Справа № 127/479/26
Провадження № 22-ц/801/883/2026
Категорія: 45
Головуючий у суді 1-ї інстанції Горбатюк В. В.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
18 березня 2026 рокуСправа № 127/479/26м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Войтка Ю. Б., одержавши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 січня 2026 року у цивільній справі № 127/479/26 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,
27 лютого 2026 року до Вінницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 січня 2026 року в указаній цивільній справі, яку подано з пропуском строку на його оскарження.
06 березня 2026 року ухвалою Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу залишено без руху із наданням скаржнику строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: подання доказів, які підтверджують дату отримання копії оскаржуваної ухвали та належного обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження; надання документу, що підтверджує сплату судового збору в сумі 605,60 грн, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а також витребувано з Вінницького міського суду Вінницької області матеріали цивільної справи.
13 березня 2026 року на виконання вимог ухвали Вінницького апеляційного суду від представника відповідача адвоката Сауляка Є. В. надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. До вказаної заяви додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом розмірі. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, представник скаржника зазначив, що 16 лютого 2026 року він звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. На підтвердження цього долучено відповідну заяву з відміткою про її подання від 16.02.2026. Виходячи з наведеного, заявник вважає, що саме з цієї дати слід обчислювати строк на апеляційне оскарження ухвали суду, а тому пропуск такого строку є поважним і підлягає поновленню.
Разом із тим, перевіривши матеріали цивільної справи, зміст апеляційної скарги, заявлене клопотання про поновлення строку та подану заяву про усунення недоліків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху виконано заявником не в повному обсязі, а наведені підстави для поновлення строку є необґрунтованими.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як убачається з матеріалів справи, які надійшли до Вінницького апеляційного суду 12 березня 2026 року, копію ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 27 січня 2026 року у справі № 127/479/26 було направлено ОСОБА_1 та доставлено до його електронного кабінету 29 січня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 64).
Таким чином, саме з 29.01.2026 скаржнику стало відомо про існування та зміст оскаржуваної ухвали, а отже перебіг процесуального строку на її апеляційне оскарження має обчислюватися саме з цієї дати, а не з 16.02.2026, коли представник звернувся до органу державної виконавчої служби. Сам по собі факт ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження не є юридично значимою обставиною, яка впливає на початок перебігу строку апеляційного оскарження, оскільки такий строк прямо пов'язується законом із моментом вручення судового рішення, а не з будь-якими подальшими діями сторони чи її представника.
З урахуванням установленої дати отримання ухвали 29 січня 2026 року останнім днем строку на її апеляційне оскарження було 13 лютого 2026 року (з урахуванням вихідних днів), втім, в порушення приписів ст. 357 ЦПК України, апеляційну скаргу подано лише 27 лютого 2026 року, тобто з пропуском установленого законом строку.
При цьому колегія суддів враховує, що з моменту отримання ухвали через електронний кабінет скаржник не був позбавлений можливості реалізувати своє право на апеляційне оскарження у строк, передбачений статтею 354 ЦПК України. Жодних об'єктивних перешкод, які б унеможливлювали своєчасне подання апеляційної скарги, заявником не наведено та належними доказами не підтверджено.
З огляду на викладене, наведені у заяві обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 27 січня 2026 року.
Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджується належними та допустимими доказами. Натомість обставини, на які посилається скаржник, мають суб'єктивний характер, залежать від його процесуальної поведінки та не свідчать про наявність таких перешкод.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні даного питання суд ураховує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Так, аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних прав та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява №32053/13).
Тому, скаржнику необхідно надати відомості та обставини щодо об'єктивної неможливості подачі апеляційної скарги протягом строку після отримання повного тексту оскаржуваної ухвали, тобто з 29.01.2026, які б унеможливлювали виконати вимоги ЦПК України щодо вчасної подачі апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу.
Згідно із частиною третьою статті 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення.
Клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження не підлягає задоволенню.
Отже, скаржником вимоги ухвали апеляційного суду від 06 березня 2026 року не виконано в повній мірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи те, що скаржник не в повній мірі виконав вимоги ухвали Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2026 року, апеляційний суд вважає за необхідне продовжити встановлений судом строк для усунення вказаних недоліків щодо надання заяви з наведенням поважних підстав для поновлення пропущеного строку в строки, зазначені процесуальним законом, зокрема про перешкоди, які унеможливили своєчасно оскаржити ухвалу суду в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повного тексту оскаржуваної ухвали та надати відповідні докази.
Керуючись ст. ст.127, 357 ЦПК України, суд,
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2026 року, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького апеляційного суду Ю. Б. Войтко