічну пору доби підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Згідно з ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, згідно з якою підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, під час вирішення питання продовження запобіжного заходу, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність його соціальних зв'язків; наявність постійного місця роботи або навчання.
Також суд зазначає, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст.177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні.
Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинувачених.
Встановлено, що ухвалою слядчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 18 липня 2024 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічну пору доби, який в подальшому було продовжено, востаннє ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 20 січня 2026 року до 21 березня 2026 року включно, а також покладено обов'язки, передбачені ст. 181 КПК України та ч.5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Окрім того, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Тобто, домашній арешт як запобіжний захід полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного шляхом його ізоляції за місцем проживання.
Вирішуючи питання про продовження строків домашнього арешту, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочинів та враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненнi кримiнальниих правопорушень, передбачених ч.3, ч.4, ч.6 ст. 153 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі. Тому, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Щодо існування ризику незаконно впливати на свідків, суд враховує, що на даний час цей ризик не зменшився та продовжує існувати, оскільки ні потерпілі, ні свідки наразі судом не допитані. Окрім того, ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілих та свідків і дослідження їх судом.
Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_6 неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення, в тому числі тяжкі умисні злочини, на шлях виправлення не став.
Таким чином, суд при вирішенні клопотання погоджується з прокурором, що наведені ризики є дійсними та триваючими, і на даний час виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м'який, оскільки обраний запобіжний захід забезпечує належну процесуальні поведінку останнього.
На переконання суду застосування більш м'яких запобіжних заходів, аніж домашній арешт, для запобігання встановленим ризикам не буде достатнім і не зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
За таких обставин, запобіжний захід у виді домашнього арешту є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам, доведеним прокурором, й саме такий запобіжний захід у подальшому створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями ст. 2 КПК України.
Керуючись ч.2 ст. 376, ст. ст. 181, 194, 196, 331, 372, 376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Серби Кодимського району Одеської області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому в АДРЕСА_2 , продовжити домашній арешт в нічний час на шістдесят днів до 09 травня 2026 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ст. 181 КПК України та ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:
не залишати місце постійного проживання будинок АДРЕСА_2 в період часу з 22:00 год. до 06.00 год. без дозволу прокурора та суду;
прибувати до суду за першою вимогою.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом, в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Виконання ухвали про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту доручити ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено та оголошено о 08.30 год. 19 березня 2026 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3