Справа № 127/17368/25
Провадження № 22-ц/801/587/2026
Категорія: 44
Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.
Доповідач:Міхасішин І. В.
17 березня 2026 рокуСправа № 127/17368/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.
з участю секретаря судового засідання: Кахно О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 127/17368/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди,
за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Суркової Ірини Олександрівни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Романюк Л. Ф., -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди,
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 , власник нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 01.11.2022р. уклали договір позички нерухомого майна. Зазначене нерухоме майно площею 57 кв.м, як визначено в п.1.2. Договору, використовувалось ОСОБА_1 за своїми професійними потребами, а саме для надання перукарських послуг.
Пункт 1.1. Договору передбачає передачу нежитлового приміщення Позичкодавцем в строкове безоплатне користування Користувачу. Користувачка з колегами використовували приміщення для ведення господарської діяльності, а саме для надання перукарських послуг.
В приміщенні, яке перебувало в користуванні позивачки в ніч на 09.09.2024р. сталася пожежа. Як стверджує позивачка, та вбачається з Висновку ГУ ДСНС України у Вінницькій області про причину виникнення пожежі №26, яка сталась 09.09.2024 в перукарні «Пантера Style» причиною її виникнення було коротке замикання електромережі, а саме в заховані під шаром штукатурки розетці, про існування якої, як стверджує позивачка, вона не могла знати.
В наслідок пожежі, Позивачці було завдано значних матеріальних збитків. Оскільки, нежитлове приміщення використовувалось Позивачкою в господарській діяльності, а саме розміщувалась перукарня, у зв'язку з чим постраждало майно яке перебувало в приміщенні. Даний факт підтверджується Товарознавчо-оціночним дослідженням №6, проведеним ТОВ «Подільський експертний центр» оціночна сума яких склала 90625,00 грн.
Слід зазначити, що в період договірних відносин Позивачка чітко дотримувалась викладених в п.4.1 Договору обов'язків, що підтверджується тим, що за період, з дня укладення договору і до виникнення пожежі 09.09.2024, порушень правил пожежної безпеки в приміщенні яке використовувалось для ведення господарської діяльності не було. Вона також, дотримувалась усіх вимог, що викладені у Правилах пожежної безпеки в Україні затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 30.12.2014 №1417; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 №252/26697(далі - правила). Доводи підтверджуються тим, що з боку служби Державного пожежного нагляду зауважень не було протягом всього періоду дії договору.
Згідно п. 6. Правил пожежної безпеки в Україні, у разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу або окремих його частин, приміщень, інших об'єктів за домовленістю сторін цивільно-правового договору визначаються права та обов'язки орендаря та орендодавця щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення вимог пожежної безпеки на об'єкті оренди
З приведених нормативних актів видно, що ОСОБА_2 зобов'язаний був при передачі приміщення в користування, ознайомити Позивачку з місцем розташування захованих під шаром штукатурки розеток і повідомити про небезпеку короткого замикання і можливих наслідків звернувши на це увагу, чого не було зроблено.
Приймаючи приміщення в користування Позивачка була впевнена, що договір з пожежною організацією було укладено, тому що в приміщенні стояв лічильник і датчики пожежної сигналізації.
Окрім матеріальної шкоди Позивачці було завдано і моральну шкоду, оскільки внаслідок раптової пожежі, яка сталася в орендованому приміщенні перукарні, було знищено майно, що становило основу професійної діяльності постраждалої особи.
Дане стало для позивачки психоемоційним потрясінням, що спричинило нервове виснаження. Перукарня була джерелом доходу, втрата робочого місця й професійного інструменту позбавили позивачку на тривалий час роботи та фінансової стабільності.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода підлягає відшкодуванню, якщо вона спричинена протиправними діями чи бездіяльністю сторони. Враховуючи зазначені властивості, відповідачка просити суд стягнути з власника нерухомого майна компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.
Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : майнову шкоду в розмірі 90625,00 грн., що підтверджено Товарознавчооціночним дослідженням №6, проведеним ТОВ «Подільський експертний центр» від 28.02.2025р.; орендну плату сплачену за користування приміщенням за вересень 2024р. - 13770,00 грн.; моральну шкоду в розмірі - 5000,00 грн., та судові витрати: 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу, 5000,00 грн. за проведення товарознавчо-оціночного дослідження та 1211,00 грн. судового збору.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди - залишено без задоволення. Судові витрати залишено за позивачем.
Не погодившись із таким рішенням, представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Суркова І.О. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги позивачки задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позивачка не визнає своєї вини у виникненні пожежі та обґрунтовано вважає, що займання відбулось в наслідок короткого замикання електромережі, про приховані елементи якої вона не могла знати. У зв'язку з цим позивачка об'єктивно не очікувала, що власник приміщення фактично покладе відповідальність за наслідки пожежі на неї як на користувача приміщення, попри відсутність її вини та характер встановленої причини займання.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції формально підійшов до оцінки доказів. Не надавши належної правової оцінки доказам у їх взаємному зв'язку, що призвело до помилкового висновку про відсутність підтвердження матеріальної шкоди.
Щодо відмови суду у відшкодування моральної шкоди, позивачка вважає що такий висновок суду про недоведеність такої шкоди є небунтованим. Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях спричинених порушенням прав особи та негативними наслідками для її звичного способу життя. У наслідок пожежі позивачка втратила майно, що використовувалось нею в підприємницькій діяльності, на якийсь час джерело доходу та була вимушена припинити роботу, що об'єктивно спричинило психоемоційне напруження та порушення нормального ритму життя.
21 січня 2026 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшов відзив від представника відповідача - адвоката Путіліна Є.В. в якому останній зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просили суд її задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Путілін Є.В. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги на рішення суду, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , власник нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 01.11.2022р. уклали договір позички нерухомого майна. Зазначене нерухоме майно площею 57 кв.м, як визначено в п.1.2. Договору, використовувалось ОСОБА_1 за своїми професійними потребами, а саме для надання перукарських послуг.
Пункт 1.1. Договору передбачає передачу нежитлового приміщення Позичкодавцем в строкове безоплатне користування Користувачу. Користувачка з колегами використовували приміщення для ведення господарської діяльності, а саме для надання перукарських послуг (а.с.8-9).
В приміщенні, яке перебувало в користуванні позивачки в ніч на 09.09.2024р. сталася пожежа.
Як вказано в позовній заяві, в наслідок пожежі, позивачці було завдано значних матеріальних збитків. Оскільки, нежитлове приміщення використовувалось Позивачкою в господарській діяльності, а саме розміщувалась перукарня, у зв'язку з чим постраждало майно яке перебувало в приміщенні. Даний факт підтверджується Товарознавчо-оціночним дослідженням №6 від 28.02.2025 року, проведеним ТОВ «Подільський експертний центр» оціночна сума яких склала 90625,00 грн. (а.с.10-21).
Умовами договору позички нерухомого майна від 01.11.2022 року (п. 4.1.) передбачено обов'язок користувача зокрема забезпечити збереження майна у стані не гіршому ніж на дату передачу його користувачу, з урахуванням нормального фізичного зносу, запобігати його пошкодженню та псуванню, тримати майно в належному стані, передбаченому технічними, санітарними, екологічними та муніципальними нормами, та правилами пожежної безпеки, здійснювати заходи протипожежної безпеки. Своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний та інші види ремонтів майна. У разі припинення або розірвання договору повернути майно позичкодавцю у стані не гіршому, ніж на передачі його в безоплатне користування, з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати позичкодавцю збитки у разі погіршення стану або витрати (повної або часткової) використовуваного майна. Дотримуватись правил експлуатації інженерних мереж, пожежної безпеки і санітарних норм в приміщеннях згідно вимог чинного законодавства. У разі пошкодження майна через порушення вищезазначених правил та норм нести повну матеріальну відповідальність за завдану майну шкоду згідно вимог законодавства (а.с.8-9).
Позивач посилається на товарознавчо-оціночне дослідження №6, проведеним ТОВ «Подільський експертний центр», оціночна сума завданих матеріальних збитків складає 90625,00 грн.
Пожежа сталась 09.09.2024р., товарно-оціночне дослідження складено 28.02.2025р. тобто через 5 місяців. Докази знаходження саме цих речей на момент пожежі в приміщені, яким користувалась позивачка відсутні.
Крім того 22.11.2024р, при складані акту про відмову передачі ключів від приміщення представником ОСОБА_2 проводилось фотографування приміщення. В якому були відсутні речі перераховані у досліджені. Тоді як у досліджені зазначена дата 28.02.2025р. і містяться фото на яких наявні речі в приміщені.
Верховний Суд у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 524/710/21 та постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а дійшов висновку про те, що для відшкодування витрат, пов'язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, її призначення та проведення має відбуватися виключно в межах судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі
Крім того згідно (п. 4.1.5. договору) позивач своєчасно з 01.11.2022р. мала оплачувати спожиті житлово-комунальні послуги, енергоносії у період користування приміщенням за адресою АДРЕСА_1 . Тому вимоги про стягнення орендної плати сплачену за користування приміщенням у вересні 2024 року - 13770,00 грн. безпідставні.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною другою цієї статті встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на сторони покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Відповідно до ст. 775 ЦК України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі саме наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Так згідно ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Згідно ч. 3 ст. 827 ЦК України до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 836 ЦК України якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків. Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язково з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної немайнової)шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння чи заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Отже, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому, виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, тому обов'язковими умовами відшкодування шкоди є неправомірність дій відповідного органу та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та завданою шкодою.
Пунктом 9 вказаної постанови Пленуму Верховного суду України, роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, при зверненні до суду з позовом, позивач не надала суду доказів спричинення моральних страждань.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позову без задоволення.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, що, в свою чергу, не дає підстав для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати, понесені скаржником, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за його рахунок.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Суркової Ірини Олександрівни залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий: І.В. Міхасішин
Судді: Ю.Б. Войтко
М.В. Матківська